Аналіз реальних інвестицій

Метод достовірних еквівалентів здійснює коректування очікуваних значень потоку платежів - CFt шляхом введення спеціальних понижуючих коефіцієнтів а t для кожного періоду реалізації проекту:

at = CCFt / RCFt,                                                                                       (2.1)

де   ССFt - величина поступлень від безризикової операції в періоді t;

      RCFt - очікувана величина чистих поступлень від реалізації проекту в періоді r;

t - номер періоду.

Тоді достовірний еквівалент очікуваного платежу може визначатися так:

CCFt = at * RCFt,  a t<1 ,                                                           (2.2)

Проте в реальній практиці для визначення значень коефіцієнта частіше звертаються до методу експертних оцінок. В цьому випадку коефіцієнти виражають ступінь впевненості спеціалістів - експертів в тому, що поступлення цього платежу здійснюється, чи, іншими словами, - достовірності його величини.

Після того, як значення коефіцієнтів тим чи іншим шляхом визначені, здійснюють розрахунок критеріїв NРV чи ІRR для відповідного потоку платежів.

Наприклад , критерій NРV буде визначатись за формулою:

NРV = at * CFt / (1+r)  - Io,                                                        (2.3)

де CFt - сумарний потік платежів в періоді t;

          r - ставка дисконта;

         at - коректуючий множник;

        Іо - початкові інвестиції;

       n - термін проекту.

Перевага    надається  проекту,   скоректований   потік   платежів              якого забезпечує отримання більшої величини  NРV.

Цей метод дозволяє врахувати ризик більш коректно. Разом з тим розрахунок коефіцієнтів достовірності, які відповідають ризику кожного етапу реалізації проекту, являє собою певні труднощі.

Аналіз чуттєвості критеріїв ефективності в загальному зводиться до дослідження залежності деякого результативного показника від варіації значень показників, які беруть участь в його визначенні. Цей метод ще називають - аналіз “що буде, якщо”.

Зазвичай проведення подібного аналізу допускає виконання наступних кроків:

1.           Задається взаємозв'язок між вихідними і результативними показниками у вигляді математичного рівняння чи нерівності.

2.           Визначаються найбільш ймовірні значення для вихідних показників і можливі діапазони їх змін.

3.           Шляхом зміни значень вихідних показників досліджується їх вплив на кінцевий результат.

Метод аналізу чуттєвості є добрим прикладом впливу окремих вихідних показників на результат. Він також показує напрями подібних досліджень. Якщо встановлена сильна чуттєвість результативного показника до змін деякого вихідного, останньому слід приділити особливу увагу.

Разом з тим даний метод має і ряд недоліків, найбільш суттєвими з яких є:

- жорстка детермінованість використовуваних моделей для зв'язку ключових змінних;

- не дозволяє отримати імовірнісні оцінки можливих відхилень вихідних і результативних показників;

- допускає зміну одного вихідного показника, в цей час як інші рахуються постійними величинами. Однак на практиці між показниками існує взаємозв'язок і зміна одного з них автоматично приводить до зміни інших.

На відміну від трьох попередніх методів, метод сценаріїв дозволяє сумістити дослідження чуттєвості результативного показника з аналізом імовірнісних оцінок його відхилень.

В загальному випадку процедура використання цього методу в процесі аналізу ризиків включає виконання наступних кроків:

-              визначає декілька варіантів змін ключових вихідних показників

-              ( наприклад, песимістичний, найбільш ймовірний і оптимістичний);

-              кожному варіанту змін приписують його імовірнісну оцінку;

-              для кожного варіанту розраховують ймовірні значення вибраного критерію, а також оцінки його відхилень від середнього значення;

-              проводиться аналіз імовірнісних розподілів одержаних результатів.

При інших рівних умовах проект з найменшим стандартним відхиленням вважається найменш ризикованим.

В цілому метод сценаріїв дозволяє одержати наглядну картину результатів для різних варіантів реалізації проектів. Він забезпечує менеджера інформацією як про чутливість, так і про можливі відхилення вибраного критерію ефективності.

Застосування програмних засобів типу ППП ЕХСЕL дозволяє значно підвищити ефективність подібного аналізу шляхом практично необмеженого збільшення кількості сценаріїв, введення додаткових (до 32) ключових змінних, побудови графіків розподілу імовірностей тощо.

Разом з цим використання даного методу направлено на дослідження проведення тільки показників типу NРV чи ІRR. Метод сценаріїв не забезпечує користувача інформації про можливі відхилення потоків платежів і інших ключових показників, які визначають в кінцевому рахунку хід реалізації проекту. Але не дивлячись на ряд обмежень, даний метод успішно застосовується в багатьох розділах фінансового аналізу.

Базові концепції, що лежать в основі даного аналізу імовірнісних розподілів потоків платежів, були частково викладені вище. Знаючи розподіл

ймовірностей для кожного елементу потоку платежів, можна визначити очікувану величину чистих поступлень готівки М (СFt) у відповідному періоді, розрахувати чисту теперішню вартість проекту NPV і оцінити можливі відхилення. Проект з найменшою варіацією доходів вважається найменш ризикованим. Проте проблема полягає в тому, що кількісна оцінка варіації напряму залежить від ступеня кореляції між окремими елементами потоку платежів.

В цілому застосування даного методу дозволяє отримати корисну інформацію про очікувані значення NРV і чистих поступленнях, а також провести аналіз імовірнісних розподілів.

Разом з тим використання цього методу допускає, що ймовірності для всіх варіантів грошових поступлень відомі, або ж можуть бути точно визначені. В дійсності, в деяких випадках розподіл ймовірностей може бути заданий з високим ступенем достовірності на основі минулого досвіду, або визначений аналітичне при наявності великих обсягів фактичних даних. Однак найчастіше такі дані недоступні, тому розподілення задаються, виходячи з допущень експертів і несуть у собі велику частку суб'єктивізму.

Подолання багатьох обмежень, які притаманні всім розглянутим методам, дозволяє імітаційне моделювання - одне з найбільш потужних засобів аналізу економічних систем. Разом з цим його використання вимагає застосування сучасних комп'ютерів і відповідних програмних засобів.

3. Моделі прийняття рішень в аналізі реальних інвестицій

Складовою частиною інвестиційного аналізу є моделювання прийняття рішень в інвестиційній сфері. Модель прийняття рішень охоплює: цілі, методи дій, середовище, функції, їх можна класифі­кувати за:

а)  станом інформаційного середовища і ступенем необхідної результативності;

б)  характером дій;

в)  множиною досягнення цілей;

г)  часовою визначеністю.

Ознаку моделей прийняття рішень в інвестиційному середовищі наведено у табл. 3.1

Таблиця 3.1

Ознаки моделей прийняття рішень в інвестиційному середовищі

В умовах визначеності Інформаційного середовища виділяють моделі прийняття рішень про вигідність інвестиційного проекту, коли визначено одну цільову функцію і декілька функцій. При одній цільовій функції рішення про вигідність інвестиційного проекту може мати два типи характеристик: абсолютна вигідність. якщо переважають інвестиції, а не відмова від них; відносна вигід­ність, якщо один інвестиційний об'єкт має переваги над іншими не­залежними інвестиційними об'єктами. При оцінках відносної виго­ди альтернативних проектів передбачається порівнянність цих про­ектів за їх видом, обсягом вкладеного капіталу та строком експлу­атації. Якщо в моделі враховується лише один проміжок часу для здійснення інвестицій, то вони називаються статичними, а коли враховується декілька періодів — динамічними.

Статичні моделі розрізняють за підсумковими для них цільови­ми функціями:

- моделі зіставлення витрат; моделі зіставлення прибутку;

- моделі зіставлення рентабельності;

- моделі статичних амортизаційних розрахунків.

Моделі зіставлення витрат передбачають порівняльну характе­ристику двох і більше варіантів інвестування. Вибирають такий варіант, за яким досягають найбільшої відносної економії витрат. Величину витрат розраховують для кожного альтернативного про­екту як середнє значення на весь строк експлуатації проекту.

Моделі зіставлення прибутку використовують у тих випадках, коли в результаті інвестування змінюється також і дохід. Критерієм для оцінки інвестицій є середньорічний прибуток як різниця між додатковими доходами і витратами. Інвестиційний проект абсо­лютно вигідний, якщо його прибуток більший нуля, а відносно вигідний — якщо його прибуток більший за прибуток будь-якого іншого альтернативного проекту.

Моделі зіставлення рентабельності використовують при порів­нянні ступеня прибутковості витрат капіталу, пов'язаних з фінансу­ванням альтернативних проектів та при визначенні абсолютної ви­годи інвестицій. Інвестиційний проект абсолютно вигідний, якщо його рентабельність вища за це граничне значення. Граничною ве­личиною може б)ти середня ставка процента на залучений капітал. Об'єкт інвестування порівняно вигідний, якщо його рентабельність вища за рентабельність будь-якого іншого об'єкта. Моделі зістав­лення рентабельності найбільш виправдані у тих випадках, коли існує велика кількість інвестиційних можливостей з дуже високим рівнем рентабельності, які конкурують між собою за обмежені фінансові ресурси.

Моделі статичних амортизаційних розрахунків використовують при виборі інвестиційних проектів у порівнянні строків відновлення (амортизації) об'єкта інвестування. Строк амортизації інвестиційного об'єкта -- це період, протягом якого вкладений капітал відновлюється за рахунок притоку грошових засобів чи перевищення надходжень від експлуатації об'єкта над витратами. І ніш інвестиційний об'єкт абсолютно вигідний, якщо його амортизаційний строк менший за граничне значення. Граничне значення визначає критичний термін експлуатації проекту. Строк амортизації інвестиційного об'єкта можна розрахований шляхом ділення обсягу інвестицій на середню величину надходження грошових коштів. Останню величину розрахувати як суму середнього очікувати" прибутку інвестицій та обсягу їх амортизації.

Динамічні моделі порівняно зі статичними мають переваги насамперед у тому,  що замість  середніх даних використовують індивідуальні дані руху коштів в окремі роки за весь період експлуатації об'єкта та зі застосуванням дисконтних ставок чи  коефіцієнтів ревальвації, враховуючи відмінність надходження платежів у різний час. Інвестиційні об'єкти характеризуються рухом грошових коштів, які очікують при реалізації проектів у часі. У дії намічених моделях враховують ту обставину, що в різний час відбувається різна величина грошового потоку. Через залежність рух грошових коштів від часу його здійснення неможливо просто суму­вати грошовий потік, а треба провести його ревальвацію чи дис­контування.

При ревальвації визначають, яку вартість (СК) матиме інвесто­ваний капітал (ПІ) у більш пізній час (І). Яісщо процентна ставка (г) для всіх періодів інвестування однакова, то

Якщо процентна ставка для різних періодів різна, то вартість капіталу через п періодів буде розрахована:

Дисконтування використовують для розрахунку вартості капіталу (СК), яку потрібно інвестувати у будь-який момент для то­го, щоб у майбутньому в момент (і) вийти на необхідну його вели­чину (КК). При однаковій в усіх періодах процентній ставці почат­кове значення (СК) розраховують за формулою:

Дисконтування при різних процентних ставках у досліджува­них періодах здійснюється аналогічно до ревальвації за допомогою розрахованих для кожного періоду коефіцієнтів дисконтування.

При єдиній розрахунковій ставці процента використовують такі методи оцінки інвестиційних проектів:

         метод визначення вартості капіталу;

         метод аннуітетів;

         метод внутрішньої процентної ставки;

         метод динамічних амортизаційних розрахунків.

Якщо різні процентні ставки за вкладеннями та залученням фінансових засобів, то використовують такі методи:

         метод визначення кінцевої вартості майна;

         метод визначення процентної ставки при залученні фінансових

         засобів;

         метод складання повних фінансових планів.

При використанні методу визначення вартості капіталу (УК) всі доходи і витрати, які зумовлені інвестицією, дисконтуються чи ревальвуються через калькуляційну процентну ставку на час прий­няття рішення

де а, — доходи в момент часу І;

с, — витрати в момент часу /;