Організація короткострокового банківського кредитування під оборотні засоби

  Як  видно з таблиці, обсяги кредитування сільськогосподарських

підприємств зросли з 2,1 млрд. грн. у 2000 році до 20,1 млрд грн. у 2008-му (у 9,6 раза), чому сприяли, по-перше, підвищення попиту і зростання цін на продукцію АПК; по-друге, поступове зниження вартості позик із 54 % до 17,9 % річних та її наближення до рівня рентабельності сільськогосподарських підприємств; по-третє, фінансова підтримка здешевлення вартості банківських позик для підприємств АПК. Частка кредитів у вартості виробленої продукції аграрної галузі за відповідний період збільшилася з 2,68~% до 19729%~(у7 разів). У 2009 році даний показник зменшився у 3,5 раза внаслідок скорочення обсягів кредитування галузі, а вартість наданих банками позик коливалася від 16,5 % до 39 % річних³. Водночас зазначимо, що вітчизняний аграрний сектор за часткою кредитних вкладень не є пріоритетним: по відношенню до ВВП кредити, надані в сільське господарство, за цей період зросли з 1,23 % до 2,12 %, тоді як у структурі кредитів, наданих в економіку, їх частка постійно зменшувалася — з 10,7 % до 2,7 %. У структурі кредитного портфеля обсяги довгострокових позик аграрним підприємствам до 2008 року зросли у 32,5 раза, тоді як короткострокових у 5,4 раза (табл.   ) [10].

Стан  кредитування ігідприємств АПК України  за роками, млрд грн

Якщо  загалом у економіці спостерігається  стійка тенденція до зростання частки довго- й середньострокових кредитів, то в сільському господарстві цей показник коливається від 4,5 % у 2001 році до 57,6 % у 2007-му. У 2009 році їх частка становила 29,3 %, із них довгострокових кредитів — лише 8,6 % (рис). При цьому у 2005 і 2008 роках високий рівень довгострокових позик супроводжується надзвичайно високим рівнем пільгового кредитування, а значення коефіцієнта кореляції R = 0,749 свідчить про тісний зв'язок між часткою довгострокових і пільгових кредитів. Державна підтримка сільськогосподарських підприємств через механізм здешевлення позик сприяє підвищенню рівня їх забезпеченості кредитними ресурсами. За нашими розрахунками здешевлення вартості позик надає можливість на кожну бюджетну гривню залучити від 12 до 43 грн кредитних ресурсів. Отже, кредитне забезпечення аграрної галузі залежить від ресурсних можливостей комерційних банків, рівня кредитоспроможності сільськогосподарських підприємств і виділення коштів із державного бюджету на фінансування програм підтримки через здешевлення вартості позик. Якщо протягом 2000—2008 років обсяги пільгових кредитів, наданих підприємствам АПК, зросли у 18,9 раза, то протягом 2009 року вони скоротилися у 5,8 раза, що пов'язано з фінансово-економічною кризою, внаслідок якої комерційні банки практично припинили кредитування, а держава не здійснювала фінансування програм підтримки агрокредитування.

       Порівняльний  аналіз показників соціально-економічного розвитку країн СНД показує, що Україна перебуває у трійці країн (разом із Вірменією й Молдовою), які найбільше постраждали від фінансово-економічної кризи 2008—2009 років (табл.   ). Про це свідчить зниження ВВП на 15,9%, обсягів промислового  виробництва — на 21,9 %. Скорочення інвестицій у основний капітал становить 43,7 % і є найвищим серед країн СНД. Сільське господарство країни є єдиним j сектором економіки, де збереглися обсяги виробництва, а показники виробництва валової продукції сільського господарства країни у 2009 році порівняно з і попереднім перебувають на одному рівні з Росією та Білоруссю. На думку експертів, Україна може істотно збільшити обсяги виробництва продовольства: за: оцінками фахівців Світового банку та Продовольчої і сільськогосподарської організаці ШОК— у 2—2Л раза, вітчизняних фахівців — утричі (до 300—350 млрд грн). Однією з основних передумов нарощування обсягів виробництва в сільському господарстві є відтворення технічного потенціалу аграрного виробництва, на доведення якого до рівня технологічної потреби, за розрахунками вчених ННЦ "Інститут аграрної економіки", необхідно щороку інвестувати на придбання технічних засобів 28,5 млрд грн. Недостатня капіталізація банків, високі ставки й короткі терміни кредитування, відсутність достатнього забезпечення повернення позик, з одного боку, та дефіцит бюджетних коштів для зниження вартості наданих банківських позик, з другого, загострюють питання пошуку джерел і механізмів фінансування довгострокових інвестицій, особливо в аграрній сфері. 

Основні соціально-економічні показники країн  СНД у 2009 році, % до 2008-го

         Розв'язання цієї проблеми потребує  істотного вдосконалення механізму  кредитування аграрної галузі, а саме: поширення кредитної форми кооперації через створення кооперативних банків та активізації діяльності кредитних спілок; пожвавлення роботи лізингових компаній; удосконалення механізму кредитування аграрних товаровиробників; підвищення ефективності державних програм здешевлення вартості позик; розвитку іпотечного кредитування. Питання щодо умов розвитку Іпотечного кредитування розглянемо детальніше.

       Нарощуючи обсяги виробництва, аграрні підприємства свого часу залучили максимальний обсяг кредитних ресурсів під наявне заставне майно. Сьогодні в умовах підвищення кредитних ризиків у банківській системі залучення нових позик зумовлює потребу пошуку нових форм забезпечення повернення позик, зокрема через заставу земельних ділянок. У цьому зв'язку рішенням Одинадцятих річних зборів Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників одним із завдань аграрної економічної науки визначено розвиток земельних відносин у напрямі включення вартості землі як капіталу в економічний обор використанні: 1) для товарного виробництва; 2) для здачі в оренду; 3) для продажу або застави. Ці три види отримання ринкового результату вчений розглядає як три форми ринку землі. При цьому на сьогодні у країні існують дві з названих форм ринку землі та відсутній повноцінний розвиток його третьої форми, за якої земельні ділянки стають предметом продажу або застави. Разом із тим існуюча кредитна система і, зокрема, комерційні банки не в змозі реалізувати програму іпотечного кредитування аграрної галузі. Як зазначає О. Гудзь, у контексті соціально-економічних реалій сьогодення виняткового значення набуває фінансово-кредитна інфраструктура як основа фінансово-кредитного забезпечення агроформувань, оскільки сучасний фінансово-кредитний механізм в аграрному секторі економіки навіть в умовах досконалої конкуренції не може функціонувати без специфічних допоміжних інститутів [6]. Так, на думку вченої, інститутом проведення фінансово-кредитної політики в аграрному секторі економіки, центром зосередження фінансово-кредитних ресурсів галузі й координатором кредитно-фінансових потоків повинен стати Державний земельний банк, що має за мету розвиток системи кредитування сільськогосподарського виробництва, у земельних ділянок, прав на них та іншого нерухомого майна. Ідея створення такої спеціалізованої фінансово-кредитної установи не є новою і вже була висловлена рядом учених економістїв-аграрників і навіть реалізована в розробці у тому числі під заставу Створення Державного земельного банку має ряд позитивних моментів: прискорення процесів розвитку іпотечного кредитування під заставу землі як одного з найдієвіших механізмів залучення фінансових ресурсів для потреб сільського господарства; акумуляція й підвищення ефективності використання державних коштів на підтримку матеріально-технічної бази галузі; участь держави у формуванні вартості інвестиційних ресурсів та визначенні пріоритетів інвестиційної діяльності аграрних товаровиробників. Водночас до негативних моментів слід віднести відсутність чіткого нормативного регулювання діяльності такої банківської установи. 
 
 

     ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТОВ «КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД»  БЛИЗНЮКІВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

     Товариство  з обмеженою відповідальністю «Комбікормовий завод» діє відповідно до законів  «Про підприємства в Україні». «Про господарські товариства», «Про підприємництво», здійснює свою діяльність згідно з діючим законодавством України та Статутом.

     Товариство  є юридичною особою, має круглу печатку на українській мові, штампи та бланки зі своїм найменуванням, товарний знак, логотип та інші рахунки в  установах банків України та за її межами у національній та іноземній  валюті.

     Юридична  адреса Товариства: 64800, Україна. Харківська область, с. м. т. Близнюки, вул. Гвардістів –Танкістів, 1.

     ТОВ «Комбікормовий завод» розташоване у межах Полтавської рівнини, в степовій зоні південної частини Харківської області, на вододілі Дніпра і Сіверського Донця. Рельєф рівнинно-горбистий. Серед орних земель найбільшу частину займають чорноземи.

     Провідною галуззю економіки Товариства є сільське господарство та переробка сільгосппродукції. Головний напрям в сільськогосподарському виробництві - вирощування зернових та молочно-м'ясне тваринництво.

     Посіви  зернових займають 50% рілля, провідна культура - озима пшениця. З технічних культур вирощується соняшник та цукровий буряк.

     Клімат  — помірно континентальний. Середня  температура у січні −7 ºС, а  в липні +21 ºС.

     Метою ТОВ «Комбікормовий завод» є отримання  прибутку та розподілу його між учасниками, насичення ринку товарами, послугами  тощо, реалізації інтересів учасників  на основі отриманого прибутку.

     Майно Товариства складають  основні та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена у самостійному балансі Товариства, враховуючи відокремлені підрозділи, дочірні підприємства та філії постійно змінюються у зв’язку з господарською діяльністю Товариства. Майно ТОВ «Комбікормовий завод» належить Учасникам відповідно до їх часток у Статутному фонді.

     Джерелами формування майна Товариства є:

• Гроші та матеріальні внески Учасників;
• Доходи, отримані віл реалізації продукції, робіт, послуг, а також інших видів господарської діяльності  Товариства;
• Кредити банків та інших кредиторів;
• Благодійні та інші внески, пожертвування юридичних та фізичних осіб;
• Придбання майна будь – яким законним шляхом;
• Інші не заборонені законом джерела.