Отчет по практике

Як бачимо, за три роки суттєві структурні зрушення в складі майна підприємства не відбулися: у 2009 році питома вага необоротних активів була на рівні, нижчому  за 30%, а оборотні активи займали  більше 70%, відповідно.

Проте з 2010 року необоротний капітал різко втратив свої позиції: питома вага оборотного капіталу у 2010 році становила 97,29%, а в 2010 році — 96,36%. Збільшення частки оборотних активів у майні підприємства свідчить про збільшення виробництва.

Оцінювання позитивної і негативної динаміки запасів, дебіторської заборгованості, фінансових інвестицій, грошових коштів потрібно проводити на основі зіставлення з динамікою фінансових результатів. При різній ефективності використання оборотних коштів зростання запасів в одному випадку може бути оцінене як свідчення про розширення обсягів діяльності, а в іншому - як свідчення про зниження ділової активності і відповідного збільшення періоду обігу коштів.

Важливу характеристику структури коштів підприємства дає коефіцієнт майна виробничого призначення, що дорівнює

Кмвп = (ВОА + 3) /А,

де ВОА — необоротні активи; 3 — запаси; А — загальний обсяг активів (майна)

Розрахуємо Кмвп для Синельниківського Локомотивного Депо :

За 2009 рік : Кмвп = (4+6,7) /15=0,7

За 2010 рік : Кмвп = (3,1+109) /144,1=0,8

За 2011 рік : Кмвп = (2,9+54,2) /131,7=0,4

У випадку зниження показника нижче критичної межі доцільним є поповнення власного капіталу (наприклад, збільшення за допомогою зростання статутного капіталу) або залучення довготермінових позичених коштів для майна виробничого призначення

2 Аналіз окремих елементів

Підприємства різних форм власності, різних сфер діяльності мають у своєму розпорядженні певну суму фінансово-господарських засобів, які забезпечують здійснення господарського обороту. Правильність вкладення фінансових засобів в активи є однією з найважливіших ознак стійкості фінансового стану підприємства.

До активів відносяться всі види майна підприємства, що належить йому на правах власності і використовуються для здійснення статутної діяльності. Саме розуміння активів як джерела отримання грошових потоків і є основою політики управління активами будь-якого підприємства.

Згідно з П(С)БО 2 “Баланс”, п. 4:

Активи — це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Активи підприємства можуть бути класифіковані за різними ознаками, такими як:

- залежно від об’єкту фінансового управління;

- залежно від речової форми об’єкту інвестування;

- залежно від строку отримання грошового потоку;

- за формою отримання;

- за регулярністю отримання доходу;

- залежно від ступеня ризику;

- залежно від оборотності;

- залежно від ступеня ліквідності.

Вертикальний аналіз показує структуру майна підприємства та його джерел.

Горизонтальний аналіз майна полягає у побудові аналітичної таблиці, в якій абсолютні показники доповнюються відносними темпами зростання чи зниження.

На практиці об’єднують горизонтальний та вертикальний аналізи, тобто будують аналітичні таблиці, які характеризують як структуру майна підприємства, так і динаміку його окремих показників.

Основними рисами, наявність яких у балансі дає можливість віднести його до позитивного у розрізі активу балансу є:

- збільшення валюти балансу в кінці звітного періоду проти його початку.

- зростання темпів приросту усіх активів над темпи приросту необоротних активів;

Для порівняння даних балансу на початок і кінець року номенклатуру статей балансу за попередній звітний рік треба привести в повну відповідність з номенклатурою та групуванням розділів і статей балансу на кінець року. Крім того, для порівняння даних на початок і кінець звітного періоду необхідно врахувати вплив інфляції. Невелика інфляція є допустимою і навіть корисною, бо сприяє зростанню активності власників грошей, примушує вкладати їх у прибуткові заходи, оскільки гроші, що лежать без руху, втрачають у ціні. Висока інфляція негативно впливає на весь виробничий процес і є основним дестабілізуючим чинником фінансового стану підприємства. Баланс, складений за звітний період без урахування впливу інфляції, буде джерелом необ’єктивної інформації і користувачі можуть прийняти рішення, неадекватні реальним процесам, бо різні елементи балансу втрачають свою вартість з різною швидкістю. Наприклад, гроші та їх еквіваленти, дебіторська заборгованість в зв’язку з інфляцією втрачають свою вартість і спричиняють збитки підприємства на суму зменшення купівельної спроможності грошей. І, навпаки, підприємства, які збільшують свою кредиторську заборгованість, матимуть вигоду, бо згодом можуть розрахуватися грошима зі зниженою купівельною спроможністю. Тому об’єктивно оцінити фінансовий стан підприємства можна, тільки коригуючи дані балансу з врахуванням інфляції.

Здійснивши горизонтальний та вертикальний аналіз активу балансу в цілому є доцільним проведення аналізу складу та структури майна підприємства. Так виділяють декілька етапів цього аналізу.

1 етап - загальна оцінка стану майна підприємства та його складових частин

Коефіцієнт приросту майна (Кпм):

Кпм = А1 – А0/ А0                                                                          

Де, А1, А0 – середня вартість активів (майна) відповідно за звітний та базисний період.

Розрахуємо коефіцієнт приросту майна.

Кпм = (137,9-79,55)/79,55=0,7

2 етап- аналіз виробничого потенціалу підприємства.

До виробничого потенціалу (активів) належать:

- основні засоби;

- виробничі запаси;

- незавершене виробництво;

- витрати майбутніх періодів.

Для характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники:

1) наявність, динаміка і питома вага виробничих активів у загальній вартості майна;

2) наявність, динаміка і питома вага основних засобів у реальній вартості майна та ефективність їх використання;

3) коефіцієнт зносу основних засобів;

4) середня норма амортизації;

5) наявність, динаміка і питома вага капітальних вкладень і їх співвідношення з фінансовими вкладеннями.

Збільшення виробничих активів на кінець року і більша питома вага цих активів у загальній сумі коштів підприємства свідчитиме, як правило, про підвищення виробничих можливостей. Цей показник не повинен бути нижчим за 50%. За основу для порівняння беруть галузеві стандартні показники.

Показник питомої ваги вартості основних фондів ( Кпвв03 ) у загальній вартості коштів підприємства розраховують

Кпвв03 = ОЗ/А,                                                                              

Такий розрахунок здійснюється на початку року і на кінець звітного періоду. Одержані показники порівнюють зі стандартними значеннями для підприємств галузі, а також з показниками високорентабельних підприємств.

Кпвв03 = 3,1/144,1=0,02

Кпвв03 = 2,9/131,7=0,02

Зношення основних фондів, тобто втрата ними частини вартості, є фізичним і моральним. Фізичне зношення – це втрата основними фондами їх споживчих якостей.

Мірилом фізичного зношення є коефіцієнт фізичного зносу основних фондів:

Коефіцієнт фізичного зносу = Сума зносу за період експлуатації / первісну вартість основних фондів

Кфз = 3,4/6,3=0,5

Моральне зношення – це обезцінення основних фондів, викликане або здешевленням відтворення основних фондів, або використанням більш продуктивних засобів праці.

Мірилом морального зношення є коефіцієнт морального зносу (К мор. зн.):

Кмор.зн. = (Вп – Вв)/Вв                                                               

де Вп – первісна вартість основних фондів;

Вв – відновна (переоцінена) вартість основних фондів.

Розрахуємо цей показник за останній період діяльності підприємства:

Кмор.зн. = (6,3-2,9)/2,9=1,8

Загальний коефіцієнт зношення основних фондів (К заг. зн.) визначається за формулою:

Краг.зн. = 1 – (1-Кф.зн) х (1-Кмор.зн) 

Краг.зн. = 1 – (1-0,5) х (1-1,8)  = 1,4                                       

Про ступінь фінансування основних засобів за рахунок зносу свідчить коефіцієнт накопичення зносу, який визначає інтенсивність формування одного з джерел коштів на капітальні вкладення:

Кн.з= Зн/В1                                                                                   

Зн – нарахована сума зносу.

Крім розрахунку коефіцієнту зносу дається і якісна характеристика його змін. Для оцінки інтенсивності накопичення зносу основних засобів використовується показник середньої норми амортизації, що обчислюється як відношення суми амортизаційних відрахувань за звітний період до первісної вартості основних відрахувань. Цей показник порівнюється з показниками інших підприємств і стандартними значеннями даного показника.

Виробничий потенціал підприємства характеризується також відношенням капітальних вкладень і довгострокових фінансових вкладень: незавершене виробництво, довгострокові фінансові інвестиції. Високі темпи зростання фінансових вкладень можуть знизити виробничі можливості підприємства.

3 етап - аналіз складу і динаміки мобільних (оборотних) коштів.

Вивчається співвідношення динаміки оборотних і необоротних активів, показники мобільності всього майна підприємства і оборотних активів.

Для характеристики майна розраховується коефіцієнт мобільності майна, який розраховується як відношення найбільш мобільної їх частини (коштів і фінансових вкладень) до вартості оборотних активів.

К моб 2011: на початок 24,4/140,2 = 0,2 на кінець 52,4/126,9 = 0,4

К моб 2010: на початок 2/11 = 0,2 на кінець 24,4/140,2 = 0,2

К моб 2009: на кінець 2/11=0,2

Збільшення коефіцієнтів мобільності всього майна і оборотних активів підтверджує тенденцію прискорення оборотності майнових засобів підприємства.

Важливим показником майнового стану підприємства є коефіцієнт реальної вартості майна, який показує яку часту у вартості майна становлять засоби виробництва:

КВМ = (Оз.з + Вз + Нв) / А                                                          

де Озз – основні засоби за залишковою вартістю;

Вз - виробничі запаси;

Нв – незавершене виробництво;

А – вартість активів підприємства.

КВМ2011 = (2,9+54,2)/131,7 = 0,4

КВМ2010 = (3,1+109)/144,1 = 0,8

КВМ2009 = (3,8+6,7)/15= 0,7

Цей показник визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість виробничого процесу засобами виробництва.

Загально прийнято, що якщо значення даного показника нижче 0,5, то на підприємстві є негативним.

Тобто можна зробити висновок, що у 2010 році частка засобів виробництва зросла на 0,1 у порівнянні з 2009 роком,а в 2011 році зменшилась ,що є негативним явищем.

На основі аналізу структури оборотних активів вивчають зміни, що відбулися в складі оборотних активів у цілому, а після цього – в розрізі окремих статей.

Причинами зміни оборотних активів можуть бути:

1) приріст власних засобів;

2) збільшення заборгованості за кредитами і позиками;

3) збільшення зобов’язань з кредиторської заборгованості.

Причини зменшення оборотних коштів:

1) витрати за рахунок прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства;

2) капітальні вкладення;

3) довгострокові фінансові вкладення;

4) зменшення кредиторської заборгованості.

3.Аналіз ліквідності активів Синельниківського Локомотивного Депо

Ліквідність — це спроможність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну.

З метою оцінки ліквідності балансу активи та пасиви підприємства необхідно згрупувати в залежності від рівня ліквідності (табл. 3).

Таблиця 3

Групування активів Синельниківського Локомотивного Депо у 2009 – 2011 роках, тис.грн.