Iсторія економіки та економіної думки

3. Розвиток міст, ремесел торгівлі та фінансів у Європі в середні віки

Разом із розвитком феодальних відносин у Європі поетапно здійснювався і розвиток ремесла. На ранніх стадіях панувало натуральне господарство – ремесло задовольняло власні потреби общини та потреби феодала. Унаслідок аграризації і натуралізації виробництва європейські міста занепали. У VIII -IX ст. торгові та ремісничі функції міст зростають. У XI ст. в Західній Європі почалася урбанізація – відродження античних міст і утворення нових, зростання їх господарського значення, збільшення чисельності міського населення.

У XI - XIII ст. проходять комунальні революції. Міста вивільняються з під влади феодалів. Створюються міста-комуни. Вони управляються виборними органами-муніципалітетами на чолі з мером, мають власний суд, ополчення, фінанси, міське і ринкове право. Всі повноправні міщани вважаються вільними і набувають політичних і майнових прав.

У XII – XIII ст. сформувався цеховий лад у міському ремеслі. Цехи об’єднували ремісників за професійною ознакою і складався з майстерень, які розташовувалися по всьому місту. Кожен цех мав свій статут, який регламентував виробничі, моральні, духовні засади життя членів цеху. Головною функцією цеху була виробнича, але важливого значення цехи мали і у військовій, оборонній справі. Цехи у XIII — XV ст. відіграли прогресивну роль, але потім почали стримувати розвиток продуктивних сил, гальмуючи нововведення у виробництво, увіковічуючи дрібне виробництво.

Розвиток ремесел і міст сприяв зростанню торгівлі. Розвивалась зовнішня морська і внутрішня сухопутна торгівля. Визначилося два основних напрями зовнішньої торгівлі: східна, або ж левантійська і північна. Найбільш значними центрами східної були Венеція, Генуя, Піза. Вони торгували з Індією, Китаєм, Сирією, будували свої торгові факторії у Чорноморському басейні, пониззях Дону, Дністра.

У XII - XIII ст. активно проходять ярмарки. Особливо відомими були ярмарки у французькій провінції Шампань. Проте Столітня війна (1337 - 1453 рр.) та переміщення внаслідок великих географічних відкриттів торгових шляхів з Середземномор’я в Атлантику призвели до занепаду цих ярмарок.

Торгівля стимулювала розвиток грошового обігу, який характеризувався великою кількістю різноманітних монет. Монархи друкували золоті монети, хоча найпоширенішими були срібні. Обміном грошей займалися міняли, котрі згодом перетворилися на банкірів. Позичковий процент був високим, не менше 15 – 25 %. Найрозвиненішою кредитно-лихварська система була в Франції.

4. Розвиток ремесел, торгівлі, грошового обігу та фінансів в українських землях

У другій половині І тисячоліття н.е. в Україні переважала реміснича промисловість. Найпоширенішими були: прядіння, ткацтво, обробка шкіри, дерева, каменю, залізоробне, гончарне, ювелірне ремесла.

Київська доба ознаменувалась розквітом ремесла. Існувало три категорії ремесел: сільські, вотчині, міські. Вотчинне було засноване на праці залежних селян. Міські ремісники були як залежні від феодалів та і вільні. У містах Київської Русі ремісники селилися за професійною ознакою, утворювали спілки, які називалися дружинами. Це були зародки майбутніх цехів. Побут ремісників мало чим відрізнявся від селянського.

Монголо-татарська навала привела до частково занепаду ремесел. У XIV – XV ст. відбувається їх відродження. У XV ст. існувало понад 150 – 200 ремісничих спеціальностей.

Перша згадка про ремісничі цехи датується 1386 р. Протягом XV ст. цехи поширились по всій Україні. Значна частина ремісників не була об’єднана у цехи, так звані партачі. У відповідь на експлуатацію зі сторони цехової верхівки, підмайстри в XV ст. утворили свою фахову організацію – господу, яка захищала їх інтереси.

Відокремлення ремесла від землеробства, концентрація ремісників у поселеннях, розвиток торгівлі призвели до утворення на Русі міст. Розвивалися вони під впливом внутрішніх факторів. Були три шляхи їх становлення: торгово-ремісничий, общинно-феодальний і державний. XII – XIII ст. – період розвитку середньовічного міста. Якщо у IX – X ст. літописи нарахували на Русі 20 міст, то у X ст. – 32 міста, у XI ст. – близько 60, а у XIII – майже 300. Міста зберігали зв’язок з сільськими господарством.

XIV – XV ст. – період урбанізації у Європі. У цей час швидко зростають міста і в Україні. Міста належали державі (20 %), церкві та манатам (80 %). Городяни знаходилися у феодальній залежності: відробляли ренту і різні повинності. В Україні державна влада виступає на захист феодалів, а не міст як на Заході.

Протягом XIV – XV ст. поширюється обмежене самоврядування міст у вигляді магдебурзького права. Магдебурзьке право на українських землях було обмеженим. За міщанами зберігався обов’язок відбування численних повинностей. Війта призначав великий князь чи король.

Розвиток торгівлі сформував стан купців. Найчисленнішою групою були дрібні торговці, які розносили вироби ремісників. Великі купці — «гості» — вели закордонну торгівлю. Вони реалізували значні партії товарів, об’єднувались у торгові корпорації – гільдії, мали вплив на політику держави. Купці і «гості» були під охороною князя.

З розвитком торгівлі в Київській державі формувалась грошова система. Перші монети на території України відносяться до II – III ст. Це були римські монети. Але вони не набули поширення в Україні. Давньоруська держава мала свою грошову систему у формі «кунних» грошей. За гроші купували хутра куниці або білки. «Кунна» грошова система була досить складною і об’єднувалась лічильною одиницею – гривнею. У IX – XI ст. одна гривня дорівнювала 20 ногатам або 25 кунам, або 50 резанам, з XII ст. – 50 кунам, або 100 векшам. Для значних торгових операцій потрібна була більш тверда валюта. Так виникає срібна гривня. Це були срібні зливки, які мали різну форму і масу: київська — 160 — 196 г. срібла, чернігівська — близько 196 г. Золота гривна не мала значного поширення. Наприкінці XIII ст. з’явився срібний зливок – карбованець, що дорівнював половині срібної гривні.

5. Економічна думка періоду середньовіччя

Період середньовіччя пов’язаний зі значними соціально-економічними та культурними трансформаціями, які були пов’язані з розпадом рабовласницької цивілізації й формуванням феодального способу виробництва. Характерною рисою економічної думки середньовіччя є її яскраво виражений релігійний характер. Її ми знаходимо в теологічних творах, а також в юридичних кодексах.

На європейську економічну думку значний вплив здійснило християнство. Воно сформувало основні релігійно-етичні норми в рамках яких і розвивається економічна думка. Ранньохристиянська економічна думка розвивається ранніми каноністами, й насамперед найвидатнішим їх представником – Августином Блаженним (359 – 430 рр. н.е.). Християнство  засуджувало устремління до збагачення, тому каноністи виступала проти лихварства й торгового прибутку. Вони виступали за недопустимість нееквівалентного обміну. Обмін повинен бути справедливим відповідно до витрат праці.

Зміна соціально-економічного устрою, соціальне розшарування та зародження феодальної власності знайшло відображення в юридичних кодексах. Одними з найбільш значущими є складені у Королівстві франків „Салічна правда” (481 – 511 рр.) та „Капітулярій про вілли” (VIII – IX ст.). „Салічна правда” захищала общинну власність на землю, ліси, пасовища, захищала общину від проникнення чужинців. Разом з тим в ній відображено процес економічної диференціації в суспільстві, економічного відособлення сімейних господарств, захищається їх приватна власність. В „Капітуляції про вілли” закріплюється феодальне право власності на землі та організація натурального феодального господарства, заснованого на використанні праці феодально залежних селян.

В період пізнього середньовіччя (XIII – XIV ст.) відбуваються якісні зміни в феодальному виробництві. Разом зі зростанням земельної власності та багатства феодалів, прискорюється розвиток товарних відносин, що не могло не знайти відображення в економічній думці. Уваги в цей період заслуговують погляди пізніх каноністів й, насамперед, визнаного авторитета католицької церкви домініканського монаха Фоми Аквінського (1225 – 1274). Фома Аквінський далі розвиває ідею „справедливої  ціни”. Справедливу ціну він тлумачить двояко. З одного боку, це ціна при якій врівноважуються трудові витрати, з іншого боку, справедливою можна вважати ціну при якій сторони отримують рівну користь. Суспільну нерівність Фома Аквінський пояснює природними відмінностями людей та божественною волею, яка розділила людей на стани. Представників привілейованого стану він зображає як людей, які піклуються про трудівників, тому й заслуговують на більш високі доходи.

Існують пам’ятники економічної думки доби середньовіччя і в Україні. До них належать перш за все „Руська правда” (ХІ ст.) та „Повість временних літ” (кін. ХІ – поч. ХІІ ст.). „Руська правда” являла собою кодекс законів, які регламентували суспільно-економічне життя Київської Русі. Він охороняв права приватної власності, закріплював феодальну власність на землю та право її спадкування, регламентував торгівлю та лихварство. На відміну від Західної Європи, в Київській Русі торгівля визнавалась почесною діяльністю, а лихварство не вважалось гріховним. Закон регламентував торгівлю та лихварство, захищаючи торговців від свавілля кредиторів, а останніх від марнотратства позичальників. В „Повісті временних літ” знайшов відображення господарський уклад суспільства, визнається, що джерелом усякого багатства є праця, визнається природність поділу праці та його значення для підвищення майстерності.

Мінілексикон

Алод – наділ землі у приватній власності малої сім’ї або її членів. Ця власність відчужувалася – заповідалася, дарувалася, продавалася, обмінювалася без дозволу общини.

Бенефіцій – земельний наділ, яким воїн-рицар володів пожиттєво за умови виконання військової служби і васальної присяги на вірність королеві-сеньйорові.

Феодальний імунітет – монопольне право феодала збирати податки, здійснювати адміністративну, військову, судову владу у своїх володіннях.

«Жизнь» – спадкове земельне володіння в Київській Русі, яке вільно відчужувалася, синонім західноєвропейського алоду.

Волость – земельне володіння в Київській Русі. Волость була власністю не особистого князя, а стола, на якому він сидів. Втрачаючи стіл князь втрачав волості, якими володів. Це була власність бенефіціарного, умовного характеру.

Вотчина – земельне володіння в Київській Русі з правами приватної власності. Аналог західноєвропейського феоду.

Урбанізація – процес зростання кількості міст, їх ролі, функцій та збільшення чисельності міських жителів. У. в Західній Європі урбанізація почалася XI ст.

Ремісничий цех – об’єднання ремісників за професійною ознакою. Кожен цех мав свій статут, який регламентував виробничі, моральні, духовні засади життя членів цеху.

Тема 5. Формування передумов ринкової економіки в країнах Європейської цивілізації (ХVІ – перша половина ХVІІ ст.).

5.        Вплив Великих географічних відкриттів на економічний розвиток Європи.

6.        Сутність та особливості процесу первісного нагромадження у провідних країнах світу. Мануфактурне виробництво.

7.        Меркантилізм.

8.        Особливості розвитку господарства України в ХVІ - ХVІІ ст.

1. Вплив Великих географічних відкриттів на економічний розвиток Європи

З XVI ст. починаються корінні зміни в соціально-економічних системах країн Західної Європи. XVI – XVIII ст. – це період переходу Європейської цивілізації від феодального до індустріального суспільства. Перехідна період полягав у розкладі феодального господарства і розвитку основних ознак індустріального суспільства.

Важливим чинником економічного розвитку Західної Європи стали географічні відкриття кінця XV – початку XVI ст. Вони були зумовлені кризою левантійської торгівлі у другій Половині XV ст., викликаної захопленням турками Константинополя у 1453 р. і встановленням їх контролю над Чорним і Середземним морями. До географічних відкриттів спонукала і нестача золота у феодалів, бажання територіальної експансії. Зміцнення абсолютизму у Європі давало можливість від імені держави споряджати далекі експедиції.

У 1497 - 1498 рр. – був відкритий шлях в Індію через Атлантичний океан португальцем Васко да Гамою. У 1492 Христофор Колумб відкрив Америку. У 1519 – 1521 рр. Магеллан здійснив першу кругосвітню подорож.

Внаслідок великих географічних відкриттів встановились економічні зв’язки між найвіддаленішими землями; торгові шляхи перемістились з країн Середземного моря на океани; зовнішня торгівля в XVI - XVII ст. стає світовою. Значно збільшився приток золота У Європу. Це викликало революцією цін. В Іспанії, Португалії ціни зросли у 4 рази, у Франції – в 2,3, а в Англії – 2,5 рази. Як наслідок, збагатилися купці. Вигідним стало промислове виробництво. Подорожчала сільськогосподарська продукція при тому що реальна фіксована рента зменшилась. Це формувало новий тип підприємницького виробництва і клас буржуазії.

Великі географічні відкриття привели до виникнення колоніальної системи європейських країн. Експлуатація колоній стала вирішальним фактором, який сприяв стрімкому економічному розвитку країн Західної Європи. З колоній вивозились значні багатства, які вкладались в економіку метрополій. Крім того метрополії примусово нав’язували колоніальним країнам торгові угода на грабіжницьких умовах, забороняли їм вільно торгувати з іншими країнами.

2. Сутність та особливості процесу первісного нагромадження у провідних країнах світу. Мануфактурне виробництво

Розвиток товарних відносин, розширення ринків збуту сприяли поширенню такої організаційної форми виробництва як мануфактура. Мануфактура – підприємство на якому ще використовується ручна, реміснича техніка виробництва, проте уже запроваджено поділ праці. Це робило виробництво більш ефективним, сприяло підвищенню продуктивності праці й збільшенню обсягів виробництва. Хоча перші мануфактури з’являються ще у XІV столітті, тепер вони перетворюються на основну форму організації промислового виробництва. XVI – XVIII ст. можна охарактеризувати як мануфактурний період розвитку промисловості. Мануфактура стала передумовою переходу до крупного машинного виробництва.