Оцінка фінансового стану

 

Зробивши розрахунки, бачимо, що у  ПП „ККК” поточна ліквідність не відповідає абсолютній, як на початок 2007 р., так і на кінець цього року. Тобто, порушені співвідношення А1 ³ П1; А2 ³П2:

на 01.01.2007 р. 211,4 тис. грн. £ 291,0 тис. грн. та 52,0 тис. грн. £ 295,4 тис. грн.;

на 01.01.2008 р. 143,0 тис. грн. £ 277,2 тис. грн. та 44,0 тис. грн. £ 154,0 тис. грн.

ПП „ККК” зазнає де які труднощі до наявної кількості власних оборотних коштів, тобто порушена мінімальна умова його фінансової стійкості.

Але перспективна платоспроможність - А3 ³ П3; А4 £ П4 - ПП „ККК” відповідає встановленим нормативам:

на 01.01.2007 р. 666,6 тис. грн. £ 242,0 тис. грн. та 693,0 тис. грн. £ 297,0 тис. грн.;

на 01.01.2008 р. 852,0 тис. грн. £ 953,6 тис. грн. та 880,0 тис. грн. £ 1031,8 тис. грн.

Тобто, ПП „ККК” має усі підстави для поліпшення платоспроможності у перспективі за рахунок майбутніх надходжень і платежів.

Крім абсолютних показників для  оцінки ліквідності та платоспроможності  ПП „ККК” варто розрахувати відносні показники. В табл. 3.7 проведено економічний аналіз цих показників.

Таблиця 3.7

Показники оцінки ліквідності та платоспроможності  ПП „ККК” за 2005-2007 рр.

Статті пасивів	На кінець року			Відхилення (+/-)			Відхилення (%)
	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2006/ 2005	2007/ 2005	2007/ 2006	2006/ 2005	2007/ 2005	2007/ 2006
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Ф. №1, (ряд. 220 + ряд. 230 + ряд. 240) / ряд. 620)	0,085	0,119	0,081	+0,034	-0,004	-0,038	40,00	-4,71	-31,93
Коефіцієнт швидкої (проміжної) ліквідності (Ф. №1, (∑ ряд. 150 – 250) / ряд. 620)	0,125	0,148	0,106	+0,023	-0,019	-0,042	+18,40	-15,20	-28,38
Коефіцієнт поточної (загальної) ліквідності (покриття) (Ф. №1, ряд. 260 / ряд. 620)	0,503	0,518	0,494	+0,015	-0,009	-0,024	+2,98	-1,79	-4,63

 

Коефіцієнт абсолютної ліквідності  характеризує негайну готовність установи погасити поточні зобов’язання. Рівень показника падає з 0,119 в 2006 р. до 0,081 в 2007 р. Але робити негативні висновки щодо можливості ПП „ККК” одночасно, негайно погасити всі свої борги не треба. Адже малоймовірно, щоб усі кредитори водночас поставили установі свої боргові вимоги. На коефіцієнт абсолютної ліквідності в основному повинні звертати увагу банки при видачі короткострокових кредитів в незначній сумі на короткий термін, які зацікавлені у поверненні кредитів та відсотків за ними в грошовій формі та своєчасно. Значення показника може бути достатнім, коли він дорівнює 0,20 – 0,25. На підприємстві ККК” значення показника менше нормативного (рекомендованого). Тобто, у підприємства є кошти, яки змогли би погасити усі борги ПП „ККК” лише у розмірі 8,5 % – в 2005 р.; 11,9 % – в 2006 р.; 8,1 % – в 2007 р.

Коефіцієнт швидкої ліквідності  (коефіцієнт “критичної оцінки”) показує, яка частина поточних зобов’язань може бути погашена не тільки за рахунок грошових коштів, але й за рахунок очікуваних фінансових надходжень. Проводячи аналіз за допомогою цього коефіцієнту, слід звернути увагу не тільки на числове значення показника, але і на якість дебіторської заборгованості. Значна питома вага сумнівної дебіторської заборгованості може створити умови для загрози фінансової стійкості підприємства. Зростання дебіторської заборгованості вплинуло на зміну коефіцієнту швидкої ліквідності ПП „ККК”. В 2006 р. значення зросло до 0,148 порівняно з 0,125 у 2005 р., що свідчить про серйозні фінансові проблеми. Але в 2007 р. фінансове становище ПП „ККК” змінилося у бік покращення. Показник швидкої ліквідності зменшився до 0,106, але рекомендованого значення - 0,7-1,0- показник таки не досягнув.

Коефіцієнт покриття (загальний коефіцієнт ліквідності) дає загальну оцінку платоспроможності підприємства. Він характеризує достатність оборот них засобів для покриття боргів. Логіка застосування цього показника заснована на тому факті, що підприємство погашає короткострокові зобов’язання переважно за рахунок поточних активів. Отже, якщо поточні активи перевищують за величиною поточні зобов’язання, підприємство вважається ліквідним.  Зменшення показника в 2007 р. до 0,494 підтверджує думку, що ПП „ККК” втрачає реальну можливість покриття поточних зобов’язань за рахунок оборотних засобів.

У цьому зв’язку слід ПП „ККК” вжити заходів щодо збільшення величини грошових коштів, зниження обсягу поточних зобов’язань та налагодження ефективної політики розрахунків.

3.3. Шляхи покращення фінансово-господарської діяльності підприємства

Для успішного господарювання на ринкових засадах суттєво важливим є можливість оцінки ймовірності банкрутства  ПП “ККК”. В Україні, де протягом багатьох десятиріч панувала позаринкова система господарювання, що виключала офіційне визнання банкрутства як економічного явища, нема загальновизнаної вітчизняної методики визначення ймовірності банкрутства суб'єктів господарювання. У зв'язку з цим доводиться користуватися зарубіжними методичними підходами, в основу яких покладено факторні моделі прогнозування банкрутства підприємств та організацій.

Найпростішою є двофакторна  модель оцінки ймовірності банкрутства  підприємства (організації). Вона передбачає обчислення спеціального коефіцієнта Z і має такий формалізований вигляд:

Z =- 0,3877 - 1,0736k + 0,579q,

де k — коефіцієнт загальної ліквідності; q — частка позикових коштів у загальній величині пасиву балансу.

За двофакторною моделлю ймовірність  банкрутства будь-якого суб'єкта господарювання є дуже малою за будь-якого від'ємного значення коефіцієнта Z і великою — за Z > 1.

Більш обґрунтованою та більш поширеною  є п’ятифакторна модель Альтмана.

Професор Нью-Йоркського університету Едвард Альтман розробив алгоритм розрахунку індексу кредитоспроможності, який одержав назву індексу (моделі) Альтмана. Цей індекс дає змогу з достатньою вірогідністю розподілити суб'єкти господарювання на тих, що працюють стабільно, і на потенційних банкрутів.

Свою модель Е. Альтман побудував на підставі дослідження фінансового стану та результатів господарської діяльності 66 компаній, розрахувавши 22 фінансові коефіцієнти і скориставшись для своєї моделі лише п'ятьма найбільш вагомими. Ці коефіцієнти характеризують з різних сторін (усебічно) прибутковість капіталу та його структуру.

Індекс Альтмана «Z» розраховується за формулою:

Z = 3,3К₁ + 0,99К₂ + 0,6К₃ + 1,4К₄ + 1,2К₅,

де 3,3; 0,99; 0,6; 1,4 і 1,2 — коефіцієнти регресії, що характеризують міру впливу на індекс «Z»;

К₁ — характеризує прибутковість основного та оборотного капіталу; визначається діленням суми балансового прибутку на загальну вартість активів; з певною часткою умовності його можна назвати показником рентабельності виробництва;

К₂ — відображає дохідність суб'єкта господарювання і розраховується як співвідношення чистої виручки від реалізації продукції і загальної вартості активів підприємства (організації);

К₃ — визначає структуру капіталу фірми; обчислюється як відношення власного капіталу (за ринковою вартістю) до позикового капіталу (суми коротко- і довгострокових пасивів);

K₄ — відображає рівень чистої прибутковості виробництва (діяльності); розраховується діленням обсягу реінвестованого прибутку (суми резерву, фондів соціального призначення та цільового фінансування, нерозподіленого прибутку) на загальну вартість активів фірми;

К₅ — характеризує структуру капіталу та визначається як відношення власного оборотного капіталу до загальної вартості активів суб'єкта господарювання.

Для визначення ймовірності  банкрутства того чи того суб'єкта господарювання розрахунковий індекс «Z» необхідно порівняти з критичним його значенням. Для точнішого визначення ступеня ймовірності банкрутства підприємства (організації) рекомендується користуватися таблицею 3.1. Зрозуміло, що в процесі ранжирування (розподілу) підприємств та інших суб'єктів підприємницької діяльності часто виникає потреба врахувати специфіку відповідної галузі (сфери діяльності), а відтак визначити іншу шкалу градації індексів. У вітчизняній практиці господарювання застосування моделі Е. Альтмана зв'язане з певними труднощами.

По-перше, коефіцієнти регресії К₁—К₅ розраховувалися автором за результатами діяльності компаній, що функціонували у зовсім іншому конкурентному ринковому середовищі.

По-друге, у шкалі Альтмана не враховано галузевих особливостей господарювання. По-третє, вітчизняним спеціалістам бракує інформації для розрахунку коефіцієнта К₃ через недорозвиненість ринку цінних паперів.

Тому запропоновані  Е. Альтманом методичні принципи визначення ймовірності банкрутства можна використовувати у вітчизняній практиці господарювання за такої умови: коефіцієнти регресії та критичні значення індексу «Z» треба обов'язково розраховувати для конкретних галузей (сфер діяльності) з використанням оптимальних критеріїв, які відображали б специфічні умови господарювання вітчизняних підприємств (організацій).

Таблиця 3.8

Можливість банкрутства підприємства за Е. Альтманом

Значення індексу «Z»	Можливість банкрутства
1,8 і нижче від 1,81 до 2,6 від 2,61 до 2,9 від 2,91 до 3,0 і вище	Дуже висока Висока Достатньо ймовірна Дуже низька

 

Проведемо розрахунок можливості банкрутства ПП “ККК” станом на кінець 2005–2007 років.

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 3.9

Прогноз імовірності банкрутства

Показники	Ум. позн.	2005 рік	2006 рік	2007 рік
Частка оборотних засобів  у активах	К1	0,180	0,189	0,249
Рентабельність активів, обчислена за нерозподіленим прибутком	К2	0,065	0,084	0,105
Рентабельність активів, обчислена за прибутком від реалізації продукції	К3	0,093	0,119	0,150
Коефіцієнт покриття за ринковою вартістю власного капіталу	К4	1,642	1,397	2,214
Віддача всіх активів	К5	0,963	1,132	1,250
Показник імовірності  банкрутства	Z	2,561	2,706	3,518

 

Складемо порівняльну таблицю (табл.. 3.10).

Таблиця 3.10

Прогнозування банкрутства на основі моделі Альтмана

Рік	Межі	Значення Z-рахунка	Імовірність банкрутства
2005	від 1,81 до 2,6	2,561	Висока
2006	від 2,61 до 2,9	2,706	Достатньо імовірна
2007	від 2,91 і вище	3,518	Дуже низька

 

Отже, як видно з розрахунків  значення індексу Альтмана більше 3, а це значить що ймовірність банкрутства  ПП „ККК”  дуже низька.

Розділ 4. Організація і методика аудиту балансу

4.1. Організація проведення аудиту

Закон України „Про аудиторську  діяльність” визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в  Україні і спрямований на створення  системи незалежного фінансового  контролю з метою захисту інтересів  власника.

Положення цього Закону діють на території України і поширюються  на усі господарюючі суб'єкти незалежно  від форм власності та видів діяльності, органи державної виконавчої влади.

Аудиторська діяльність регулюється  цим Законом, іншими законодавчими  і нормативними актами України. У випадках, якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що містить цей Закон, то застосовуються правила міжнародного договору [17, c. 25].

Аудиторська діяльність включає в  себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Аудит — це перевірка публічної  бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення [26, c. 47].