Проблеми в сфері визначення правового статусу і режим використання морського дна, як об’єкта загальної спадщини людства

     Економічна  планова комісія вивчає й розробляє  питання, що впливають на використання корисних копалин Району, на попит  і ціни на них, розглядає перспективи  можливих наслідків видобутку, особливо негативні наслідки для держав, що розвиваються, і пропонує Раді відповідні запобіжні заходи.

     Юридична  й технічна комісія займається розглядом  планів, що представляються заявниками, робіт на розвідку або розробку, спостерігає за правомірністю діяльності в Районі, оолошує рекомендації зі збереження морського середовища, розробляє  норми, правила й процедури слушного розподілу матеріальних доходів, отриманих  від діяльності в Районі, а також  покладених відрахувань і внесків  при розробці континентального шельфу з межами 200 морських миль, і вирішує інші питання. У ст. 165 Конвенції, що визначає функції юридичної й технічної комісії, відзначено те, що вона «розраховує верхню межу виробництва й видає від імені Органа дозволи на виробництво...», однак це положення згідно з Угодою про здійснення Частини XI Конвенції не застосовується [35, c.213 ].

     Джерелами фінансових коштів Органа є: установлені Асамблеєю внески держав-учасниць; кошти, отримані  Органом від контрактів; кошти, передані Підприємством; кошти, що надходять у якості добровільних внесків держав- учасниць. Ці внески використовуються для покриття адміністративних витрат Органа, поки в нього не з'являться інші джерела.

     Для врегулювання суперечок і підготовки консультативних висновків у  випадку виникнення конфліктних  ситуацій Конвенцією заснована Камера по спорах, що стосуються використання морського дна, Трибуналу по морськім праві й визначена її юрисдикція. Камера вповноважена розглядати суперечки між державами-учасницями, що виникають через тлумачення або застосування положень Частини XI Конвенції й стосовних до неї додатків, суперечки між державою-учасницею і Органом у разі  дії або бездіяльності Органа, або держави-учасниці, що стосується суперечки, що виникла між сторонами контракту, і інші суперечки, у відношенні яких юрисдикція Камери конкретно передбачається в Частині XI Конвенції й стосовних до неї додатках. По запиту Асамблеї або Ради, Камера по спорах, що стосуються використання морського дна, дає консультативні висновки по правових питаннях, що виникають у сфері їх діяльності [36, с.56].

     У матеріалах Генеральної Асамблеї, що стосуються безпосередньо Міжнародного органа по морському дну, ще раз зверталася увага на роль і значимість Органа, як організації, за посередництвом якої держави-учасниці Конвенції, відповідно до режиму, установленого в Частині XI Конвенції й Угоді про здійснення Частини XI для морів і океанів і його надр за межами національної юрисдикції («Район»), організовують і контролюють діяльність у Районі, особливо з метою керування його ресурсами» [16, с. 154]. Разом з тим із занепокоєнням відзначалося незадовільне «фінансове становище Міжнародного органа по морському дну й Міжнародного Трибуналу по морському праву".

     Початок  21-го сторіччя ознаменувався розгортанням широкомасштабних робіт з розробки ресурсів глибоководних районів морського дна. Науково-технічний прогрес в області розвитку океано- технічної промисловості й удосконалювання технологій дозволив проникнути в товщу Світового океану і його дна, що тривалий час приховував потрібні ресурси. Враховуючи нинішню демографічну ситуацію у світі, скорочення кількості потрібних ресурсів – стрімко зросло значення морського дна для міжнародної спільноти і потреба у його справедливому розумному використанні. Індустріально розвинені держави прагнуть до створення більш сприятливих для себе умов, що сприяють підвищенню рентабельності трудомістких, складних, дорогих робіт. Це в значній мірі ускладнює ситуацію і змушує докладати нових зусиль для створення оптимальних для всіх умов щодо діяльності на морському дні.  
 

розділ  іі. Проблеми в сфері визначення правового статусу та режиму використання Міжнародного району морського дна 

2.1. Принципи та основні засади використання Міжнародного району морського дна 

     Дно морів та океанів розглядалося раніше як складова частина відкритого моря. Так, Конвенція про відкрите море 1958 р. не містить жодних спеціальних  положень щодо цього питання. Однак, в результаті науково-технічного прогресу, доступними для експлуатації стали  не тільки природні ресурси континентального шельфу, але й глибоководні запаси мінералів, котрі знаходяться на морському дні та в його надрах за межами континентального шельфу. Такі можливості використання дна і його надр поставили питання про необхідність особливої правової регламентації  цієї діяльності, визначення основних принципів та засад використання Міжнародного району морського дна.

     Комітетом з морського дна у відношенні до Району були визначені наступні принципи:

• претензії на територію й суверенітет якої-небудь держави в Міжнародному районі морського дна не припустимі;
• використання Міжнародного району морського дна можливо винятково в мирних цілях;
• дослідження, збереження й використання ресурсів Міжнародного району морського дна можливі тільки на підставі встановлених норм міжнародного права;
• всі види діяльності в Міжнародному районі морського дна здійснюються на благо людства в цілому;
• передбачуваний правовий режим Міжнародного району морського дна повинен передбачати впорядковану розробку та раціональне освоєння ресурсів, а також слушний розподіл доходів і інших благ в установу міжнародного апарата, що володіє юрисдикцією над Міжнародним районом морського дна  й повноваженнями контролю в ньому;
• уся діяльність у Міжнародному районі морського дна повинна сприяти рівномірному розвитку світової економіки й пропорційному росту міжнародної торгівлі;
• у Міжнародному районі морського дна вільно здійснюються науковідослідження, які проводяться винятково в мирних цілях;
• жодне з положень, щодо Міжнародного району морського дна не торкається правового статусу району морів і океанів;
• всі море-користувачі рівною мірою й належним чином ураховують права й інтереси один одного;
• всі держави у своїй діяльності в Міжнародному районі морського дна вживають заходів до неухильного дотримання норм міжнародного права, що стосуються захисту морського середовища і її живих ресурсів, безпеки мореплавства й забезпечення співробітництва в цій області й з інших питань;
• держави відповідають за будь-яку діяльність відносно морського дна, незалежно від того, чи здійснюється вона урядовими або неурядовими організаціями. [8]

     Прийнявши дані принципи за основу в подальшій діяльності по розробці основних положень майбутнього правового статусу глибоководних районів морського дна, Комітет з мирного використання дна морів і океанів за межами дії національної юрисдикції сформулював спеціальну декларацію, що одержала назву "Декларація про принципи держав, що регулюють діяльність, відносно дна морів і океанів і його надр у відкритім морі за межами дії національної юрисдикції".

     Дана  Декларація була представлена для прийняття  Генеральною Асамблеєю ООН і  містила в собі посилання на свої резолюції 2340 (XXII) від 18 грудня 1967 року, 2467 (ХХШ) від 21 грудня 1968 року й 2574 (XXIV) від 15 грудня 1969 року щодо Району; підтверджувала цілі, викладені в цих резолюціях; нагадувала про існування Району дна морів і океанів і його надр за межами дії національної юрисдикції та виділяла такі принципи:

     - цей Район не підлягає якому б то не було присвоєнню з боку держав або осіб, фізичних або юридичних. Жодна держава не повинна претендувати або здійснювати суверенітет або суверенні права над якою-небудь частиною цього району;

     - без шкоди для кордонів, щодо яких повинне бути досягнуто згоди з урахуванням міжнародних переговорів, проведених в області роззброювання, дно морів і океанів і його надра зберігаються винятково для мирних цілей;

     - усі види діяльності відносно даного району здійснюються відповідно до принципів міжнародного права, у тому числі Статуту Організації Об'єднаних Націй, принципами справжньої Декларації, а також правового режиму, який повинен бути встановлений за міжнародною домовленістю щодо дослідження, використання й експлуатації цього Району;

     - дослідження, користування й експлуатація Району і його ресурсів здійснюються на благо всього людства, незалежно від географічного положення держав, що не мають виходу до моря, так і прибережних, з урахуванням особливих потреб і інтересів країн , що розвиваються;

     - режим, застосовуваний до даного району, повинен бути встановлений міжнародним актом або актами, якими із загальної згоди будуть регулюватися, зокрема , дослідження, використання й експлуатація ресурсів цього Району;

     - режим, що підлягає встановленню, повинен, зокрема : сприяти міжнародному співробітництву вдослідженні, використанні, експлуатації даного Району; регулювати й сприяти дослідженню, використанню й 
експлуатації таким чином, щоб сприяти здоровішому й 
збалансованому розвитку й сприятливим умовам світової 
економіки й міжнародної торгівлі; забезпечувати раціональне й упорядковане освоєння й справедливе регулювання ресурсів Району; передбачати умови, що сприяють заохоченню необхідних капіталовкладень для раціонального дослідження, використовування й експлуатації Району;

     - у якості частини міжнародного режиму повинен бути створений міжнародний механізм у рамках системи Організації Об'єднаних Націй для керування цим Районом відповідно до положень цього режиму;

     - цей Район повинен бути відкритим для проведення наукових досліджень у мирних цілях усіма державами або від імені всіх держав без дискримінації. З метою сприяння міжнародному співробітництву в цій галузі держави повинні, зокрема , шляхом своєчасного, завчасного опублікування повідомляти про свої дослідницькі програми й давати доступ до результатів цих досліджень і, наскільки це буде практично можливо, сприяти й участі у загальних дослідницьких програмах;

     - при дослідженні, використанні й експлуатації Району держави і їх громадяни не повинні зазіхати на волю 
відкритого моря, зокрема , що стосується навігації, рибальських 
промислів, укладання й ремонту кабелів і трубопроводів, збереження 
живих ресурсів і волі наукових досліджень;

     - при дослідженні, використанні й експлуатації Району держави і їх громадяни повинні відповідним чином брати до уваги інтереси інших держав і їх громадян;

     - при проведенні своєї діяльності в Районі держави повинні ухвалювати й строго здійснювати належні заходи як національні, так і міжнародні з метою: запобігання забруднення й інших шкідливих впливів, а 
також нанесення іншого збитку Району й морському середовищу; забезпечення безпеки людей і майна; захисту й сприяння збереженню природних ресурсів Району, у тому числі живих ресурсів морського середовища; запобігання порушення екологічної рівноваги Району й морського середовища;

     - держава повинна нести міжнародну відповідальність за національну діяльність, здійснювану в Районі незалежно від того, чи проводяться вони державними або його недержавними організаціями або особами, що діють відповідно до його юрисдикції або від його імені. Конкретні норми розвитку справжніх принципів повинні бути встановлені й погоджені в міжнародних масштабах;

     - будь-яка суперечка між державами, що виникає в результаті діяльності в Районі, вирішується засобами, передбаченими статтею 33 Статуту Організації Об'єднаних Націй, включаючи будь-які спеціальні процедури вирішення спорів, щодо яких може бути досягнута домовленість.[8]

     Дана  Декларація була прийнята на XXV сесії  Генеральної Асамблеї ООН, склад Комітету був розширений до 91 держави, і Комітету було також доручено почати підготовку III Конференції ООН по морському праву з метою вироблення нової Конвенції по морському праву, де питанням правової регламентації розробки ресурсів морського дна за межами національної юрисдикції необхідно було б приділити належної уваги. Нова Конвенція народжувалася в складних умовах протягом досить тривалого часу при широкому використанні принципів консенсусу.

   Основними питаннями, по яких розгорілися дискусії й виявилися гострі розбіжності продовжували залишатися:

• визначення кордонів Міжнародного району морського дна;
• правовий статус і повноваження Органа по морському дну;
• правові становища й режим використання Міжнародного району морського дна.

     У зв'язку з розв'язком першого питання представники багатьох країн висували різні критерії, згідно з якими варто було б визначити географічні кордони Міжнародного району морського дна.

     У якості таких критеріїв називалися:

• величина глибини до якої може простиратися національний шельф і, отже, від якої буде брати початок Міжнародний район морського дна;
• відстань від берегів на яку може бути винесений зовнішній кордон національного континентального шельфу;
• комбінація використання відзначених критеріїв. [61]

2.2. Положення Конвенції  ООН по морському  праву 1982 року  щодо правового  статусу Міжнародного  району морського  дна. 

     Юридична природа правового статусу Міжнародного району морського дна полягає в тому, що, відповідно до ст. 137 Конвенції 1982 р. під назвою "Правовий статус Району і його ресурсів", "усі права в Районі належать усьому людству" і "жодна держава не може претендувати на суверенітет або суверенні права чи здійснювати їх стосовно будь-якої частини Району або його ресурсів і жодна держава, фізична або юридична особа не може привласнювати жодну його частину". Це означає, що Район є спільною спадщиною людства. В обсяг морських просторів, що підпадають під поняття "Міжнародний район морського дна", включається все морське дно Світового океану, що простягається за межами дії національної юрисдикції, тобто, це - морське дно, що простягається в бік відкритого моря за межами національного континентального шельфу і виняткових економічних зон.

     Якщо  виходити з позицій міжнародно-правових, то морське дно являло собою в певному змісті білу пляму в області правового регулювання конкретної діяльності в його межах. На дно морів і океанів поширювалися загальні принципи міжнародного морського права, закріплені в Женевських конвенціях 1958 р. і в ряді інших документів, які не визначали в широкому плані правову регламентацію діяльності людини в розробці корисних копалин морського дна за межами національної юрисдикції.