Автор: Пользователь скрыл имя, 21 Февраля 2012 в 01:20, курс лекций
Історія економіки та економічної думки — вивчає господарську діяльність людства в історичному розвитку; основні явища і процеси матеріального виробництва; діяльність економічних організацій і установ; економічну політику провідних держав світу і України; досліджує загальні закономірності економічного життя, а також його особливості в окремих країнах.
Тема 1. Предмет і метод історії економіки та економічної думки………...5
1. Предмет та завдання історії економіки та економічної думки……………..5
2. Місце історії економіки та економічної думки в системі наук……………...5
3. Критерії періодизації економічної історії……………………………………..6
Тема 2. Господарство первісного суспільства та його еволюція на етапі ранніх цивілізацій…………………………………………………………………7
1. Основні етапи господарської еволюції первісного суспільства та їх характеристика………………………………………………………………………8
2. Провідні центри первинних цивілізацій, риси їх економічного розвитку…...9
3. Становлення економічної думки Стародавнього Сходу……………………10
4. Господарство первісних племен на території України………………………11
Тема 3. Особливості господарського розвитку та економічної думки періоду формування світових цивілізацій (VIII ст. до н.е. – V ст. н.е. )…...13
1. Характеристика господарського розвитку Стародавньої Греції……………13
2. Особливості та фактори розвитку господарства Риму………………………14
3. Розвиток економічної думки античного світу……………………………..16
4. Економічний розвиток східнослов'янських племен та його особливості...18
Тема 4. Господарство та економічна думка суспільства Європейської цивілізації в період середньовіччя (V – ХV ст.)………………………………19
1. Становлення та розвиток феодальних відносини в країнах Європи……….19
2. Особливості аграрних відносин в українських землях………………………21
3. Розвиток міст, ремесел торгівлі та фінансів у Європі в середні віки………22
4. Розвиток ремесел, торгівлі, грошового обігу та фінансів в українських землях………………………………………………………………………………23
5. Економічна думка періоду середньовіччя……………………………………25
Тема 5. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (ХVІ – перша половина ХVІІ ст.)………………26
1. Вплив Великих географічних відкриттів на економічний розвиток Європи.26
2. Сутність та особливості процесу первісного нагромадження у провідних країнах світу. Мануфактурне виробництво………………………………….….27
3. Меркантилізм………………………………………………………………….28
4. Особливості розвитку господарства України в ХVІ - ХVІІ ст…………….29
Тема 6. Розвиток ринкового господарства в період становлення національних держав (друга половина ХVІІ – перша половина ХІХ ст.).31
1. Становлення ринкової економіки та капіталістичної системи в країнах Європейської цивілізації…………………………………………………………..31
2. Вплив розвитку ринкової економіки на європейську економічну думку. Зародження класичної політичної економії…………………………………….32
3. Економічна система Адама Сміта…………………………………………….35
4. Промисловий переворот, його суть та особливості здійснення в країнах Європейської цивілізації…………………………………………………………..36
5. Розвиток ідей класичної політекономії в умовах фабричного капіталізму..38
6. Завершальний етап розвитку класичної школи……………………………….39
Тема 7. Ринкове господарство країн Європейської цивілізації в період монополістичної конкуренції (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)…41
1. Індустріалізація господарства країн Європейської цивілізації та становлення ринку монополістичної конкуренції……………………………………………..41
2. Формування світового господарства та міжнародні економічні відносини у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст………………………………………43
3. Розвиток альтернативної течії економічної теорії в умовах посилення конкуренції та поглиблення суперечностей ринкової економіки. Національна політична економія………………………………………………………………..44
4. Марксистська економічна теорія……………………………………………...46
5. Формування теорії ринку. Маржиналістська революція………………………48
Тема 8. Особливості розвитку ринкового господарства та основні напрямки економічної думки в Україні (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)…………………………………………………………………………………..50
1. Економічний розвиток України на рубежі ХIХ-ХХ століть: промисловий переворот, індустріалізація, аграрні реформи, торгівля, фінанси і кредит…50
2. Утворення української самостійної держави. Економічна політика перших українських урядів…………………………………………………………………52
3. Економічні ідеї революційної та радикальної демократії в українській економічній думці………………………………………………………………...54
4. Розвиток політичної економії в Україні……………………………………...54
Тема 9. Господарство та економічна думка в період державно-монополістичного розвитку суспільства Європейської цивілізації (перша половина ХХ ст.)…………………………………………………………………56
1. Подолання економічних наслідків Першої світової війни та господарський розвиток провідних країн світу в 20 – тих роках………………………………56
2. Світова економічна криза 1929-1933рр. в США, Німеччині, Англії, Франції. Початок державного регулювання економіки………………………………….57
3. Економічні причини та наслідки Другої світової війни для провідних країн світової економіки…………………………………………………………………59
4. Еволюція неокласичної теорії на початку XX століття…………………….60
5. Зародження кейнсіанської школи. Теоретична система Дж.М.Кейнса……62
Тема 10. Розвиток національних економік країн Європейської цивілізації в системі світового господарства під впливом науково-технічної революції (друга половина ХХ ст.)…………………………………………………………64
1. Динаміка та структурні зміни господарського розвитку країн в другій половині ХХ ст……………………………………………………
2. Вплив розвитку ринкової економіки на європейську економічну думку. Зародження класичної політичної економії
Класична школа політичної економії стала першою науковою школою, яка знаменувала виникнення самостійної науки, яка займалася не лише вирішенням практичних завдань, а здійснювала, насамперед, глибокі теоретичні дослідження. Лише з виникненням класичної школи економіка отримала визнання в якості науки. Класична школа заклала фундамент економічної теорії, визначила основні напрямки її розвитку, сформувала ідеологію економічних досліджень. Тому її й назвали класичною. (В перекладі з латини, „класичний” означає зразковий ).
Розвиток класичної політекономії припав на переломну епоху, коли відбувались радикальні зміни як в суспільному житті так і науці та світогляді. Тому класична школа вирішувала двояку задачу: з одного боку, це була задача наукового вивчення капіталістичного виробництва, з іншого – формування нової ідеології економічного мислення.
Розвиток класичної школи був закономірним і підготовленим усім ходом історичного розвитку. Історичними передумовами виникнення класичної школи стали:
Розвиток капіталізму й проникнення його в сферу виробництва. XVI – XVIII ст. – це мануфактурний період розвитку промисловості, який створив передумови для розвитку промислового капіталу. Це вимагало дослідження не лише сфери обміну, а, насамперед, сфери виробництва.
Революція цін, яка пройшла в Європі в XVI – XVIII ст. як наслідок розвитку міжнародної торгівлі і ввезення великої кількості золота в Європу, призвела до його знецінення. Стає очевидним, що золото не може бути втіленням багатства націй, як вважали меркантилісти. А багатство націй примножується насамперед через розвиток виробництва.
Завершується процес первісного накопичення капіталу, який привів до виникнення нових класів буржуазії та найманих робітників, нової системи капіталістичних відносин. Тому виникає потреба аналізу системи відносин між працею та капіталом.
Завершується перша хвиля буржуазних революцій, яка зламала систему феодального абсолютизму та дала поштовх розвитку ліберального суспільства. Протекціоністська політика держави суперечила інтересам буржуазії та гальмувала економічний розвиток. Виникає потреба наукового обґрунтування економічної системи, заснованої на вільному підприємництві.
Промисловий переворот, який розпочинається в Англії в останній третині XVIII ст. знаменує перехід до крупного машинного виробництва й формування національних ринків, в тому числі й ринків факторів виробництва. Це потребує дослідження законів функціонування ринку як форми організації суспільного виробництва.
Теоретичними передумовами виникнення класичної школи став розвиток суспільних та природничих наук. Значний вплив спричинила англійська філософія, яка обґрунтувала ідеї гуманізму та громадянського суспільства. Англійський філософ Дж. Локк (1632 – 1704) обґрунтував трудову теорію власності. Оскільки людина від природи має право володіти своїм тілом, то вона має природне право власності на результат праці свого тіла. Власність – це предмет влади. Уряд не має права розпоряджатись тим, що належить громадянам. Ідея природного права та природного порядку пізніше стала основою теоретичних концепцій класичної школи.
Основоположником класичної школи, людиною, яка вперше виказала претензію на створення наукової теорії економіки став англієць В.Петті (1623 – 1687). Теоретичні погляди Петті формуються в процесі критики меркантилізму. Він один з перших усвідомив, що джерело багатства варто шукати не в торгівлі, а в самому виробництві. Саме йому належить знаменитий вираз: „Праця – батько і активний принцип багатства, Земля – його мати”. Саме навколо такого пояснення багатства стала будуватись уся класична політична економія.
Петті виступив як захисник інтересів і ідеолог буржуазії, яка відігравала в той період прогресивну роль. Петті проголосив буржуазну власність „священною” та „недоторканою”. Він виступав проти обкладення податками капіталів, оскільки це обмежує можливості розширення виробництва.
Петті вперше застосував „новий” абстрактний метод дослідження, який полягав не в поверхневому розгляді, а у вивченні суті економічних явищ, встановленні причинно-наслідкових зв’язків між ними. Він почав також застосовувати статистичний метод. Саме з книги „Політична арифметика” відраховують свій розвиток статистика та економетрія. В.Петті стоїть на позиції трудової теорії вартості.
Другим автором, якого вважають основоположником класичної політекономії, є француз П’єр Л. де Буагільбер (1646 – 1714). Його ідеї здійснили суттєвий вплив на розвиток усієї подальшої економічної думки Франції. Поштовхом до розвитку класичної школи у Франції стали негативні наслідки політики меркантилізму, яку проводив міністр фінансів Людовіка XIV Кольбер. Стимулювання експорту та обмеження імпорту позбавляли сировинної бази французьку промисловість, гальмувала ввезення у Францію машин, а встановлення на низькому рівні цін на хліб та заборона його експорту, розорювала сільськогосподарських виробників. Ці обставини наклали відбиток на усю французьку економічну думку, в якій особливої ваги набрали аграрні питання. П.Буагільбер виступив захисником інтересів французького селянства, підкреслюючи його важке становище. Він став одним з перших у Франції критиків меркантилізму.
Незважаючи на розвиток промисловості, Франція у XVIII ст. продовжує залишатись аграрною країною. Посилювалась феодальна експлуатація селянства, почались селянські заворушення. Назріла глибока криза феодальної системи, яка прийшла в суперечність з розвитком капіталістичних відносин. Ці обставини згуртували ідеологів буржуазії у Франції в нову течію „фізіократів”. Центральною ідеєю фізіократизма стала теза Кантільона про землю як головний фактор багатства. Сама назва фізіократія в перекладі з грецької означає влада природи.
Фізіократи виступили з різкою критикою меркантилістів за те, що ті концентрували увагу на сфері обігу. Великою заслугою фізіократів стало те, що вони здійснили поворот до аналізу сфери виробництва. Однак вони обмежували сферу виробництва лише сільським господарством. На їх думку, лише в сільському господарстві створюється і примножується суспільне багатство, оскільки там створюється додатковий продукт, який є даром землі. Нерозуміння ролі та вкладу промислового виробництва в створення суспільного багатства показало обмеженість поглядів фізіократів.
Заслугою фізіократів є розробка вчення про капітал. На відміну від меркантилістів, Кене вважав, що самі по собі гроші не є капіталом, а капіталом стають лише куплені на них засоби виробництва. Однак капітал він розглядав лише як речові елементи виробництва, не розглядаючи його суспільної суті. Кене вперше здійснив поділ капіталу на частини в залежності від характеру обороту. Одну частину капіталу Кене назвав початковими авансами, до яких відносив витрати на сільськогосподарський інвентар, будівлі, худобу й т. п. Ця частина капіталу здійснювала оборот за кілька виробничих циклів. Іншу частину він назвав щорічними авансами, до яких відніс витрати на посівний матеріал, робочу силу, сільськогосподарські роботи. Ця частина повністю обертається за один виробничий цикл. Фактично було покладено початок поділу капіталу на основний і оборотний.
3. Економічна система Адама Сміта
А.Сміт (1723 – 1790) посідає важливе місце в історії економічної науки. Деякі дослідники називають його найвидатнішим економістом, батьком економічної науки. Це обумовлено тим, що в результаті його досліджень політична економія стала наукою, системою економічних знань. Сміт зумів зв’язати політичну економію в одне ціле, побудувати власну економічну систему. Цього не вдавалося здійснити економістам до нього. Цього (побудувати власну економічну систему) намагались, проте так і не змогли (за винятком хіба що Маркса) досягти економісти і після нього. Ця обставина надає Сміту зовсім особливого положення серед класиків економічної науки.
Заняття моральною філософією обумовило інтерес Сміта до суспільного аспекту функціонування економіки та проблеми узгодження індивідуальної поведінки людини з суспільним благом. Як наслідок, Сміт пропонує концепцію економічної людини. Він вважає, що в самій природі людини закладено устремління до власної вигоди та схильність до обміну. На основі цього твердження Сміт робить висновок про наявність механізму саморегулювання, „невидимої руки” ринку, яка спрямовує людину до мети, яка зовсім не входила в її наміри. Людське суспільство Сміт розглядає як міновий союз, а ринок вважає „природним порядком”, який максимально відповідає економічній природі людини. Оскільки ніхто краще людини не знає, що для неї є добрим – то держава не повинна втручатись в економічну діяльність. Так же як і В.Петті та фізіократи А.Сміт вважав, що багатство примножується не торгівлею, а виробництвом. Джерелом багатства є праця. Сміт продовжує ідею про поділ праці на продуктивну та непродуктивну. Продуктивною працею він вважає ту, яка створює новий матеріальний продукт, непродуктивною – яка обслуговує споживання виготовленого продукту. В цьому розумінні праця державних діячів, чиновників військових не є продуктивною, а самі вони утримуються на частину річного продукту всього іншого населення. Саме такий підхід до поділу праці на продуктивну та непродуктивну був пізніше сприйнятий Марксом, а потім покладений в основу статистичних обрахунків суспільного продуту в Радянській економіці, де продуктивною вважалась лише праця зайнятих в матеріальному виробництві.
Багатство народу, на думку Сміта, визначається не грошима, а всіма „необхідними для існування і зручностей продуктами”, які дає щорічна праця народу. Хоча така думка була не новою, Сміт розвиває її, показуючи фактори, які впливають на величину багатства народу. Такими факторами він вважає: продуктивність праці та співвідношення між людьми, зайнятими продуктивною та непродуктивною працею. Продуктивність праці Сміт пов’язує, насамперед, з розвитком поділу праці. На його думку, поділ праці сприяє: підвищенню спритності та вмінь працівника; сприяє економії часу та стимулює впровадження машин.
Скільки багатство створюється працею, то його обсяг залежить від кількості застосованої праці. В свою чергу, кількість праці визначається обсягом річного продукту, який іде на утримання робітників, тобто величиною капіталу зарезервованого на ці цілі. Таким чином, бережливість або ж нагромадження капіталу у Сміта є чинником збільшення багатства. Іншим чинником є чисельність населення. З цих причин, Сміт не закликає як Петті та фізіократи до зменшення зарплати до фізичного прожиткового мінімуму. На його думку, рівень добробуту робітників визначає в майбутньому приріст населення та кількість праці вкладеної у виробництво.
Сміту належить першість в формуванні принципів оподаткування.
А.Сміт розвинув методологію політичної економії, намагаючись проникати в суть економічних явищ, відкривати закономірні зв’язки між ними. Фактично економічна система Сміта дала поштовх абстрактно теоретичному напрямку в економічній теорії, з яким пізніше полемізував конкретно-емпіричний. Сміту належить поділ економічної теорії на позитивну та нормативну.
4. Промисловий переворот, його суть та особливості здійснення в країнах Європейської цивілізації
Промисловий переворот - процес переходу від мануфактури з її ремісничою технікою до великого машинного виробництва. Він характеризується активним впровадженням в виробництво робочих машин, парових двигунів, створення самостійної машинобудівної галузі. Знаменує його вихід на перше місце в суспільному виробництві і промисловості. Основною організаційною формою виробництва стає фабрика.
Промисловий переворот є загальносвітовим процесом, який має свої закони.
Передумовами промислового перевороту стали:
- технічні відкриття;
- обезземелення селян і формування вільнонайманої робочої сили;
- первісне накопичення капіталів, які вкладалися в виробництво.
Винаходи підняли продуктивність праці і зробили можливим виробництво в великих обсягах.
Протягом XVIII ст. аграрний переворот і політика обгороджування створила резерв робочої сили. В Англії за два десятиліття XIX ст. без землі залишилось 1,5 млн. селян.
Промисловий переворот розпочався з текстильної промисловості, потім поширився в металургії, енергетиці, транспорті.
Першою здійснила промисловий переворот Великобританія: остання третина XVIII ст. - сер. XIX ст.
Наслідки промислового перевороту:
змінилась економічна географія Великобританії;
обсяги промислового виробництва протягом першої половини XIX ст. зросла в 4 рази;
темпи приросту промислової продукції складали 6%;
провідною галуззю була легка промисловість;
в 1840 р. частка Великобританії у світовому промисловому виробництві склала 45 %;
45,5 % зайнятого населення складає промисловий пролетаріат.
Промисловий переворот у Франції почався в 1805-1810 рр., а закінчився в кінці 60-3 років XIX ст.
Особливість - затяжний характер промислового перевороту.
В роки Директорії і Наполеона (1804 - 1810 рр.) уряд підтримував промисловість. Поширилися машини. Промислове виробництво зросло в 1,5 рази.