Аналіз реальних інвестицій

ВСТУП

Економічна ефективність діяльності підприємств, фірм, компаній, забезпечення високих темпів їх розвитку, підвищення конкурентноздатності як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках значною мірою визначається рівнем  і діапазоном їх інвестиційної активності. Ринкові перетворення в Україні, необхідність переорієнтації виробництва з метою випуску дешевої та конкурентноздатної продукції потребує значних інвестицій.

Вимагає перегляду інвестиційна політика у зв’язку з необхідністю інтеграції вітчизняної економіки у світові економічні відносини. Об’єднання капіталів, залучення коштів іноземних інвесторів для здійснення економічних перетворень у нашій країні може бути реальністю тільки за умови повної довіри і співпраці між учасниками інвестиційного процесу.

Низьку інвестиційну привабливість України, як і інших країн Східної Європи пояснюють насамперед політичними, соціальними факторами, недостатньою фінансовою стабільністю. До суттєвих чинників, що не сприяють залученню іноземного капіталу, належать відсутність ринкової інфраструктури, недостатня економічна ефективність інвестиційних проектів, слабкий державний захист капіталу інвесторів.

Однією з причин, що не дозволяє найбільш повно залучати як зовнішні так і внутрішні інвестиційні ресурси є неповне і необ’єктивне розкриття інформації про інвестиційні процеси в бухгалтерському обліку і звітності.

              Слід зазначити, що на сьогоднішній день необхідно обґрунтувати доцільність тої чи іншої форм інвестування, сформувати портфель реального та фінансового інвестування поповнивши його вигідними об’єктами інвестування.

              Нині  в Україні, під час формування інвестиційного портфелю інвестор стикається з проблемою вибору ефективних проектів реального інвестування.

              На етапі попереднього відбору, що передує розрахункам економічних показників, необхідно вивчити сутність проекту і його концепції, здійснити оцінку зовнішніх факторів, провести відбір проектів за соціальними, економічними, політичними та іншими критеріями. Зрозуміло, що до інвестиційного портфелю повинні входити найбільш ефективні проекти. Проте на ранніх стадіях його формування інвестор не завжди має можливість реально оцінити кожен з досліджуваних проектів. Слід зазначити, що успішна реалізація інвестиційних проектів залежить насамперед від ефективного управління інвестиційним портфелем. Однак, питання оперативного управління інвестиційним портфелем в сучасних умовах розвинуте дуже вузько. Український ринок цінних паперів та інших інструментів фондового ринку перебуває на початковій стадії. Тому доцільно було б при розробці вітчизняних теорій і правил вибору оптимальних варіантів інвестування більш широко застосовувати світову практику з питань формування інвестиційного портфеля і управління ним.

1. Методи оцінки ефективності інвестиційного проекту.

Оцінка інвестиційних проектів вимагає проведення детального аналізу, наявності великої кількості даних та проведення відповідних розрахунків. Метою цього, окрім всього іншого, є зниження до прийнятих меж ступеня ризику інвестування, що завжди можливий за умов динамічності, нестабільності, невизначеності.

              З теорії та практики випливає значна кількість різних методів оцінки ефективності інвестиційних проектів.

              Процес оцінки інвестицій можна умовно розділити на три етапи:

              перший етап — оцінюється обсяг інвестицій і майбутніх грошових надходжень;

              другий етап — оцінка ступеня ризику інвестицій, очікуваних грошових надходжень і визначається з оціненого ступеня ризику відповідна вартість капіталу;

              третій етап — очікувані грошові надходження зводяться до теперіш­ньої їх вартості (та певну дату), використовуючи обчислену вартість капіталу.

              Порівнюючи теперішню вартість очікуваних грошових надходжень із затратами (дископтовшими), оцінюють реальну ефективність (цінність) інвестицій. Якщо теперішня (поточна) вартість надходжень від інвестицій вища, ніж затрати, то є підстави для реалізації даного інвестиційного проекту.

              Під час оцінки інвестиційних проектів використовуються, окрім загальноприйнятих показників, специфічні, притаманні для оцінки інвестицій.

              Найчастіше використовуються такі показники: чистий потік грошових засобів; період окупності інвестицій, чиста (нетто) теперішня вартість; внутрішня ставка (норма) доходу; індекс прибутковості.

              1. Чистий (нетто) потік грошових засобів — це різниця між очікуваними надходженнями за певний період та видатками.

              Чистий (нетто) потоком грошових засобів від проекту (NCF) є потік, що визначається наступним чином: NCF-прибуток нетто проекту + амор­тизаційні відрахунки.

              Інтерпретуючи економічну сутність чистого (нетто) потоку грошових інвестиційних доходів, можна стверджувати, що він складається з тих грошей, котрими можна вільно розпоряджатися в окремі роки аналізованого періоду (призначаючи їх на реінвестування в даній фірмі для іншого виду інвестиції, наприклад, на купівлю цінних паперів чи інші реальні інвестиції).

              2. Період окупності інвестицій — це кількість років, що необхідна для компенсації видатків, вкладених у реалізацію проекту, доходами, одержаними за період його експлуатації.

              Для його розрахунку використовується наступний вираз: період окупності = періоди до повної компенсації вкладень + неповернений залишок на початок наступного періоду, поділений на чистий (нетто) потік доходів протягом наступного за ним періоду.

              3. Чиста (нетто) теперішня вартість дозволяє враховувати чинник часу і зберігається з інтересами власників кампаній (фірм). Якщо теперішня (нетто) вартість інвестиційного проекту є додатньою, то можливе зростання вартості фірми і внаслідок цього зростання майбутнього становища, який посідають власники фірми.

              Теперішню (нетто) вартість інвестиційних проектів обчислюють за формулою:

,              (1.1)

де NPV — чиста (нетто) теперішня (поточна) вартість;

CF1 — чистий (нетто) потік доходів (видатків) у t-му році;

T — кількість розрахункових років; r — норма (ставка) дисконту (з урахуванням ризиків та інфляції).

              4. Внутрішня ставка (норма) доходу — це така норма відсотка (доходу), за якої теперішня вартість нетто розглядуваного інвестиційного проекту дорівнює нулеві. Тобто внутрішня форма доходу є така норма дисконту (r) котра зрівнює дисконтований потік доходів (у грошовому виразі) з  величиною інвестиційних витрат, за якої виконується умова

,              (1.2)

де IRR — внутрішня норма доходу.

              Згідно з цим критерієм до реалізації повинні бути допущені всі ті проекти, де розмір внутрішньої ставки доходу є більшим, ніж вартість капіталу, необхідного для фінансування цих інвестиційних проектів.

              5. Індекс прибутковості — це показник, що дозволяє оцінювання розглядуваних інвестиційних проектів. Він виражається як відношення теперішньої вартості потоку доходів нетто, що будуть одержані, до теперішньої вартості потоку затрат, що необхідні для реалізації цього проекту, тобто

,              (1.3)

де КР — індекс прибутковості; CIF — потік грошових доходів нетто, що можуть бути отримані у випадку реалізації проекту (складається з прибутків та амортизаційних відрахунків); COF — затрати, необхідні для реалізації інвестиційного проекту; Т — розглядуваний період часу (роки); r — норма дисконту з урахуванням ризиків.

              Ризик інвестиційних проектів можна розглядати з трьох точок зору, тобто застосовуючи три методичні підходи.

              По-перше, ризик певного проекту може бути проаналізований окремо, без урахування його зв’язків з рештою активів (майна), об’єктів, що їх посідає певна компанія (фірма), для якої він розробляється.

              По-друге, ризик проекту може бути проаналізований у контексті ризику цих засобів, які вже посідає ця фірма, та впливу аналізованого проекту на ризик фірми в цілому (ефект портфеля, що розглядається в межах активів, майна фірми).

              По-третє, ризик проекту може бути проаналізований у контексті ризику ринку та можливостей формування окремих пакетів (портфелів) вкладень (активів) окремих інвесторів (акціонерів фірми).

              Слід зауважити, що окремі інвестиційні проекти можуть характеризуватися відносно високим ступенем ризику, якщо їх розглядати окремо. Водночас вони можуть бути проектами з прийнятним ступенем ризику з точки зору ризику фірми в цілому, чи ризику ринку, якщо підійти до цього з точки зору диверсифікації.

              Необхідність урахування ризику витікає з декількох міркувань.

              Найважливішим з них є:

              1. Перш ніж фірма виступить на ринку капіталів з попитом на капітал, необхідний для фінансування своєї інвестиційної програми, аналіз та оцінка ступеня ризику є необхідною умовою вірного розрахунку грошового потоку доходів і затрат, що пов’язані з реорганізацією відповідних інвестиційних проектів і, відповідно, визначення чистої (нетто) теперішньої вартості цих починань.

              2. Акціонер фірми має можливість формувати портфель своїх вкладень (який складається з акцій різних фірм, товариств), у зв’язку з чим ризик окремих акцій оцінюється не безпосередньо, а через їх вплив на загальний ризик портфеля.

              У дещо іншій ситуації знаходиться керівництво фірми та її працівники, доходи котрих залежать від поточних чинників, пов’язаних з її функціонуванням. Чим більшим ступенем ризику обтяжені інвестиційні ініціативи, що реалізуються, тим більша небезпека, що доход буде меншим від сподіваного. В багатьох випадках керівництво фірми може бути більш зацікавленим в обмеженні ризику, ніж її акціонери.

              3. Детальний аналіз інвестиційних проектів з точки зору ризику дає можливість побачити слабкі сторони цих проектів, такі, що можуть спричинити збитки під час їх реалізації недавнього використання. Визначення цих чинників є обов’язковою умовою щодо вірного визначення доходів та ефектів, що відповідно може впливати на результати теперішньої ринкової нетто вартості проекту (фірми). Якщо внаслідок такого аналізу виявиться, що теперішня нетто вартість аналізованого проекту є від’ємною величиною, то такий проект потрібно відкинути.

              Оцінку ступенів ризиків за інвестиційним проектом здійснюють таким чином:

              • мінімальний рівень ризику (значно нижчий від середньогалузевого чи середньорегіонального);

              • середній рівень ризику (наближений за значенням до середньогалузевого чи середньорегіонального);

              • високий рівень ризику (перевищує середньогалузевий чи середньорегіональний рівні).

              Можливі способи значення ризиків, якими обтяжений інвестиційний проект:

              • розробка ефективних профілактичних заходів щодо упередження сподіваних ризиків;

              • розподіл негативних наслідків ризиків між усіма учасниками і виконавцями інвестиційного проекту;

              • створення резервних (страхових) фондів;

              • зовнішнє страхування окремих видів ризиків;

              • інші форми страхування ризиків.

              Ризик може бути врахований при оцінюванні інвестиційних проектів кількома методами. Найбільш відомими є такі:

              • аналіз та оцінка вразливості інвестиційних проектів;

              • аналіз та оцінка за допомогою методів імітаційного моделювання (корпоративна імітаційна модель).

              1. Аналіз чутливості (вразливості). Характеризуючи метод аналізу та оцінки вразливості, слід звернути увагу на те, що значення багатьох змінних величин (чинників), які використовують у формулах для обчислення теперішньої нетто вартості проектів, є величинами найбільш імовірними (або сподіваними). Якщо за якимось із способів обчислиння ймовірності різних можливих значень цих чинників, то можна стверджувати, що чинник ризику теж може бути врахований. Проводячи аналіз вразливості проекту, можна отримати досить багато інформації. Аналіз вразливості дозволяє дати відповідь на питання, який вплив на теперішню нетто вартість параметрів (чинників). Можна також розрахувати еластичність чистої теперішньої вартості від зміни певного чинника.

              Слід зауважити, що цей метод не є точним. Його обмеженість зумовлена ним, що:

              по-перше, він сам спирається на аналіз впливу на теперішню нетто вартість проекту лише окремих чинників (їх роздільного впливу);

              по-друге, метод вразливості не враховує взаємозв’язку між цими параметрами.

              2. Корпоративна імітаційна модель. Досить ефективними методами, що дають можливість розраховувати ефективність інвестиційних проектів з урахуванням ризику, зумовленого такими чинниками як високий рівень інфляції, структурні зміни в ціноутворенні, проблеми взаємних неплатежів тощо є динамічні методи імітаційного моделювання.