Отчет по практике

Розраховані коефіцієнти абсолютної ліквідності (таблиця 4) показали, що  коефіцієнт абсолютної ліквідності найвищий свій рівень мав наприкінці 2011 року, коли дорівнював 1,56 при вимогах нормативу в 0,2 та більше. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно, тобто у даного підприємства достатньо ресурсів щоб розрахуватися за своїми боргами з кредиторами.

Базовим для оцінки ліквідності є загальний коефіцієнт ліквідності. Він розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов’язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов’язань.

Таблиця 4

Аналіз показників Синельниківського Локомотивного Депо у 2009 – 2011 роках, тис.грн.

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов’язань.

Значення коефіцієнту покриття дорівнює 0,12  в 2009 році , 1,37 в 2010 та 2,16 в 2011 рр., що свідчить про те, що підприємство у 2009 та 2010 роках не мало змоги своєчасно ліквідувати свої борги.

Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства — це стабільність (стійкість) його діяльності, яка пов’язана насамперед із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем залежності від кредиторів та інвесторів.

3.      Аналіз ефективності використання поточних активів підприємства

Економічна ефективність використання оборотних засобів виражається в корисному результаті, одержуваному підприємством у процесі здійснення своєї діяльності. Вона визначається показниками оборотності. Під оборотністю оборотних засобів розуміється рух оборотних засобів у процесі виробництва та реалізації виробленої продукції, тобто тривалість одного повного кругообігу засобів від придбання виробничих запасів та виплати заробітної плати до реалізації готової продукції і надходження грошей на поточний рахунок підприємства.

Оборотність оборотних активів (в т.ч. дебіторської заборгованості) характеризується за допомогою таких показників:

Коефіцієнт оборотності (Коб), який визначається за формулою:

Коб = ЧД / ОА (ДЗ),

де ЧД – чистий дохід від реалізації продукції за певний період (рік, квартал)

ОА (ДЗ) – середня вартість оборотних активів (дебіторської заборгованості) за певний період (рік, квартал)

К об2011 = 3322,7/ 133,55= 24,9

К об2010 = 4266 / 75,6= 56,4

К об2009 = 734,3/11=66,8

Зменшення коефіцієнту оборотності з кожним роком свідчить про те, що оборотні засоби менш ефективно використовує підприємство у своїй діяльності.

Обернена величина коефіцієнту оборотності називається коефіцієнтом завантаження (закріплення) (Кз), тобто :

Кз = ОА (ДЗ) / ЧД 

Кз2011 = 133,55/3322,7=0,04

Кз2010 =  75,6/4266 = 0,02

Кз2009 =   11/734,3 = 0,001                                                                  

Показник є однотипним показнику фондомісткості, що розрахована до оборотних засобів. Він відображає те, скільки оборотних засобів приходиться на гривню реалізації.

Діяльність підприємства може призвести до прискорення чи уповільнення оборотності оборотних засобів, яка визначається шляхом зіставлення фактичних показників оборотності з плановими чи відповідними даними за минулі періоди.

Ефективність використання основних фондів підприємства характеризується рядом показників, які поділяються на загальні та часткові.

Основним із загальних показників використання основних фондів є фондовіддача.

Власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії

-         інвестований (вкладений або сплачений капітал);

-         прибуток.

За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:

-         статутний капітал, сума якого визначається в установчих документах і підлягає обов’язковій реєстрації у державному реєстрі господарюючих одиниць;

-         додатковий капітал (нереєстрований) – це додатково вкладений та індексований капітал, резервний капітал, спеціальні фонди і нерозподілений прибуток.

Статутний і додатковий капітал виконують різні функції. Так, ста-тутний капітал – це первісне джерело інвестування та формування майна підприємства. На відміну від додаткового, він забезпечує регулювання відносин власності та управління підприємством, його розмір не може бути меншим за встановлену законодавством суму.

Активи підприємства можуть формуватися за рахунок прирівняних до власного капіталу джерел – забезпечення наступних витрат і платежів, величина яких на календарну дату може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок, а також залишків коштів цільового фінансування та цільових надходжень, які отримані з бюджету та інших джерел.

Забезпечення – зобов’язання з невизначеними сумою або часом погашення. Забезпечення можуть створюватися для відшкодування наступних (майбутніх) витрат на: виплату відпусток працівникам, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов'язань, реструктуризацію, виконання зобов'язань щодо обтяжливих контрактів тощо. Суми створених забезпечень визнаються витратами і використовуються для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких вони були створені.

Забезпечення створюється при виникненні внаслідок минулих подій зобов’язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства.

Висновок

До активів відносяться всі види майна підприємства, що належить йому на правах власності і використовуються для здійснення статутної діяльності.

Саме розуміння активів як джерела отримання грошових потоків і є основою політики управління активами будь-якого підприємства.

Активи — це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Під фінансовими активами (ресурсами) слід розуміти грошові кошти, що є в розпорядженні підприємств. Таким чином, до фінансових активів належать грошові фонди й та частина грошових коштів, яка використовується в не фондовій формі.

Фінансові активи підприємства являють собою об’єкти економічних відносин, що перебувають у ситуації, коли об’єкт контролюється суб’єктом.

Основними джерелами формування фінансових активів підприємств є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених — отримані кредити, пайові та інші внески, кошти мобілізовані на фінансовому ринку.

Аналіз фінансових активів підприємства являє собою процес, побудований на вивченні даних про його фінансовий стан і результатах його діяльності в минулому з метою оцінки майбутніх умов і результатів діяльності. Таким чином, головною метою економічного аналізу є зниження неминучої невідомості, пов’язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих на майбутнє.

Намагаючись вирішити конкретні питання і отримати кваліфіковану оцінку фінансового положення, керівники підприємств все частіше прибігають до допомоги економічного аналізу.

Активи підприємства та їх структура вивчаються як з точки зору їх участі в виробництві, так і з точки зору оцінки їх ліквідності. Безпосередньо з'ясовується участь у виробничому циклі основних фондів, нематеріальних активів, запасів і затрат, грошових коштів.

На підприємстві Синельниківське Локомотивне Депо майно складається з необоротних та оборотних активів, витрати майбутніх періодів відсутні протягом всього періоду дослідження.

З таблиць та розрахунків видно, що активи підприємства протягом перших двох років  мали тенденцію до зростання: у 2010р. — збільшились на 860,67% , тобто на 129,1  тис. грн. порівняно з попереднім періодом, а в 2011 р. зменшились на 12,4 тис. грн. порівняно з 2010 р., що свідчить про розширення господарського обороту у 2010 році і являється позитивним моментом, та часткове скорочення господарської діяльності у 2011 році. Необоротні активів протягом аналізованого періоду мали тенденцію до зменшення: в 2010 році на 0,9  тис. грн., або на 22,5%.; в 2011 на 6,45%.

За три роки суттєві структурні зрушення в складі майна підприємства не відбулися: у 2009 році питома вага необоротних активів була на рівні, нижчому  за 30%, а оборотні активи займали  більше 70%, відповідно.

Проте з 2010 року необоротний капітал різко втратив свої позиції: питома вага оборотного капіталу у 2010 році становила 97,29%, а в 2010 році — 96,36%. Збільшення частки оборотних активів у майні підприємства свідчить про збільшення виробництва.

Наведені показники  у 2011 році відповідають критеріям відповідності нормативних значень, що дає підстави стверджувати про належний рівень стабільності підприємства.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1.      Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.04.01 / С.В. Онікієнко; Київ. нац. екон. ун-т ім. В.Гетьмана. — К., 2006. — 19 с.

2.      Азаренкова Г.М., Журавель Т.М., Михайленко Р.М. Фінанси підприємств: Навч. посіб. для самост. вивчення дисципліни. – 2-ге вид., випр. і доп. – К.: Знання-Прес, 2006. – 287 с.

3.      Аналіз господарської діяльності. / Під ред. Бєлобородової В.А. - К.: Либідь, 2000. - 420с.

4.      Брег С. Настольная книга финансового директора / Пер. с англ.. – 4-е изд. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. – 536 с.

5.      Варналій З.С. Основи підприємництва: Навчальний посібник. – К.: Знання-Прес. – 2002. – 239с.

6.      Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доповн. – К.: Знання-Прес, 2004. – 424 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

7.      Дєєва Н.М., Олійник В.Я., Григораш Т.Ф., Григораш Г.В. та ін.. Управління корпоративними фінансами. Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 200 с.

8.      Закон України "Про банки і банківську діяльність".- К.: Ін Юре, 2006.- 520 c.

9.      Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 року № 2663-ІІІ

10. Куценко Т. Ф. Бюджетно-податкова політика: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. — К.: КНЕУ, 2002. — 256 с.

11. Михайло Колиснык. Финансы: Стратегии, с которыми побеждают. – К.: Издательский Дом “Максимум”, 2006. – 332 с.

12. Наказ МінФіна від  14.02.2006  N 170 «Про затвердження Методики                  аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств                державного сектору економіки»

13. Онисько С.М., Марич П.М. Фінанси підприємств. Підручник для студентів вищих закладів освіти. – Львів: “Магнолія Плюс”, видавець В.М. Піча. – 2004. с. 367.

14. Орлов О.О. Планування діяльності промислового підприємства: Підручник. – К.: Скарби, 2002. – 336с.