Споживчий кредит

РОЗДІЛ ІІІ.  ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СПОЖИВЧОГО КРЕДИТУ

3.1. Контроль за цільовим використанням споживчого кредиту, робота з нестандартними споживчими кредитами

У процесі кредитування банк здійснює контроль за цільовим використанням наданих кредитів позичальниками шляхом перевірки документів, представлених для оформлення кредиту, звітів про використання коштів та інших документів, передбачених кредитним договором, а також шляхом перевірок на місцях у відповідних установах, організаціях, фірмах тощо.

Відповідно до строків, встановлених кредитними договорами, позичальники надають банку документи, що підтверджують витрати та цільове використання кредиту:

-         по будівництву, ремонту і реконструкції – акти приймальних комісій або довідки БТІ про реєстрацію будівель із зазначенням оціночної (кошторисної) вартості або звіт про використання коштів по кредиту з пред’явленням виправданих документів (рахунки, квитанції, чеки торговельних організацій та ін.).

-         на купівлю об’єктів – договори купівлі-продажу та документи, що підтверджують цільове використання кредиту.

За кредитами, поданими на будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт об’єктів, обов’язково проводяться перевірки цільового використання на місцях силами кредитних працівників, а при необхідності — інших спеціалістів. Перевіряються передбачена документація, відповідність об’єктів, що будуються, затвердженим проектам, наявність невкладених у справу будівельних матеріалів, компонентів деталей стандартних будинків та причин їх нагромаджування, відповідність обсягу фактично виконаних робіт обсягу, який зазначено у звітах про використання коштів по кредиту і т.ін.

Кредитний працівник щоквартально складає план перевірки цільового використання поданих кредитів, наданих на будівництво, реконструкцію та ремонт. План складається з таким розрахунком, щоб кожний позичальник був охоплений перевіркою не менше одного разу на рік з дня оформлення кредитного договору.

Перевірка освоєння та цільового використання кредитів на будівництво, реконструкцію та ремонт оформляються актом, який підписується перевірочною комісією та позичальником (в разі відмови позичальника підписати акт про нецінове використання кредиту або його частини акт підписується представником місцевого органу влади).

У випадку нецільового використання кредиту акт перевірки або чеки, оплачені за товари, не пов’язані з прямим призначенням кредиту, є підставою для пред’явлення до позичальника позову про дострокове утримання виданих йому коштів.

По кредитах, наданих на купівлю нерухомості кредитний працівник повинен:

-         перевірити наявність договору купівлі-продажу та документів, що підтверджують прав власності на об’єкт;

-         переконатись, що адреса об’єкту, яка вказана у договорі купівлі-продажу, відповідає адресі, зазначеній у документі на право власності та у довідці бюро технічної інвентаризації.

Контроль за кредитами на інші цілі, в тому числі, за кредитами на начальні потреби, може здійснюватись витрати та цільове використання кредиту (в разі необхідності – шляхом виїзду до позичальника).

При встановленні фактів пред’явлення фіктивних документів, які стали підставою для видачі коштів по кредиту, банк передає матеріали слідчим органам для притягнення винних до відповідальності.

При виникненні простроченої заборгованості за наданими кредитами установи банку зобов’язані без затримки вживати заходів щодо повного повернення боргів, у тому числі із майнових поручителів.

Відповідальність за несвоєчасне вжиття заходів по поверненню боргів несуть керівники установ банку, які видали даний кредит.

Якщо між банком і боржником – фізичною особою виникають спори, то вони вирішуються шляхом учинення виконавчих написів та в судовому порядку.

Отримавши повідомлення від відповідального працівника бухгалтерії про ненадходження в строк чергових платежів від позичальника, кредитний працівник разом з працівником служби безпеки та працівником юридичного відділу мають вживати заходів впливу до боржника:

1)                        направити на наступний день рекомендованими листами претензії до позичальника та майнового поручителя про необхідність внесення ними відповідних платежів;

2)                        звернутися за сприянням до адміністрації за місцем одержання заробітку (пенсії) позичальника.

Одночасно установа банку повинна негайно звернутися до нотаріуса для учинення виконавчого напису або до суду з позовом про примусове стягнення боргу. При простроченні сплати позичальником платежів від позичальника, кредитний працівник разом з працівником служби безпеки та працівником кредитного відділу мають вживати заходів впливу до боржника:

1)                        направити на наступний день рекомендованими листами претензії до позичальника та майнового поручителя про необхідність внесення ними відповідних платежів;

2)                        звернутись за сприянням до адміністрації зі місцем одержання заробітку (пенсії) позичальника.

Одночасно установа банку повинна негайно звернутися до нотаріуса для учинення виконавчого напису або до суду з позовом про примусове стягнення боргу. При простроченні сплати позичальником платежів за кредитом понад місяць установа банку має звернутися з позовом до суду про повернення всієї заборгованості за кредитом, що обліковується за цим позичальником.

До позовної заяви додаються завірені копії кредитного договору, виписки з особового рахунку позичальника та інші документи, що підтверджують позовну вимогу банку. Оригінали документів можуть бути представлені суду за його вимогою лише для огляду.

Якщо у зв’язку з припиненням надходження коштів від позичальника в погашення кредиту буде встановлено, що позичальник вибув і нове місце його проживання невідоме, то при наявності рішення суду про стягнення заборгованості установі банку необхідно негайно звернутися до суду за внесенням ухвали про розшук боржника через органи внутрішніх справ.

У разі смерті позичальника банк повинен звернутися до спадкоємців позичальника, які прийняли спадщину або до державної нотаріальної контори в порядку та строки, визначені ст.557 ЦПК України.

Після смерті позичальника заборгованість за кредитом може бути переоформлена на працездатного члена сім’ї за згодою останнього, а також на іншу працездатну особу за її особистою згодою.

За порушення строків для вчинення позову чи виконавчого напису для стягнення боргу за кредитом та належне оформлення документів, якщо це призвело до неможливості відшкодування збитку з боржника, винні в цьому працівники установи банку несуть відповідальність за завданий збиток у встановленому законом порядку.

За рухом справ, переданих судовим органом, органам арбітражу, прокуратури та внутрішніх справ, установи банку повинні здійснювати постійний нагляд, добиватися розшуку винних осіб, які переховуються, а також накладанням арешту на їх майно і забезпечення позову банку.

При розгляді справ у судах установи банку зобов’язані брати участь у засіданнях через своїх представників як позивачі. У випадках незадоволення судом поданих позовів установи банку зобов’язані оскаржити ці рішення в строки, передбачені чинним законодавством, а також надіслати вищестоящим установам банку копії всіх рішень по відхилених позовах.

Одержані установами банку виконавчі документи по стягненнях з фізичних осіб повинні невідкладно направлятися судовим виконавцям в порядку та строки, визначені Законом України “Про виконавче провадження”.

Виконавчі листи та виконавчі написи подаються до стягнення негайно. Відповідальність за своєчасність вжиття заходів щодо стягнення боргів (подання позовів, оскарження неправильних рішень судів, одержання виконавчих листів, направлення виконавчих листів судовим виконавцям або в банк та ін.) несуть керівники установ банку, юрисконсульти та кредитні працівники.

Нагляд за станом цієї роботи в установах банку та надання консультацій з питань, пов’язаних із стягненням боргів, покладається на начальників регіональних управлінь банку.

При забезпеченні повернення кредиту заставою (закладом) банк звертається до суду з позовом про звернення стягнення на заставлене майно або нотаріального органу згідно із Законом України “Про заставу”. На підставі рішення суду чи виконавчого напису нотаріальної контори провадиться реалізація майна (цінностей), що прийняте в заставу (заклад).

Реалізація майна (цінностей), прийнятого під заставу (заклад) проводиться відповідно до чинного законодавства. Із суми виручених коштів погашається борг за процентами та кредитом, а також відшкодовуються витрати по стягненню заборгованості та пеня. Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечення цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

Якщо вирученої від реалізації застави (закладу) суми коштів недостатньо для погашення нарахованих процентів, пені та основного боргу, банк має право пред’явити позов до суду про одержання недостатньої суми з іншого майна боржника (або майнового поручителя), що необхідно зазначити в кредитному договорі та договорі застави.

В разі, якщо кредит переходить у категорію проблемних у відповідності з тимчасовим положенням про проблемний кредит і взаємодію установ (підрозділів) банку по роботі з ним, подальші заходи щодо повернення такого кредиту мають узгоджуватись та проводитись разом зі спеціалістами підрозділів по роботі з проблемними кредитами.

3.2. Особливості кредитування населення за кордоном.

В закордонній практиці споживчими кредитами називають кредити, які пропонуються населенню для придбання споживчих товарів тривалого користування. Приватні особи користуються також іншими кредитами (в т.ч. на будівництво та придбання житла, на нагальні потреби та інші). Ця практика складалась десятками років і відрізняється різноманітністю. Перш за все для неї характерна різноманітність кредитів: банківські споживчі позики; позики торгових організацій: споживчі позики небанківських установ (ломбарди, пункти прокату, кредитні спілки, будівельні організації, пенсійні фонди і т.д.); власні та приватні споживчі позики (що пропонуються приватними особами); споживчі позики, що пропонуються позичальником безпосередньо на підприємствах і в організаціях за місцем роботи.

Наприклад, в США велику частину споживчих позик пропонують американцям комерційні банки (44%), але з ними активно конкурують фінансові компанії (біля 24%), кредитні спілки (39,9%) і спеціалізовані ощадні інститути (10,7%). Правда, роль позичково-ощадних закладів після кризи1980-го різко знизилась. Є і інші можливості отримати позику. (див.табл.3.1).

Аналогічна практика спостерігається і в країнах Західної Європи, де практично всі кредитні інститути від універсальних комерційних банків (наприклад, в Німеччині) до спеціалізованих ощадних інститутів, які виконують різноманітні послуги з кредитування індивідуальних позичальників.

Таблиця 3.1

Дані про надання споживчих позик в США