Споживчий кредит

-                               у зв’язку з тим, що  банк встановлює ліміт купівлі векселів позичальника, клієнт має певний рівень ліквідності.

Однак, використання облікового кредиту має для позичальника деякі негативні сторони: по-перше, в більшості країн необхідно сплатити вексельний податок; а по-друге, ефективна процентна ставка переважно вища облікової ставки, оскільки дисконт сплачується заздалегідь.

Для банків  обліковий кредит це відносно простий вид кредиту, оскільки строки користування кредитом як правило, короткострокові: строк сплати по векселю відомий і банк має можливість планувати ліквідність, кредитний ризик по обліковому кредиту  відносно низькій через вексельну суворість та існуванню декількох зобов’язаних до повернення позики. Крім того, якщо векселі можуть бути пред’явлені до обліку (купівлі) центральним банком, а комерційний кредит має вільний ліміт ре дисконтування векселів, то ці векселя складають дешевий резерв ліквідності банку.

Для отримання ломбардного кредиту дебітор – фізична особа, наприклад. Передає банку частину свого майна, яке є  високоліквідним, наприклад, цінні папери, які виступають заставою. Якщо клієнт банку не гасить позику у встановлений термін, то у відповідності з умовами кредитного договору, застава переходить у власність банку.

Авальний кредит (гарантійний кредит) по своїй суті не є предметом в товарній або грошовій формі, тому що кредитом договору є готовність банку є підтвердити кредитоспроможність свого клієнта (індивідуального позичальника) перед третьою стороною. Банк гарантує, що його клієнт погасить свої зобов’язання в рамках умов, зазначених у договорі. Якщо клієнт не взмозі їх виконати, то банк приймає на себе його зобов’язань. 

На даний час характерною особливістю організації взаємовідносин закордонних банків з населенням є їх комплексний характер і автоматизація. Комплексне банківське обслуговування індивідуальних клієнтів банків в якості невід’ємної частини включає кредитування, в основному, в безготівкові формі на основі широкого розповсюдження ЕОМ і оргтехніки. Аналіз розвитку процесу автоматизації банківського обслуговування клієнтів останніх  років показує значне розширення практики використання автоматизованих банківських систем як в процесі кредитування, так і здійснення розрахунків. Банки та інші зацікавлені організації отримали можливість використовувати електронні перерахування замість паперових платіжних засобів.

Сьогодні більше 200 країн світу розвивають банківські послуги на основі кредитних карток, а безготівкова оплата товарів і послуг в багатьох країнах досягає 90% в структурі всіх грошових операцій. В зв’язку з цим на наш погляд є доцільним розглянути деякі аспекти кредитування населення за кордоном на основі використання кредитних карток.

Банківська кредитна картка являє собою пластикову картку, яка дозволяє її власнику при купівлі товарів або послуг відстрочити їх оплату. Банки видають власні картки фізичним особам після аналізу їх “кредитної історії”, відкриття ними поточного рахунку в банку, або внесення страхового депозиту. Власнику картки визначається ліміт кредитування на позичковому рахунку, який абсолютно незалежний від звичайного (поточного, ощадного та ін.) рахунку клієнта в банку. Для карток, емітованих банком, рахунок ведеться в спеціальному банківському відділенні, який здійснює організацію розрахунків з використанням кредитних карток. Картками можуть користуватись особи, які досягнули 18 років, і при цьому не вимагається, щоб на їхнє ім’я був відкритий поточний рахунок в банку. Тому користуватись кредитною карткою можуть на рівних правах клієнти, які мають поточні і ощадні рахунки. Перед тим як видати кредитну картку банк аналізує кредитоспроможність клієнта, виясняє його фінансовий стан, включаючи його кредитну історію. Якщо фінансовий стан клієнта задовільний, то йому видається кредитна картка і встановлюється ліміт кредитування. Наприклад, в Англії він складає 300-1000 ф.ст. в місяць.

До операцій, котрі можна здійснити за допомогою кредитних карток, відносяться: купівля товарів, оплата послуг, отримання готівкових коштів у вигляді позики або авансу від будь-якого банку – члена системи, в котрій функціонують карточки даного виду. Більшість кредитних карток можна використовувати також для отримання готівки через банкомати, як в середині країни, так і за кордоном в установах банку, який приймає участь в діючій системі використання кредитних карточок.

Зміст операцій, які виконує банк в процесі кредитування клієнта з використанням револьверного кредиту по кредитним карткам представлена на схемі:

Рисунок     Схема операцій з використанням кредитних карток.

Кредит, заснований на використанні кредитних карток, відрізняється від традиційного кредиту, який погашається в розстрочку, наступними рисами: витрати на організацію кредиту однократні, тяжко запобігти  надмірному використанню карток  невеликою частиною їх власників, існує ризик шахрайства.

У зв’язку з цим в західній економічні в літературі останніх років широко обговорюються соціальні наслідки застосування кредитних карток. При чому найбільш розповсюджені погляди економістів, які розглядають переваги недоліки застосування карток з позиції споживача. Критики також кажуть, що вони підбурюють людей коїти “ над витрати”, над витрати власних коштів, збільшуючи розмір боргу компанія і банкам. Дійсно на даний час у Великобританії біля ¾ власників кредитних карток не погашають позики на протязі терміну безпроцентного терміну користування нею і тому платять проценти. На даний              час середній розмір боргу складає 300 ф. ст.  щомісячною сплатою процентів в сумі 60 ф. ст. Більшість англійських компаній починаючи з 1986 року стягують по кредитних картках 2 відсотки в місяць, що складає 26,8 % річних, використовуючи офіційні державні методи калькуляції.

Аналізуючи переваги та недоліки кредитних карток на макрорівні – на національному рівні – слід підкреслити, що в процесі функціонування кредитних карток існують проблеми, які здійснюють негативний вплив на економіку. Відомо, що  використання кредитних карток в якості платіжного засобу ховає в собі можливість збільшення грошової маси в обігу (оскільки що річна емісія карток збільшується приблизно на 20 - 25%), надлишок, котрий призводить до зростання інфляції з іншими негативними для економіки наслідками. Для запобігання подібних явищ уряди західних країн проводять монетарну політику, спрямовану на обмеження грошової маси в обігу, регулюють стабільність грошового обігу.

Поряд із кредитними картками в сучасній банківській практиці використовуються також  платіжні картки, за якими клієнт також може отримати споживчий кредит (якщо йому відкритий поточний рахунок в банку з можливістю овердрафту), гарантійні чекові, мікропроцесорні та інші.

В цілому можна зробити висновок, що за останні роки західна банки прагнули, з одної сторони  знайти можливі варіанти модифікації традиційних кредитних послуг не тільки для задоволення потреб реальних клієнтів але й для заохочення нових, а з другої створювати і розвивати принципово нові кредитно-розрахункові операції для населення, які раніше не проводилися.

Важливим напрямком розвитку банківської практики в сучасних умовах в силу вище приведеного слід  рахувати вдосконалення маркетингових досліджень включаючи оволодіння і практичне застосування прийомів банківського маркетингу при розробці і виконанню кредитної політики комерційного банку у взаємовідносинах з населенням і розвиток кредитних відносин з різними прошарками населення шляхом модернізації форм і методів кредитування, удосконалення процентної політики, використання сучасного досвіду західних країн з ринковою економікою.

3.3. Основні проблеми та шляхи розвитку споживчого кредитування в Україні

Розвиток і вдосконалення діючої практики кредитування населення на споживчі цілі передбачає, на нашу думку, поетапну розробку і реалізацію програми комплексного кредитно-розрахункового обслуговування населення (тобто, подальшого розвитку кредитування клієнтів на поточні потреби).

На першому етапі необхідно розширити безготівкові розрахунки через банк, а саме, практики виплати заробітної плати. Також необхідно, щоб купівля населенням промислових та продовольчих товарів проходила безготівковим шляхом, що повинно передбачати можливість скористатись кредитом банку при нестачі власних коштів клієнта. Цьому повинно сприяти впровадження пластикових карток як елементів електронних систем платежів та розрахунків. Створення подібної системи в Україні дозволить економити час, зробити дешевшим розрахунки та кредитний процес, розширити сферу застосування карток, збільшити їх чисельність, підвищити прибутковість роботи банків та інших учасників системи платежів та розрахунків.

Сьогодні здійснювати розрахункові та кредитні операції в таких великих об’ємах, в потрібному темпі і з високою точністю неможливо без сучасних інформаційних технологій, які базуються на добре відрегульованих локальних, регіональних і глобальних комп’ютерних системах. Що стосується організаційної сторони, то необхідно відзначити поетапну розробку і реалізацію програми вдосконалення комплексного банківського обслуговування населення на основі застосування сучасної електронно-обчислювальної техніки та засобів зв’язку. На макероекономічному рівні ведеться мова про створення національної платіжної системи.

У зв’язку з цим доцільно звернути увагу на досвід зарубіжних країн, а саме, на успіхи Франції в створенні єдиної банківської сітки, яка забезпечує універсальність всіх карток, які виробляє Франція. До 1984р. у Франції існувало три автономні і несумісні системи банківських карток: Carte Bleu, Carte Verte ф картка банку Credit Mutuel.  Групи банків, які випускали ці картки, вели між собою високовартісну конкурентну боротьбу. Ця боротьба охопила банки повністю. Вони навіть перестали піклуватись про реальні комерційні результат своєї діяльності в “картковому” бізнесі, оскільки власники карток відчували труднощі в пошуках банкомата або комерсанта, спроможного її прийняти. Нарешті, була підписана угода про створення міжбанківської системи взаєморозрахунків, яка була основна на таких принципах, як технічна одноманітність, комерційний нейтралітет, упорядкованість процедур і обов’язкове приймання певного набору карток у всіх банках. Франція, сформувавши єдину банківську сітку і накопичивши досвід застосування електронних карток для телефонних переговорів, стала першою країною, яка наважилась цілеспрямовано вводити систему електронних карток в загальнонаціональну масштабі. Цей приклад сьогодні наслідує Німеччина і Швейцарія.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що в історії вже були періоди, коли проходили дуже важливі зміни в платіжному обороті. Поява монет, банкнот, чеків, а пізніше пластикових карток відноситься до їх числа. В кожної епохи – свої гроші. Сучасні монети і банкноти поступово витісняють з обороту “електронні гроші”. На початкових етапах їх впровадження нові методи укладання угод може здатися не стільки важливим та необхідним, однак з часом вони ставали важливішими елементами платіжного обороту більшості країн світу. Дискусії про темпи і масштаби комп’ютеризації банків продовжуються, але в цей час питання про те, що цей шлях розвитку банків і банківської справи не уникнути сумнівів не виникає. Комп’ютеризація банківських систем має принципове значення не тільки для клієнтів банків, самих банків, фінансово-кредитної системи країни, але й для економіки в цілому, оскільки сучасна високорозвинута банківська система, яка має тісні зв’язки зі всіма галузями, секторами економіки, надає стимулюючу дію на розвиток останньої.

Вдосконалення економічного механізму в умовах переходу до ринку висуває більш високі вимоги до функціонування системи грошового обігу, організації розрахунково-касового і кредитного обслуговування фізичних осіб. Зріст платіжного обороту і обумовлені ним витрати обігу вимагають необхідність створення принципово нового механізму грошового обігу, який забезпечує швидко зростаючі платіжні потреби і прискорення оборотності грошових коштів при одночасному зниженні витрат обігу і скороченні витрат праці.

Дана проблема не може бути вирішена при масовому використанні існуючих форм грошей, тому що в силу своєї фізичної природи вони мають межу оборотності, обумовлюють високу трудомісткість фінансових розрахунків і заважають контролю за рухом грошових коштів. Основний шлях її вирішення — це використання так званої “безпаперової” технології, впровадження “електронних грошей” на основі сучасного досвіду індустріально розвинутих країн Заходу.

Без застосування електронно-обчислювальної техніки і засобів автоматизації сьогодні підготовка банками аналітичних оглядів і прогнозів по різноманітних фінансових і загальноекономічних питаннях, які визначають банківську політику, в тому числі кредитну політику у взаємовідносинах з населенням, неможлива. Таким чином, завдяки новій техніці банки отримують можливість в значно ширших, ніж раніше, масштабах надавати клієнтам цілий комплекс інформаційно-консультаційних, довідкових, правових та інших банківських послуг, що, по суті справи, є новим напрямком банківського обслуговування клієнтів.

Роблячи висновки з приводу розвитку українського ринку пластикових карток, можна зробити ряд висновків.

По-перше, слід відзначити, що ринок банківських послуг терпить значні зміни і в останні роки набув всіх рис ринку пластикових карток, який розвивається. З одного боку, провідні українські банки активно працюють з міжнародними платіжними системами, а з іншого — вони самі включились в конкурентну боротьбу за пальму першості на українському ринку високих технологій, створюючи власні електронні системи платежів та розрахунків, або об’єднані системи пластикових карток. При цьому переважаючою є тенденція до об’єднання першопочатково розрізнених систем багатьох банків і фірм в єдину універсальну платіжну систему.

Стримуючими факторами в процесі створення національної системи пластикових карток в Україні є: а) відсутність законодавства про пластикові платіжні засоби; б) невизначеність їх статусу. На даний час в нашій країні нічим не регламентовані вимоги до емітентів пластикових карток, до тих інститутів, котрі мають право на залучення коштів фізичних та юридичних осіб, право на здійснення розрахунків в інвалюті, на отримання комісійних за послуги. Більш того, немає навіть чіткого визначення термінів Власник карткового рахунку, банк-емітент пластикової картки, банкомат, торговий термінал потребують свого визначення і застосування всіма учасниками електронних платежів та розрахунків.