Доходи та витрати страховика

Позики  можуть бути як державні, так і місцеві. Проведені дослідження ринку  муніципальних позик в Україні  свідчать, що вони допомагають створювати у регіонах достатньо конкурентні  умови залучення коштів, стимулюють формування макроекономічної фінансової стабілізації, пожвавлюють економічну кон'юнктуру і інвестиції. Мобілізовані муніципальними позиками кошти здатні забезпечувати інвестиційну підтримку вітчизняного товаровиробника і вкладень у нерухомість, допомагають прискорити   становлення   інфраструктури   фондового   ринку   та піднести його роль у стимулюванні економічного зростання.

За строками випуску розрізняють позики короткострокові (до 1 року ), середньострокові ( 1-5 років ), довгострокові (понад 5 років) та з  правом довгострокового погашення.

Другим  методом мобілізації коштів через  систему державного кредиту є  ощадні банки та ощадні установи держави, у яких розміщені вільні кошти  населення.

Ощадна  справа - це діяльність у суспільстві, пов'язана із заощадженням, накопиченням і використанням грошей. Вона є частиною фінансів як сукупності економічних відносин людей.

Основною  функцією інститутів ощадне - кредитної  системи є залучення тимчасово  вільних грошових коштів населення  та юридичних осіб, їх подальше ефективне  розміщення і раціональне використання через систему державного кредиту.

Ощадні  вклади служать 'їх власникам для  нагромадження грошових заощаджень і підтверджуються видачею їм на руки відповідних документів. Кошти  на ощадних вкладах зберігаються у банках тривалий період і є стабільними ресурсами для довгострокового кредитування банківських клієнтів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

64. . Державний борг .

Існування державного кредиту призводить до появи  державного боргу. Державний борг означає  сукупність зобов'язань держави перед іноземними та внутрішніми кредиторами. Його сума складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави.

Бюджетний кодекс України визначає державний  борг (борг АР Крим   чи   борг     місцевого  самоврядування)  як  загальну  суму заборгованості держави (АР Крим чи місцевого самоврядування), яка   складається   з   усіх   випущених   і   непогашених   боргових зобов'язань держави (АР Крим  чи місцевого самоврядування), включає боргові зобов'язання держави (АР Крим чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору. Проблема   державного   боргу   набула   актуальності   у   другій половині   XX   століття,   коли   держави   стали   неспроможними акумулювати у бюджеті достатні фінансові ресурси для виконання своїх функцій і почали застосовувати боргову політику, позичаючи на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Розвиток  державного кредиту і, відповідно, створення  державного боргу характерне для усіх країн як з розвиненими ринковими відносинами, так і з перехідною економікою. Проте факт існування державного боргу не може дати уявлення про реальний фінансово-економічний стан будь-якої держави, Зростання державного боргу - це складне явище, зумовлене цілою низкою факторів, яке в умовах окремої держави може мати свою специфіку.

Більшість країн з розвиненою економікою мають  державний борг, але це не стало  причиною дестабілізації їх економіки, тому що здійснюється серйозний контроль над розмірами державних почик і чітко визначаються методи їх покриття.

Видатки з обслуговування державного внутрішнього та зовнішнього боргу посідають  особливе місце серед видатків державного бюджету. Державний борг в основному  виникає при використанні державного кредиту для покриття бюджетного дефіциту.

Державний  борг - явище,  похідне  від дефіциту державного бюджету.

У національній економіці існує пряма залежність між розмірами державного боргу  і дефіциту бюджету. З одного боку, дефіцит бюджету збільшує державний борг, а з іншого - зростання державного бюджету потребує додаткових видатків бюджету на його обслуговування, що збільшує бюджетний дефіцит.

Розвинена система державного запозичення - невід'ємний  атрибут ринкової економіки. В Україні  така система почала розвиватися у середині 90-х років XX століття. Стійке зростання економіки України ім ак в майбутньому потребує залучення зовнішніх ресурсів для фінансування структурної перебудови економіки та модернізації виробництва.

Українські  економісти працюють над статистико-екоиомічним аналізом державного боргу. Для з'ясування реального впливу боргового навантаження на економіку України аналізуються макроекономічнІ показники - обсяги ВВП, розміри внутрішнього та зовнішнього державного боргу, доходи і видатки держави, розглядається динаміка кількісної величини державного боргу, процедура його обслуговування, вплив державного боргу на темпи економічного зростання.

У країнах  з економікою, що розвивається, фактор наявності державного боргу є  одним з головних чинників, який надає специфіки функціонуванню їх фінансових відносин. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

65. Управління державним боргом

Управління  державним кредитом, як один з напрямків фінансової політики держави, пов'язаної з її діяльністю як позичальника, кредитора та гаранта, являє собою сукупність дій щодо випуску та розміщення боргових зобов'язань держави, регулювання ринку державних цінних паперів, обслуговуванням та погашенням державного боргу.

Комплекс  заходів держави з погашення  позик, виплата процентів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик має назву обслуговування боргу.

Обслуговування  державного внутрішнього боргу України  чдійснює Міністерство фінансів України  через банківську систему України  шляхом прове'дення операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їхнього погашення і виплати доходу за ними у вигляді процентів та в іншій формі.

Обслуговування  зовнішнього боргу здійснюють у  процесі виконання державного бюджету.

Управління  державним боргом - це сукупність дій уряду, пов'язаних з вивченням кон'юнктури на ринку позичкового капіталу, випуском нових позик і розробкою умов випуску, з виплатою процентів по раніше випущених позиках, визначення курсу облігацій на грошовому ринку, проведення заходів щодо визначення відсоткових ставок з державного кредиту.

Мета  політики управління боргом - одержання  найвищого ефекту від фінансування за рахунок запозичених коштів. Управління державним боргом - одне з пріоритетних завдань фінансової політики держави, важлива умова її фінансової стабільності.

В Україні  управління державним внутрішнім боргом здійснюється Міністерством фінансів України у порядку, погодженому  з Національним банком України.

Ефективне управління державним боргом як в  індустріальне розвинених, так і в країнах з перехідною економікою, не може здійснюватися відокремлено від інших заходів бюджетно-податкової політики уряду, тому що е складовою частиною загальної системи управління державними видатками. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

66.Дефіцит  бюджету.

Метою бюджетної політики держави є  забезпечення балансу між доходами і видатками державного бюджету. Однак таке збалансування здійснюється не щороку. В окремі роки видатки  державного бюджету можуть перевищити надходження до нього,

виникає дефіцит.

Бюджетний дефіцит являє собою перевищення видатків бюджету над його доходами. Це - фінансове явище, з яким стикаються багато країн світу.

Конкретними особливостями розвитку економіки  України, що зумовлюють дефіцит бюджету  є:

-  структурна розбалансованїсть економіки та несвоєчасне І недостатньо ефективне проведення структурних перетворень;

-збереження  значної кількості нерентабельних  державних підприємств, що одержують  дотації;

- недосконалий     механізм       оподаткування    суб'єктів господарювання;

-    невідповідність структури бюджетних  видатків наявним фінансовим  можливостям держави.

Безумовно, бюджетний дефіцит - небажане для  держави явище: його фінансування на підставі грошової емісії гарантовано  веде до інфляції, за допомогою неемісійних коштів - до зростання державного боргу.

Однак бюджетний дефіцит не можна однозначно віднести до надзвичайних, негативних подій, характеризувати як однозначно несприятливе для економіки явище, тому що різними можуть бути якість, природа дефіциту. У невеликих, припустимих розмірах ( за даними міжнародної статистики у межах 3 -4% від розміру ВВП ) він може бути пов"язаний з необхідністю здійснення значних Державних вкладень у розвиток економіки, і тоді дефіцит не є відображенням кризових течій суспільних процесів, а скоріше стає наслідком прагнення держави забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного відтворення.

Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і в  ідеалі збалансування доходів і  витрат держави.

Проблема  подолання дефіциту бюджету є  однією з важливих фінансових проблем, причому принципове значення для  функціонування економіки має не стільки розмір бюджетного дефіциту, скільки вибір джерел його фінансування.

Згідно  з Бюджетним кодексом України джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, тобто операції, пов'язані з отриманням бюджетом коштів на умовах повернення, платності та строковості,в результаті яких виникають зобов'язання держави, АР Крим чи місцевого самоврядування перед кредиторами.

Конкретні заходи держави у напрямі подолання  бюджетного дефіциту можуть бути різними, але в результаті вони зводяться  до створення умов і можливостей  для зростання доходів та скорочення видатків бюджету. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

68.Фінансовий  контроль:призначення,зміст  та принципи.

Фінансовий  контроль - це комплекс заходів, які здійснюються державою з метою успішного досягнення поставлених нею цілей у сфері фінансів.

Фінансовий  контроль спрямований на раціональне використання бюджетних коштів та коштів централізованих і децентралізованих фондів цільового призначення, дотримання фінансової дисципліни у державних господарчих структурах, він спрямований на пошук резервів зростання фінансових ресурсів за рахунок зниження витрат матеріальних і трудових ресурсів на виробництво.

Фінансовий  контроль здійснюють органи державної влади в особі постійних комісій Парламенту, Національного банку, Міністерства економіки, фінансів, статистики, органів місцевого самоврядування Аудиторські організації. Фінансовий контроль виступає у трьох формах: попередній, поточний і наступний.

Попередній  контроль здійснюється на стадії розробки прогнозних розрахунків бюджетів, фінансових планів, кошторисів витрат. Він проводиться до здійснення фінансових і господарських операцій і має велике значення для попередження економічних прорахунків.

Поточний  контроль застосовують у ході виконання прогнозних і планових передбачень, в процесі виконання бюджетів, фінансових планів, при здійсненні фінансових операцій . Поточний (оперативний) контроль проводиться в момент здійснення фінансових операцій, сприяє дотриманню фінансової дисципліни і своєчасності проведення фінансових розрахунків.

Наступний контроль здійснюється після завершення звітного періоду при розгляді бухгалтерської та статистичної звітності шляхом аналізу та ревізії" звітної' фінансової' та бухгалтерської документації. Він призначений для оцінки результатів фінансової діяльності суб'єктів господарювання, зіставлення фактичних і планових показників, перевірки виконання фінансових зобов'язань.