Облік і аналіз фінансових інвестицій

МІНIСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

 

 

 

 

Контрольна  робота

з дисципліни «Інвестування»

«Облік і аналіз фінансових інвестицій»

 

 

 

 

 

                                                                     Виконала :

                                                                     Студентка 3 курсу

                                                                     Групи ЗФН-31

                                                                    Оладько О.В.

                                  

 

 

 

 

Київ 2013

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………..	3
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ  ОСНОВИ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ…………………………………………………………….	5
1.1. Економічна сутність та класифікація фінансових інвестицій…….	5
1.2. Порівняльна характеристика П(с)БО та МСФЗ, які регламентують облік фінансових інвестицій ………………………….	9
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ  ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ..	12
2.1. Організація обліку  фінансових інвестицій…………………………	12
2.2. Особливості аналітичного  та синтетичного обліку фінансових  інвестицій …………………………………………………………………	15
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ  ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ ………………….	18
3.1. Удосконалення бухгалтерського обліку фінансових інвестицій…	18
3.2. Удосконалення інвестиційної  діяльності суб’єктів господарювання………………………………………………………….	20
ВИСНОВКИ………………………………………………………………	24
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………….	26

 

ВСТУП

 

Ринкові перетворення в Україні, необхідність переорієнтації виробництва з  метою випуску дешевої та конкурентоздатної  продукції потребує значних інвестицій. Головною умовою запровадження у життя нових форм підприємництва, що базуються на приватній власності, акціонерному капіталі, є розробка дієвого механізму здійснення фінансового інвестування.

Вимагає перегляду інвестиційна політика у зв'язку з необхідністю інтеграції вітчизняної економіки у світові економічні відносини. Об'єднання капіталів, залучення коштів іноземних інвесторів для здійснення економічних перетворень у нашій країні може бути реальністю лише за умови повної довіри і  співпраці між учасниками інвестиційного процесу, забезпечення їх оперативною та достовірною інформацією.

Інвестиційна діяльність підприємств є одним з найбільш складних і ризикових видів бізнесу. Її результати мають значний вплив на ефективність підприємництва в цілому. До суттєвих чинників, що не сприяють його розвитку в Україні, слід віднести: недостатню економічну ефективність інвестиційних проектів, низьку інвестиційну привабливість підприємств, слабкий державний захист капіталу інвесторів, відсутність ринкової інфраструктури і дієвих механізмів щодо здійснення інвестицій та повернення капіталу.

Однією з причин, що не дозволяє найбільш повно залучати як зовнішні, так і внутрішні інвестиційні ресурси, є неповне і необ'єктивне розкриття інформації про інвестиційні процеси в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності. Вітчизняна облікова політика донедавна не давала інвесторам повної і достовірної інформації про діяльність підприємств у сфері інвестування. В обліку превалював затратний метод трактування інвестицій як капітальних вкладень у придбання і створення основних засобів. Нерозвиненість сфери фінансового інвестування призвела до надто спрощеної схеми оцінки та обліку фінансових вкладень у статутний капітал та акції інших суб'єктів.

Запровадження встановлених у міжнародній практиці принципів обліку і аналізу інвестицій повинно здійснюватися з урахуванням сучасного стану економіки, специфіки і особливостей функціонування вітчизняного підприємництва. Надмірна орієнтація на зарубіжний досвід, необдумане запозичення принципів і правил оцінки, обліку і аналізу інвестування, що склалися у зарубіжних країнах, не дають можливості враховувати національні особливості сучасної інвестиційної політики і нагромаджений минулий досвід. Виникає багато протиріч між нововведеною системою оцінки і обліку інвестицій та податковим законодавством, іншими цивільно-правовими актами.

Метою роботи є обґрунтування концептуальних положень, методології, методики та організації обліку фінансових інвестицій на рівні підприємства, що ґрунтуються на вітчизняних і міжнародних стандартах бухгалтерського обліку, включають побудову теоретичних моделей обліку, аналізу та інформаційного забезпечення, передбачають шляхи їх реалізації на практиці.

Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання:

• визначення економічної сутності фінансових інвестицій;
• аналіз існуючих класифікацій фінансових інвестицій;
• узагальнення організації обліку фінансових інвестицій та відображення інформації про фінансові інвестиції у фінансовій звітності;
• теоретичне обґрунтування синтетичного та аналітичного обліку фінансових інвестицій на підприємствах України;
• визначення найбільш проблемних питань обліку фінансових інвестицій та пошук шляхів їх вирішення.

 

 

РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ  ОСНОВИ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ

1. Економічна сутність та класифікація фінансових інвестицій

 

Важливим для теорії і практики інвестування є правильне визначення поняття інвестицій та діяльності щодо їх реалізації. У вітчизняній і зарубіжній економічній літературі немає єдиного підходу до визначення терміну інвестиції. Недостатньо чітко дане поняття трактують у вітчизняному законодавстві.

Слово "інвестиції" зовсім недавно стало широко вживаним. Але далеко не всі правильно розуміють його. У зв'язку з цим відмінною рисою знаючого бухгалтера є добре володіння як самим терміном, так і прийомами бухгалтерського та податкового обліку стосовно фінансових інвестицій.

Для цілей оподаткування інвестиції поділяються на фінансові, капітальні та реінвестиції . В бухгалтерському ж обліку інвестиції поділяються лише на фінансові та капітальні. Розглянемо детальніше, що слід розуміти під фінансовою інвестицією в бухгалтерському та податковому обліку.

В бухгалтерському обліку визначення терміну "Фінансові інвестиції" та їх класифікація наведена в П(с)БО 2. Відповідно до п.4 П(с)БО 2 фінансові  інвестиції - це: активи, які утримуються  підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора [4].

До таких активів  зазвичай відносяться акції, облігації, інші цінні папери (наприклад, депозитні  сертифікати, казначейські зобов'язання, тощо), корпоративні права. В податковому  законодавстві, зокрема в Законі №283/97-ВР, наведене інше визначення терміну „фінансові інвестиції". Згідно з п.п. 1.28.2. даного Закону, під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Як бачимо, в бухгалтерському та податковому обліку визначення терміну „фінансові інвестиції" не відповідають один одному за формою, але за економічним змістом ідентичні. І це зрозуміло, адже мета бухгалтерського обліку - подання достовірної, неупередженої та повної інформації про фінансові інвестиції користувачам фінансової звітності, а мета податкового обліку - визначення оподаткованого прибутку підприємства. При цьому класифікація (поділ) фінансових інвестицій в податковому обліку відрізняється від класифікації фінансових інвестицій в бухгалтерському обліку.

На основі критичного аналізу поглядів вітчизняних та зарубіжних економістів, нормативної та спеціальної літератури щодо визначення поняття та економічної сутності інвестицій доведено, що загальним для всіх визначень є визнання того, що інвестиції – це вкладення в об’єкти господарської діяльності з метою отримання вигод. Враховуючи це, сформульоване визначення інвестицій як обліково-аналітичної категорії і під такими розумітимемо вкладення грошових, матеріальних та інтелектуальних цінностей в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою одержання прибутку або досягнення інших вигод. Дане визначення вносить нові підходи до розуміння інвестицій у порівнянні з діючими нормами, зокрема [11]:

• включає грошову форму інвестування, як таку, що найбільше проявляється у практиці;
• визначає мотивацію, рушійну силу, мету інвестування;
• розширює сферу інтересів, що спонукає інвесторів до здійснення вкладень, серед яких може бути не лише одержання прибутку чи соціального ефекту, але й досягнення інших вигод.

При цьому, згідно чинного законодавства України, фінансова інвестиція — це господарська операція, яка передбачає придбання  корпоративних прав, цінних папepiв, деривативів та інших фінансових інструментів. Інвестування вільних коштів у фінансові інструменти передбачає різні цілі, основними з яких є: одержання в майбутньому прибутку, перетворення вільних заощаджень у високоліквідні цінні папери, установлення контролю над підприємством-емітентом тощо.

Тобто, фінансові інвестиції — це активна форма ефективного використання вільного капіталу підприємства, яка має особливості у тому, що:

• здійснюється на більш пізніх стадіях розвитку підприємства, коли задоволені його потреби в реальних інвестиціях;
• дає можливість здійснювати зовнішнє інвестування в країні i за її межами;
• є незалежними видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки, оскільки стратегічні завдання їх розвитку можуть вирішуватися тільки шляхом вкладень капралу до статутного фонду і придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств;
• дозволяє підприємству реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидко i дешево;
• підприємство має можливість вкладати кошти як в безризикові інструменти, так i в спекулятивні, i, таким чином, здійснювати свою інвестиційну політику як консервативний або агресивний інвестор;
• потребує мінімум часу для прийняття управлінських рішень порівняно з реальними інвестиціями (проектами);
• виникає необхідність активного моніторингу i оперативності у прийнятті рішень при здійсненні фінансових інвестицій, оскільки фінансовий ринок має високі коливання кон'юнктури.

Для організації ефективного обліку і з метою контролю інвестиційної діяльності важливе значення має класифікація інвестицій, яку необхідно здійснювати, виходячи з різних критеріїв – об’єктів, суб’єктів, джерел фінансування, періоду здійснення.

Фінансові інвестиції групують за такими стратегічними  напрямами:

• інвестиційні операції з традиційними інструментами;
• придбання похідних цінних паперів (деривативів);
• депозитні операції підприємств;
• пайова участь у спільних підприємствах.

Такі  форми, як інвестиційні операції з традиційними інструментами i придбання пoxiдниx цінних паперів. Спрямованість фінансових інвестицій багатьох підприємств за останній час все більш орієнтується на ринок цінних паперів. Різні інструменти цього ринку складають сьогодні приблизно 90% загального обсягу фінансових інвестицій підприємств.

Щодо  депозитних операцій, то це одна з найбільш ефективних форм використання тимчасово вільних грошових коштів підприємства.

Депозитні операції використовуються для короткострокового  вкладання капіталу, а основною їх метою є генерування інвестиційного прибутку.

Пайова  участь у спільних підприємствах багато в чому подібна до реального інвестування, однак вона менш капіталоємна i більш оперативна.

Зазвичай, інвестор, використовуючи цю форму  фінансового інвестування, ставить  за мету не стільки одержання високого доходу, а встановлення прямого впливу на господарську діяльність підприємства.

Законом №283/97-ВР визначено, що фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні. Під прямою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає внесення підприємством коштів або майна безпосередньо до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані нею. Господарські ж операції, які передбачають придбання підприємством цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку (за винятком операцій по купівлі акцій як безпосередньо підприємством, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій) відносяться до портфельних інвестицій.

Для цілей фінансової звітності розрізняють:

- довгострокові фінансові інвестиції - утримуються підприємством на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент;