Вплив інформатизації на інформаційні ресурси

Матеріальною і  технологічною базою інформаційного суспільства стануть різного роду системи на базі комп’ютерної техніки і комп’ютерних мереж, інформаційної технології, телекомунікаційного зв’язку.

Інформаційне суспільство – суспільство, в якому більшість працівників зайняті виробництвом, зберіганням, переробленням і реалізацією інформації, особливо вищої її форми – знань. 

1.2. Роль інформатизації в переході до інформаційного суспільства 

Діяльність окремих  людей, груп, колективів та організацій нині все більшою мірою залежить від їх інформованості та здатності ефективно використовувати наявну інформацію. Перш ніж вчинити якісь дії, необхідно провести велику роботу зі збирання та опрацювання інформації, осмислення її та аналізу. Пошук раціональних рішень у будь-якій сфері діяльності людини потребує оброблення великих обсягів інформації, що часом є неможливим без залучення спеціальних технічних засобів.

Зростання обсягу інформації стає особливо помітним у середині XX ст. Лавиноподібний потік інформації ринув на людину, не даючи можливості сприйняти її повною мірою; орієнтуватися у щоденній інформації все важче; часом вигідніше створювати новий матеріальний або інтелектуальний продукт, ніж вести пошук зробленого раніше аналога. Утворення великих потоків інформації зумовлюється [14]:

– надзвичайно швидким зростанням кількості документів, звітів, дисертацій, доповідей тощо, в яких викладаються результати наукових досліджень і дослідно-конструкторських робіт;

     –  кількістю періодичних видань з різних сфер людської діяльності, що постійно збільшується;

– появою різноманітних даних (метеорологічних, геофізичних, медичних, економічних та ін.), що записуються звичайно на магнітних стрічках і тому не потрапляють у сферу дії системи комунікації [19, с. 79].

Як результат, настає інформаційна криза (вибух), яка має такі прояви:

– з’являються протиріччя між обмеженими можливостями людини щодо сприйняття та опрацювання інформації та існуючими могутніми потоками й масивами інформації, що зберігається. Так, загальна сума знань спочатку змінювалася дуже повільно, але вже з 1900 р. вона подвоювалася кожні 50 років, до 1950 р. подвоєння відбувалося кожні 10 років, до 1970 р. – уже кожні 5 років, з 1990 р. – щорічно;

–  існує великий обсяг надмірної інформації, яка ускладнює сприйняття корисної для споживача інформації;

– виникають певні економічні, політичні та інші соціальні бар’єри, які перешкоджають поширенню інформації. Наприклад, унаслідок дотримання секретності часто необхідною інформацією не можуть скористатися працівники різних відомств [20, с. 85-89].

Ці причини породили надзвичайно парадоксальну ситуацію – в світі накопичений величезний інформаційний потенціал, але люди не можуть ним скористатися в повному обсязі внаслідок обмеженості своїх можливостей. Інформаційна криза поставила суспільство перед необхідністю пошуку шляхів виходу зі становища, що склалося. Впровадження ЕОМ, сучасних засобів опрацювання і передавання інформації в різні сфери діяльності стало початком нового еволюційного процесу, названого інформатизацією, в розвитку людського суспільства, що знаходиться на етапі індустріального розвитку.

Інформатизація – це сукупність взаємопов’язаних організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих процесів, спрямованих на створення умов для задоволення інформаційних потреб громадян і суспільства на основі створення, розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, побудованих на основі застосування сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки [5].

Цей процес сам по собі може бути предметом дослідження, результатом якого є базові концепції, ключові фактори, методики оцінювання очікуваного ефекту і потенційних небезпек, обґрунтування програм і планів побудови інформаційного суспільства. Розглянемо сутність цього процесу.

Початок розвитку інформатизації припадає в США на 60-і роки, в Японії на 70-і роки, у Західній Європі – на кінець 70-х років.

Сучасне матеріальне  виробництво та інші сфери діяльності все більше потребують інформаційного обслуговування, опрацювання величезної кількості інформації. Універсальним технічним засобом оброблення будь-якої інформації є комп’ютер – підсилювач інтелектуальних можливостей людини і суспільства загалом. Комунікаційні засоби, використовувані комп’ютерами, слугують для зв’язку і передавання інформації. Поява і розвиток комп’ютерів – це необхідна складова процесу інформатизації суспільства.

Об’єктом інформатизації є суспільство в цілому, а предметом  її – інформаційні технології та системи. За інформатизації суспільства основна увага приділяється комплексу заходів, спрямованих на забезпечення повного використання достовірного, вичерпного і своєчасного знання в усіх видах людської діяльності. Тобто інформатизація поширюється тільки на соціальні системи, а комп’ютеризація – й на технічні. Неправильним буде вираз «інформатизація технічних систем».

Для соціальних систем «інформатизація» є ширшим поняттям, ніж «комп’ютеризація», вона спрямована на найшвидше оволодіння інформацією для задоволення потреб суспільства. У понятті «інформатизація суспільства» акцент треба робити не стільки на технічних засобах, скільки на суті та меті соціально-технічного прогресу. Комп’ютери є базовою технічною складовою процесу інформатизації суспільства.

Інформатизація на базі впровадження комп’ютерних і  телекомунікаційних технологій є реакцією суспільства на потребу в істотному збільшенні продуктивності праці в інформаційному секторі суспільного виробництва, де зосереджено більше половини працездатного населення. Зокрема, в інформаційній сфері США зайнято понад 60% працездатного населення, в СНД близько 40% [17, с. 86]. 
 

1.3. Хартії та Програми щодо інформатизації суспільства 

Інформаційний простір  розширився до сьогоднішнього дня настільки, що потребує створення деякого ідеологічного  організуючого фундаменту. Що і виразилося в сформуванні  кілька років назад  ідеї інформаційного суспільства.

 На засіданні  в Окінаві 22 липня 2000 р. лідерами Великої Сімки було прийнято Хартію про глобальне інформаційне суспільство, в якій говориться, що  Інформаційно-комунікаційні технології є одним з найбільш важливих факторів, що впливають на формування суспільства XXI століття. Їхній революційний вплив стосується способу життя людей, їхньої роботи, а також взаємодії уряду і цивільного суспільства. Інформаційні технології  швидко стають життєво важливим стимулом розвитку світової економіки... Перед усіма нами відкриваються величезні можливості. Наше завдання полягає не тільки в стимулюванні і сприянні переходу до інформаційного суспільства, але також і в повній реалізації його економічних, соціальних і культурних переваг.

Усе це висуває нові вимоги до тих сегментів суспільства, що у першу чергу задіяні в  інформаційній революції і глобалізації в цілому. Це – бізнесмени,вчені,дипломати. 
          Всі аспекти глобалізації мають до цього пряме відношення: прагнення поставити світову економіку на шлях стійкого розвитку, курс на всесвітнє розширення торгівлі, на ріст зайнятості, інвестиції в розвиток людини, зміцнення соціальних гарантій, сприяння нерозповсюдженню озброєнь, подолання глобальних ризиків.

Вони будуть здійснювати  керівництво у просуванні зусиль урядів по зміцненню відповідної  політики і нормативної бази, що стимулюють конкуренцію і новаторство, забезпечення економічної і фінансової стабільності, що сприяють співробітництву  по оптимізації глобальних мереж, боротьбі зі зловживаннями, що підривають цілісність мережі, по скороченню розриву в  цифрових технологіях, інвестуванню в  людей і забезпеченню глобального  доступу й участі в цьому процесі. Хартія про глобальне інформаційне суспільство є насамперед закликом до усього як у державному, так і в частці секторах, ліквідувати міжнародний розрив в області інформації знань. Солідна основа політики і дій у сфері інформаційних технологій може змінити методи нашої взаємодії по просуванню соціального й економічного прогресу в усьому світі. Ефективне партнерство серед учасників, включаючи спільне політичне співробітництво, також є ключовим елементом раціонального розвитку інформаційного суспільства.

Потенційні переваги інформаційних технологій, що стимулюють конкуренцію, що сприяють розширенню виробництва, що створюють і підтримують економічний  ріст і зайнятість, мають значні перспективи. Їхнє завдання полягає не тільки в стимулюванні і сприянні переходу до інформаційного суспільства, але також і в реалізації його повних економічних, соціальних і культурних переваг. Для досягнення цієї мети важливо планувати роботу на таких ключових напрямках:

• проведення економічних і структурних реформ із метою створення обстановки відкритості, ефективності, конкуренції і використання нововведень, що доповнювалися б заходами для адаптації на ринках праці, розвитку людських ресурсів і забезпеченню соціальної згоди;
• раціональне керування макроекономікою, що сприяє більш точному плануванню з боку ділових кіл і споживачів і використання переваг нових інформаційних технологій;
• розробка інформаційних мереж, що забезпечують швидкий, надійний, безпечний і економічний доступ за допомогою конкурентних ринкових умов і відповідних нововведень до мережних технологій, їхньому обслуговуванню і застосуванню;
• розвиток людських ресурсів, здатних відповідати вимогам століття інформації, за допомогою утворення і довічного навчання і задоволення зростаючого попиту на фахівців в галузі інформаційних технологій у багатьох секторах нашої економіки;
• активне використання інформаційних технологій у державному секторі і сприяння наданню в режимі реального часу послуг, необхідних для підвищення рівня приступності влади для всіх громадян[22].

В Програмі національної інформаційної інфраструктури підкреслюється, що інформація є найважливішим національним ресурсом, найважливішим товаром, а  також найважливішим чинником державного управління. Це стає можливим лише при  використанні сучасних інформаційних  та телекомунікаційних технологій і  система є першочерговим завданням  з інформатизації органів державної  влади у США і в багатьох розвинутих країнах.

Очікуваний стратегічний результат Програми – створення  сучасної національної інформаційної  структури, що стане фундаментом  подальшого розвитку країн. Ця Програма визначає такі стратегічну мету: досягнення в більшості галузей інформаційних технологій передових позицій, створення найвідкритішої демократії, створення нових робочих місць, використання інформаційних систем для розвитку освіти, культури, охорони здоров’я, створення умов для забезпечення якісних та дешевих інформаційних послуг[9].

На європейському  континенті приділяється значна увага  проблемам інформатизації та інформаційним  системам. Працює Програма технологічного розвитку Євросоюзу, складовою частиною якої є Європейська стратегічна програма інформатизації. Головна мета цієї Програми – скорочення розриву у технологічному відставанні від США і Японії та зменшення залежності в інформаційних технологіях від цих країн. Пріоритетні напрями її такі: освоєння та реалізація багатьох основних транс’європейських інформаційних послуг; підвищення технологічної і промислової ефективності сфери інформатизації та інформаційних систем; впровадження інформаційних технологій у соціальну сферу; розширення сфери використання інформаційних технологій; інтенсифікація розробки нових інформаційних технологій[10].

Ряд учених виділяють  характерні риси інформаційного суспільства:

• вирішена проблема інформаційної кризи, тобто дозволена суперечність між інформаційною лавиною та інформаційним голодом;
• забезпечений пріоритет інформації в порівнянні з іншими ресурсами;
• головною формою розвитку стане інформаційна економіка;
• у основу суспільства будуть закладені автоматизовані генерація, зберігання, обробка і використання знань за допомогою новітньої інформаційної техніки і технології;
• інформаційна технологія набуде глобального характеру, охоплюючи всі сфери соціальної діяльності людини;
• формується інформаційна єдність всієї людської цивілізації;
• за допомогою засобів інформатики реалізований вільний доступ кожної людини до інформаційних ресурсів всієї цивілізації;

реалізовані гуманістичні принципи управління суспільством і  дії на навколишнє середовище[7].

Автори не можуть детально спинитися на всіх напрямах інформатизації і тому як приклад  обирають з них два, найважливіші.

Перший з них  включає два основні проекти: „Інтернет для шкіл” та „Навчання  в інформаційному суспільстві”. Країни Євросоюзу в межах виконання  цих проектів широко впроваджують нові підходи та прийоми, що зорієнтовані на специфіку і можливості інформаційних  технологій. У багатьох країнах Європи питанням реалізації цих проектів приділяється увага на урядовому рівні. Так, наприклад, уряд Франції реалізує програму, розраховану  на три роки. Вона передбачає забезпечення доступу до освітянських мультимедійних засобів і адресу електронної  пошти усім студентам, школярам та вчителям. Супутниковий зв’язок забезпечить  приєднання до мережі всіх шкіл, що розміщені  у віддалених та важкодоступних районах. Телекомунікаційним операторам Франції  запропоновано надати школам пільгові тарифи[27].