Організація короткострокового банківського кредитування під оборотні засоби

    Платоспроможність підприємства відбиває наявність у  нього коштів та їх еквівалентів, достатніх  для розрахунків за кредиторською  заборгованістю, що потребує негайного  погашення. Характерними ознаками платоспроможності  підприємства є наявність у нього  достатніх коштів на розрахунковому рахунку та відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Про  неплатоспроможність свідчать такі статті у звітності: "Збитки", "Кредити  і позики, не погашені в строк", "Прострочена кредиторська заборгованість", "Векселі видані, прострочені". Іншим індикатором фінансового стану підприємства являється його стійкість [1].

    Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси і  витрати, та не допустити невиправданої  кредиторської заборгованості, своєчасно  розрахуватись зі своїми зобов’язаннями. Поняття фінансової стійкості підприємства тісно пов’язане із поняттям його перспективної платоспроможності. Її аналіз дає змогу визначити  фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.  
 
 

     3.1. Фактори впливу на ліквідність підприємства

     Фінансова стійкість - це визначений стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. Знання граничних  меж зміни джерел засобів для  покриття вкладень капіталу дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, що ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості [18].

    Оцінка  фінансової стійкості підприємства має на меті проведення об’єктивного аналізу величини та структури активів та пасивів ТОВ «Комбікормовий завод» і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

    Загальновідомо, що абсолютна сума прибутку, отримана ТОВ «Комбікормовий завод», у тому числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками фінансового становища підприємства, наявних тенденцій його розвитку. Однак вони не можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає те підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої та матеріалізованої праці, більше виробляє та реалізує продукції (робіт, послуг).

    Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи ТОВ «Комбікормовий завод», отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами. Як доводить практика, фінансовий стан більшості підприємств України не можна охарактеризувати “стійким” та “стабільним” [3].

3. КРЕДИТНИЙ ДОГОВІР І ЙОГО ХАРАКТЕРИСТИКА

       Кредитний договір — цивільно-правовий документ, який визначає взаємні юридичні права  і зобов'язання та економічну відповідальність комерційного банку і клієнта (позичальника) з приводу проведення кредитної операції. Кредитні відносини між кредитором (банком) і позичальником обов'язково набувають договірного характеру. В правовій державі має забезпечуватися повноцінна правова основа кредитного процесу. Здійснення кредитного обслуговування на договірній основі передбачається Законом України "Про банки і банківську діяльність" [13].

       Головна вимога до змісту кредитного договору полягає у тому, щоб він містив у собі такі юридичні норми, які б  дозволили регулювати весь комплекс взаємовідносин банку з клієнтом (позичальником). У банківській практиці використовуються типові форми кредитних договорів стосовно різних видів позик, хоча чинне законодавство й не встановлює загальних вимог до форми та умов кредитного договору. Типова форма кредитного договору наведена в Положенні НБУ "Про кредитування".  Конкретний зміст кредитного договору і перелік усіх умов кредитної операції визначаються за згодою сторін. У кожному конкретному випадку зміст кредитного договору пристосовується до особливостей позичальника, враховує специфіку його фінансово-господарської діяльності.

       Кредитний договір має бути підписаний повноважними особами сторін, які його укладають.

       За  своєю структурою кредитний договір  має включати такі складові:

       - преамбулу, в якій зазначаються  найменування сторін та їх  організаційно-правова форма;

       - предмет і суму договору; (уточнюється  мета кредиту, його сума, строк  надання позики, величина річних  відсотків; указується номер і  дата договору);

       - умови забезпечення кредиту вказується  конкретно: договір застави, договір  поруки (гарантія), цінні папери або  інші документи; зазначається, що  кредит, наданий банком, забезпечується  всім належним позичальникові  майном і коштами);

       - порядок надання і погашення  позики (розкривається конкретний  механізм видачі і погашення  позики із зазначенням терміну);

       - зобов'язання банку і позичальника (банк зобов'язується відкрити  позичальникові певний (вказується  номер) позичковий рахунок для  видачі кредиту; позичальник зобов'язується  використати кредит на зазначені  у договорі цілі та забезпечити  повернення одержаного кредиту  і сплату нарахованих відсотків із свого поточного рахунка у встановлені строки відповідно до строкових зобов'язань;

       - права банку і позичальника (банк  має право у разі недотримання  позичальником умов договору розірвати його і достроково стягнути кредит зі сплатою штрафу — вказується розмір штрафу у відсотках до суми позички позичальник має право достроково розірвати договір, повністю повернувши одержаний кредит, включаючи відсотки за його користування, попередньо повідомивши про це банк);

       - санкції у разі невиконання  умов договору;

       - порядок розгляду спірних питань (вони вирішуються згідно з  чинним законодавством в арбітражному порядку);

       - особливі умови (наприклад порядок  внесення змін у договір; зміни  у договорі оформляються додатковою  угодою сторін);

       - строк дії договору (строк дії  кредитного договору встановлюється  з дня надання кредиту і  до повного погашення позики  та відсотків за нею);

       - юридичні адреси та реквізити  сторін;

       - підписи сторін. 

       Особливості кредитного договору:

• у розподілі прав та обов’язків -кредитний договір є двостороннім;
• у моменті укладення - кредитний договір є косенсуальним;
• у від платності - кредитний договір є завжди відплатним;
• у формі - кредитний договір завжди укладається у письмовій формі;

       У суб’єктному складі: позичальником за кредитним договором (кредитодавцем) може бути лише банк або інша фінансова установа.

       Банк - юридична особа,  яка має виключне  право  на  підставі  
ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі  
операції:  залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних  
осіб  та розміщення зазначених коштів від свого імені,  на власних  
умовах та  на  власний  ризик,  відкриття  і  ведення  банківських  
рахунків фізичних та юридичних осіб [18].

       Короткострокове кредитування ТОВ «Комбікормовий завод» здійснюється, як правило, з використанням кредитної лінії, що відкривається на тривалий період (до одного року). Надання сільськогосподарського кредиту проводиться шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів за товарно-матеріальні цінності і послуги, що купує ТОВ «Комбікормовий завод». Погашення кредиту відбувається з поточного рахунку ТОВ «Комбікормовий завод» в розмірах і строки, зазначені в кредитному договорі. Строки погашення позичок встановлюються на ті квартали, в яких вихід продукції за планом перевищує планові витрати та приріст залишків матеріальних цінностей. Ці квартали визначаються на основі розрахунку ТОВ «Комбікормовий завод», в якому відображається потреба в короткострокових кредитах. Сільськогосподарським підприємствам, що мають фінансові ускладнення в результаті загибелі сільськогосподарських культур і тварин, а також недобору продукції через стихійні лиха, може надаватися відстрочка погашення заборгованості. 
 
 
 
 

2. МЕХАНІЗМ  ОДЕРЖАННЯ ТА ПОВЕРНЕННЯ КРЕДИТУ

     В українській банківській практиці основну частину кредитних вкладень, наданих суб’єктам господарювання, становлять короткострокові кредити, що надаються строком до 1 року  та використовуються на покриття тимчасових розривів у  русі оборотних коштів.

     На  ринку кредитів банки використовують різні методи кредитування, які визначають форму позикового рахунку, порядок видачі та погашення коштів, методи контролю за цільовим використанням та засобами регулювання заборгованості.

     Для своєчасного фінансування  поточних чи непередбачених витрат у разі, коли вони перевищують залишок коштів на відкритому у банку рахунку  використовуэться овердрафт.

     Овердрафт – це форма короткострокового  кредиту (підкредитовка поточного рахунку), при якій банк надає у користування клієнту грошові кошти, шляхом оплати платіжних доручень в обсязі, більшому, ніж залишок коштів на поточному рахунку (на рахунку фіксується дебетове сальдо), але на суму не більшу, ніж попередньо визначених лымыт овердрафту [1].

     Банк, який за договором банківського рахунку  здійснює платежі з рахунку клієнта, попри те, що на ньому немає коштів, вважається таким, що надав власнику рахунку кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платижу.

     Погашення кредиту і відсотків здійснюється автоматично, за рахунок надходжень на поточних рахунок клієнта. Овердрафт  обслуговується за такою схемою: якщо сума платежу, зазначена у платіжному документі клієнта, перевищує залишок коштів на розрахунковому рахунку, різниці (дебетове сальдо) автоматично оплачується банком за рахунок кредиту, але в межах невикористаного ліміту. Якщо сума платежу перевищує залишок ліміту, палата банком не здійснюється. Ліміт овердрафта зазвичай обмежується сумою, не перевищуючи 30 % від місячного надходження доходу від реалізації продукції на поточний рахунок у банку. Строк погашення як правило складає 2-3 неділі [1].

     Звичайно  овердрафт надається в гривні. Надання овердрафту в іноземній валюті не заборонено законодавством, тому кожний банк самостійно вирішує надавати чи ні таку послугу клієнтам. Проте овердрафт в іноземній валюті може бути наданий підприємству, яке має стабільні надходження в іноземній валюті на поточний рахунок. На даний час відсотки за овердрафтом у середньому вищі ніж при звичайному кредитуванні, але якщо врахувати той факт, що з використанням овердрафту рахунки мона здійснити у будь-який необхідний момент (що є особливо важливо для погашення зобов’язань перед бюджетом), то доцільнівше сплатити відсотки банку з віднесенням їх до валових витрат, відповідно до підпункту 5.5.1. Закону про оподаткування прибутку підприємств, ніж сплачувати штрафні санкції за несвоєчасну сплату податків [17].