Финансовое планирование. Разработка на конкретном предприятии

Слід зазначити, що фінансове  планування не ставить за мету обов'язково звести до мінімуму ризики. Навпаки, його зміст полягає в аналізі і  виборі рисок, які необхідно прийняти, і тих, яких можливо було б уникнути.

Для цього підприємства розробляють декілька способів ситуативного аналізу, відповідаючи на питання "а що, якщо?". Деякі розробляють план і його результати, виходячи з найбільш вірогідного набору умов, а потім змінюють прийняті ними припущення поступово, поодинці. Деякі менеджери можуть розглядати кожен варіант плану в межах певних комплексних сценаріїв. Наприклад, один сценарій може передбачати високі відсоткові ставки, які призводять до уповільнення зростання світової економіки і зниження ціни товарні. Другий сценарій може базуватися на ідеї зростаючого падіння у вітчизняній економіці, високій інфляції і слабкій національній валюті.

Прогнозування фінансової діяльності є основою перспективного фінансового планування і віддзеркаленням  стратегії підприємства на ринку.

Фінансове прогнозування ґрунтується на вивченні можливого фінансового стану підприємства на перспективу. На відміну від планування, прогнозування передбачає розробку альтернативних фінансових показників і параметрів, використання яких відповідає тенденції зміни ситуації на ринку і дає можливість визначити один з варіантів розвитку фінансового стану підприємства.

Основою фінансового  прогнозування є узагальнення і  аналіз інформації з подальшим моделюванням і урахуванням чинників можливих варіантів розвитку ситуації і фінансових показників. Методи і способи фінансового прогнозування мають бути достатньо динамічними для того, щоб враховувати ці зміни.

В умовах плановий – директивної  економіки метою складання фінансового  плану господарюючого суб'єкта було визначення надлишку його доходів, з тим аби вилучити цей надлишок до держбюджету. При ринковій економіці господарюючий суб'єкт володіє повною самостійністю. Вилучення прибутку до бюджету проводиться за допомогою податків. Господарюючий суб'єкт сам визначає напрями і величину використання прибули, що залишилася в його розпорядженні після сплати податків. Саме тому зросла важливість перспективного, поточного і оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану і підвищення рентабельності підприємств.

Фінансове оперативне планування – це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямами їх цільового використання відповідно до виробничих і маркетингових показників підприємства в плановому періоді [16, c.244].

Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Завданнями оперативного фінансового планування на підприємстві є:

- забезпечення виробничої  і інвестиційної діяльності необхідними  фінансовими ресурсами;

- встановлення раціональних фінансових стосунків з суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями і ін.;

- визначення шляхів  ефективного вкладення капіталу, оцінка раціональності їх використання;

- виявлення і мобілізація  резервів збільшення прибутку  за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових і грошових засобів;

- здійснення контролю  за формуванням і використанням  платіжних засобів.

При складанні поточного  фінансового плану прийнято дотримуватися  наступних принципів:

1. відповідності термінів – використання і отримання коштів повинні відбуватися у відповідні терміни, оскільки капітальні вкладення з довгими термінами окупності повинні фінансуватися за рахунок довгострокових засобів;
2. платоспроможності – планування повинне забезпечити платоспроможність у будь-який час;
3. рентабельності капітальних вкладень – для всіх капітальних вкладень необхідно вибирати найдешевші способи фінансування; позиковий капітал можна залучати лише у тому випадку, якщо це підвищує рентабельність власних засобів;
4. збалансованості рисок – особливо ризиковані капітальні вкладення необхідно фінансувати за рахунок власних засобів;
5. пристосування до потреб ринку – дуже важно враховувати кон'юнктуру ринку і свою залежність від надання кредитів;
6. порогова рентабельність – слід вибирати ті капітальні вкладення, які дають максимальну порогову рентабельність [16, c.245].

Західні фінансисти дотримуються приблизно тих же принципів при  поточному фінансовому плануванні:

1. забезпечення дотримання графіка виробництва;
2. забезпечення збуту;
3. зведення до мінімуму витрат за фінансування;
4. забезпечення ліквідності компанії.

Для дотримання цих принципів  необхідно, щоб терміни погашення  кредитів збігалися з тривалістю життя активів. Якщо такого збігу  немає, то компанія нестиме непотрібний  ризик і додаткові витрати.

Оперативне планування здійснюється за допомогою певних методів. При плануванні фінансових показників можуть застосовуватися наступні методи:

- нормативний;

- розрахунковий –  аналітичний;

- балансовий;

- метод оптимізації  планових рішень;

- економіко – математичне моделювання.

Останнім часом на практиці найбільшого розповсюдження набули три методи фінансового планування:

- метод відсотка від  реалізації;

- бюджетне планування;

- розрахунковий –  аналітичний метод.

Всі методи широко використовують можливості сучасної обчислювальної техніки і економіко – математичного моделювання.

Суть методу відсотка від реалізації полягає в рішенні  двоєдиної задачі:

1. на основі запланованого зростання обсягу від продажів на майбутній рік, вираженого у відсотках, визначити майбутні витрати, активи і зобов'язання у вигляді відсотка від продажів;
2. на основі отриманих фінансових параметрів скласти збалансовані формати прогнозної інформації:

- прогнозного звіту  про прибутки і збитки (плану  доходів і витрат);

- прогнозного балансу;

- прогнозного звіту про рух грошових коштів;

- кошториси готівки  (календарного плану).

Головне достоїнство  цього методу – простота і ясність. Цей метод користується популярністю у банкірів, які займаються прогнозуванням фінансового положення своїх  клієнтів.

Основними недоліками планування методом відсотка від продажів є:

- сумнівна пропозиція, що фірма постійно працює на  повну потужність, всі зв'язані  ресурси збалансовані, а для зростання  обсягу продажів потрібні лише  капітальні вкладення;

- за наявності в  фірми недовантажених активів, використання даного методу викличе посилення міри загрузки, що може привести до серйозних спотворень в кінцевих параметрах всього фінансового плану;

- при широкій номенклатурі  виробничих запасів важко виділити  зв'язані ресурси першої групи, виключити понаднормативні запаси.

Суть бюджетного планування полягає в тому, що побудова прогнозних норм фінансової звітності здійснюється на основі ретельний вивірених передумов  формування кожного елементу активів, пасивів, доходів і витрат. При цьому важливе місце відводиться допоміжним бюджетам, об'єднаним в групу операційних бюджетів. Остання обставина і визначила назву цього методу.

Кінцева мета методу бюджетного планування – виявлення потреб фірми  у фінансуванні на момент, відображений в прогнозному балансі, - досягається методом «пробки», тобто визначенням величини дисбалансу, викликаного відбиттям в нім всього спектру фінансових рішень на майбутній рік.

Метод бюджетного планування, що набув широкого поширення в  західній практиці, забезпечує прийнятну точність фінансових прогнозів, оснащений величезною кількістю методичної літератури і набором прикладних програм, що багато в чому полегшує його практичне застосування [16, c.247].

Проте цей метод не простий. Він спирається на традиції ринкового господарства, що склалися, яких в Україні немає. Він базується на фундаментальному припущенні – наявності рівноважного положення в економіці. В Україні в умовах жорстокої кризи ліквідності така пропозиція недоречна.

Вітчизняні фахівці  прагнуть до пошуку інших методів фінансового планування адекватних особливостям економіки України.

Найбільший інтерес  викликає розрахунковий – аналітичний  метод фінансового планування на базі матричного балансу.

Алгоритм фінансового  планування даним методом передбачає:

- оптимізацію під задані параметри виробничого плану, що витікає з плану збуту, виробничих запасів і інших зв'язаних активів;

- підбір джерел фінансування  згідно з «золотого правила»  фінансування в прогнозному матричному  балансі з одночасним їх відбиттям  в прогнозі грошового потоку. В ході цієї операції виявляється необхідна структура і обсяг джерел фінансування, яка надалі підлягає оптимізації;

- підбір бракуючих  джерел фінансування і обґрунтування  їх змісту в ході формування  третього розділу прогнозу грошового потоку, призначеного для завершення остаточного балансування всіх параметрів фінансового плану;

- оцінка ефективності  прогнозного балансу за допомогою  фінансових коефіцієнтів і оформлення  аналітичної записки.

 

2. Особливості фінансового планування.

 

Фінансове планування означає свідому організацію фінансового розвитку на основі гармонійної і, по можливості, оптимальної структури цілей і відповідних ним засобі досягнення.

В той же час фінансове  планування - процес розробки людьми конкретного плану фінансових заходів, тобто звичайний вид діяльності людини. Для того, щоб ця діяльність була успішною, необхідна наявність методології і методики розробки фінансового плану.

Фінансовий план –  це найважливіший елемент бізнес – плану, який складається як для  обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, так і для управління поточною і стратегічною фінансовою діяльністю.

Фінансовий план включає  такі складові частини:

- прогноз обсягів реалізації;

- баланс грошових надходжень  і витрат;

- таблицю доходів і  витрат;

- прогнозний баланс активів і пасивів підприємства;

- розрахунок точки  беззбиткової.

Складання фінансового  плану може відбуватися в три  етапи:

1. аналіз очікуваного виконання фінансового плану поточного року;
2. розгляд і вивчення виробничих, маркетингових показників, на основі яких розраховуватимуться планові фінансові показники;
3. розробка проекту фінансового плану.

Мета складання фінансового  плану полягає у погодженні доходів  і витрат. При перевищенні доходів  над витратами сума перевищення  може прямувати до резервного фонду. Коли витрати перевищують доходи, визначається сума фінансових ресурсів, які бракує. Додаткові фінансові ресурси можна отримати за рахунок кредитів, позик, випуску цінних паперів, якщо джерело додаткових фінансових ресурсів відоме, то засоби включаються в прибуткову частину, а сума погашення заборгованості в плановому періоді – у витратну частину фінансового плану.

Фінансовий план складається  на рік з розбивкою по кварталах. Розробка фінансового плану починається  з розрахунку показників прибутковою, а потім витратній його частини. Підприємства, які не складають бізнес, – план, виручку від реалізації визначають методом прямого рахунку, виходячи із запланованого обсягу асортименту продукції або за допомогою укрупненого методу. Підприємства, які працюють з бізнес, – планом, виручку від реалізації відображають в «Прогнозі обсягів реалізації» і в «Таблиці доходів і витрат».

Баланс доходів і  витрат показує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для фінансової діяльності. Він є орієнтиром для  фінансової роботи підприємств в плановому році. Виконання фінансового плану здійснюється безпосередньо в процесі фінансово – господарській діяльності. Забезпечуючи стабільну платоспроможність підприємства через оперативне планування.

В процесі фінансового  планування здійснюється конкретна ув'язка кожного виду витрат і відрахувань з джерелом фінансування. З метою перевірки правильності складання балансу доходів і витрат складається перевірочна таблиця до фінансового плану. У ній по горизонталі показують напрями використання засобів, а по вертикалі – джерела. Така таблиця дає можливість збалансувати доходи і витрати в розрізі окремих статей, виявити цільовий характер використання доходів і надходжень, виявити способи отримання коштів.