Сполучуваність прикметників WARM І KALT в сучасній німецькій мові

Оскільки лінгвістичне дослідження значень обов’язково повинно враховувати парадигматичні зв’язки слів, для дослідження останніх у нашій роботі використовується кореляційний аналіз. Величина коефіцієнта кореляції коливається в межах від -1 до +1. Вона вказує на ступінь зв’язку між явищами, а знак – чи + – на характер такого зв’язку. Існує декілька формул для обчислення коефіцієнта кореляції (r). У нашому дослідженні скористаємося найбільш вживаною:                           (1.10)                         

де r – коефіцієнт лінійної кореляції, Σ – сума отриманих в результаті тієї чи іншої операції величини, х – показник частоти одного слова, у – показник частоти іншого слова,  і – конкретний показник у i-тому стовпчику, , – середні (теоретичні) величини частот цих слів. Значення r коливається від -1 до +1.

Якщо наявність  якоїсь ознаки в об’єктів, між якими  встановлюють кореляцію, точно встановити неможливо, застосовується коефіцієнт рангової кореляції (ρ). Дані об’єкти розташовують за кількісною величиною даної ознаки, тобто кожен об’єкт має відповідний „ранг” серед інших об’єктів. Ступінь кореляції рангів виражається коефіцієнтом рангової кореляції, який обчислюється за формулою Спірмена:     ρ  (1.11)               

де n – кількість пар, що корелюються, d – різниця відповідних рангів [21, 286]. Коефіцієнт може мати значення від –1 до +1. Позитивні значення вказують на пряму залежність, від’ємні – на зворотну. Чим ближчою є дана величина до нуля, тим слабший зв’язок, і навпаки.

 

 

 

 

 

Висновки  до першого розділу

У даному розділі  розглянуто трактування понять „сполучуваність”, „валентність” та „дистрибуція”  вітчизняними та зарубіжними науковцями у світлі сучасних мовознавчих теорій, проведено їх огляд від початку виникнення до сьогодення, продемонстровано взаємозв’язок синтаксичної та семантичної валентності. На основі проаналізованого теоретичного матеріалу ми розрізняємо терміни „валентність” та „сполучуваність”. Оскільки „сполучуваність” – здатність слова вступати у зв’язки з іншими словами не тільки у мові, але й у мовленні – є ширшим поняттям, ніж „валентність”, надалі у роботі послуговуватимемось першим терміном.

Для дослідження  сполучуваності застосовуються статистичні  методи. Наявність чи відсутність синтагматичних зв’язків між підкласами виявляється за допомогою критерію c². Коефіцієнт взаємної спряженості К встановлює ступінь зв’язку між досліджуваними явищами. Семантична сполучуваність лексико-семантичної мікросистеми прикметників вивчається нами у моделі «досліджуване слово-прикметник + підклас слів-іменників». Парадигматичні відношення, які розглядаються на основі синтагматичних властивостей слова, визначаються за допомогою кореляційного аналізу.

Статистичний  підхід до пізнання мовних факторів, який широко застосовується у лінгвістиці, є необхідним, оскільки дає можливість установити такі явища і закономірності, які неможливо простежити за допомогою інтуїтивно-логічних методів.

 

РОЗДІЛ 2. ПРИКМЕТНИК, ЙОГО СПОЛУЧУВАНІСТЬ ТА СЕМАНТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ

 

2.1. Методи  інвентаризації ЛСГ слів

Як вже зазначалося  вище, в сучасній лінгвістиці вивчення лексики здійснюється шляхом дослідження  вичленовуваних із лексичного складу мови порівняно невеликих сегментів  – лексичних мікросистем, тобто груп лексем, обʼєднаних структурно-семантичними відношеннями [17-20, 12-14, 22-26], які називають лексико-семантичними групами (ЛСГ). Іншими словами, ЛСГ – це це групи слів однієї частини мови, обʼєднані певним спільним значенням.

Сьогодні для  аналізу ЛСГ використовують психофізіологічний, психолінгвістичний та лінгвістичний методи інвентаризації, тобто виділення складу групи. Застосування перших двох методіву роботі з іноземними мовами викликає певні труднощі, оскільки в дослідження мають брати участь носії мови.

Формалізований  лінгвістичний методінвентаризації  ЛСГ базується на використанні лексикографічних джерел. Для цього було розроблено компонентну методику, за якою два  слова вважаються вважаються семантично повʼязаними, якщо в їх тлумаченні зустрічається хоча б один спільний компонент [18; 75].

Компонентний  аналіз словникових дефініцій можливий на основі одного або декількох словників. Якщо опиратись лише на один словник, то ті компоненти, що ідентифікують  слова та відносяться до однієї семантичної сфери, будуть показані неповно і непослідовно [14; 5]. Дослідження проводиться за допомогою кількісних методів, що дає змогу оптимально й обʼєктивно визначити склад досліджуваної групи.

 

 

2.2. Інвернтаризація ЛСГ прикметників «warm» та «kalt»

Статистичні методи дослідження лексики набули великого поширення завдяки лнгвістичній школі В.В. Левицього. У даному напрямку здійснено ряд досліджень, які стали основою для виконання та проведення аналізу прикметників «warm» та «kalt». Як вже зазначалося вище, за основу аналізу ми взяли твердження та методику, запропоновану О.С. Лех у роботі «Семантика, синтагматика, парадигматика прикметників на позначення розміру в сучасній німецькій мові», виконану в руслі сучасних лінгвостатистичних досліджень. Для проведення даного аналізу та визначення домінантних лексем ЛСГ прикметників «warm» та «kalt» ми притримувалися наступних етапів:

1. визначення на основі синонімичних та тлумачних словників початкового складу ЛСГ;
2. обчислення частки участі досліджуваних домінантних значень у тлумаченні семантики кожного слова початкового списку, формування ядерного складу групи на основі емпірично знайдених порогів частоти зустріваності домінанти та величини її ваги у тлумаченні досліджуваних слів;
3. визначення ядра ЛСГ досліджуваних лексем на основі початкового  списку та формування списку основних лексем, що входять до основного складу групи через визначення порогів;
4. визначення периферії основної структури ЛСГ за допомогою визначення сумарної ваги домінанти та ядра у тлумаченні кожного прикметника початкового списку;
5. графічне зображення ядра та периферії ЛСГ кожного з досліджуваних прикметників [26, с. 27].

 

Для дослідження  ядра та периферії ЛСГ прикметників «warm» та «kalt» нами було використано ряд словників, а саме: Görner H., Kempcke G. «Synonymwörterbuch», «Großes Wörterbuch», Duden «Deutsches Universalwörterbuch», Klappenbach R., Steinitz W. «Wörterbuch der deutschen Gegenwartssprache», Wahrig G. «Wörterbuch der deutschen Gegenwartssprache» та альтернативний електроний словник ABBYY Lingvo.

Для визначення ваги домінантного компонента у тлумаченні ми використовуємо наступну формулу,  запропоновану В.В. Левицьким:

                                              

(2.1)

 

де W – вага досліджуваного компонента (рубрики),

n – кількість  компонентів (рубрик) у словниковому тлумаченні,

r – ранг компонента (рубрики) – номер значення у словниковому тлумаченні [98, с. 130].

«Дана процедура  заснована на гіпотезі що, чим ближче знаходиться те чи інше слово до досліджуваного слова у словниковій  дефініції, тим більш тісним звʼязком характеризується семантика обидвох слів» [98, с. 130]. Дана гіпотеза була доведена неодноразово веливою кількістю робіт, проведених у Чернівецькому національному університеті.

Таким чином, наприклад, згідно даної формули, вага значення «kalt» у «kühl» у словнику «Duden. Die sinn – und sachverwandten Wörter» становитиме:

W = (9+1) – 1   = 1

         9

А вага значення «kalt» у «winterlich» становитиме:

                                       W = (9+1) – 4   = 0,63

              9

 Слід зазначити,  що проваджуваного дослідження,  ми обрали лише синоніми досліджуваних  прикметників, а похідні деривативи  типу ausgekühlt, uterkühlt, abgekühlt, katblütig, handwarm, warmblütig були пропущені. Також були пропущені всі споріднені іменники, дієслова та прислівники, оскільки вони не є основним завданням даного дослідження.

 При аналізі  дефініцій досліджуваних прикметників за допомогою двомовних словників було визначено, що значення «холодний» передається за допомогою лексеми «kalt», а значення «теплий» за допомогою лексеми «warm», саме тому можна зробити висновок, що дані лексеми є домінантними у ядрі ЛСГ. На основі порівняльних даних  тлумачних словників складається основний список синонімічних рядів досліджуваних прикметників.

Обрахувавши вагу компонента в тлумаченні слова за кожним словником окремо, зводимо дані у єдину таблицю для визначення середньої ваги у тлумаченні даного слова. Підрахунки провадяться за формулою, запропонованю удослідженні О.С. Лех та вираховуються в одиницях, а не процентному відношенні для легшого підрахунку та визначення приналежності до ядра чи периферії ЛСГ:

,    (2.2)

де W_сер. – середня вага компонента,

W₁, W_2, W₃ – вага компонента за кожним словником окремо,

N – кількість  словників.

  На основі отриманих за допомогою даної формули даних проводимо структуризацію даних прикметників. При цьому виокремлюються три групи:

1) прикметники,  вагома складова яких перевищує  0,5 одиниць. До даної групи увійшли  прикметники heiß, herzlich, sommerlich для домінанти warm та прикметники kühl, frisch, frostig, ungerührt  та лексеми kalt. Дані лексеми складатимуть, на нашу думку ядро досліджуваних домінантних прикметників.

2) прикметники,  вагома складова яких є нижчою  за 0,5 одиниць. До цієї групи  ввійшли наступні прикметники: glühend, herrlich, freundlich, frisch, schön, mild, mollig, lau, gefühlsbetont для слова warm та herbstlich, winterlich, eisig, frieren, gefühllos, gleichgültig для прикметника kalt. Ці прикметники входять до основного складу ЛСГ.

3) прикметники, вагома складова яких становить менше 0,1 одиниці. Ці прикметники становлять дальню периферійну частину ЛСГ.

            Відповідно до наведених у  таблицях А.1 та А.2 статистичних даних є сформованою ЛСГ прикметників  «warm» та «kalt», які можна зобразити графічно (Див. рис. 10,11).

Далі проводимо  «тест на імʼя» для визначення лексем, які мають значну вагому складову у значення, але не ввійшли  до основного складу ЛСГ досліджуваних  прикметників. Дані проведеного лексикографічного дослідження наведені у Таблицях A.3-9 (див. дод.).

 

2.3. Вибірка. Частотні характеристики підкласів прикметників WARM-KALT

Прикметники на позначення якісних характеристик предметів або осіб займають одне з головних місць у дослідженнях лінгвістів. Для вивчення характеристики досліджуваних  прикметників ми звернулись до творів сучасних німецькомовних письменників, а саме: до представників німецької літератури – Генріха Манна, Гюнтера Грасса, Зігфріда Ленца, Генріха Бьолля та Мартіна Вальзера (по два твори кожного з письменників).

Орієнтація  вибірки на художню прозу різних авторів різних часів зумовлена тим, що письменники індивідуально відображають дійсність і по-своєму підходять до опису якісних характеристик обʼєктів. Ми виходимо з того, що чим більша кількість творів та авторів буде залучена до аналізу, тим достовірнішими та повнішими будуть його результати.

Загальний обсяг  проаналізованого нами тексту становить приблизно 2800 слововживань. На основі аналізу кожної п’ятої сторінки тексту була створена дистрибутивна картотека, яка складається з 1275 речень чи сегментів речень. Загальний обсяг вибірки становить близько 780000 слововживань.

Оскільки обсяг  вибірки впливає на достовірність  результатів дослідження, вони будуть «надійними», якщо похибка вибірки δ, якою послуговуються лінгвісти, не перевищуватиме 33%. У нашій роботі похибка вибірки підраховувалась за формулою [20, с.56] : δ = ,                                                                                                                             (2.3), де Z_p – константа, яка для значущості Р = 0,05 становить 1,96; Np – загальний обсяг вибірки, який вимірюється кількістю слововживань, р – відносна частота вживання одиниць, що піддаються аналізу. Величина р представляє собою відношення кількості усіх зафіксованих одиниць до загального обсягу вибірки. При рівні значущості Р=0,05 відносна похибка вибірки δ буде дорівнювати:

                    δ =                                  (2.4)

Три відсотки є  значно меншими від критичної величини (5%), тому результати вибірки можна вважати достовірними.

Кількісна характеристика прикметників на позначення якісних характеристик обʼєктів зумовлюється частотністю кожного окремого підкласу та співвідношенням даних частот. Частотні параметри відображені в таблиці А.12 у додатках. Таблиця унаочнює, що частоти вживання прикметників, що досліджуються, досить різко відрізняються одна від одної. Середня частота вживання підкласів прикметників становить 68.

Найбільш частотними підкласами прикметників на позначення якісних характеристик обʼєктів в німецькій мові виявились підкласи нейтральні найменування людей, атрибути людини, частини тіла, одягу, фауна, природа та її стан,їжа, страви та одиниці мови та мовлення. Їм належить майже 60% усіх зареєстрованих нами слововживань. Частота вживання переважної більшості (10 підкласів прикметників) знаходиться в межах між 56 та 100. Підкласи з частотою від 1 до 50 становлять всього 6,5%. До них належать флора, відрізки часу, доби, періоди, пори року,місце дії, просторові обʼєкти, речі, матеріали, неживі предмети, життя, його періоди, почуття, емоції, дії, вчинки, процеси, абстракціх, багатство, цінність, звук, запах, інші поняття.

У даному розділі  зроблена спроба представити основні  характеристики сполучуваності  прикметників, а також розглянули їх обов’язкові та факультативні доповнення. Розглянуто різні точки зору щодо питання про синтаксичну та семантичну сполучуваність. Для всіх типів прикметників характерною є його синтаксична залежність від дієслова та іменника. Існують одно-, двох- та трьохвалентні прикметники. Прикметники з нульовою валентністю зустрічаються рідко. Стосовно атрибутивного ад’єктива,  його сполучуваність з іменником є обов’язковою. Він є залежним від основного іменника. У статистичному дослідженні атрибутивні та предикативні прикметники розглядаються сукупно.