Доходи та витрати страховика

- страхування  дітей;

-страхування  на їшпадок втрати працездатності  та інші.

2. Страхування  від нещасних випадків:

-індивідуальне  страхування від нещасних випадків;

-страхування  працівників за рахунок організацій;

-страхування  пасажирів.

Страховий ринок як частина фінансово-кредитної  сфери с об'єктом державного регулювання  і контролю з метою забезпечення його стабільного функціонування з урахуванням значущості страхування в процесі суспільного відтворення. Державне регулювання страхового ринку здійснюється за допомогою спеціальної податкової політики, прийняття відповідних законів та відповідних нормативних правових актів. Держава також встановлює з урахуванням інтересів всього суспільства обов'язкові види страхування.

В основі страхового законодавства в Україні  полягає Закон України "Про  страхування", у якому знайшли  розвиток положення декрету України  про страхування, а також законодавчі і нормативні документи,якї регулюють страхову діяльність. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

74. . Ринок цінних паперів

Ринок цінних паперів або фондовий ринок - це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних потреб суб'єктів економічної діяльності.

Основним  об'єктом фондового  ринку є цінні  папери.

Цінні папери - це документи, які здійснюють обіг на фондовому ринку (ринку цінних паперів), виражають майнові відносини і підтверджують право на будь-яке майно або грошові кошти. Учасниками ринку цінних паперів е:

- емітенти - юридичні особи, державні органи, органи місцевої адміністрації,  які  випускають цінні  папери  і несуть від свого імені за ними відповідальність перед власниками цих паперів. 

-  інвестори  - громадяни або юридичні особи,  які купують цінні папери від  свого імені і за свій рахунок;

- інвестиційні  інститути - юридичні особи у  будь-якій формі, що дозволяється  законодавством України.

Згідно  із Законом, в Україні можуть випускатися  такі види цінних паперів:

1)Акція - це цінний папір без встановленого строку обміну, який свідчить про часткову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство у цьому акціонерному товаристві, дає право її власнику на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а при ліквідації акціонерного товариства - на участь у

розподілі майна.

2)Облігація - це цінний папір, який свідчить про внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого відсотку.

3)Казначейське  зобов'язання - це різновид цінних паперів, який засвідчує внесення їх одержувачами грошових коштів до бюджету І дає право на отримання фіксованого доходу протягом усього строку володіння цінними паперами.

4)Ощадиш  сертифікат - це письмове свідоцтво банка про депонування грошових коштів, яке підтверджує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту та відсотків за ним.

5)Інвестиційний  сертифікат - це цінний папір, що випускається виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією та дає право його власнику на одержання доходу у вигляді дивідендів.

6)Вексель - це цінний папір, який засвідчує безумовне письмове грошове зобов'язання векселедавця виплатити пред'явнику векселя до настання строку його погашення, зазначену у ньому суму.

Ринок цінних паперів підрозділясться  на первинний і вторинний. На первинному ринку відбувається початкове розміщення вперше випущених цінних паперів серед інвесторів. Вторинний ринок охоплює стадію обігу фінансових ресурсів, на ньому продаються і купуються раніше випущені цінні папери. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

77.Податки:необхідність,функції,  роль у сучасних  уиовах.

Економічна  теорія вивчає податок як специфічну форму економічних відносин держави  з суб'єктами господарювання, різними  групами населення і, фактично, з  кожним членом суспільства.

Податки - це фінансові відносини, які виникають у процесі розподілу ВВП з приводу вилучення державою частини національного доходу та перерозподілу її з метою фінансування державних видатків.

Під сутністю податку слід розуміти стягнення державою на користь суспільства певної частки вартості ВВП у вигляді обов'язкового внеску. Економічний зміст податків відображається взаємовідносинами господарюючих суб'єктів та громадян, з одного боку, та держави — з іншого, з приводу формування державних фінансів.

Матеріальною  основою податків є реальна сума грошових коштів, що мобілізуються державою. Конкретними формами прояву категорії податку є види податкових платежів, які встановлюються законодавчими органами влади.

В Законі України "Про систему оподаткування" наведене таке визначення податку: "Під податком,збором, внеском до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах що визначаються законами України про оподаткування".

Податки є невід'ємною частиною ринкових відносин та одним з найбільш ефективних інструментів непрямого регулювання  економічних процесів.

Дослідження сутності податків буде неповним без  з'ясування їх суспільного призначення, яке виявляється у функціях ' податків.

Фіскальна функція вважається історично найдавнішою та такою, що послідовно реалізується, за допомогою неї здійснюється головне призначення податків - збір грошових коштів з фізичних та юридичних осіб із метою формування фінансових ресурсів держави, Що акумулюються у бюджетній системі та позабюджетних фондах, і необхідних для здійснення нею своїх функцій.

Держава, здійснюючи економічні функції, використовує різноманітні інструменти регулювання, серед яких чільне місце належить фіскальним. Вплив фіскальних інструментів на економічні відносини у суспільстві багатогранний. З їхньою допомогою держава впливає на обсяги та структуру національного виробництва, інвестиційну активність суб'єктів господарювання, структурні зміни в економіці, справедливий та соціальне доцільний розподіл суспільних благ.

Регулююча функція також належить до загальноприйнятих. В її основі - сутність податків як інструменту вартісного розподілу та перерозподілу доходів між соціальними верствами та групами, між сферами та галузями" економіки. Ця функція знаходиться у тісному взаємозв'язку з фіскальною функцією.

Регулююча роль держави у галузі оподаткування  проявляється у застосуванні таких  податкових важелів, як види податків, податкові ставки, податкові пільги для певних форм економічної діяльності. Держава, використовуючи регулюючу функцію, отримує можливість впливати на рівень соціальне -економічного розвитку, стимулюючи чи дестимулюючи окремі його напрями.

Контрольна  функція спрямована на забезпечення своєчасного І повного надходження податків до доходів бюджетів різних рівнів та формування централізованих фондів грошових ресурсів.

Таким чином, оподаткування ставить своїм  закланням отримання І зосередження в руках держави грошових коштів, необхідних для вирішення соціальних, економічних, науково-технічних проблем населення, регіонів, галузей, країни. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

78.Податки,їх класифікація за    окремими    ознаками.

У кожній країні діє цілий набір податків. Усі податки, залежно     від  різних ознак, поділяються на такі групи:

1.За  формою оподаткування - прямі  та непрямі.

2.   залежності  від органа, який здійснює  стягування і розпорядження податком - державні та місцеві.

3.Від  порядку використання - загальні  та спеціальні.

1.Прямі  податки - встановлюються на доход та майно фізичних та юридичних осіб, які проводять сплату податків. Прямі податки встановлюються безпосередньо шодо платника, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. До таких податків відносяться податок з доходів фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно та і».

Непрямі податки - це податки на товари і послуги, сплачені в ціні товару або включені в тариф. Оскільки непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Це так звані податки на споживання. До них відносяіься податок на додану вар і їсть, акцизний збір, мито.

2.  Державні податки мають фіскальне значення, стягуються на основі законодавчих актів та надходять до того бюджету, який визначений у законі  (податок на прибуток,  податок з доходів фізичних осіб, ПДВ, мито, акцизний збір).

Місцеві податки стягуються місцевими органами влади і надходять до місцевих бюджетів (податок на рекламу, комунальний податок, ринковий збір, курортний збір).

3.  Загальні податки призначені для фінансування поточних І    капітальних   витрат   державного    і   місцевих   бюджетів   без закріплення за будь-яким йидом бюджетів,

Спеціальні  податки мають цільове призначення та стягуються для проведення фінансування певних заходів.

Зміст кожного виду податку розкривається  в його основних елементах.

Елементи  податку - це принципи побудови та організації стягування податків, які визначені законодавчими актами держави.

До них  відносяться:

•    Об'єкт   податку   -   доход   або   майно   платника,   з   якого обчислюється податок і який є базою оподаткування.

•   Суб'єкт або платник податку — юридичні і фізичні особи, на яких згідно із законом покладено обов'язок сплачувати податки і збори.

•   Джерело сплати - доход, з якого суб'єкт сплачує податок.

•    Одиниця оподаткування - одиниця виміру об'єкта, податку.

•   Податкова ставка - законодавче встановлена величина податку на одиницю оподаткування. Ставки можуть встановлюватися у твердих сумах або у відсотках щодо об'єкту податку.

•    Податкові пільги - повне або часткове звільнення від податків юридичних або фізичних осіб згідно з діючим законодавством.

Податкова квота - частка податку в доході платника, показує рівень його оподаткування. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

79. Податкова система України,її побудови

Податкова система являє собою сукупність податків, зборів і платежів, принципів, форм і методів їх встановлення, зміни чи скасування, дій, що забезпечують їх сплату, контроль та відповідальність за порушення податкового законодавства.

Діюча податкова система України засновується на Законі України "Про систему оподаткування" від 18 лютого 1997 року.