Проблеми в сфері визначення правового статусу і режим використання морського дна, як об’єкта загальної спадщини людства

Автор: Пользователь скрыл имя, 24 Октября 2011 в 01:50, дипломная работа

Описание работы

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є аналіз та пошук шляхів вдосконалення міжнародно-правового регулювання використання Міжнародного району морського дна, розкриття його правового статусу та підкреслення значення для міжнародної спільноти.
Досягнення цієї мети передбачає розгляд низки питань:
- з’ясування причин визначення правового статусу Міжнародного района морського дна, як об’єкта загальної спадщини людства;
- визначення тенденцій динаміки еволюції правових засад щодо використання Міжнародного району морського дна;
- обґрунтування базових принципів, на підставі яких має будуватися режим використання Міжнародного району морського дна та оцінюватися міра раціональностіі його використання, враховуючи нинішню демографічну та екологічну ситуації;
- аналіз вдосконалення критеріїв справедливості використання ресурсів Міжнародного району морського дна індустріально розвиненими країнами та країнами, що розвиваються;
- спрощення процедури отримання ділянки для розроблення морського дна;

Содержание

ВСТУП……………………………………………………………….............
РОЗДІЛ І. Міжнародний район морського дна , як об’єкт загальної спадщини людства…………………………………………………………..
1.1. Історія становлення міжнародної нормативно-правової бази регулювання відносин стосовно Міжнародного району морського дна…
1.2. Аналіз та значення Міжнародного району морського дна , як об’єкта загальної спадщини людства, для міжнародної спільноти…………………
2. Проблеми в сфері визначення правового статусу та режиму використання Міжнародного району морського дна……………………..
2.1. Принципи та основні засади використання Міжнародного району морського дна……………………………………………………………….
2.2. Положення Конвенції ООН по морському праву 1982 року щодо правового статусу Міжнародного району морського дна…………………
2.3. Проблеми , пов’язані з режимом використання Міжнародного району морського дна……………………………………………………….
3. Перспективи вирішення проблем щодо міжнародно-правового використання Міжнародного району морського дна……………………..
3.1. Перспективи регламентації використання Міжнародного району морського дна………………………………………………………………..
3.2. Позиції України щодо використання ресурсів Міжнародного району морського дна…………………………………………………….
Висновки………………………………………………………………
Список використаних джерел…

Работа содержит 1 файл

Дипломчег.docx

— 136.27 Кб (Скачать)

     Питання про мирне використання дна морів  і океанів стало настільки  актуальним, що в грудні 1968 р. на XXIII сесії Генеральної Асамблеї був заснований спеціальний постійний комітет, названий Комітетом з мирного використання дна морів і океанів за межами дії національної юрисдикції. В 1970 р. Генеральною Асамблеєю ООН був схвалений проект Договору про заборону розміщення на дні морів і океанів і в його надрах ядерної зброї й інших видів зброї масового знищення.[16;с.163 ].

     Надалі  ідея використання дна морів і  океанів і його підґрунтя за межами дії національної юрисдикції виключно для мирних цілей одержала загальне визнання закріпившись в положеннях Конвенції по морському праву 1982 р. і у режимі морського дна. Особливо це відбилося на формуванні положень, що регламентують безпосередню діяльність на морському дні.

     Право на діяльність у Районі у відповідності зі ст. 153 Конвенції 1982 р. мають:

  • держави- учасниці;
  • державні підприємства;
  • і фізичні або юридичні особи (за умови, що держави- учасниці поручилися за них).

     Діяльність  у Районі здійснюється відповідно до офіційного письмового плану роботи, складеним згідно з Додатком III і затвердженим Радою після його розгляду юридичною й технічною комісією. Згідно зі ст. 2 Додатка III, пошук проводиться лише після одержання Органом задовільного письмового зобов'язання про те, що передбачуваний дослідник буде дотримуватись правил Конвенції, що відповідають нормам Органа щодо захисту морського середовища, співробітництва в підготовці кадрів, погоджується на контроль із боку Органа із цих питань і повідомляє Орган про загальні границі району або районів, у яких буде проводитися пошук.

     Пошук може проводитися більш ніж одним  дослідником у тому самому районі або районах. Пошук не надає дослідникові яких-небудь переважних прав, прав власності, виключних прав або будь-яких інших прав відносно ресурсів. Дослідник має право витягати розумні кількості ресурсів району для проби.

     Держави, що бажають одержати право на розробку ресурсів у певному районі морського  дна повинні пройти досить складну  процедуру оформлення своєї заявки.

     Кожна заявка, що визначає основні умови  пошуку, розвідки й розробки в Районі, повинна охоплювати досить велику ділянку  з певною цінністю, щоб дозволити  ведення двох, незалежних одна від  іншої, самостійних операцій по видобуткові  корисних копалин.[6] Заявник указує координати, що розділяють ділянку на дві частини однакової можливої комерційної цінності й представляє всі дані, отримані їм у відношенні обох частин ділянки.

     Протягом  45 днів після одержання таких даних Орган позначає частку, яка повинна бути зарезервована винятково для здійснення діяльності Органа через Підприємство або в асоціації з державами, що розвиваються. Це позначення може бути відстрочене на додатковий період в 45 днів, якщо Орган просить незалежного експерта визначити, чи всі дані були представлені Органу. Позначена ділянка стає зарезервованою відразу ж після підтвердження плану роботи для незарезервованої ділянки й підписання контракту. Через шість місяців після набрання чинності Конвенцією, а потім кожні чотири місяці Орган розглядає заявки по видачі дозволів на провадження робіт на зазначеній в заявці ділянці. Аналогічна процедура передбачена й відносно твердження Органом пропонованих планів робіт.

     Початковим  і найважливішим моментом у справі участі держави в правомірній  діяльності на морському дні є  умова ратифікації державою Конвенції  ООН по морському праву 1982 р. і підписання Угоди про здійснення Частини XI Конвенції ООН по морському праву від 10 грудня 1982 р., які тлумачаться й застосовуються спільно як єдиний акт. Тільки при ратифікації Конвенції, її офіційнім підтвердженні або приєднанні до неї, що є одночасно й вираженням згоди на обов'язковість для держави положень Угоди, держава знаходить правочинність для юридичного оформлення своєї діяльності на морському дні.[18;c.443]

     Заявниками, крім Підприємства, можуть бути:

  • держави із правами первісних вкладників;
  • держави- учасниці;
  • юридичні й фізичні особи, що відповідають вимогам ст. 4 Додатка III Конвенції по морському праву 1982 р.

     Держава здобуває статус учасника, якщо вона виразила згоду на обов'язковість для неї  Угоди про здійснення Частини  XI Конвенції по морському праву 1982 р. однією з наступних дій:

  • підписання Угоди за умови ратифікації або офіційного підтвердження;
  • підписання без умови ратифікації, офіційного підтвердження  або застосування спрощеної процедури;
  • підписання відповідно до спрощеної процедури;
  • приєднання.

     Тільки  за умови наявності одних з перерахованих вище дій держава одержує право на оформлення своєї законної участі в діяльності на морському дні за межами національної юрисдикції й стає державою- учасницею із правом на подачу заявки.

     Заявник на основі наявних у нього даних  і у відповідності зі своїми можливостями й подає офіційний план роботи з розвідки корисних копалин у  певному районі морського дна  Світового океану й подає заявку на затвердження цього плану через  Підготовчу комісію в Раду, попередньо представивши план роботи з розвідки в Юридичну й технічну комісію  й одержавши її позитивні рекомендації.[6]

     При розгляді заявки в Раді враховується наступне:

  • заявник повинен відповідати кваліфікаційним стандартам, обумовленим Конвенцією по морському праву, Додатком III і Угодою;
  • заявник, який не є зареєстрованим первісним вкладником і який до вступу Конвенції 1982 р. у силу вже провів у Районі значний обсяг робіт, одержує переваги і його план роботи з розвідки вважається задовольняючим фінансовим і технічним умовам, необхідним для твердження. При цьому необхідно підтвердження, що заявник витратив на дослідницьку й розвідувальну діяльність суму, еквівалентну не менш 30 мільйонів доларів США, причому не менш 10 % цієї суми витрачено на встановлення місцезнаходження, зйомку й оцінку району, зазначеного в плані роботи. План роботи на розвідку, що відповідає, крім іншого, цим вимогам, затверджується Радою й здобуває форму контракту. Заявник при цьому сплачує передбачений збір у розмірі 250 тис. доларів США. Заявник має право розраховувати на те, що в процесі розгляду його плану роботи у всіх інстанціях буде дотриманий. принцип недискримінації.

     Надаючи на затвердження план роботи на розвідку заявник одночасно повинен представити  довідку, що містить кваліфікаційну оцінку можливого впливу запланованої діяльності на навколишнє середовище, тобто екологічну оцінку. У довідці повинне бути опис програми океанологічних і фонових екологічних досліджень згідно розробленим Органом правилам і процедурам.

     Представлений з урахуванням цих вимог план роботи з розвідки затверджується Радою. Термін дії такого затвердженого  плану - 15 років. Не пізніше цього строку заявник зобов'язаний подати заявку на план роботи з розробки. У випадку вмотивованої необхідності учасник цього контракту може продовжити 15- літній строк, але не більш, ніж на 5 років. У контракті обмовляються права й зобов'язання заявника й Органа, від імені якого укладається контракт. Заявникові в цьому випадку гарантується право виняткового володіння контрактом. У контракті також обумовлюються положення про спільний огляд діяльності по розведенню, по екологічному моніторингові, обумовлюються плани,  якщо буде потреба , щодо вживання надзвичайних заходів для захисту морського середовища, зобов'язання з питань підготовки кадрів, дотримання норм техніки безпеки, відповідальність за заподіяний збиток і ін.[6]

     На  підставі ст. 6 Додатка III Конвенції 1982 р. Орган може встановлювати певні процедури й критерії для ухвалення рішення на плани роботи заявників , які будуть мати перевагу при необхідності вибору між ними. Ці процедури й критерії повинні забезпечувати твердження планів роботи на слушній і не дискримінаційній основі. Передбачено, що до роботи з розгляду заявок на видачу дозволів на виробництво, наданих у попередній період, Орган приступає через шість місяців після вступу Конвенції по морському праву 1982 р. у силу, і надалі займається цими питаннями кожний четвертий місяць.

     При виборі заявників Орган віддає перевагу тим, хто краще гарантує провадження  робіт, забезпечує більш ранні перспективні фінансові внески для Органа, має  більше засобів і додає більш  активні зусилля щодо пошуку або розвідки.[61] Заявники, заявки яких розглядалися, але не потрапили в число затверджених, користуються перевагою при наступному розгляді.

     Слід  зазначити, що конкретні норми, правила  й процедури, які  регламентують  безпосередню діяльність держав по розробці морського дна , повинна розробити Рада. Передбачається, що Рада займеться цією роботою, коли промислова розробка морського дна, на його думку, стає реальною. Однак, якщо яка-небудь держава-учасниця (або її юридична або фізичн особа) виразить бажання подати заявку на затвердження плану робіт з розробки, Рада зобов'язана розробити й прийняти такі норми, правила й процедури у дворічний строк з моменту заявленого бажання.

     Передбачається, що якщо після закінчення дворічного строку Радою не будуть затверджені  необхідні положення, а план роботи з розробки зроблений - Рада зобов'язана  його розглянути й, якщо він реальний, тимчасово затвердити.[6] План роботи з розробки, що складається заявником, супроводжується додатком, у якому даний загальний опис устаткування й методів діяльності на зарезервованій ділянці морського дна.

     Заявник може надати Підприємству, по запиту Органа, на слушній і розумній комерційній основі й умовах , свою технологію для здійснення діяльності в Районі за контрактом, однак це не є його категоричним обов'язком. Відповідно до Угоди держави-учасниці зобов'язуються співпрацювати з Органом у подібних питаннях і розбудовувати міжнародне технічне й наукове співробітництво у зв'язку з діяльністю в Районі. Зацікавлені сторони можуть співпрацювати  в питаннях розробки програм професійної підготовки, технічної допомоги, розвитку морської науки й техніки, захисту й збереження морського середовища.

     Обсяги  видобутку корисних копалин у  Районі визначаються Органом, який при цьому керується положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі й інших похідних від нього документів. Відповідно до цих документів Орган вимагає, щоб кожний план робіт з розробки мав орієнтовний графік виробництва, що містить розрахункові максимальні обсяги витягу корисних копалин на кожний спланований рік добувної діяльності й графік витрат, які будуть зроблені заявником після одержання дозволу. Визначальним є річний обсяг видобутку нікелю. Орган видає дозвіл на виробництво в межах, що не перевищують 41500 тонн нікелю в рік.[61]

     Для Підприємства верхня межа виробництва нікелю встановлена в 38000 тонн від наявної верхньої межі виробництва.

     Виконавець  робіт може в будь-який рік перевищувати на 8 % або менш дозволений йому рівень за умови, що загальна сума виробництва не буде перевищувати суму, зазначену в дозволі.

     Рівень  виробництва інших металів, таких  як мідь, кобальт і марганець, що добуваються з конкрецій, які  добуваються відповідно до дозволу  на виробництво, не повинні перевищувати рівнів, які були б досягнуті, якби виконавець робіт одержав максимальну  кількість нікелю із цих конкрецій.[6]

     Заявник, що виділив згідно із установленою процедурою Органу певну  ділянку, яка  зарезервована за Підприємством, має  переважне право на організацію  з Підприємством спільної розвідки й розробки цієї ділянки. У цьому випадку укладається контракт, який може передбачати здійснення спільних заходів на ділянці у формі спільних підприємств або поділу продукції.

     Заявник, що вступає в таке спільне підприємство з  Підприємством, одержує певні  фінансові пільги.[6]

     Якщо  Підприємство протягом 15 років з моменту резервування за ним подібної ділянки не подає заявку на план роботи зі здійснення діяльності в ньому, учасник контракту  має право сам подати заявку на план роботи на цій ділянці. Однак це можливо тільки в тому випадку, якщо учасник контракту сумлінно пропонував Підприємству спільну діяльність, а Підприємство відмовилося від цього.

     На  Орган згідно зі ст. 13 Додатка III Конвенції 1982 р. покладається обов'язок забезпечити рівність фінансового режиму для всіх сторін контракту і рівність їх фінансових зобов'язань. Одночасно Орган повинен, не допускаючи дискримінації, заохочувати сторони контракту , надаючи їм пільги,  у розвитку спільних заходів з Підприємством та з державами, що й розвиваються, стимулювати передачу їм технологій й готувати персонал Органа держав, що й розвиваються. При цьому Орган зобов'язаний попереджати випадки, коли фінансові пільги тим або іншим учасникам контракту , означають їхнє фактичне субсидіювання, яке сприяло б підвищенню їх конкурентоспроможності в порівнянні з іншими розроблювачами взагалі на загал й у тому числі розроблювачами на суші.

Информация о работе Проблеми в сфері визначення правового статусу і режим використання морського дна, як об’єкта загальної спадщини людства