Управління грошовими потоками

виконання тих чи інших  управлінських фінансових рішень щодо грошових

потоків суб'єкта господарювання, що генеруються в результаті здійснення

операційної, інвестиційної  та фінансової діяльності. Під такими формами 

необхідно розуміти методи, механізми та технології  прогнозування,

планування, формування, перенаправлення  та оцінки грошових потоків 

суб'єкта господарювання. При  цьому, зважаючи на той факт, що грошові 

потоки формуються в результаті виконання договірних зобов'язань  між 

підприємством та його дебіторами і кредиторами, можна виділити сукупність

напрямків використання форм управління грошовими потоками, що

характеризуються спільними  особливостями реалізації:

 −  управління грошовими  розрахунками суб'єкта господарювання, що 

передбачає формування такої  моделі грошових розрахунків на підприємстві,

за якої виконання грошових зобов'язань між сторонами договірних відносин

реалізується із використанням  найбільш зручних форм безготівкових 

платежів з позицій  компромісу комерційних інтересів  учасників таких 

відносин;

− управління дебіторською заборгованістю підприємства, що

передбачає забезпечення обґрунтованого компромісу між швидкістю 

надходження виручки від  реалізації продукції (а також своєчасністю інкасації 

дебіторської заборгованості) та стимулювання платоспроможного попиту на

продукції підприємства шляхом надання відстрочки оплати рахунків;

− управління кредиторською  заборгованістю суб'єкта господарювання,

що передбачає дотримання компромісу між обґрунтованою потребою

суб'єкта господарювання в  отриманні відстрочки оплати рахунків 18

постачальників (інших кредиторів) та своєчасністю та повнотою

використання своїх грошових зобов'язань.

Графічне зображення взаємозв’язку  управління грошовими 

розрахунками, дебіторською та кредиторською заборгованістю наведено на

рисунку Л.1.

Виокремлення функціонально  організаційного блоку управління

грошовими розрахунками суб'єкта господарювання в цілісній системі  моделі

управління грошовими  потоками пов'язано із сукупність причин:

− грошові розрахунки є  об'єктивною необхідністю функціонування

суб'єктів господарювання в умовах ринкової економіки;

− грошові розрахунки є  складовою фінансів підприємства та

безпосередньо пов'язані  із провадженням його фінансово-господарської 

діяльності, а, отже, є об'єктом  управління з боку фінансового менеджменту;

− грошові розрахунки опосередковують  виконання договірних та

недоговірних зобов'язань  між економічними агентами, формуючи при цьому 

ті чи інші види грошових потоків та визначаючи рівень поточної ліквідності 

тощо.

Суттєвим фактором моделі грошових розрахунків є рівень її впливу на

формування абсолютної величини та напрямку грошових потоків, а, отже,

необхідність узгодження основних параметрів грошових розрахунків  з 

потребами моделі управління грошовими потоками суб'єкта господарювання

(рисунок Л.2). 

Оптимізація грошових розрахунків  як напрямок управління грошовими 

потоками суб'єкта господарювання тісно переплітається із формуванням,

обігом та погашенням дебіторської та кредиторської заборгованості.

Так, дебіторська заборгованість є наслідком реалізації моделі грошових

розрахунків в системі  управління грошовими потоками, однак  управління

такою заборгованістю характеризується дещо іншими принципами та

технологіями здійснення, що дозволяє виокремити управління дебіторською

заборгованістю як окремий  функціонально-організаційний блок управління 19

грошовими потоками суб'єкта господарювання. Основною метою управління

дебіторською заборгованістю на підприємстві є прискорення її інкасації, що

досягається шляхом [3]: посилення  контролю за станом розрахунів з 

покупцями за відстроченими  платежами; перегляду кредитної  історії 

платника; проведення  аналізу  заборгованості за окремими дебіторами з 

метою виявлення постійних  неплатників; оцінки можливостей продажу 

дебіторської заборгованості банкам (факторинг); надання знижок покупцям 

при достроковій оплаті товару.

В економічно розвинутих країнах  набула поширення така схема 

реалізації товару у кредит: «2/10, повна 30». Отже, розглянемо

запропоновану схему реалізації товару на базі підприємства ЗАТ «АВК»  за

станом на 2008 р.: обсяг реалізації товару в кредит – 418790,00 тис. грн.;   

період погашення дебіторської заборгованості — 63 дні; норма прибутку – 6

%;  щомісячний темп інфляції  – 1,48 %;  при реалізації товару  за схемою 

«2/10, повна 30» тривалість погашення дебіторської заборгованості – 40 днів.

Виходячи з наданої  інформації, індекс цін становить 1,0148.

Враховуючи те, що на підприємстві «АВК» період погашення дебіторської

заборгованості 63 дні, індекс цін у середньому дорівнюватиме 1,0313. Тоді

коефіцієнт падіння купівельної  спроможності грошей  становитиме 0,9696    

(1 ÷ 1,0313). Іншими словами,  підприємство реально отримає  тільки 96,6 %

вартості товару, втрачаючи  з кожної тисячі 34 грн., або 3,4 %.

Відповідно від виручки  на умовах подальшої сплати підприємство

реально отримає тільки 406066,67 тис. грн. (418790 × 0,9696). Сума в розмірі 

12723,33 тис. грн. – це  приховані збитки від інфляції.

Якщо підприємство перейде  на нові умови реалізації  товару за

схемою «2/10, повна 30», то індекс цін за 40 днів (період інкасації 

дебіторської заборгованості в умовах нової кредитної політики) буде

становити 1,0198, а коефіцієнт падіння купівельної  спроможності грошей – 

0,9806 (1 ÷ 1,0198). Це вказує  на те, що втрати підприємства  зменшаться 

порівняно з розрахованою вище сумою (12723,33 тис.  грн.) і складуть 20

8123,74 тис. грн. [(1 − 0,9806)  × 418790 тис. грн.]. Проте, це тільки  розмір 

втрат підприємства, пов'язаних з інфляцією. Для того, щоб визначити  їх

загальну величину, потрібно також урахувати втрати, що несе

підприємство від надання  знижок (В). Для цього використовують формулу:

пк з

в

з

V r

М

К

В = ⋅ ⋅

                                                    ( 3.1)

де  Кз  - кількість днів, протягом яких діє знижка, дні; 

     Мв -   максимальна  відстрочка платежу, дні; 

     Vпк- обсяг продажу  товару в кредит, грн.;

      rз

  -  розмір знижки, %.

Для ЗАТ «АВК» втрати становитимуть 2791,93 тис. грн. (10 ÷ 30  ×

×418790  × 0,02). Отже, загальна сума втрат буде дорівнювати 10915,67 тис.

грн. (2791,93 + 8123,74), що на 1807,66 тис. грн. (12723,33 − 10915,67)

менше, ніж величина витрат, яку підприємство має до переходу на

систему знижок. Разом з  тим ЗАТ «АВК», крім збитків, отримає  також і 

додатковий дохід за рахунок  вивільнення коштів унаслідок зменшення 

залишків дебіторської заборгованості, тобто підвищення її оборотності.

Алгоритм розрахунку такий:

×

360

418790

63 = 73288,25 тис. грн. – залишки  дебіторської заборгованості 

до переходу на нові умови  надання кредиту;

×

360

418790

40 = 46532,22 тис. грн. –  залишки заборгованості при 

реалізації товару в кредит зі знижкою;

73288,25 – 46532,22 = 26756,03 тис.  грн.  –   вивільнення коштів;

26756,03  · 11 % = 2943,16 тис.  грн. – додатковий прибуток, що  отримає 

підприємство. 21

Враховуючи вище зазначене, відкоригуємо загальну суму втрат 

підприємства, тобто їх розмір становитиме 15666,49 тис. грн.

Наступним аргументом на користь  надання знижки покупцям у разі

дострокової сплати є той  факт, що підприємство в даному випадку  отримує 

можливість скоротити  обсяг фінансування,  тобто обсяг  необхідного для 

функціонування підприємства капіталу. Якщо середній строк сплати

дебіторської заборгованості – 40 днів, і підприємство надає покупцям,

двохвідсоткову знижку за оплату в строк не пізніше  9 днів, то така знижка

для підприємства може розглядатись як отримання кредиту за ставкою 

15,45 % [1,33 × 360 ÷ (40 − 9)]. 

Завдяки двохвідсотковій  ставці підприємство швидше  повертає гроші в 

обіг, що виключає необхідність залучати позикові кошти. Якщо підприємство

залучає кредитні ресурси  від 19 % річних, то умови реалізації для нього будуть

вигідними.

Таким чином, надання 10 % знижки з договірної ціни  за  умови 

скорочення оплати з 63 до 30 днів дозволяє підприємству скоротити  втрати

від інфляції та підвищити  оборотність коштів, що безпосередньо  пов’язано із

рухом грошових коштів. У  результаті реалізації такої політики на 1 грн.

витрачання грошових коштів припадає 1,006 грн. їх надходження, що на

0,002 грн. більше, ніж до  застосування знижки.

У свою чергу, кредиторська заборгованість також виступає продуктом 

грошових розрахунків  суб'єкта господарювання з його контрагентами, і 

управління нею базується  на специфічних принципах та методологічних

засадах. Отже, модель управління кредиторською заборгованістю включає 

такі складові елементи: 

− статичний та динамічний аналіз формування та погашення 

кредиторської заборгованості суб'єкта господарювання та її впливу на

величину його грошових потоків; 

− обґрунтування доцільності  отримання відстрочки оплати рахунків

постачальників, а також  оптимального терміну такої відстрочки;  22

− попередження формування прострочена кредиторської

заборгованості та забезпечення, за необхідності, пролонгації кредиторської 

заборгованості тощо.

Проведені вище розрахунки показали, що за станом на 2008 р. вхідний 

грошовий потік від  фінансової діяльності становив 5435266,00 тис. грн. або 

90,5 % від загального обсягу  мобілізованих грошових коштів. І тому постає 

необхідність проаналізувати доцільність цих позикових коштів через 

розрахунок коефіцієнту  фінансового важелю. Дані обсяги залучення 

кредитних коштів було визначено  обґрунтованими, оскільки при середній

вартості залучених підприємством  кредитів на рівні  19 %, рентабельність

його активів становить 24 %. 

Заходи покращення грошових потоків у довгостроковому періоді 

можуть бути виділені такі: збільшення обсягу продажу розширенням 

діяльності за рахунок  зростання власного капіталу шляхом залучення 

стратегічних інвесторів або емісії акцій; продаж частини  або всього обсягу

фінансових інструментів інвестування; продаж або здача в  оренду основних

активів; скорочення обсягів  і структури реальних інвестиційних  програм;

відмова від фінансового  інвестування; зниження суми постійних  витрат

підприємства; зниження витрат на адміністрування діяльності підприємства.

3.2 Стратегічний аналіз  ефективності управління грошовими  потоками 

на підприємстві

На сучасному етапі  розвитку підприємництва в Україні, що

характеризується невизначеністю та мінливістю трансформаційних умов,

зростає роль та значення стратегічного  управління грошовими потоками, яке 

неможливо уявити без проведення стратегічного аналізу. Даний вид  аналізу 

зорієнтований на комплексне дослідження позитивних  та негативних 23

чинників, які можуть вплинути на економічне становище підприємства у 

перспективі, виявлення концептуальних напрямів його функціонування та

розвитку.

Оскільки чистий грошовий потік є одним із індикаторів 

результативності функціонування підприємства та значною мірою визначає

його фінансове становище, а основними стратегічними цілями управління

грошовими потоками є досягнення стану фінансової рівноваги та

максимізація чистого  грошового потоку господарського суб’єкта,

пропонуємо оцінювати  ефективність управління грошовими  потоками на

основі цього показника. Однак в роботі зазначається, що додатнє значення

сукупного чистого грошового  потоку не завжди є гарантом фінансової

стійкості підприємства. Грошові  потоки тісно пов’язують усі сфери 

діяльності підприємства – операційну, фінансову та інвестиційну. У зв’язку з 

цим, запропоновано використовувати  показник чистого грошового потоку не

як сукупний результат, а  в розрізі видів діяльності. Для  цього в роботі

наведено матрицю динамічної фінансової рівноваги. Теоретично можливими 

є 8 варіантів позицій, проте  реальними з них є шість  позицій фінансового 

становища підприємства (таблиця  М.1). 

Позиції матриці визначають фінансове становище підприємства від 

критичного („Згортання діяльності”  та „Поріг банкрутства”), за якого 

операційна діяльність не є основним джерелом надходження  грошових

коштів, до стійкого („Самофінансування” і „Розвиток”), коли грошових

надходжень від основного  виду діяльності достатньо  для забезпечення

нормального функціонування та розвитку ділової одиниці. 

Наявність різноманітних  аспектів часового чинника зумовлює

необхідність формування аналітично порівняльної інформації за декілька

періодів. Для цього досліджено зміни позицій зазначеної матриці  впродовж

2001−2008 рр. на ЗАТ «АВК»  (рисунок 3.1). 24

2 1

2 2

2 3

2 4

2 5

2 6

2 7

2 8

Рік

Позиції матриці

Рисунок 3.1 - Динаміка зміни  позицій матриці динамічної фінансової

рівноваги на  ЗАТ «АВК» 

На основі проведеного  дослідження, за період 2001–2004 рр. ЗАТ 

«АВК» знаходилося на позиції  «Розвиток», що свідчить про стійке його