Назви людини із суфіксом -man в сучасній англійській мові

Кам’янець-Подільський  національний університет імені  Івана Огієнка

 

 

Якимчук Інна Леонідівна

 

 

 

 

 

НАЗВИ ЛЮДИНИ ІЗ СУФІКСОМ -MAN  
В СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ

 

 

 

Спеціальність 8.010103 Педагогіка і методика середньої освіти.

Англійська мова та література.

 

Магістерська робота

 

Рекомендовано до захисту 
Протокол №10 від 17.05.2011 р.

Завідуючий кафедрою Халупко В.П.

 

Науковий керівник –

ГЛАВАЦЬКА Олена Іванівна,  
кандидат філологічних наук,  
старший викладач

 

 

 

Кам’янець-Подільський

2011 
ЗМІСТ

стор.

ВСТУП…………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ СЛОВОТВОРЕННЯ У СУЧАСНИХ ЛІНГВІСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ ………………………………………………………………….…7

1.1 Поняття про словотвір та загальна характеристика засобів словотвору ……..13

1.2 Суфіксальні найменування особи в сучасній англійській мові ……………….21

1.3. Лексико-тематична класифікація похідних іменників зі значенням ’особа’ ..26

РОЗДІЛ ІІ

НАЙМЕНУВАННЯ ОСОБИ  ІЗ СУФІКСОМ -MAN У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ ………………………………………………………………………………….31

2.1 Назви особи із  суфіксом -man відсубстантивної похідності …………………..35

2.1.1. Іменники, семантичний об’єм яких вужчий за семантичний об’єм мотиваторів……………………………………………………………………………35

2.1.2. Іменники, семантичний  об’єм яких рівний семантичному об’єму мотиваторів ………………………………………………………………………………………..…52

2.1.3. Іменники, семантичний об’єм яких ширший за семантичний об’єм мотиваторів …………………………………………………………………………...54

2.2 Найменування особи відад’єктивної  похідності………………………………..55

2.2.1. Іменники, семантичний  об’єм яких вужчий за семантичний  об’єм мотиваторів……………………………………………………………………………55

2.2.2. Іменники, семантичний  об’єм яких рівний семантичному об’єму мотиваторів ………………………………………………………………………………………..…57

2.2.3. Іменники, семантичний  об’єм яких ширший за семантичний  об’єм мотиваторів …………………………………………………………………………...57

2.3 Назви особи віддієслівної похідності……………………………………............59

2.3.1. Іменники, семантичний  об’єм яких вужчий за семантичний  об’єм мотиваторів……………………………………………………………………………59

2.3.2. Іменники, семантичний  об’єм яких рівний семантичному об’єму мотиваторів ………………………………………………………………………………………..…60

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………...63

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………………..66

ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА……………………………………………….......69

ГЛОСАРІЙ…………………………………………………………………………….70

 

ВСТУП

Антропоцентризм став однією з головних ознак наукової парадигми  кінця ХХ – початку ХХІ століття передусім в гуманітарних науках. У лінгвістиці антропоцентризм  є одним з основних факторів, який зумовив зосередження лінгвістичних  студій на вивченні мови у співвідношенні з людиною, її мисленням, світобаченням, роллю людини у створенні культури, цивілізації, на виявленні здібностей людини до пізнання світу, що відображається й у мові. Антропоцентричний принцип пов’язаний зі спробами розглядати мовні явища в межах діади «мова та людина». Антропцентризм, який акцентує увагу на людині, автоматично висуває на перший план вивчення назв осіб, антропономінацій, персоналій [41, с. 64].

Назви осіб відображають особливості лінгвокреативної діяльності людини, її світобачення, категоризації та вербалізації різноманітного досвіду. Вивчення назв осіб становить великий інтересу межах сучасних когнітивних дослідженнях для когнітивних механізмів номінації, вербалізації різних ментальних структур, їх взаємодії підчас категоризації явищ і подій та відображення мовними засобами. Назви осіб відбивають погляд людини на саму себе, оцінку діяльності та поведінки індивідів, окремих груп, що відповідає антропоспрямованим дослідженням у сучасних гуманітарних науках.

Внаслідок антропоцентричності в словотворенні відбувається більш детальна категоризація, субкатегоризація людського досвіду і вербалізація надзвичайно складного концепту ’людина’ засобами мови. Не можна ігнорувати і той факт, що протягом ХХ століття відбувалися кардинальні зміни у стилі життя, і, відповідно, виникли нові номінації для позначення людей, які створюють цей стиль, а також тих, хто його дотримується. Унаслідок розвитку різних галузей промисловості і технологій з’явилися назви нових професій і, відповідно, виникли нові номінації для позначення фахівців. Крім змін неологічного характеру, що пов’язані із дією позалінгвальних факторів (технологічний, професійний, етнічний, гендерний) також діють певні лінгвальні фактори, які впливають на розвиток групи назв осіб у межах системи англійської мови. Людина є багатовимірним об’єктом, а відповідно, предметом дослідження багатьох наук: філософії, біології, загальної психології та етнопсихології, соціології, культурології, лінгвістики [6, с.4].

Назви особи представляють  людину як носія різних ознак: фізичних та фізіологічних властивостей, емоційних станів, образу думок, поглядів, способу мислення, смаків, рис характеру, звичок, знань, вмінь, навиків, дій, поступків, поведінки, функцій, занять, участі в будь-чому тощо. Вони відображають у своєму значенні різні сторони людського буття.

Вибір теми магістерського дослідження зумовлений тим, що іменники є одним з найбільш яскравих номінативних засобів, володіють багатою семантикою, потенціалом асоціативних зв’язків зі словами інших граматичних класів.

Отже, актуальність роботи зумовлена антропоцентричною орієнтацією сучасних наукових студій, а також загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних і когнітивних досліджень на вивчення мовних і позамовних чинників розвитку лексичного складу сучасної англійської мови, необхідністю вивчення шляхів і засобів вербалізації різноманітних когнітивних структур.

Об’єктом дослідження є іменники зі значенням особи сучасної англійської мови.

Предметом – найменування осіб із суфіксом -mаn.

Фактичний матеріал (понад 200 одиниць) методом суцільної вибірки вилучено зі словників сучасної англійської мови та електронних монографічних джерел [48-55].

Головна мета роботи полягає у вивченні суфіксації, як одного з найпродуктивніших способів словотвору, визначенні похідних іменників із суфіксом -mаn у сучасній англійській мові. Опис проведено у синхронному плані з позицій семантико-граматичного словотвору.

Реалізація поставленої  мети передбачає розв’язання таких завдань:

1. опрацювати наукові дослідження пов’язані з питаннями словотвору в сучасній англійській мові;
2. визначити корпус похідних іменників із суфіксом -man;
3. подати синхронний опис семантико-структурних зв’язків зазначених похідних з мотиваторами;
4. встановити словотвірний потенціал мотиваторів;
5. виявити та охарактеризувати типи смислових співвідношень одиниць мотиваційних пар в умовах кожного словотвірного значення з урахуванням семантичних об’ємів одиниць мотиваційних пар.

Мета і завдання визначили  основний описово-аналітичний метод. Методи дослідження включають дескриптивний метод, метод концептуального аналізу, метод лінгвістичного спостереження та опису, словотворчого та семантичного аналізів, метод аналізу словникових дефініцій, порівняльний і статистичний методи. У роботі також широко застосовується лексикографічний аналіз словникових дефініцій, використовуються елементи кількісного підрахунку.

Теоретичне  значення дослідження полягає в тому, що воно є внеском у подальше вивчення лексикології і словотворення сучасної англійської мови, оскільки розкриває особливості номінативно-дериваційних процесів утворення назв осіб як взаємодії лінгвістичних та екстралінгвістичних чинників у процесі вербалізації когнітивних структур, поглиблюючи уявлення про семантику та функціонування названих одиниць.

Практичне значення дослідження визначається можливістю використання його результатів при розробці теоретичних та практичних курсів із словотвору, лексикології, стилістики англійської мови, при написанні студентами курсових, бакалаврських та дипломних робіт. Результати роботи можуть бути використані у порівняльних дослідженнях, в теорії і практиці перекладу, при написанні лексикографічних робіт, рекомендацій.

Структура роботи відображає логіку та загальні принципи дослідження. Магістерська робота загальним обсягом 76 сторінок (з них 63 сторінки тексту) складається зі вступу, двох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури (47 позицій), лексикографічних джерел (7 позицій), джерел ілюстративного матеріалу (1 позиція) та глосарія. 
РОЗДІЛ 1

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ СЛОВОТВОРЕННЯ У СУЧАСНИХ ЛІНГВІСТИЧНИХ  ДОСЛІДЖЕННЯХ

 

Словотворення відіграє важливу роль у класифікаційно-пізнавальній діяльності людини й виступає основним способом поповнення словникового складу будь-якої мови.

Феномен словотворення досліджувався на матеріалі германських (С.М. Єнікеева, Є.А. Зацний, О.В. Муругова), романських (Н.Д. Арутюнова, О.Б. Полянчук), слов’янських (Г.О. Винокур, О.С. Кубрякова, І.С. Улуханов, І.І. Ковалик), тюркських (А.А. Байгарін), індоєвропейських (Ш.Р. Басиров) мов.

З 60-х років XX століття словотвір в англійській мові стає окремою галуззю лінгвістики завдяки появі праці Марчанда “Х/ The Categories and Types of Present-Day English Word-formation” (1960), яка стала відправною точкою для багатьох науковців для дослідження проблеми словотворення, а сам автор почав вважатись родоначальником сучасної теорії словотвору в англійській мові. У своїй праці Х. Марчанд аналізує всі існуючі питання з вивчення словотвору та ставить низку завдань до подальшого аналізу словотворчих процесів. Основним принципом словотворчої теорії науковця є принцип мотивації, який був заснований ще Ф. де Соссюром. Автор застосовує синхронний та діахронний методи до опису словотворення [44].

Словотворчі процеси та механізми словотворення впродовж останніх 50-ти років досліджувались у системі мови загалом, на матеріалі художньої літератури, у текстах різної стильової та тематичної орієнтації, зокрема газетного та наукового стилів, на матеріалі різноманітної термінолексики.

Аналіз теоретичного доробку з теорії словотворення дозволив виокремити такі основні напрями його вивчення: онтологічний та когнітивний.

У кожному з напрямів виокремлюються різні підходи до тлумачення словотвору в англійській мові, що обумовлено вибором предмета вивчення, акцентуацією уваги на тому чи іншому аспекті словотворення та домінуючою лінгвістичною парадигмою.

Так, у межах онтологічного напряму виділяються морфологічний підхід, у рамках якого визначено морфологічні характеристики складників похідного слова як частини мови та як синтаксичного атома, та виявлено способи словотвору такі як: афіксація, словоскладання, скорочення різних типів, конверсія, реверсія, запозичення.

У руслі морфологічної теорії вивчається продуктивність тих чи інших способів словотвору. Розмежовуються два основних підходи до визначення продуктивності: кількісний та якісний.

Так М. Ароноф, С. Дальтон-Паффер, Г. Каннон розглядають можливість визначення продуктивності словотворчих моделей у діахронному аспекті.

Л.І. Дем’янова досліджує вплив соціолінгвістичних факторів на продуктивність у словотворенні, а саме вік, стать, освіта, професія, мова, попередній лінгвістичний досвід та інші.

Структурно-семантичний підхід націлений на дослідження структури словотворчих моделей та визначення семантики похідних основ.

В основі когнітивного напряму до вивчення словотворення лежить твердження про те, що поява нових слів у мові зумовлена перш за все когнітивним фактором, тобто яскраво вираженою пізнавальною діяльністю людини, спрямованою на адекватне відображення навколишнього середовища й усвідомлення свого місця в ньому, необхідністю найменувати нові об’єкти та явища, які осмислив і вичленив у своїй картині світу її носій [1].

Когнітивна теорія лінгвістики спирається на теорію номінації, згідно з якою процес найменування встановлює зв’язок мовних елементів з фактами навколишньої дійсності, та включає понятійний клас найменування предметів у певну систему мовних знаків [16].

Когнітивний напрям започатковано у працях О.С. Кубрякової, в яких розроблено прототиповий, ономасіологічний та семасіологічний підходи до аналізу семантики слова.

Безперервний процес творення нових слів у мові – це складний лінгвокогнітивний процес, який відбувається під впливом мовних та позамовних факторів, йде у руслі вже існуючих прототипів, що використовуються по аналогії у відповідності до структурних моделей.

В основу когнітивної лінгвістики покладено ідею прототипу, прототипового образу, прототипових ситуацій, що представляє собою єдину природу мовних та інших когнітивних механізмів та процесів пов’язаних безпосередньо з природою та людиною (Г.І. Кустова, О.С. Кубрякова, О.Б. Пономарьов).