Автор: Пользователь скрыл имя, 04 Января 2012 в 11:29, курсовая работа
Мета дослідження – виявити особливості написання портретного нарису й його місце на шпальтах сучасних газет. Для досягнення поставленої мети було сформульовано низку завдань: дати визначення нарису як художньо–рублицистичного жанру; віднайти місце у ньому портретному нарису; охарактеризувати предмет і завдання портретного нарису; виявити етапи й методи роботи над портретним нарисом; описати методику роботи журналіста–нарисовця на прикладі портретних нарисів, опублікованих у газетах «День» і «Слово Просвіти» від 17 березня до 13 травня 2011 року.
Соціологічне начало нарису виражається в його спрямованості на дослідження суспільних стосунків і проблем, в розгляді соціальних сторін діяльності особи, в прагненні автора не до довільного вибору індивідуально–неповторних характерів, а до виявлення об'єктивних причин, породжуваних тими або іншими соціальними характерами і ситуаціями. Нарис – аналітично обгрунтована образна картина дійсності: система доказів в нім будується на розробці конфлікту, на взаємодії персонажів, на особливому характері оповідання, що включає як опис вчинків дійових осіб, так і міркування автора.
Публіцистичний початок нарису виявляється і в прагненні автора дати факти в їх соціальному загостренні, максимально актуалізувати проблему, що піднімається, виразити своє до неї відношення, спираючись на систему художньо–публіцистичних образів. У нарисовому тексті ідея концентрується в системі образів – як конкретних персон, виразників і носіїв ідеї, так і в системі образів–понять. Саме так, зокрема, працював А. Аграновський, створюючи нариси «Пустирі», «Обтічники», «Господарі». «Оголення» думки в нарисі – естетичний закон, що визначає специфіку публіцистичної образності, в основі якої лежить запрошення читача до соразмишленію.
Художність нарису визначається прагненням публіциста створити достовірну і переконливу картину дійсності за допомогою образного мислення, при якому картини, ситуації, явища і характери соціально типізуються. У нарисі можливі два способи типізації – збірна і виборча. У першому випадку у вигаданому персонажі (події) позначаються ознаки певного типа соціальної поведінки, характеру або явища. У другому – в реальному, одиничному персонажі або дії виявляються межі і властивості, що належать даному типові людей або подій. Але і в тому, і в іншому випадку факти і ситуації перетворяться в систему художньо-публіцистичних образів [34].
Отже, при роботі над нарисом варто ретельно перевіряти достовірність і надійність інформації, вміти «відчувати» свого героя, небажано обмежуватися тільки одним джерелом інформації (наприклад, тільки статтею на Інтернет–сайті) й тільки біографічними даними. Відмінною рисою журналістської роботи є присутність у матеріалі авторської позиції, яка повинна бути чітко визначена і аргументована.
Як виявив аналіз джерел, в проаналізованих виданнях України («День» і «Слово Просвіти») простежуються кілька тенденцій: тематичність портретних нарисів; новаторська постановка і здебільшого ретельне дослідження життєвого шляху героя. Сучасним авторам портретних нарисів властиві різноманітність і контрастність авторських методів і стилів. Освоєння творчого потенціалу, приурочене до дня народження або смерті героя – ось що таке більшість портретних нарисів у цих газетах. Основні принципи цього жанру – правдивість й художність, дотримуються всіма авторами публікацій жанру портретного нарису у проаналізованих виданнях.
Портретні нариси, опубліковані у «Слово Просвіти» і у газеті «День» своєю більшістю були написані до річниць своїх героїв. За манерою написання вони виявилися також схожими. Велика кількість художніх засобів у текстах, наявність портретистського «Я» у тексті, манера викладу – цим тексти практично не відрізнялися. Й у одній й у другій газетах портретні нариси займали одну або навіть дві шпальти. Відчутною відмінністю став обсяг матеріалів. Тексти «Слова Просвіти» у своїй більшості за об’ємом менші, ніж тексти «Дня».
Схожою
рисою можна назвати відбів героїв
нарису. У «Слові Просвіти» герої
– прості люди, які відданно займалися
у своєму житті улюбленою справою:
Віра Роїк, Галина Блащук, Віктор Чабанеко.
Те ж саме можна сказати й про героїв «Дня»:
Віктора Некрасова, Віру Річ, Тетяна Фролову.
СПИСОК
ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Актуальні проблеми журналістики : Зб. наук. пр. / Відп. ред. Ю. М. Бідзіля. Ужгород. нац. ун-т – Ужгород, 2001. – 490 с.
2. Беневоленська Т. А. Проблеми сучасного газетного нарису / Т. А. Боневольський – М., 1969. – 36 с.
3. Богданов М. Теория в долгу. / М. Богданов. Вопр. лит. – М., 1964. – № 12. – 248 с.
4. Бідзілі Ю.М. Словник журналіста: Терміни, мас-медіа, постаті.
5. Білецький Ф. М. Оповідання. Новела. Нарис. / Ф. М. Новецький – К., 1966. – с. 85.
6. Богданов В., Вяземский В. Справочна журналіста / В. Богданов, В. Вяземський – М., 1965. – 358 с.
7. Винцукевич П. Совість: Нарис: Штрихи до портрета Л. Г. Лук'яненка / Винцукевич П. – Трибуна. – 1991. – № 11
8. Ворошилов В. В. Журналистика: Учебник. / В. В. Ворошилов – СПб.: Изд-во Михайлова В. А., 1999. – 304 с.
9. Владимиров В. М. Вступ до спеціальності Журналістика : навч. посіб. / В. М. Владимиров. Міжрегіон. акад. упр. персоналу – К. : 2007. – 165 с.
10. Владимиров В. М. Історія української журналістики (1917-1991): навч. посіб. / В.М. Владимиров. Міжрегіон. акад. упр. персоналу – К. : 2007. – 172 с.
11. Власков В. І., Гребнев А. В., Зубков І. А. Газетні жанри. / В. І. Власков, А. В Гребнев, І. А. Зубков – М.: Політвид., 1976. – 176 с.
12. Гід журналіста Зб. навч. матеріалів, складена за фр. методикою вдосконалення працівників ЗМІ. / Упоряд. А. Лазарєва. Центр підгот. й вдоскон. журналістів (Париж). Ін-т мас. інформ. (Київ);. – К. : Міжнар. фонд Відродження, 1999. – 96 с.
13. Глухов А. Г. Книги, пронизывающие века: Очерки /А. Г. Глухов – М.: Книга, 1975. – 141 с.
14. Глушко О. К. На бистрині часу: Ідейно-тематичні шукання радянської новелістики 20-х років: Літературно-критичний нарис. / О. К. Глушко – К.: Дніпро, 1980. – 180 с.
15. Гончар О. Твори: В 7 т. / О. Гончар – К., 1988. – Т. 6. – 703 с.
16. Григораш Д. С. Журналістика у термінах і виразах / Д. С. Григораш – Л.: Вища школа, 1974. – 295 с.
17. Гриценко О., Кривошея Г., Шкляр В. Основи теорії журналістської діяльності / О. Гриценко, Г. Кривошея, В. Шкляр – К., 2000. – 203 с.
18. Гром'як Р. Т., Ковалів Ю. І. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів – К.: ВЦ «Академія», 1997. – 752 с.
19.
Гусєва О. О. Нарис у
20.
Дзюбенко Г. Б. Сучасна
21.
Дідро Д. Енциклопедія,
або Толковий словник наук, мистецтв і
ремесла: [Електронний
ресурс]. – Режим доступу до сторінки: http://portail.atilf.fr/
22. Жанри радянської газети. – К., 1974. – 298 с.
23. Жанры советской газеты за ред. М. С. Черепахова. – М.: Издательство «Высшая школа», 1972. – 294 с.
24.
Животко А. П. Історія
25. Журбина Е. Теорія і практика худжньо-публіцистичних жанрів / Е. Журбина – М., 1969. – 324 с.
26. Журбина Е. Устойчивые темы / Е. Журбина – М., 1974. – 184 с.
27. Заруба В. М., Синявський А. С.: Нарис життя і творчості: Метод. посібник / Дніпропетровська обласна наукова бібліотека. / В. М. Заруба,
Синявський А. С. – Д. : Друкар, 1998. – 20с.
28.
Здоровега В. Й. Актуальні
29. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості / В. Й. Здоровега – Л., 2000 – 180 с.
30. Капелюшний А. О. Редагування в засобах масової інформації : Навч. посіб. / А. О. Капелюшний – Л. : ПАІС, 2005. — 303 с.
31.
Каппон Р. Дж. Настанови журналістам
Ассошіейтед Пресс:
32. Кім, М.Н. Технологія створення журналістського твору / М. Н. Кім – М.: Міхайлова В.А., 2001. – 216 с.
33. Коваль А. П. Композиція та архітектоніка публіцистичного тексту Особливості мови і стилю засобів масової інформації / А. П. Коваль – К., 1983. 122 с.
34.
Кройчик. Л. Е. Система
35. Кривошея Г. П. Журналістика: поняття, терміни : Навч. посіб. / Київ. міжнар. ун-т. / Г. П. Кривошея. – К. : 2005. – 201 с.
36.
Кривошея Г. П. Теорія і
37. Кулик В. Дискурс українських медій: ідентичність, ідеології, владні стосунки / В. Кулик. – СП Часопис Критика 2005. – 667 с.
38.
Культура слова:
39. Лазутина Г. В. Основы творческой деятельности журналиста : Учеб. пособие. / Г. В. Лазутина – М. : Аспект-Пресс, 2001. – 238 c.
40.
Мельник Г. С. Основы
41. Москаленко А. З., Губерський Л. В., Іванов В. Ф., Вергун В. А. Масова комунікація. / А. З. Москаленко, Л. В. Губерський, В. Ф. Іванов, В. А. Вергун: Підручн. – К.: Либідь, 1997. – 216 с.
42.
Москаленко А. З. Основи
43. Москаленко А. З. Теорія журналістики : Навч. посіб. Наук. ред. Валерій Іванов / А. З. Москаленко. – К. : ЕксОб, 2003. – 333 с. : іл., табл.
44. Москаленко А. З. Современная журналистика : Учеб. для студентов ин-тов и фак. журналистики под ред. В. Ф.Иванова Киев. ун-т им. Т. Шевченко. Ин-т журналистики и др. / А. З. Москаленко, А. Бастунец, Л. Березовец – К. : Центр свободной прессы, 1999. – 684 с.
45. Москаленко А. З. Теорія журналістики. Навчальний посібник / А. З. – К.: Експрес-об'ява, 1998. – 336 с.
46.
Нарис для початківців [
47.
Нарис Довідник – Статья Д.В.
Туманова Нарис [Електронний
48.
Нарис для початківців [
49.
Нарис – [Електронний ресурс].
– Режим доступу до сторінки: http://evartist.narod.ru/
50.
Огюстен Тьеррі і
51. Основы творческой деятельности журналиста : Учебник Ред.-сост. : С. Г. Корконосенко. / – СПб. : Знание, 2000. – 270 с.
52. Пельт В. Д. Дифференциация жанров газетной публіцистики / В. Д. Пельт – М., 1987. – 118 с.
53. Піддубняк В. Г. Словник журналіста і видавця, Передм. С.Квіт / В. Г. Піддубняк. — Херсон : Вид-во «ХМД», 2005. — 118 с.
54.
Подоляк Л.Г., Юрченко В. І. Психологія
вищої школи: Навчальний