Назви людини із суфіксом -man в сучасній англійській мові

із семантичним  співвідношенням 1:2:

craftsman – a male artisan: ... the first number of the Craftsman a weekly periodical which he ... the useful editor of the Craftsman and this neglect is said ... [The Craftsman by Nicholas Amhurst] (to craft – 1. To make by hand and with much skill. 2. To construct, develop something);

із семантичним  співвідношенням 1:3:

slaughterman – a man employed to slaughter animals work in a slaughterhouse: Are now each one the slaughterman of twenty. Those that would die or ere resist are grown. The mortal bugs o' th' field. LORD. This was strange chance: ... [Cymbeline by William Shakespeare] (to slaughter – 1. (transitive) to butcher animals, generally for food);

2.3.2 Іменники, семантичний об’єм яких  рівний семантичному об’єму мотиваторів

Семантика полісемічного  похідного huntsman формується на базі першого (із трьох) значення мотиватора: huntsman – 1. А hunter. 2. (UK) a fox hunter. 3. Оne who manages the hounds during a hunt: The huntsman obeyed, and led the child away; but when he had drawn his hunting-knife, and was about to pierce Snowdrop's innocent heart, she began to weep,... [Little Snowdrop by Dinah M. Mulock Craik] (to hunt – 1. To chase down prey and (usually) kill it).

У розділі  розглянуто найменування особи із суфіксом -man у сучасній англійській мові.

Суфікс -man має високу словотворчу активність у сучасній англійській мові, природа якого ще повністю не розкрита. Для похідних з -man характерно те, що вони називають виключно осіб чоловічої статі. Усі іменники на -man розподіляються на тири типи: а) слова без -s-; б) слова з -s-, яке є показником множини; цей тип можна об’єднати з першим, так як -man приєднується до основи за тими ж правилами, що й до основи іменників в однині; в) слова з інфіксом -s- генетивного характеру.

За нашими спостереженнями  найчисельнішу групу складають  відіменникові деривати (98 од.). Семантичне співвідношення представлене трьома типами: а) семантичний об’єм похідного вужчий за семантичний об’єм мотиватора; б) семантичні об’єми похідного і мотиватора рівні; в) семантичний об’єм похідного вужчий семантичного об’єму мотиватора. Кількісні показники семантичного співвідношення одиниць мотиваційних пар похідних а)-типу коливаються від 1:2 до 4:9 . Найчастіше в семантиці дериватів відображено перше (пряме) значення мотиватора, при цьому більшість похідних моносемічні.

По різному відображається семантика мотиватора на значеннях багатозначних дериватів, підтверджуючи положення про те, що смислова організація похідних суттєво відрізняється від семантичної структури мотиваторів. Різним може бути і об’єм значення: а) пряме значення похідного може базуватися на прямому або непрямому (але одному) значенні мотиватора; б) непряме значення похідного також може формуватися як на базі першого (прямого), так і на базі непрямого (але теж одного) значення мотиватора.

Для іменників б)-типу найбільш поширене семантичне співвідношення 1:1, коли семантику моносемічного похідного формує єдине значення іменника-мотиватора (4 од.). Лише двома одиницями представлені пари із семантичним 2:2, але семантику похідних формують лише перші значення мотиваторів.

До другої за продуктивністю групи відносимо іменники, що утворені на базі мотиваторів-прикметників зі словотвірним значенням ’особа за ознакою’. Вони поступаються по чисельності та продуктивності відіменниковим похідним (14 од.). Відад’єктивні деривати більш однорідні по семантичній структурі. Якісні характеристики особи базуються на рисах зовнішності, характеру, соціальних ознаках і т.д. Типи семантичного співвідношення мотиваційних пар даних похідних співпадають з тими, що характерні для відіменникових дериватів.

Найменування віддієслівної похідності із суфіксом -man складають найменшу групу (8 од.). Значення кожного слова цієї групи вкладається у формулу ’той, хто виконує дію’. Семантичне співвідношення одиниць мотиваційних пар згруповано двома типами: а) семантичний об’єм моносемічного похідного вужчий за семантичний об’єм полісемічного мотиватора; б) семантичні об’єми мотиваційних пар рівні.

 

ВИСНОВКИ

Назви осіб становлять своєрідний шар англійської лексики. Існування  тих чи інших лексико-семантичних  груп у розряді назв осіб пов’язане з тим, що референт імені має різноманітні ознаки – як зовнішні, так і внутрішні. Назви осіб характеризуються семантичною подвійністю: вони не тільки називають особу за якою-небудь ознакою, але й стійко асоціюються з діями, вчинками, поведінкою їхніх носіїв, відображають різні сторони буття й значною мірою використовуються не тільки для номінації особи, але й для того, щоб дати про неї деяку інформацію чи висловити своє ставлення.

Вивчення спеціальної  літератури про похідні найменування особи показало, що в центрі уваги вчених частіше знаходиться зовнішня структура одиниць, способи їх утворення без зв’язку з іншими процесами. Визначення словотвірної структури за семантично мотивуючим виключає невідповідність семантичної та формальної межі у слові: семантична межа є одночасно і межею морфемною.

Аналіз найменувань  особи сучасної англійської мови із вказаних позицій дав нам можливість сформулювати основні результати роботи у такому вигляді:

Когнітивна модель похідного  слова співвідноситься зі словотворчою моделлю. Якщо когнітивна модель – це максимально узагальнене схематизоване уявлення про концептуальну базу значення, то словотворча модель – це загальне схематизоване уявлення про словотворче значення.

В англійській мові позначення назв осіб здійснюється переважно через словотворення та словоскладання. Серед різноманіття суфіксальних моделей найбільш значимими є ті, котрі мають найвищу продуктивність  
(-er/-or, -іst, -man, -ee, -ster, -eer, -іte, -an/-іan, -ess, -іe /-y, -nіk та інші).

Наш матеріал дає можливість стверджувати, що деривати із суфіксом  
-man утворюються від іменників, прикметників та дієслів. Найчисельнішу групу складають відіменникові деривати (98 од.). Семантичне співвідношення представлене трьома типами: а) семантичний об’єм похідного вужчий за семантичний об’єм мотиватора; б) семантичні об’єми похідного і мотиватора рівні; в) семантичний об’єм похідного вужчий семантичного об’єму мотиватора. Встановлено, що той потенціал, яким володіє іменник як мотиватор, зумовлений типом організації його семантичної структури: саме багатоаспектність семантики іменників дозволяє їм вступати у численні словотвірні зв’язки.

Іменники, що утворені на базі мотиваторів-прикметників зі словотвірним значенням ’особа за ознакою’ поступаються по чисельності та продуктивності відіменниковим похідним (14 од.). Вони більш однорідні по семантичній структурі. Якісні характеристики особи базуються на рисах зовнішності, характеру, соціальних ознаках і т.д. Типи семантичного співвідношення мотиваційних пар даних похідних співпадають з тими, що характерні для відіменникових дериватів.

Найменування  віддієслівної похідності із суфіксом -man складають найменшу групу (8 од.). Значення кожного слова цієї групи вкладається у формулу ’той, хто виконує дію’. Семантичне співвідношення одиниць мотиваційних пар згруповано двома типами: а) семантичний об’єм моносемічного похідного вужчий за семантичний об’єм полісемічного мотиватора; б) семантичні об’єми мотиваційних пар рівні.

Найчастіше в семантиці  дериватів відображено перше (пряме) значення мотиватора, при цьому більшість похідних моносемічні.

По різному відображається семантика мотиватора на значеннях  багатозначних дериватів, підтверджуючи  положення про те, що смислова організація  похідних суттєво відрізняється  від семантичної структури мотиваторів. Різним може бути і об’єм значення: а) пряме значення похідного може базуватися на прямому або непрямому (але одному) значенні мотиватора; б) непряме значення похідного також може формуватися як на базі першого (прямого), так і на базі непрямого (але теж одного) значення мотиватора.

Для іменників б)-типу найбільш поширене семантичне співвідношення 1:1, коли семантику моносемічного  похідного формує єдине значення іменника-мотиватора.

Детальне вивчення найменувань  особи англійської мови дозволить вирішити деякі спірні та невирішені питання словотвору.

Необхідність аналізу  похідних одного лексико-граматичного класу, способу словотворення та словотвірного значення по відношенню до мотиватора очевидна.

Перспективи роботи бачимо у розширенні матеріалу дослідження, що дасть більшу можливість для осмислення загальної проблеми «Людина у мовній картині світу». У зв’язку з цим перспективним вважаємо вихід в область компаративного дослідження похідних зі значенням ’особа’, що розширить знання не лише про людину, але й про світ, у якому вона живе.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Андрусяк І.В. Англійські неологізми кінця XX століття як складова мовної картини світу: автореф. дис… канд. філол. наук: спец.10.02.04. германські мови / І.В. Андрусяк. – Київ, 2003. – 20 c.

2. Арнольд І.В. Лексикология современного английского языка. – М., 1959. – 155 с.

3. Ахманова О.С. Словарь  лингвистических терминов. – М.: Советская энциклопедия, 1966. – 606 с.

4. Березинский В.П.  Семантические неологизмы // Английские  неологизмы. – К.: Наукова думка, 1983. – С.132-146.

5. Бортничук Е.Н. Словообразование в современном английском языке. – К., 1988. – 263 с.

6. Виноградова Н.Г., Малинович М.В., Малинович Ю.М. Антропологическая лингвистика: Концепты. – Иркутск: ИГЛУ, 2003. – 252 с.

7. Жлуктенко Ю.А. Английские неологизмы. – К.: Наукова думка, 1983. – 17 с.

8. Зацный Ю.А. Обогащение  словарного состава английского  языка в 80-е годы: Учебное пособие по лексикологии. – Запорожье: ЗГУ, 1990. – 88 с.

9. Зятковская Р.Г. Суффиксальная система современного английского языка. – М.: Просвещение, 1971. – 181 с.

10. Каращук П. М. Аффиксальное  словообразование в английском  языке. – М.: Вышая школа, 1965. –  172 с.

11. Каращук П.М. Словообразование  английского языка. – М., 1977. – 303 с.

12. Клименко Н.Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові. – К.: Наукова думка, 1984. – 251 с.

13. Клименко Н.Ф., Карпіловська  Е.А. Словотвірна морфеміка сучасної  української літературної мови. – К., 1998. – 161 с. 

14. Конецкая В.П. Введение в сопоставительную лексикологию германских языков. Учебное пособие. – М.: Вышая школа, 1993. – 201 с.

15. Кубрякова Е.С. Новые  пути исследования феномена значения  в современной лингвистике // Функциональная  семантика языка, семиотика знаковых систем и методы их изучения: Тезисы докл. межд. конф. М.: РУДН, 1997. – Ч. 1. – С. 60 – 62.

16. Кубрякова Е.С. Номинативный аспект речевой деятельности. – М.: Наука, 1986. – 150 с.

17. Кубрякова Е. С.  Основы морфологического анализа.  –  М.: Наука, 1974. – 318 с.

18. Кубрякова Е.С. Роль словообразования в формировании языковой картины мира // Роль человеческого фактора в языке. Язык и картина мира / Под ред. Б.А. Серебренникова. – М., 1988. – С. 141 – 173.

19. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений. Семантика производного слова. – М.: Наука, 1981. – 200 с.

20. Кубрякова Е.С. Части речи в ономасиологическом освещении. – М.: Наука, 1978. – 188 с.

21. Медведева Л.М. Залоговое  значение в кардинальных частях  речи проблема межкатегориального  взаимодействия: Дисс... д-ра филол. наук. – К.: КГУ, 1983. – 486 с.

22. Мешков О.Д. Словообразование  современного английского языка.  – М., 1976. – 198 с.

23. Мешков О.Д. Словосложение в современном английском языке: Учебное пособие. – М., 1985. – 187 с.

24. Омельченко Л.Ф. Английская композита: структура и семантика: Дисc... д-ра филол. наук: 10.02.04. – К., 1989. – 498 с.

25. Позднякова Е.М. Категория  имени деятеля и пути её  синхронного развития в когнитивном  и номинативном аспекте (на  материале английского языка): Дисс.. д-ра филол. наук: 10.02.04. – М., 1999. – 318 с.

26. Позднякова Е.М. Концептуальная организация производного слова // Материалы второй междунар. школы-семинара по когнитивной лингвистике. / Отв. ред. Н.Н. Болдырев: В 2 ч. – Тамбов: Изд-во Тамбовского ун-та, 2000. – Ч. 2. – С. 23 – 27.

27. Полюжин М.М. Функціональний  і когнітивний аспект англійського  словотворення. – Ужгород: Закарпаття, 1999. – 236 с.

28. Полюжин  М.М., Омельченко Л.В. Функциональное словосложение и префиксальные ономасиологические категории в английском языке: Учебное пособие. – Ужгород: Патент, 1997. – 99 с.

29. Серебренников Б.А. Роль человеческого фактора в языке. Язык и мышление. – М.: Наука, 1988. – 213 c.

30. Силинский С.В. Речевая вариативность слова: На материале английских имен лица. – СПб.: Изд-во С.-Петербург. ун-та 1995. – 128 с.

31. Смирницкий А.И. Лексикология английского языка. – М.: Изд-во лит-ры на иностр. яз., 1956. – 220 с.

32. Степанов Ю.С. Имена. Предикаты. Предложения. М. Наука, 1981. – 360 с.

33. Улуханов И.С. Словообразовательная семантика в русском языке и пр инципы её описания. – М., 1977. – 256 с. 

34. Уфимцева А.А. Лексическое значение. Принципы семиологического описания лексики. – М.: Наука, 1986. – 240 с.

35. Френкель Е.И. Парадигматика  оценочных семем в современном английском языке: Автореф. дисс. канд-та филол. наук: 10.02.04. – Одесса, 1982. – 22 с.

36. Фоменко О. С. Неологізми  – мовні наслідки теоретичних  актів // Мовні і концептуальні  картини світу: Збірник наукових  праць. – К., 2002 – №7. – С. 512 – 517.

37. Царёв П.В. Произведение слова в английском языке. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1977. – 133 с.

38. Царёв П.В. Продуктивное именное словообразование в современном английском языке. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984 . – 224 с.