Проблеми в сфері визначення правового статусу і режим використання морського дна, як об’єкта загальної спадщини людства

З М І С Т 

дипломної роботи: 

« Проблеми в сфері визначення правового статусу і режим використання морського дна, як об’єкта загальної спадщини людства» 
 

ВСТУП 

     Актуальність  теми дослідження. Актуальність питань, що піднімаються, вбачається у певній невизначеності окремих правових положень морського об’єкта спільної спадщини людства такого, як Міжнародний район морського дна та в прагненні загострити увагу наукової громадськості на цих питаннях.

     Проаналізовано  певний міжнародно-правовий нормативний  матеріал, зокрема: Конвенцію ООН про морське право 1982 р.; Угоду «Про здійснення частини XI Конвенції ООН про морське право 1982 р.» ; Декларацію «Про принципи держав, що регулюють діяльність, відносно дна морів і океанів і його надр у відкритім морі за межами національної юрисдикції» та ін.

     Аналізуючи  розвиток міжнародної спільноти  можна сказати, що в житті світового  співтовариства все більшого значення набуває питання використання вод  Світового океану, його ресурсів, і  потенційні здібності в сфері  оздоровлення всієї екології Землі.

     Значно  збільшується чисельність населення  Землі, з одного боку, а також прогресуюче  виснаження життєво важливих ресурсів, що видобуваються на суші, забруднення  навколишнього природного середовища і насамперед атмосфери в результаті науково-технічного прогресу – з іншого. Це далеко не повний перелік факторів нашої сучасності, що підтверджує нагальну потребу пошуків шляхів виходу з ситуації, що склалася . Усі вони в підсумку зводяться до пошуку відповіді на головне питання – де і як одержати ресурсне забезпечення, коли стрімко збільшується чисельність населення нашої планети. У цьому аспекті інтенсифікація використання ресурсів Світового океану, зокрема Міжнародного району морського дна, виступає дуже кардинальним рішенням. І до цього людство прийшло не сьогодні. Однак методи такого використання не ведуть до спільного прогресу і не відповідають вимогам сучасності, не сприяють перетворенню в життя найважливіших принципів, закладених у Статуті ООН про суверенну рівність, міжнародне співробітництво, справедливість у вирішенні питань, що стосуються всіх народів світу тощо.

     1У зв’язку з цим цілком актуальними є питання, що стосуються міжнародно-правового режиму використання Міжнародного району морського дна. В основі цього режиму може лежати метод формування цілком визначеного правового статусу величезних морських просторів, що мають велике значення в житті світового співтовариства. Проте положення таких просторів у міжнародно-правовому аспекті вивчено поки що недостатньо.

     Йдеться про міжнародно-правовий статус і  режим використання, Міжнародного  району  морського. З самого початку  його використання розглядалося і розглядається  донині як особливий об’єкт, призначений для спільного використання всіма людьми. З появою технічних можливостей використання ресурсів глибоководних районів морського дна, зважаючи на загальну потребу в цих ресурсах і з огляду на тенденції світового розвитку, ці райони були також оголошені для використання тільки на благо всього людства.

     Усі ці морські простори охоплюють значну частину Світового океану і їхнє використання регулюється міжнародним морським правом. Разом з тим, зважаючи на вимоги сучасності, доцільно зазначити, що існуюче міжнародно-правове положення Міжнародного району морського дна, оголошення його об’єктом спільної спадщини людства , вивчено недостатньо, а отже, потребує подальшого розвитку.

     Зокрема, щодо більш глибоких обґрунтувань міжнародно-правового статусу Міжнародного району морського дна, як об’єкта спільної спадщини людства виникають певні труднощі, оскільки на сьогодні у правовому статусі є суперечливі положення, що  викликають певні проблеми. Очевидно, й щодо удосконалення правового режиму, використання Району є досить складне явище. Разом з тим зрозуміло і те, що основним спільним критерієм такого режиму повинен стати постулат – використання тільки і винятково на благо всього людства.

     Міжнародний район морського дна в аспекті офіційного визнання об’єктом спільної спадщини людства нібито усі погоджуються.  Навіть створено вперше у світі дуже оригінальний механізм використання ресурсів морського дна на благо всього людства, однак практично поки що реальних результатів немає.

     Отже, вивчення всіх питань, що стосуються міжнародно-правового  статусу і режиму використання Міжнародного району морського дна , розгляд їх з міжнародно-правових позицій як об’єкта спільної спадщини людства, з’ясування можливостей розвитку його правового положення в напрямі демократизації і врахування інтересів усіх членів міжнародного співтовариства і формування пропозицій їх перспективного використання є дуже актуальним на сучасному етапі розвитку людського суспільства взагалі і сучасного міжнародного морського права зокрема.

     Ця  актуальність істотно підвищується, якщо врахувати, що Україна як самостійна і незалежна держава має свої національні інтереси у використанні різних ресурсів, з якими пов’язаний у даний час Міжнародний район морського дна . Про це свідчить активна державна, політична, економічна і міжнародно-правова позиція України сьогодні. Верховна Рада активізувала роботу з розгляду питань правонаступництва і правоспадкоємства України від колишнього СРСР, яке породило питання про участь України в діяльності з використання ресурсів глибоководних ділянок Міжнародного району морського дна, зарезервованих в колишньому СРСР, право на визначену частку в якій має Україна.

     Мета  і завдання дослідження. Метою даного дослідження є аналіз та пошук шляхів вдосконалення міжнародно-правового регулювання використання Міжнародного району морського дна, розкриття його правового статусу та підкреслення значення для міжнародної спільноти.

     Досягнення  цієї мети передбачає розгляд низки питань:

     - з’ясування причин визначення правового статусу Міжнародного района морського дна, як об’єкта загальної спадщини людства;

     - визначення тенденцій динаміки  еволюції правових засад щодо використання Міжнародного району морського дна;

     - обґрунтування базових  принципів, на підставі яких має будуватися режим використання Міжнародного району морського дна та оцінюватися міра раціональностіі його використання, враховуючи нинішню демографічну та екологічну ситуації;

     - аналіз вдосконалення критеріїв справедливості використання ресурсів Міжнародного району морського дна індустріально розвиненими країнами та країнами, що розвиваються;

     - спрощення процедури отримання ділянки для розроблення морського дна;

     - здійснення на підставі проведеного аналізу досліджуваної проблеми теоретико-модельного узагальнення шляхів оптимізації правового регулювання використання Міжнародного району морського дна;

     - встановлення шляхів та можливостей використання Району морського дна Україною.

           Об’єктом дослідження є міжнародно-правове регулювання використання Міжнародного району морського дна та розкриття його міжнародно-правового статусу, його значення для міжнародної спільноти.

     Предметом дослідження є теоретична основа і нормативна база міжнародно-правового регулювання режиму використання Міжнародного району морського дна, сформовані наукові підходи та норми міжнародного права , що розкривають міжнародно-правовий статус Міжнародного району морського дна.

     Методологічну основу дослідження складають принципи загальнонаукового і конкретно-наукового аналізу. Із загальнонаукових методів були використані аналіз і синтез. Активно застосовувалися також методи порівняльного аналізу при використанні нормативно правової бази та доктрини стосовно визначення та розкриття правового статусу Міжнародного району морського дна; функціональний - при аналізі проблем, пов’язаних з визначенням режиму використання Міжнародного району морського дна; системний - при аналізу історії становлення нормативно-правової бази, що регулює режим використання Міжнародного району морського дна.

Ступінь дослідженості теми. Теоретичну основу роботи складають праці таких українських і зарубіжних вчених як О.А. Радзівілл, Ю.Шемшученко, Г.О. Анцелевич, А.І. Дмитрієв, В.І. Муравйов, Б.М. Клименко, І.І. Яковлєв, К.А. Бєкяшев, В.В. Мицик, В.Г. Буткевич, Г.Г. Іванов.

     Новизна одержаних результатів полягає у теоретичних і практичних проблемах оптимізації міжнародно-правового регулювання використання Міжнародного району морського дна, розподілі ресурсів між країнами, а також у пошуку вирішенні проблем та встановленні перспектив стосовно використання Міжнародного району морського дна міжнародною спільнотою, аналізі  перспектив розроблення Україною ділянок Міжнародного району морського дна.

     Практичне значення одержаних результатів полягає в аналізі нормативної бази та доктрини міжнародного морського права, стосовно вирішення проблем в сфері визначення правового статусу і режиму використання Міжнародного району морського дна; в тому, що положення та висновки проведеного дослідження можуть бути використані для подальшої розробки проблем у цій сфері; пошуку шляхів вдосконалення міжнародно-правової бази з питань використання морського дна; визначення перспектив розвитку нормативно-правової бази у цій сфері, а також при визначенні позицій України щодо використання Міжнародного району морського дна.

       Поставлена  мета та задачі дипломної роботи зумовили її структуру. Вона складається зі вступу, трьох розділів, 12 підрозділів, висновків  та списку використаних нормативно-правових актів та літератури. 
 
 
 

розділ  І. Міжнародний район морського дна , як об’єкт

загальної спадщини людства 

1.1. Історія становлення  міжнародної нормативно-правової  бази регулювання  відносин стосовно  Міжнародного Району  морського дна 

     При аналізі процесу становлення  міжнародно-правових норм, що регулювали режим Міжнародного морського дна слід розпочати взагалі з початку спроб врегулювати різноманітні види діяльності держав з використання Світового океану. З кінця XVIII століття до середини XX століття, можна прийти до висновку, що це були в основному норми звичаєвого права, частина з яких була закріплена в угодах, укладених державами на двосторонній основі.

     Відсутність настійної зацікавленості міжнародного співтовариства в договірному закріпленні  вже існуючих звичайних норм у  відповідній універсальній міжнародній  конвенції пояснювалося об'єктивним чинником і було прямо пов'язано  з тим, що види використання Світового  океану були обмежені до середини XX століття в основному судноплавством і рибальством.