Управління банківськими ризиками (на прикладі ВАТ «Укрексімбанк»)

Робота викладена на 126 сторінках печатного тексту, містить 24 таблиць, 16 рисунків, 10 додатків. Список використаних джерел налічує 41 найменувань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКИХ РИЗИКІВ У БАНКУ

 

 

1.1. Огляд літературних  джерел 

 

Перші спроби оцінки ролі банківської діяльності у зарубіжній економічній науці були здійснені  стосовно ролі кредиту такими відомими вченими, як А.Вагнером, Дж. Ло, С. Мілем, Д. Рікардо, А. Смітом, І. Фішером, М.Фрідманом та іншими. Важливу роль у дослідженні питань регулювання банківської діяльності та розробки механізму й інструментів їх регулювання відіграли такі вчені, як Р. Бернд, Г.Джонсон, Е. Долан, Дж. Кейнс, Ф. Мишкін, Л. Харріс та інші.

Серед російських вчених варто зазначити З. Бора, Є. Жукова, В. Колєснікова, Л. Красавіну, О. Лаврушина, В. Міловідова, Г. Панову, С. П’ятенко, В. Усоскіна та інших.

Проблеми управління ризиками банківської діяльності розглядаються  у вітчизняній та зарубіжній економічній  літературі. Х. Марковітц, М. Міллер, Ф. Модельяні, М. Скоулз, А. Шарп заклали основи дослідження у фінансовій системі. В роботах О. Де Бандта, Д. Вальдо, Г. Гортона, Е. Девіса,                 П. Кругмана, Т. Темзелідеса, Ф. Хартмана розкриваються особливості ризиків саме в банківській системі країн ЄС та США. Окремі аспекти ризику в банківській системі вивчали Ф. Аллен, Е. Бартоломью, С. Бхатачарія,            Я. де Віт, Н. Воллес, С. Гвінн, Д. Гейл, Р. Гроссман, Д. Даймонд, Ф. Дибвіг, К. Жаклін, К. Каломіріс, А Керрон, Р. Мертон, Б. Паріджі, А. Рольнік, Ж.-К. Роше, І Свері, А. Сондерс, К. Фрексас, Д. Шьонмакер, колектив дослідників Банку міжнародних розрахунків в Базелі (БМР), Федеральної резервної системи США (ФРС), Європейського центрального банку (ЄЦБ). Російські та українські науковці, які вивчають проблеми управління ризиками в банківській системі, в своїх працях висвітлили окремі питання нагляду над банками, теорії та практики проведення активно-пасивних, міжбанківських операцій банками цих країн. Особливо відзначимо дослідження таких авторів як А.Г. Алтунян, Р.Х. Аляудінов, О.В. Балакірєва, І.В. Бушуєва, Н.Д. Галапуп, Р.А. Грищенко, І.М. Ігумен, В.М. Коваль, Л.В. Конопатська, О.В. Пернарівський, М.М. Романов, О.В. Романченко, А.О. Сігайов, В.А. Сушко, О.Б. Фінкельштейн та інші.

При написанні дипломної  роботи ми використовували наступні джерела інформації.

Законодавчі і нормативно-правові  акти, які регулюють організацію  управління банківськими ризиками в  України. До них можна віднести джерела [1,2,3]. За допомогою яких ми з’ясували сутність банківських ризиків, порядок організації управління ризиками у банку.

За допомогою інструкції «Про порядок регулювання та аналіз діяльності банків в Україні» [4] ми проаналізували управління банківськими ризиками.

В Дипломній роботі ми використовували підручники по дисципліні «Банківські операції» [16], «Банківська справа» [13], в яких використовували розділ: «Аналіз банківських ризиків». Також навчальний посібник по управлінню банківською діяльністю [14], підручник по управлінню банківськими ризиками [9,11,12], джерела, присвячені аналізу діяльності банку в цілому та його основних операцій [4,8].

Розглядені підручники з «Банківського менеджменту» [10, 8, 15].

Також була використані  монографії Примостка Л.О.: Аналіз банківської діяльності [30] та О.А. Криглій, Н.Г.Маслак. – Управління кредитним ризиком банку [24], С.О.Дмитрова – Моделювання оцінки операційного ризику у банку [22]

При написанні 3 розділу  використовували статті в наукових журналах і збірках. Ризики у сучасній банківській діяльності та шляхи їх зниження розглянуто у статях Г.О.Партин, У.І.Путько, В.А.Кажан та інші [32].

Перспективам оптимізації  управління кредитним ризиком з  урахуванням банківської практики розвинутих країн присвячені праці: Л.А.Прийдун, В.А.Кажан, Керимова А.Т [33].

В статті О.Г.Бондарева  розглядається механізм регулювання  банківських ризиків [34]. В.В.Пірог  розглядає оцінювання якості кредитного портфелю з урахуванням економічних  нормативів НБУ [21].

В роботі були використані  наступні електронні матеріали: Методи управління банківськими ризиками [36], Процес управління банківськими ризиками [38], Фінансовий менеджмент у банку [40]

На сайті ВАТ «Укрексімбанку [40] ми взяли інформацію про становлення і розвиток банку, його основні показники діяльності. На сайті також міститься фінансова звітність, яка дозволила зробити повний аналіз фінансової діяльності банку та провести аналіз організації депозитних операцій.

Також в роботі було використано  два корпоративних видання ВАТ  «Укрексімбанк» за 2011 та 2012  рік в яких ми знайшли статті про історію банку та статтю «Укрексімбанк 20 років» де розглядають основні показники удосконалення роботи банку [17,25]

 

 

1.2. Загальна характеристика банківських ризиків

 

В економічній літературі та практиці термін «ризик» вживається досить часто і залежно від контексту в це поняття вкладається різний смисл, оскільки визначення ризику багатогранне. У найширшому розумінні ризиком називають невизначеність щодо здійснення тієї чи іншої події в майбутньому.

Ризик вимірюється ймовірністю того, що очікувана подія не відбудеться і це призведе до небажаних наслідків. У банківській справі, як і в інших видах бізнесу, ризик пов’язується, насамперед, з фінансовими втратами, що виникають у разі реалізації певних ризиків. Оскільки повністю уникнути ризиків неможливо, то ними можна і потрібно свідомо керувати, пам’ятаючи про те, що всі види ризиків взаємопов’язані і їх рівень постійно змінюється під впливом динамічного оточення.

У цілому банківська сфера  характеризується вищою ризикованістю порівняно з іншими видами діяльності. Ця особливість зумовлена специфікою тих функцій, які виконує кожний банк. Банки мають багато партнерів, клієнтів, позичальників, фінансовий стан котрих безпосередньо впливає на їхнє становище. Діяльність банку дуже різноманітна і включає операції залучення коштів, випуск та купівлю цінних паперів, видачу кредитів, факторинг, лізинг, забезпечення клієнтів готівкою тощо. Здійснення кожної банківської операції пов’язане з можливістю реалізації кількох ризиків.

Через те, що банк одночасно здійснює і активні, і пасивні операції, виникають додаткові ризики, такі як ризик незбалансованої ліквідності, ризик розриву в строках залучення та розміщення коштів, валютний ризик. Це спонукає до пошуку особливих підходів до обмеження їх впливу, які дістали назву «управління активами і пасивами банку». Діяльність операційних підрозділів, обов’язковість застосування високотехнологічних інформаційних і телекомунікаційних систем, необхідність постійного контролю, реалізація функцій маркетингової служби супроводжуються низкою функціональних банківських ризиків, яких можуть уникнути інші суб’єкти підприємницької діяльності. Нарешті, саме банківська система в більшості країн світу підлягає жорсткому регулюванню з боку держави та спеціальних органів нагляду. Отже, банк наражається на зовнішні щодо його діяльності ризики, причому деякі з них, такі як ризик невідповідності умовам державного регулювання, мають першочергове значення в банківській діяльності.

Проблемам економічного ризику присвячено багато наукових праць і досліджень, в яких наведено різноманітні підходи до класифікації ризиків. Класифікація ризиків проводиться в залежності від покладеної в основу класифікаційної ознаки, але багатогранність такого явища як ризики створює ґрунт для різноманітних підходів до вирішення цього питання, хоча навряд чи зможе охопити його повністю (табл. 1.1.)

Таблиця 1.1.

Класифікація економічних  ризиків

№	Класифікаційна ознака	Вид ризику
1	Сфера виникнення	Зовнішні Внутрішні
2	Можливість кількісної оцінки	Квантифіковані Неквантифіковані
3	Причина виникнення	Непевність майбутнього  Непередбачуваність  Недостатня інформація
4	Види підприємницької   діяльності	Фінансовий Юридичний Виробничий Комерційний Страховий Політичний Галузевий Технічний Інноваційний
5	Джерела виникнення	Системний Несистемний
6	Характер виникнення	Чистий (пов’язаний з основною діяльністю) Спекулятивний
7	Етап відтворювального процесу	Розробка Виробництво Продаж Зростання Згортання діяльності
8	Сторона, яка зазнає збитків	Замовник Партнери Виконавець
9	Можливість мінімізації	Ризик, який може бути знижений Ризик, який не піддається мінімізації
10	Ступінь ризику	Безризикова діяльність Мінімальний ризик Підвищений  ризик Критичний ризик Катастрофічний  ризик

Джерело:[15]

З погляду сфер виникнення та можливостей управління банківські ризики поділяють на зовнішні та внутрішні (рис. 1.1.).

 

Рис. 1.1. Класифікація банківських  ризиків

Джерело: [15]

До зовнішніх належать ризики, пов’язані зі змінами у  зовнішньому щодо банку середовищі і безпосередньо не залежні від його діяльності. Це політичні, правові, соціальні та загальноекономічні ризики, що виникають у разі загострення економічної кризи у країні, політичної нестабільності, війни, заборони на платежі за кордон, консолідації боргів, введення ембарго, відміни імпортних ліцензій, стихійного лиха (пожежі, повені, землетруси), приватизації, націоналізації, неадекватного правового регулювання тощо. Вплив зовнішніх ризиків на результативність роботи банку винятково високий, управління цими ризиками найскладніше, а іноді й неможливе. Для їх оцінювання застосовуються в основному логічні методи аналізу.

До внутрішніх належать ризики, що виникають безпосередньо  у зв’язку з діяльністю конкретного  банку. Чим ширше коло клієнтів, партнерів, зв’язків банку, банківських операцій, послуг, тим більше внутрішніх ризиків супроводжує його роботу. Порівняно із зовнішніми внутрішні ризики краще піддаються ідентифікації та квантифікації. Завдання менеджменту полягають в тому, щоб виявляти, оцінювати, мінімізувати та постійно контролювати внутрішні ризики за допомогою відповідних методів.

За сферою виникнення внутрішні ризики поділяються на фінансові та функціональні.

Фінансові ризики утворюють  найчисленнішу групу банківських  ризиків. Вони визначаються ймовірністю грошових втрат і пов’язуються з непередбаченими змінами в обсягах, дохідності, вартості та структурі активів і пасивів банку. До фінансових ризиків належать валютний, кредитний, інвестиційний, ринковий, ризик ліквідності, ризик зміни відсоткових ставок, інфляційний, базисний і т. ін.

Кредитний ризик —  це ймовірність фінансових втрат  унаслідок невиконання позичальниками своїх зобов’язань. Важливу складову кредитного ризику становить галузевий  ризик, який випливає з невизначеності щодо перспектив розвитку галузі позичальника [15с.70-76]. Одним із методів вимірювання галузевого ризику є системний, або бета-ризик. Бета-ризик показує рівень коливань або відхилень у результатах діяльності галузі щодо загальної тенденції розвитку ринку чи економіки в цілому. Галузь із показником бета, що дорівнює одиниці, має коливання результатів, яке повторює рух ринку. Менш мінлива галузь матиме коефіцієнт бета, нижчий за одиницю, а більш мінлива — більший за одиницю. Очевидно, що вищий показник бета означає вищий рівень галузевого ризику. Визначення рівня показника бета для кожної галузі потребує надійної бази даних за тривалий період часу.

У процесі визначення рівня кредитного ризику необхідно  враховувати географічний ризик, який поділяють на регіональний та ризик  країни — місцезнаходження позичальника [5с.74]. Останній супроводжує кредитування іноземних позичальників і зумовлений дією чинників, характерних для тієї країни, в якій перебуває позичальник.

Регіональний ризик  визначається специфікою певного адміністративного  чи географічного району, що характеризується умовами, відмінними від середніх умов країни в цілому. Відмінності можуть стосуватися кліматичних, національних, політичних, законодавчих та інших особливостей регіону, які впливають на стан позичальника і тому стають складовою кредитного ризику. Кредитний ризик притаманний не лише операціям прямого кредитування, а й супроводжує здійснення лізингових, факторингових, гарантійних операцій, процес формування портфеля цінних паперів.

Ризик незбалансованої  ліквідності пов’язується з імовірністю того, що банк не зможе своєчасно виконати свої зобов’язання або втратить частину доходів через надмірну кількість високоліквідних активів. Ризик незбалансованої ліквідності може розглядатися як два окремі ризики: ризик недостатньої ліквідності та ризик надмірної ліквідності. Виміряти ризик ліквідності дуже складно, оскільки на цей показник впливає багато чинників, причому більшістю з них сам банк керувати не може. На практиці для контролю за рівнем ліквідності застосовуються спеціальні показники, які здебільшого регулюються центральними банками країн.

Ризик інфляції — це ймовірність  майбутнього знецінювання грошових коштів, тобто втрати їх купівельної  спроможності [6 с.104]. Інфляційні процеси  тією чи іншою мірою притаманні більшості  економічних систем. Це загальноекономічне явище, і тому банки не можуть істотно впливати на нього. Але банки можуть використати високі темпи інфляції для підвищення дохідності своїх операцій. З огляду на специфіку своєї діяльності банки мають реальні шанси опинитися серед тих, хто скористався стрімкою інфляцією на свою користь за рахунок значних приростів грошової маси та дії кредитного мультиплікатора у процесі кредитування клієнтів. Проте ризик інфляції має і негативний вплив, який виявляється в знецінюванні банківських активів та коштів власників банку — акціонерного капіталу.

Ризик неплатоспроможності  — це ймовірність того, що банк не зможе виконати свої зобов’язання навіть за умови швидкої реалізації (продажу) активів. Ризик неплатоспроможності  тісно пов’язаний з ризиком ліквідності та з ризиком банкрутства і є похідним від решти ризиків. Саме тому процес управління базується на постійному контролі за рівнем загального ризику, який бере на себе банк. [6 с.107].