Аналіз реальних інвестицій

lign:justify">Т— кількість періодів здійснення витрат.

Вартість капіталу є масштабом порівняння, найкращим варіан­том з найбільшою корисною вартістю капіталу. Якщо вартість капіталу негативна, то інвестиція неефективна.

Метод аннуітету є модифікованою формою методу визначення вартості капіталу. Вартість капіталу інвестицій з врахуванням про­центів рівномірно розподіляють на весь період використання про­екту. Отримані суми (аннуітети) зазначають річне навантаження чи прибуток за здійсненими інвестиціями. Інвестиційний об'єкт абсо­лютно вигідний, якщо його аннуітет більший 0. Аннуітет (А,) мож­на розрахувати множенням вартості капіталу (УК) об'єкта на ко­ефіцієнт відновлення

Метод внутрішньої процентної ставки є зворотний до методу визначення вартості капіталу. Якщо розрахункову процентну став­ку взяти на рівні внутрішньої процентної ставки, то вартість капіталу дорівнюватиме нулю. При цьому методі не задається про­цент, яким обкладають капіталовкладення, а визначають саму ставку дисконту на рівні, не меншому, ніж калькуляційна процент­на ставка. Внутрішню процентну ставку (/') розраховують:

Метод динамічних амортизаційних розрахунків відрізняється від методу статичних амортизаційних розрахунків лише тим, що тут враховується ставка процента на інвестиційний капітал.

Метод розрахунку кінцевої вартості майна полягає в тому, що цільовою функцією оцінки переваг інвестиційного проекту є розра­хунок кінцевої вартості майна, яку розглядають як приріст майна внаслідок реалізації інвестиційного проекту на кінець планового періоду. Важливим для цього методу є припущення про існування двох процентних ставок: ставка, за якою в необмеженій кількості можуть бути залучені фінансові ресурси (/•„), ставка, за якою у необ­меженій кількості можуть бути вкладені фінансові ресурси (гр). Приріст майна розглядають як сальдо позитивного вкладення власного капіталу і негативного вкладення залученого капіталу грошового потоку. На позитивний грошовий потік (УК'Р) в кінці планового періоду нараховують проценти за ставкою вкладення фінансових ресурсів, а на негативний (зростання зобов'язань) (УК'12) нараховують проценти за ставкою залучення фінансових ре­сурсів. Кінцева вартість майна (&УК) дорівнюватиме:

Метод визначення процентної ставки залучення фінансових за­собів грунтується на допущенні про наявність ставок вкладення і ставок залучення фінансових ресурсів. Цільовою функцією методу є розрахунок критичної процентної ставки залучення фінансових ресурсів. Критичною вважається така процентна ставка, при вико­ристанні якої у значенні ставки залучення капіталу кінцева вартість

майна дорівнюватиме нулю. Інвестиційний проект буде вигідним, якщо критична процентна ставка залучення капіталу буде більшою, ніж реальна ставка залучення фінансових ресурсів.

Метод складання повних фінансових планів передбачає оцінку доцільності інвестиційного проекту за масштабами приросту вар­тості об'єкта щодо суми власного капіталу, спрямованого на інвес­тиції на початок планового періоду.

Названі статистичні та динамічні моделі використовують при одній цільовій функції прийняття рішень. Якщо за інвестиційним проектом передбачено досягнення кількох функцій, то використо­вують моделі:

         аналізу корисної вартості;

         АНР — метод (аналітичний процес визначення ієрархії цілей);

         МАИТ — метод (теорії корисності за багатьма ознаками);

         PROMETHEE-метод.

Модель аналізу корисної вартості передбачає визначення цільових критеріїв інвестування, оцінку їх вагомості, розрахунок показників часткової корисної вартості та підсумування загальної корисної вартості.

АНР-метод передбачає розподіл інвестиційної проблеми на складові частини, для яких складається ієрархія розв'язання ло­кальних задач за кількісними й якісними критеріями. АНР — метод проводять у певній послідовності: формування ієрархії цілей, виз­начення пріоритетів, розрахунок векторів цих пріоритетів (за ва­гомістю впливу на досягнення цілей вищого ієрархічного рівня), розрахунок пріоритетів цілей і системи дій для всієї ієрархії.

МАИТ — метод характеризується тим, що багатоцільову про­блему інвестування вирішують за допомогою окремих функцій ко­рисності, які виражають кількісними параметрами і можуть бути компенсованими за певними нормами заміни.

PROMETHEE -метод використовують для впорядкування пріо­ритетності досягнення цілей інвестування на базі визначення інтен­сивності переваг альтернативних варіантів за визначеними кри­теріями оцінки.

У тих випадках, коли рішення приймають не за одним інвес­тиційним проектом, а цілою інвестиційною програмою треба виз­начити види і кількість інвестиційних проектів, які підлягають ре­алізації. Виділяють такі групи моделей:

а) моделі, які допомагають визначити оптимальну інвестиційну програму при заданій виробничій програмі і бюджеті фінансування;

б)  моделі, які допомагають одночасно визначити оптимальну інвестиційну програму і бюджет її фінансування при заданій вироб­ничій програмі;

в)  моделі, які допомагають одночасно визначити оптимальні інвестиційну та виробничу програми при заданих фінансових мож­ливостях з різними альтернативними варіантами.

Всі ці моделі будують на використанні методів математичного програмування.

В умовах невизначеності інформаційного середовища також в аналізі використовують моделі прийняття одиничних рішень і мо­делі прийняття програмних рішень. При прийнята одиничних рішень в умовах невизначеності дотримуються таких правил:

1.  Правило максимін. за яким із альтернативних інвестицій ви­бирають ту, яка за найнесприятливіших умов зовнішнього середо­вища має найбільше значення вартості капіталу.

2.   Правило   максимакс,   за   яким  інвестиції вибирають  за найбільшим значенням вартості каріталу, незважаючи на ризик не­сприятливого розвитку стану навколишнього середовища.

3.  Правило Гурвіца об'єднує правило максимін і максимакс че­рез випуклі лінійні комбінації.

Якщо рішення приймаються у ситуації ризику, то враховують ймовірність зміни навколишнього середовища.

При одиничних рішеннях використовують такі методи:

         метод коректувань;

         метод аналізу чуттєвості;

         метод аналізу ризику;

         метод дерева рішень.

Метод коректувань полягає в тому, що очікувана результа­тивність інвестиційного проекту коректується скидками чи надбав­ками на ризик. Наприклад, при визначенні корисності з метою вра­хування ризику підвищують розрахункову процентну ставку або скорочують строк експлуатації і т.п.

Метод аналізу чуттєвості передбачає моделювання поведінки інвестиційного об'єкта за вихідними даними розрахункових моде­лей і значеннями цільових функцій альтернативних проектів. За цим методом визначають окремі вхідні параметри.

Метод аналізу ризику використовують при обґрунтуванні рішень, шляхом розподілу ймовірнісних значень цільової величини інвестицій за багатьма факторами впливу, при різних значеннях вхідних даних та ймовірності їх зміни.

Метод дерева рішень дає змогу визначити оптимальне рішення на початку планового періоду з врахуванням можливих змін стану навколишнього середовища і ймовірності їх прояву, а також на­ступних дій при зміні параметрів цього середовища. Оптимальною вважається серія рішень, яка дає максимальне значення математич­ного очікування вартості капіталу.

При програмних рішеннях використовують складніші матема­тичні методи й моделі, які орієнтуються на аналіз чуттєвості інвес­тиційної програми, на імітацію інвестиційних процесів та вибір портфеля інвестицій.

Висновки

Розвиток підприємництва в ринкових умовах неможливий без впровадження ефективних інвестиційних проектів. Мотивація появи проекту може бути викликана через ініціативу підприємців, інтереси кредиторів, незадовіль­ний попит населення, надлишкові фінансові ресурси або як реакція на полі­тичний тиск тощо.

Передінвестиційні дослідження проекту здійснюються різними проектно-дослідними,   інжиніринговими,   консалтинговими   фірмами (державними та приватними). Тривалість досліджень коливається від декількох місяців до 1-2 років залежно від складності, вартості та новизни проекту.

Досягнення очікуваних результатів на інвестиційній та виробничій фазі значною мірою зумовлюється ступенем відповідальності розробленого техніко-економічного обгрунтування сучасним вимогам.

Імовірність реалізації проекту залежить від багатьох чинників, що впливають на майбутню політико-економічну обстановку. Вивчення діючих аналогів зару­біжних і вітчизняних проектів дозволяє виявити лише попередню тенденцію. Екс­траполяція цієї тенденції на перспективу без врахування можливих дій конку­рентів може дат тільки приблизні результати. Оцінка ж ймовірних шляхів кон­курентів у майбутньому практично неможлива через комерційні таємниці. Тому оцінка імовірності проекту виконується за умов невизначеності, і завдання інвес­тиційного аналітика полягають у наступному:

      вибір якомога більшої кількості інвестиційних проектів;

      ранжирування проектів за достатньою об'єктивністю даних;

      перевірка ТЕО проектів на всебічність і глибину проробки всіх рішень, що стосуються інвестицій і фінансування;

      перевірка повноти обліку всіх проектних ризиків, їх ранжирування, коре­ляції і емінування;

      перевірка достатності запропонованих заходів щодо захисту від ризиків і їх страхування;

      чи задовольняють умовам фінансування проекту надбавки за ризик у вар­тості капіталу (страхова премія).

Як правило, оцінка імовірності проекту виконується за трьома головними (критичними) змінними: інвестиційні витрати, витрати виробництва та реалізації і надходження від продажу. Ці змінні включають багато статей, які характеризу­ються обсягом (кількістю) і ціною (вартістю).

Головним інструментом, що визначає міру впливу на здійсненність про­екту, є аналіз чутливості. Цей аналіз виконується за сценарієм, відповідно до якого кожній складовій критичної змінної надаються різні значення парамет­рів кількості і ціни, що дозволяє виявити міру виливу цих складових на оди­ницю критичних змінних. Таким чином визначають домінуючі статті витрат в інвестиційних, виробничих і реалізаційних витратах, які справляють найбіль­ший вплив на розмір і структуру грошових потоків і формують масу прибутку або доходу.

Окремі розрахунки фінансових та економічних оціночних показників проек­ту зумовлюються різноманітною вигідністю результатів для інвестора та суспіль­ства загалом. Наприклад, проект обіцяє велику користь державі, підвищує жит­тєвий рівень населення, проте він недостатньо вигідний для певного інвестора (очікуваний відсоток його прибутку нижчий від його внутрішньої норми ефек­тивності).

За цих умов економічна оцінка проекту відіграє пріоритетну роль і держава за допомогою податкової, митної, амортизаційної, кредитної або цінової політи­ки підтримує проект або субсидує його.

При порівнянні самих проектів потрібно враховувати основні принципи порівняння, такі, як тривалість циклів проекту, їх масштаби, період реалізації і т.п.

Таким чином, підсумовуючи вище викладене, можна сказати, інвестиційний проект є певною моделлю діяльності підприємства, яка використовує всі досягнення традиційного планування у розрізі ринкової економіки, бізнесу, конкурентної боротьби, діяльності маркетингових служб, комерційного ризику досягнення беззбитковості та необхідного рівня рентабельності, якісного обслуговування споживача.

В умовах переходу до ринкових відносин доцільно розробляти інвестиційний проект всім підприємствам не залежно від їх форми власності, виду діяльності, для чого необхідно виявляти резерви зниження собівартості продукції тому, що реалізація цих резервів може підвищити прибутковість підприємства.

ЛІТЕРАТУРА

1.      Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – К.: МП «ИТЕМ» ЛТД, 1995. – 448 с.

2.      Крупка Я.Д. Прогресивні методи оцінки та обліку інвестиційних ресурсів. – Тернопіль: Економічна думка, 2000. – 354 с.

3.      Мних Є.В. Економічний аналіз. Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 412.

4.      Пересада А.А. Інвестиційний процес в Україні. – К.: Лібра, 1998.– 392с.

5.      Управление инвестициями. Учебное пособие / Под эгидой Британского фонда Ноу-Хау подготовлено Компанией Кадоган Файненшал (Лондон),   – К.: 1996. – 135 с.

6.      Шевчук В.Я., Рогожин П.С. Основи інвестиційної діяльності, – К.: Генеза, 1997. – 266 с.

 

 

3