Финансовое планирование. Разработка на конкретном предприятии

Баланс надходжень грошових коштів показує, коли у підприємств виникають тимчасово вільні засоби, а коли воно їх потребує. Це дає можливість фінансовому менеджерові розмістити фінансові ресурси на депозитних рахунках або інвестувати їх в цінні папери для отримання доходів, а в періоди, коли виникає необхідність – забезпечити отримання коштів.

При складанні фінансового  плану, а також для оперативного фінансового планування складається  платіжний календар. У нім відбивається рух грошових коштів відповідно до їх надходження і використання за весь проміжуток планового періоду. Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансування, виконання розрахункових і платіжних зобов'язань, фінансування поточних змін платоспроможності підприємства.

Планування фінансів, як і будь-який інший вид діяльності, має свою мету і свої завдання.

Метою планування фінансів є визначення можливих об'ємів надходження  грошових коштів і їх витрачання в  плановому періоді.

Фінансовий план можна  розглядати як завдання за окремими показниками, а також як фінансовий документ, що забезпечує взаємозв'язок показників розвитку підприємства з наявними ресурсами, взаємодія сукупної вартісної оцінки засобів, які беруть участь у відтворювальних процесах і в процесах звертання грошового капіталу.

Основне завдання фінансового планування - це забезпечення нормального відтворювального процесу необхідними джерелами фінансування, їх формування і використання.

Друге завдання дотримання інтересів акціонерів і інших  інвесторів. Бізнес-план, який містить  докладне фінансове обґрунтування інвестиційного проекту, є для інвестора основним документом, який стимулює вкладення капіталу.

Третє завдання - гарантія виконання зобов'язань підприємства перед бюджетом і позабюджетними фондами, банками і іншими кредиторами.

Оптимальна для підприємства структура капіталу приносить максимальний прибуток і максимізує платежі до державного бюджету.

Четверте завдання - виявлення  резервів і мобілізація ресурсів з метою ефективного використання прибули і інших доходів.

П'яте завдання - контроль за фінансовим станом, платеже- і кредитоспроможністю підприємства.

Логічна послідовність  процесу планування приведена на рисунку 1.1.

Наприклад, господарюючий  суб'єкт не може існувати без бухгалтерії, але не можна вимагати від бухгалтерії, щоб вона приносила прибуток. Так само не можна вимагати прибутку від ремонтної служби, лабораторії якостей і тому подібне.

Важливою складовою  фінансового планування господарюючого суб'єкта є визначення його центрів  доходу (прибутку) і центрів витрат.

Центр доходу господарюючого суб'єкта - це підрозділ, який приносить йому прибуток.

Центр витрат - підрозділ  господарюючого суб'єкта, який є збитковим  або взагалі некомерційним, але  грає важливу роль в діяльності господарюючого суб'єкта.

 

Рис. 1.1 – Логіка планування

 

Воно повинне охоплювати всі фінансово-економічні і виробничо-господарські процеси (рисунок 1.2).

Рис. 1.2 - Склад фінансового планування

 

Окрім вищезгаданого  фінансове планування платежів має  справу зі всіма потоками платежів. Воно необхідне, щоб формувати всі потоки платежів на підприємстві, а також між підприємством і зовнішньою середою з урахуванням етапів платіжних засобів за один або декілька періодів. Потоки платежів і запаси платіжних засобів для фінансового планування слід визначати по видах, величині і моментах часу їх виникнення на підставі діяльності підприємства в майбутньому періоді. Це дозволить володіти інформацією про очікувані платежі.

Таким чином, фінансове  планування є невід'ємною частиною фінансової роботи на підприємстві і при цьому, забезпечує:

• формування і ефективне  використання фінансових ресурсів підприємства;

• виявлення найефективніших  напрямів інвестування і зосередження фінансових ресурсів на цих напрямах

• відповідність фінансових дій економічному стану і матеріальним можливостям підприємства;

• визначення головної загрози  з боку конкурентів, правильний вибір  напрямів фінансових дій і маневрування для досягнення вирішальної переваги над конкурентами.

 

1.3. Місце фінансового планування в розробці стратегії компанії.

 

Перспективне фінансове  планування визначає найважливіші показники, пропорції і темпи розширеного  відтворення, є основною формою реалізації головних цілей підприємства. Перспективне фінансове планування включає:

- розробку фінансової стратегії підприємства;

- прогнозування і планування  фінансової діяльності підприємства.

Правильно вибрана і обґрунтована економічна стратегія має велике значення для успішного функціонування підприємства.

Економічна стратегія є детальним  усестороннім комплексним планом, призначеним для того, щоб забезпечити досягнення її цілей.

Необхідно розрізняти загальну стратегію  і фінансову стратегію. Загальна стратегія дає уявлення про поведінку  підприємства в зовнішньому середовищі і пов'язана із зміною кількості ринків, об'єму продукції, що випускається, об'єму продажів і так далі. Фінансова стратегія пов'язана лише з рухом фінансових ресурсів.

Фінансова стратегія – це генеральний  план дій із забезпечення підприємства грошовими коштами. Вона охоплює  питання теорії і практики формування фінансів. Їх планування і забезпечення; вирішує завдання забезпечують фінансову стійкість підприємства в ринкових умовах господарювання.

 

 

Рис. 1.3 – Фінансова  стратегія підприємства

 

Фінансова стратегія  є одним з найважливіших видів  функціональної стратегії підприємства, що забезпечує всі основні напрями  розвитку його фінансовій діяльності і фінансових стосунків шляхом формування довгострокових фінансових цілей, вибору найбільш ефективних шляхів їх досягнення, адекватного коректування напрямів формування і використання фінансових ресурсів при зміні умов зовнішньої середи [12, c.96].

Теорія фінансової стратегії  досліджує об'єктивні закономірності ринкових умов господарювання, розробляє способи і форми виживання в нових умовах, підготовки і ведення стратегічних фінансових операцій.

Фінансова стратегія  підприємства охоплює всі сторони  діяльності підприємства, у тому числі  оптимізацію основних і оборотних засобів розподіл прибутку, безготівкові розрахунки, податкову і цінову політику, політику в області цінних паперів.

Всесторонньо враховуючи фінансові можливості підприємства, об'єктивно розглядаючи характер внутрішніх і зовнішніх чинників фінансова стратегія забезпечує відповідність фінансово – економічних можливостей підприємства умовам, що склалися на ринку. Інакше підприємство може збанкрутувати.

Виробничі плани складаються  на основі стратегічного і передбачають визначення виробничої, маркетингової, науково-дослідної і інвестиційної політики.

В рамках стратегічного  планування виділяється чотири типи цілей (рисунок 1.4).

 

 

Рис. 1.4 - Цілі стратегічного  планування

 

Ринкові цілі визначають, який сегмент ринку планується здобути.

Виробничі - це структура  виробництва і технологія забезпечать  випуск продукції необхідного об'єму  і якостей.

Фінансово-економічні - які  джерела фінансування і які приблизні  фінансові результати вибраної стратегії.

Соціальні - як діяльність підприємства задовольнить потреби членів суспільства.

Для того, щоб головна  фінансова стратегія могла бути ефективно реалізована в майбутньому  періоді, вона повинна враховувати  можливості конкретної моделі стратегічної фінансової позиції підприємства.

Стратегія фінансової підтримки прискореного зростання підприємства спрямована на забезпечення високих темпів його операційної діяльності, насамперед, - обсягів виробництва і реалізації продукції. У цих умовах суттєво збільшується потреба у фінансових ресурсах, спрямованих на приріст оборотних і необоротних активів підприємства. Відповідно, пріоритетним напрямом м стратегічного фінансового розвитку підприємства, що найбільшою мірою забезпечує даний вид головної фінансової стратегії, є зростання потенціалу формування фінансових ресурсів [12, c.131].

Стратегія фінансового  забезпечення стійкого зростання підприємства направлена на збалансування параметрів обмеженого зростання операційної  діяльності і необхідного рівня  фінансової безпеки підприємства. Стабільна  підтримка таких параметрів в процесі стратегічного фінансового розвитку підприємства висуває як пріоритетну домінантну сферу забезпечення ефективного розподілу і використання його фінансових ресурсів.

Антикризова фінансова  стратегія підприємства спрямована на забезпечення фінансової стабілізації підприємства в процесі виходу з кризи операційної його діяльності, що викликає необхідність скорочення обсягів виробництва і реалізації продукції. У цих умовах пріоритетною домінантною сферою стратегічного фінансового розвитку стає формування достатнього рівня фінансової безпеки підприємства.

Оцінка розробленої  фінансової стратегії є аналітичним  процесом, який дозволяє відповісти на питання про те, чи приведе розроблена стратегія до досягнення підприємством  своїх фінансових цілей в умовах можливих змін чинників зовнішнього середовища. Процес такої оцінки здійснюється як фінансовими менеджерами підприємства, так і експертами, яких залучили.

Розрізняють:

- генеральну фінансову  стратегію;

- оперативну фінансову  стратегію;

- стратегію виконання окремих стратегічних завдань (досягнення приватних стратегічних цілей).

Генеральною фінансовою стратегією називають фінансову  стратегію, що визначає діяльність підприємства: взаємини з:

- бюджетами всіх рівнів;

- утворення і використання доходу підприємства;

- визначення потреби  у фінансових ресурсах і джерелах  їх формування.

Остання стратегія розробляється  на рік.

Оперативна фінансова  стратегія – ця стратегія поточного  маневрування фінансовими ресурсами (стратегія контролю за витрачанням засобів і мобілізацією внутрішніх резервів, що особливо актуально в сучасних умовах економічної нестабільності), розвивається на квартал, місяць.

Оперативна фінансова  стратегія охоплює:

• валові доходи і надходження засобів (розрахунки з покупцями за продану продукцію, надходження по кредитних операціях, доходи по цінних паперах);
•   валові витрати (платежі постачальникам, заробітна плата, погашення зобов'язань перед бюджетами всіх рівнів і банками).

Це створює можливість передбачити всі майбутні в планованому періоді обороти по грошових надходженнях і витратах. Нормальним вважається рівність витрат і доходів або невелике  перевищення доходів над витратами. Оперативна фінансова стратегія розробляється в рамках генеральної фінансової стратегії, деталізує її на конкретному проміжку часу.

Стратегія досягнення приватних  цілей полягає в умілому виконанні  фінансових операцій, направлених на забезпечення реалізації головної стратегічної мети.

Головною стратегічною метою фінансів є забезпечення підприємства необхідними і достатніми фінансовими ресурсами.

Фінансова стратегія  підприємства відповідно до головної стратегічної мети забезпечує:

- формування фінансових  ресурсів і централізоване стратегічне  керівництво ними;

- виявлення вирішальних  напрямів і зосередження на їх виконанні зусиль, маневреності у використанні резервів фінансовим керівництвом підприємства;

- ранжирування і поетапне  досягнення завдань;

- відповідність фінансових  дій економічному стану і матеріальним  можливостям підприємства;

- об'єктивний облік фінансово – економічної обстановки і реального фінансового положення підприємства на рік, квартал, місяць;

- створення і підготовку  стратегічних резервів;

- облік економічних і фінансових можливостей самого підприємства і його конкурентів;

- визначення головної загрози з боку конкурентів, мобілізацію сил на її усунення і умілий вибір напрямів фінансових дій;

- маневрування і боротьбу  за ініціативу для досягнення  вирішальної переваги над конкурентами.

Для досягнення головної стратегічної мети відповідно до вимог ринку і можливостей підприємства розробляється генеральна фінансова стратегія підприємства. У генеральній фінансовій стратегії визначаються і розподіляються завдання формування фінансів по виконавцях і напрямах роботи.