Аналіз реальних інвестицій

              У літературі імітаційні моделі, що описують діяльність кампанії (підприємства) за умов ринку називають корпоративними моделями.

              Ці моделі відображають реальну діяльність кампанії (підприємства) через обчислення грошових потоків (надходжень і затрат), як подій, що відбуваються в різні періоди часу.

              Беручи до уваги те, що під час обчислень використовуються такі важкопрогнозовані чинники, як темпи (показники) інфляції, плановані показники збуту тощо, для розробки альтернативних стратегій і аналізу ефективності з урахуванням ризику застосовується так званий сценарний підхід.

              Сценарний підхід передбачає проведення альтернативних обчислень на даних, що відповідають різним імовірним варіантом розвитку проекту та зовнішнього економічного середовища.

              Використання імітаційних моделей в процесі розробки та аналізу ефективності проекту є одним з досить потужних і дійових засобів переконання інвесторів, дозволяє здійснити наочне подання управлінських рішень (наприклад, зниження ціни продукції на 4%), практично відразу ж одержавши економічні результати.

              Проведення аналізу ефективності та ризику на базі економіко-математичних моделей і, зокрема, імітаційного моделювання складається з кількох етапів.

              Перший етап полягає в формуванні моделі розглядуваного інвестиційного проекту і складається з визначення обсягів потоку доходів в грошовому виразі, доходів з продажу, затрат тощо.

              Другий етап полягає в тому, щоб визначити можливі відхилення (інтервали) прогнозованих величин параметрів.

              Підсумовуючи, можна стверджувати, що імітаційне моделювання дозволяє:

              • враховувати одночасно (комплексно) вплив всіх параметрів ризику (чинників);

              • враховувавши вплив кореляції (взаємозалежності) параметрів між собою.

              Відомі й інші моделі, що дозволяють, розраховуючи ефективність та ризик, обрати з кількох ефективних стратегій ту, що має оптимальний ступінь ризику.

              Інвестиційна діяльність у всіх її формах і видах пов’язана з ризиком, ступінь якого зростає з переходом до ринкової економіки. Зростання ступеня ризику в сучасних умовах пов’язано із зростаючою невизначеністю та з швидкою мінливістю економічної ситуації в країні в цілому і на інвестиційному ринку зокрема; з розширеною пропозицією для інвестування приватизованих об’єктів, з появою нових емітентів і фінансових інструментів для інвестування і ряду інших факторів.

              Під інвестиційним ризиком розуміють ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрат (зниження прибутку, доходів, втрат капіталу) в ситуації невизначеності інвестиційної діяльності.

              Види інвестиційних ризиків досить різноманітні. Їх можна класифікувати за наступними основними ознаками:

              1. За сферою виявлення виділяють наступні види ризиків:

              а) економічний — до нього відноситься ризик, пов’язаний із зміною економічних факторів. Так як інвестиційна діяльність здійснюється в економічній сфері, що вона найбільше піддається економічному ризику;

              б) політичний — до нього відносяться різні види адміністративних обмежень інвестиційної діяльності, пов’язаних із зміною здійснюваного державою політичного курсу;

              в) соціальний — до нього відноситься ризик страйків, здійснення під впливом робітників інвестованих підприємств незапланованих соціальних програм і інші екологічні види ризиків;

              г) екологічний — до нього відноситься ризик різних економічних катастроф і стихійних (потоків, пожарів), які негативно впливають на діяльності інвестиційних об’єктів;

              д) інших видів — до них можна віднести рекет, крадіжку майна, обдурювання зі сторони інвестиційних або господарських параметрів.

              2. За формами інвестування прийнято розрізняти наступні види ризиків:

              а) реального інвестування — ризик пов’язаний невдалим вибором місцезнаходження об’єкту, який будується; перебоями в постачанні будівельних матеріалів і обладнання; суттєвим ростом цін на інвестиційні товари; вибором не кваліфікаційного або недобросовісного підрядчика і іншими факторами, які затримують введення в експлуатацію об’єкта інвестування або які зменшують дохід (прибуток) в процесі його експлуатації;

              б) фінансового інвестування — ризик зв’язаний з непродуманим підбо­ром фінансових інструментів для інвестування; фінансовими труднощами або банкрутством окремих емітентів; непередбаченими змінами умов інвестування.

              3. За показниками виникнення виділяють два основних види ризиків:

              а) систематичний (або ринковий) — вид ризику виникає для всіх учасників інвестиційної діяльності і форм інвестування. Він визначається зміною стадій економічного циклу розвитку країни або кон’юнктурних циклів розвитку інвестиційного ринку; значними змінами податкового законодавства в сфері інвестування і іншими економічними факторами, на які інвестор не може вплинути при виборі об’єктів інвестування;

              б) несистематичний (або специфічний) — вид ризику притаманний певному об’єкту інвестування або діяльності певного інвестора. Він може бути зв’язаний з не кваліфікаційним керівником кампанії (фірми) — об’єкти інвестування, зростання конкуренції в окремому сегменті інвестиційного ринку; нераціональною структурою інвестиційних засобів і інших аналогічних факторів, негативні наслідки, які в значній мірі можна попередити за рахунок ефективного управління інвестиційним процесом.

              Поділ інвестиційного ризику на систематичний і несистематичний є важливою вихідною передумовою теорії формування ефективного інвестиційного портфеля, яка буде розглянута дальше.

              Так як інвестиційний ризик характеризує ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрат, його рівень при оцінці визначається як відхилення очікуваних доходів від інвестування від середньої або розрахункової величини. Отже оцінка інвестиційних ризиків завжди пов’язана з оцінкою очікуваних заходів і ймовірності їх втрат .

              В процесі оцінки можливого розміру фінансових втрат від здійснення інвестиційної діяльності використовуються абсолютні і відносні їх показники. Абсолютний розмір фінансових втрат, які пов’язані з інвестиційним ризиком, представляють собою суму збитку, нанесеного інвестору (або потенційно можливою) в зв’язку з виникнення несприятливих обставин, характерною для даного ризику, відносний розмір фінансових потреб, пов’язаних з інвестиційним ризиком, представляє собою відношення суми збитків до вибраного базового показника (наприклад, до суми очікуваного доходу від інвестицій; до суми інвестиційного капіталу). 

              Інвестиційний ризик вимірюється різними методами — шляхом розрахунку середньоквадратичного відхилення, коефіцієнта варіації, — коефіцієнта, а також експертним методом. Ризик оцінюється по кожному інвестиційному проекту (фінансовому інструменту).

              Середньоквадратичне відхилення являється найбільш поширеним показником оцінки рівня інвестиційних ризиків. Розрахунок цього показника дозволяє врахувати коливання очікуваних доходів від різних інвестицій. Розглянемо механізм оцінки ризиків на основі визначення середньо­квадратичного відхилення за вихідними даними, які наведені в табл.1.1

                                                                                                                              Таблиця 1.1

Розподіл ймовірності очікуваних доходів по двох інвестиційних проектах

(тис. грн.)

              Порівнюючи дані по окремих інвестиційних проектах можна побачити, що розрахункові величини доходів по проекту "А" коливаються в межах від 200 до 600 тис. грн. на суму очікуваних доходів 450 тис. грн. По проекту "Б" су­ма очікуваних доходів також становить 450 тис. грн., проте їх коливання здій­снюється в межах від 100 до 800 тис. грн. Навіть таке просте співставлення до­зволяє зробити висновок про те, що ризик реалізації інвестиційного проекту "А", значно менший, ніж проекту "Б", де коливання розрахункового доходу вище.

              Числове значення цього коливання характеризує показник середньоквадратичного відхилення (), розраховується за формулою

              (1.4)

де: t — число періодів;

     h — кількість спостережень;

     — розрахунковий дохід до проекту при різних значеннях кон’юнктури;

     — середній очікуваний доход по проекту;

     P1 — значення ймовірності, відповідно до розрахункового доходу.

              Розрахунок цього показника по розглянутих даних наведені в табл.1.2

                                          Таблиця 1.2

Розрахунок середньоквадратичного відхилення

по двох інвестиційних проектах (в тис. грн.)