Вплив інформатизації на інформаційні ресурси

РОЗДІЛ 3. ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВПЛИВУ МІЖНАРОДНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ НА ІНФОРМАТИЗАЦІЮ СУСПІЛЬСТВА

     3.1. Міжнародні інформаційні технології - основний інструментарій  міжнародних систем 

Серед різноманітних  інструментаріїв, що винайшло людство  за час своєї цивілізації, поняття  технологія має інтегроване значення, наприклад, технологія виробництва  продовольчих та споживчих товарів, важкої індустрії тощо. У широкому розумінні технологія – це комплекс технічних, організаційних, економічних та матеріальних ресурсів, що забезпечують перетворення одного виду матерії в інший[24].

Інформаційні технології займають зовсім інше місце в ієрархії технологій, тому що вони несуть інтелектуальний зміст перетворення матерії – інформації. За своєю природою, як зазначив у своїх працях видатний кібернетик Норберт Вінер, інформація – ні матерія, ні енергія. Тому інформаційні технології – це технології, пов'язані з основними технологічними операціями інформаційного процесу, а саме: прийняттям інформації, її запам'ятовуванням, обробкою інформації та її видачею.

Міжнародні інформаційні технології – це технології, які займаються технологічними процесами з міжнародною інформацією, тобто інформацією, що панує на рівні міждержавних відносин[17].

Міжнародні інформаційні технології стали основним інструментарієм міжнародних інформаційних систем завдяки супермагістралі internet та її режимам функціонування.

Усі люди повсюдно, без  винятку повинні мати можливість користуватися перевагами глобального  інформаційного суспільства. Стійкість  глобального інформаційного суспільства  ґрунтується на стимулюючому розвитку людини демократичних цінностей, таких  як, вільний обмін інформацією  і знаннями, взаємна терпимість і  повага до особливостей інших людей.

Багатовікова еволюція засобів комунікації містить  чимало епохальних подій, починаючи  з виникнення писемності, появи паперу, створення друкованого верстата Гутенберга, розповсюдження газет, винаходу телеграфу. Наприкінці XІX століття майже одночасно відбувається відкриття радіо і кіно, потім створюється телевізійна трубка. Друга половина XIX століття і весь ХХ вік пройшли під знаком бурхливого прогресу в розвитку засобів комунікації[15].

Створену Тедом  Тернером рівно 20 років тому програму CNN дивляться у всіх країнах одночасно  чи десятки навіть сотні мільйонів  людей, що моментально довідаються  про всі події у світі.

30 років тому народилося  ще одне інформаційне чудо  – Інтернет. У грудні 1969р. три  комп'ютери в Каліфорнії й один  у штаті Юта були з'єднані  один з одним. Цей момент  може вважатися офіційним початком  мережі, що поступово перетворилася  в Інтернет.

У ході й у результаті інформаційної революції відбулося  наступне явище, що я особисто вважаю найважливішим для людства на рубежі тисячоріч. Починаючи з 1950 року сума знань у світі подвоювалася кожні 10 років, з 1970 року – кожні 5 років, з 1991 року – щорічно, а нині подвоюється  кожні 8-9 місяців. Це означає, що в найближчі  роки потік інформації зросте ще в  десятки і сотні разів. У середньому в Мережі щодня з'являється 1,5 млн. нових сторінок – близько 20 сторінок у секунду[28].

Кінець двадцятого століття характеризується кардинальними  змінами у різних сферах життя. Це стосується політичних та економічних  перетворень, а також ряду інших, що помітно впливають на рівень життя  населення у світі. Насамперед варто  звернути увагу на те, що суспільство, в якому на перший план завжди виходили успіхи в промислових технологіях, стало приділяти першочергову увагу  інформаційним технологіям. Стрімкий розвиток промислових технологій тривав близько двох третин двадцятого сторіччя, а розвиток інформаційних технологій досягнув майже за одне останнє десятиріччя  глобальних розмірів.

У сучасному цивілізованому суспільстві етапу інформатизації всі його члени, незалежно від  їх суспільного положення, використовують інформацію і знання в своїй діяльності, вирішуючи безперервно виникаючі перед ними завдання. При цьому запаси знань, досвіду, що постійно збільшуються, весь інтелектуальний потенціал суспільства, який зосереджений у книгах, патентах, журналах, звітах, ідеях, активно, на сучасному технічному рівні бере участь у повсякденній виробничій, науковій, освітній і інших видах діяльності людей. Цінність інформації і питома вага інформаційних послуг у житті сучасного суспільства різко зросли. Це дає підставу говорити про те, що головну роль у процесі інформатизації відіграє власне інформація, яка сама по собі не проводить матеріальних цінностей. Під інформацією (із загальних позицій) розуміють відомості про фактичні дані і сукупність знань про залежностями між ними, тобто засіб, за допомогою якого суспільство може усвідомлювати себе і функціонувати як єдине ціле. Природно припустити, що інформація повинна бути науково – достовірною, доступної в сенсі можливості її отримання, розуміння і засвоєння; дані, з яких інформація береться, повинні бути істотними, відповідними сучасному науковому рівню[5].

Природно припустити, що розвиток, вдосконалення інформаційного середовища сфери освіти залежить від  забезпечення системи освіти як в цілому, так і кожного навчального закладу окремо спеціалізованими підрозділами, пристосованими для організації діяльності із засобами нових інформаційних технологій.

Інтернет-технології та інтелектуальні комп’ютерні системи  відкривають захоплюючі перспективи  для прийдешніх поколінь. Вони дають  можливість говорити про глобальні  знання, що виходять за межі локальних  і споконвічних контекстів. Ці знання напрацьовуються світовим, колективним  розумом і належать до різних культур. Вони характеризуються розмаїттям джерел, базуються на глобальній інформаційній  інфраструктурі й залежать від таких  пріоритетних сфер людської діяльності, як наука і технології, політика і економіка, культура і освіта[28].

Розробка і виробництво  інформаційних систем, технологій і  засобів їх забезпечення складається  із наступних пунктів:

1. Всі види виробництва  інформаційних систем і мереж,  технологій і засобів їх забезпечення  складають спеціальну галузь  економічної діяльності, розвиток  якої визначається державною  науково-технічною і промисловою  політикою інформатизації.

2. Державні і недержавні  організації, а також громадяни  мають рівні права на розробку  і виробництво інформаційних  систем, технологій і засобів  їх забезпечення.

3. Держава створює  умови для проведення науково-дослідних  і дослідно-конструкторських робіт  у області розробки і виробництва  інформаційних систем, технологій  і засобів їх забезпечення. Уряд  визначає пріоритетні напрями  розвитку інформатизації і встановлює  порядок їх фінансування.

4. Розробка і експлуатація  федеральних інформаційних систем  фінансуються із засобів федерального  бюджету по статті витрат "Інформатика" ("Інформаційне забезпечення") .

5. Органи державної  статистики спільно з Комітетом  при Президенті по політиці  інформатизації встановлюють правила  обліку і аналізу стану галузі  економічної діяльності, розвиток  якої визначається державною  науково-технічною і промисловою  політикою інформатизації[20].

Право власності  на інформаційні системи, технології і  засоби їх забезпечення включає:

1. Інформаційні системи,  технології і засоби їх забезпечення  можуть бути об'єктами власності  фізичних і юридичних осіб, держави.

2. Власником інформаційної  системи, технології і засобів  їх забезпечення визнається фізична  або юридична особа, на засоби  якої ці об'єкти проведені,  придбані або одержані у порядку  спадкоємства, дарування або іншим  законним способом.

3. Інформаційні системи,  технології і засоби їх забезпечення  включаються до складу майна  суб'єкта, що здійснює права власника  або власника цих об'єктів.  Інформаційні системи, технології  і засоби їх забезпечення виступають  як товар (продукції) при дотриманні  виняткових прав їх розробників.  Власник інформаційної системи,  технології і засобів їх забезпечення  визначає умови використання  цієї продукції[15]. 

3.2. Основні фактори міжнародних інформаційних систем 

Однією з характерних особливостей життя в сучасному суспільстві є гігантський розвиток засобів масової інформації (газети, журнали, кіно, телебачення, радіо). Поставлені сучасними науково-технічними розробками на якісно новий рівень і об'єднані засобами зв'язку в світові інформаційно-комунікаційні мережі, вони роблять надзвичайно сильний вплив на психологію величезної маси людей у всьому світі. Особливо сильно і виразно це виявляється в найбільш розвинених країнах Західної Європи, США, Японії, Великобританії. За допомогою засобів масової інформації можливо маніпулювання громадською думкою, створення необхідних психологічних передумов для формування політичних рішень в різних сферах діяльності.

Розвитку засобів  масової інформації багато в чому сприяє процес інформатизації суспільства. Поява нових технічних засобів, інформаційних технологій, телекомунікацій  і ін. забезпечує своєчасний збір, накопичення, оперативну обробку і передачу інформації в будь-яку точку світового  простору. Як наслідок, стає можливим ухвалення  оперативних рішень і цілеспрямованих  дій на суспільство. Це одна з причин, унаслідок яких уряди найбільш передових  країн останніми роками стали  приділяти велику увагу розвитку інформаційної сфери виробництва. Разом з позитивним впливом інформатизації суспільства на засоби масової інформації існує і негативне. Так, ряд учених в багатьох країнах заявляють, що технічний прогрес у сфері  масової комунікації служить  в деяких випадках соціальному регресу  суспільства, оскільки деколи руйнує століттями створювані соціальні комунікаційні  зв'язки.

У свою чергу, і засоби масової інформації можуть робити вплив  на процес інформатизації суспільства, рекламуючи нові інформаційні продукти і послуги, формуючи громадську думку  про пріоритетність цього процесу  в порівнянні з іншими, про першорядну вагу заходів, що проводяться, щодо його інтенсифікації, про роль інформаційної  сфери в моделі майбутнього інформаційного суспільства[6].

У період переходу до інформаційного суспільства окрім рішення описаних вище проблем необхідно підготувати людину до швидкого сприйняття і обробки великих об'ємів інформації, оволодінню їм сучасними засобами, методами і технологією роботи. Крім того, нові умови роботи породжують залежність інформованості однієї людини від інформації, придбаної іншими людьми. Тому вже недостатньо уміти самостійно освоювати і накопичувати інформацію, а треба навчитися такій технології роботи з інформацією, коли готуються і приймаються рішення на основі колективного знання. Це говорить про те, що людина повинна мати певний рівень культури по поводженню з інформацією. Для віддзеркалення цього факту був введений термін інформаційна культура.

Інформаційна культура – уміння цілеспрямовано працювати  з інформацією і використовувати  для її отримання, обробки і передачі комп'ютерну інформаційну технологію, сучасні технічні засоби і методи.

Інформаційна культура у вузькому сенсі – це рівень досягнутого в розвитку інформаційного спілкування людей, а також характеристика інформаційної сфери життєдіяльності  людей, в якій ми можемо відзначити ступінь досягнутого, кількість  і якість створеного, тенденції розвитку, ступінь прогнозування майбутнього[13].

Для вільної орієнтації в інформаційному потоці людина повинна  володіти інформаційною культурою  як однієї з складових загальної  культури. Інформаційна культура пов'язана  з соціальною природою людини. Вона є продуктом різноманітних творчих  здібностей людини і виявляється  в наступних аспектах:

• у конкретних навиках по використанню технічних пристроїв (від телефону до персонального комп'ютера і комп'ютерних мереж);
• у здатності використовувати в своїй діяльності комп'ютерну інформаційну технологію, базовою складовою якої є численні програмні продукти;
• в умінні витягувати інформацію з різних джерел: як з періодичного друку, так і з електронних комунікацій, представляти її в зрозумілому вигляді і уміти її ефективно використовувати;
• у володінні основами аналітичної переробки інформації;
• в умінні працювати з різною інформацією;
• в знанні особливостей інформаційних потоків в своїй галузіі діяльності.

Інформаційна культура вбирає в себе знання з тих наук, які сприяють її розвитку і пристосуванню  до конкретного виду діяльності (кібернетика, інформатика, теорія інформації, математика, теорія проектування баз даних і  ряд інших дисциплін). Невід'ємною  частиною інформаційної культури є  знання нової інформаційної технології і уміння її застосовувати як для  автоматизації рутинних операцій, так  і в неординарних ситуаціях, що вимагають  нетрадиційного творчого підходу.