Доходи та витрати страховика

Важливим  критерієм класифікації фінансового  контролю є методи контролю, тобто  конкретні способи та прийоми  здійснення контрольних функцій. Методами фінансового контролю та перевірки, обстеження, моніторинг і ревізія.

Перевірки виконуються за окремими напрямами  фінансове-господарської діяльності.

Обстеження  охоплює окремі сторони діяльності підприємства,

Моніторинг  передбачає постійне здійснення фінансового  контролю за дотриманням господарськими суб'єктами встановлених правил і нормативів.

Ревізія охоплює комплекс взаємопов'язаних перевірок фінансово-господарської  діяльності підприємств і є найбільш поширеним методом проведення фінансового  контролю.

Використання  різних видів, форм і методів фінансового контролю має важливе значення для ефективного функціонування фінансового механізму організації економіки.

Фінансовий  контроль є необхідного умовою безперебійного і поступового розвитку економіки  країни.

У сучасних умовах реформування економіки України відбувається вдосконалення фінансового механізму. Вирішуються такі проблеми, як:

- створення  передумов для розвитку ринку;

- забезпечення  раціональних пропорцій розподілу  і перерозподілу ВВП і національного  доходу;

-  науково  обгрунтоване фінансове планування і прогнозування обсягів централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, їх розподілу І використання;

- підвищення  результативності фінансового контролю;

-  вдосконалення  механізму дії фінансових важелів,  стимулів і санкцій;

-  правове і нормативне забезпечення функціонування усього

фінансового механізму. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

69.Види,методи  та організація  фінансового контролю.

Фінансовий  контроль - це комплекс заходів, які здійснюються державою з метою успішного досягнення поставлених нею цілей у сфері фінансів.

Фінансовий  контроль спрямований на раціональне використання бюджетних коштів та коштів централізованих і децентралізованих фондів цільового призначення, дотримання фінансової дисципліни у державних господарчих структурах, він спрямований на пошук резервів зростання фінансових ресурсів за рахунок зниження витрат матеріальних і трудових ресурсів на виробництво.

Фінансовий  контроль здійснюють органи державної влади в особі постійних комісій Парламенту, Національного банку, Міністерства економіки, фінансів, статистики, органів місцевого самоврядування Аудиторські організації. Фінансовий контроль виступає у трьох формах: попередній, поточний і наступний.

Попередній  контроль здійснюється на стадії розробки прогнозних розрахунків бюджетів, фінансових планів, кошторисів витрат. Він проводиться до здійснення фінансових і господарських операцій і має велике значення для попередження економічних прорахунків.

Поточний  контроль застосовують у ході виконання прогнозних і планових передбачень, в процесі виконання бюджетів, фінансових планів, при здійсненні фінансових операцій . Поточний (оперативний) контроль проводиться в момент здійснення фінансових операцій, сприяє дотриманню фінансової дисципліни і своєчасності проведення фінансових розрахунків.

Наступний контроль здійснюється після завершення звітного періоду при розгляді бухгалтерської та статистичної звітності шляхом аналізу та ревізії" звітної' фінансової' та бухгалтерської документації. Він призначений для оцінки результатів фінансової діяльності суб'єктів господарювання, зіставлення фактичних і планових показників, перевірки виконання фінансових зобов'язань.

Важливим  критерієм класифікації фінансового  контролю є методи контролю, тобто  конкретні способи та прийоми  здійснення контрольних функцій. Методами фінансового контролю та перевірки, обстеження, моніторинг і ревізія.

Перевірки виконуються за окремими напрямами  фінансове-господарської діяльності.

Обстеження  охоплює окремі сторони діяльності підприємства,

Моніторинг  передбачає постійне здійснення фінансового контролю за дотриманням господарськими суб'єктами встановлених правил і нормативів.

Ревізія охоплює комплекс взаємопов'язаних перевірок фінансово-господарської  діяльності підприємств і є найбільш поширеним методом проведення фінансового контролю.

Використання  різних видів, форм і методів фінансового  контролю має важливе значення для  ефективного функціонування фінансового  механізму організації економіки.

Фінансовий  контроль є необхідного умовою безперебійного і поступового розвитку економіки країни.

У сучасних умовах реформування економіки України  відбувається вдосконалення фінансового  механізму. Вирішуються такі проблеми, як:

- створення  передумов для розвитку ринку;

- забезпечення  раціональних пропорцій розподілу  і перерозподілу ВВП і національного доходу;

-  науково  обгрунтоване фінансове планування  і прогнозування обсягів централізованих  і децентралізованих фінансових  ресурсів, їх розподілу І використання;

- підвищення  результативності фінансового контролю;

-  вдосконалення  механізму дії фінансових важелів, стимулів і санкцій;

-  правове  і нормативне забезпечення функціонування  усього

фінансового механізму. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

73.Фінансовий  ринок.

Для нормального  функціонування економіки постійно необхідні мобілізація, розподіл і  перерозподіл фінансових ресурсів між ЇЇ сферами і секторами. Мобілізація та розміщення цих ресурсів може бути здійснена за допомогою фінансового ринку. Він покликаний посилювати та поліпшувати розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів, що сконцентровані в державних грошових фондах, у розпорядженні підприємницьких структур і у населення. Фінансовий ринок є важливим каналом фінансування економіки. Це фундамент фінансової системи, що надає їй стабільності та стійкості.

Як  економічна категорія фінансовий ринок - це відносини між суб'єктами економіки з приводу реалізації вартості і споживчої вартості, вираженої у фінансових активах..

В організаційному  плані фінансовий ринок- це сукупність ринкових фінансових інститутів, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників, і які, відповідно до чинного законодавства,можуть здійснювати операції на фінансовому ринку. До них належать комерційні банки, Національний банк, фондові біржі, інвестиційні фонди компаній, лізингові організації.

   Суб'єктами фінансового ринку виступають фізичні та юридичні особи і фінансові посередники.

Фінансовий  ринок, залежно від видів фінансових активів, поділяється на:

Грошовий  ринок являє собою ринок короткотермінових боргових зобов'язань. На ньому товаром виступають гроші, а їхньою ціною - відсотки за користування кредитом.

Фінансові ринки діють як посередники між  позичальниками та заощаджувачами.

Грошовий  ринок складається з багатьох потоків, за якими грошові кошти  переміщуються від власників  заощаджень до позичальників та інвесторів.

Основними суб'єктами грошового ринку виступають комерційні банки, брокерські контори  та інші фінансово-кредитні інститути, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти підприємств, банків, населення, установ.

Ринок позичкового капіталу ( кредитний ринок ) охоплює відносини, що виникають з приводу акумуляції кредитними установами грошових коштів фізичних та юридичних осіб та їх надання у вигляді позик на умовах повороткості, строковості та платності. Отже, об'єктом оперування є не власне гроші, а лише право на тимчасове користування грошовими коштами,

Кредитний ринок, як частина фінансового ринку, синтезує в собі ринки різних платіжних  засобів, він функціонує на основі укладання  кредитних угод. Центром концентрації і руху грошових потоків виступає комерційний банк.

За допомогою  валютного ринку встановлюються правові та економічні взаємовідносини між споживачами І продавцями валют, економічні та організаційні відносини між учасниками міжнародних розрахунків з приводу валютних операцій, надання фінансових послуг, здійснення інвестицій.

Ринок капіталів складається з ринку фінансових інструментів, що відображають права власності, та довгострокових боргових зобов'язань. Значну долю серед них займають вкладення коштів у цінні папери. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

75.Страховий  ринок.

Страховий ринок є однією з форм організації економічних відносин у сфері грошового обігу з приводу формування та ви користання страхового фонду та І нших фонді в і ресурсі в страховика за допомогою купівлі - продажу страхових продуктів.

Страховий ринок - це особлива сфера грошових відносин, у якій здійснюється механізм перерозподілу фінансових ресурсів страхувальників та страховиків.. Об'єктом купівлі - продажу на страховому ринку виступає специфічна послуга- страховий захист.

Обов'язковими умовами функціонування страхового ринку  є наявність:

-  об'єктів  страхування, що мають споживчу  вартість -

потреби у страхових продуктах, послугах;

-  суб'єктів     страхових     відносин     -     страхувальників, страховиків та інших суб'єктів, що здатні задовольнити зазначені потреби або їх споживати ;

-   можливість  прийняття  рішень  про  участь  у  страховій  угоді.

За галузевою  ознакою відокремлюють ринки: особистого страхування, майнового страхування, страхування відповідальності та страхування економічних ризиків. Найбільш загальними ознаками є поділ страхового ринку на місцевий (регіональний), національний (внутрішній) та світовий (зовнішній).

У  загальному вигляді страхування поділяють  на дві галузі:

1.   Майнове.

2.  Соціал  ьне та особисте .

Майнове страхування.Об'єктом такого страхування виступають майнові інтереси страхувальника, пов'язані з його законним володінням, розпорядженням або з використанням певного майна. Майнове страхування є формою страхового захисту від ризиків та відшкодування збитків, що входять до обсягу страхової відповідальності.

Ринок майнового страхування включає:

-  страхування  майна підприємств;

-  страхування  врожаю сільськогосподарських культур;

-  страхування  домашнього майна громадян;

- страхування  транспортних засобів та інші.

 Соціальне страхування є особливою сферою страхування. Із фінансового погляду - це вкладення ресурсів, їхнє накопичення, перетворення в капітал, одержання доходу й повернення вкладених коштів у майбутньому в обумовлений страховим договором термін. Ринок особистого страхування включає в себе такі сегменти:

1. Страхування  життя:

- змішане  страхування життя;