Оцінка інвестиційної привабливості підприємства

 

1.

 

1.1.

 

1.2. 

Чисельність працівників  основного виробництва

 

до використання ноу-хау

 

за умов використання ноу-хау 

чол.

 

чол. 

382

 

219

2. Середня зарплатня вивільнених працівників грн./чол. 400

3. Кількість вивільнених працівників чол. 163

4. Річний фонд оплати вивільнених працівників грн. 782400

5. Зниження витрат на оплату праці з урахуванням зниження витрат на відрахування в обов'язкові фонди грн. 1075800

6. Компенсаційні виплати вивільненим працівникам грн. 

423800

 

(65200+358600)

7. Скоригована економія витрат по оплаті праці працівників основного виробництва грн. 652006

 

 

Вартість права інтелектуальної  власності у вигляді управлінського ноу-хау можливо визначити як капіталізовану (ставка капіталізації 0,29) суму економії витрат на оплату праці:

 

В2 = 652006: 0,29 = 2248276 грн. = 413286 дол.

 

Оцінка з погляду витрат.

 

Приймаючи до уваги, що в якості оцінки ноу-хау може розглядатися й  оцінка з погляду витрат, понесених  володарем права інтелектуальної  власності, тобто оцінка на підставі добровільних витрат концерну, який виробляє обладання на користь ТОВ "Фрінет" без надії повернути хоча б  частину з них у найближчі  п'ять років, робимо розрахунок такої  оцінки як нижньої з можливих при  визначенні вартості права інтелектуальної власності на підставі підходу про альтернативне найкраще використання капіталу.

 

В3 = (169148 + 87000 х 1,485) х 1,685 = 502 708 дол.

 

де 1,685 - коефіцієнт компаундування, розрахований при 11%-й ставці прибутку на акцію у вигляді дивідендних  виплат в концерні, що виробляє CІSCO MEDІA CONVERGENCE SERVER 7845-H1.

 

Верхня оцінка вартості права  інтелектуальної власності з  погляду аналізованого підходу  може бути визначена як капіталізована інвестиція концерну, що виробляє CІSCO MEDІA CONVERGENCE SERVER 7845-H1 у власний бізнес суми, що складає некомпенсовані витрати:

 

В = 169148: 0,11 = 1537709 дол.

 

Мінімальна з верхніх  меж може бути розрахована для  умов України як:

 

В = 169148: 0,29 = 583269 дол.

 

Зазначимо, що на підставі даних  про ноу-хау, наданих концерном, що виробляє CІSCO MEDІA CONVERGENCE SERVER 7845-H1, вартість права інтелектуальної власності  визначається в сумі 582 400 доларів  США на дату надання матеріалів, сертифікованих Стокгольмською Торгівельною Палатою і легалізованих консульським відділом Посольства України у Швеції 26 березня 2007 року:

 

В = 5460 х 800: 7,5 = 582400 дол.

 

де 5460 - кількість часів, фактично проведених фахівцями концерну, що виробляє CІSCO MEDІA CONVERGENCE SERVER 7845-H1 для  ТОВ "Фрінет" при впровадженні ноу-хау; 800: 7,5 - ринкова вартість 1 людино-години послуг фахівця концерну, що виробляє CІSCO MEDІA CONVERGENCE SERVER 7845-H1.

 

Оцінка за роялті

 

Вартість права інтелектуальної  власності у вигляді ноу-хау  може бути також визначена і за допомогою такої формули:

 

ВП = Ч х Т х Д, (3.)

 

де: Ч - частка прибутку, отриманого підприємством, що припадає на ноу-хау; Т - час використання ноу-хау; Д - прибуток підприємства після впровадження ноу-хау.

 

Суму отриманого прибутку можна визначити за даними про  фактичний прибуток у користувача  інтелектуальної власності або  за нормою прибутку в аналізованій галузі.

 

Частка прибутку, що відповідає об'єкту інтелектуальної власності, розраховується в залежності від  виду об'єкта, галузі техніки, характеру  можливого використання, технічного рівня надання послуги, її конкурентоспроможності на конкретному ринку, наявності  патентного захисту і т. ін. Розмір Ч може бути різним, але частіше  усього він змінюється в межах  від 0,01 до 0,60. У комерційній інформації з різних галузей є дані про  розмір роялті - частини прибутку покупця  науково-технічної продукції (користувача  ноу-хау) - по ліцензійних договорах, що сплачується продавцю протягом ряду років.

 

Вважаємо, що у значній  мірі ці дані можна використовувати  при визначенні Ч для оцінки вартості права інтелектуальної власності  у вигляді ноу-хау. Обсяг прибутку залежить від терміну ефективного  використання об'єкта власності, що визначається відповідно до нормативного терміну  ефективного використання науково-технічної  продукції виходячи з її технічного рівня.

 

Структура власних фінансових коштів підприємства представлена на рис. 3.1.

 

Прокоментуємо особливості  мобілізації внутрішніх активів. У  процесі капітального будівництва  у підприємства можуть утворюватися специфічні джерела фінансування, які  мобілізуються у процесі підготовки проекту (будівництва або реконструкції, установки устаткування), їх можна  оцінити за допомогою такої формули:

 

М = А – Н + К, (3.2)

 

де, А — очікувана наявність  оборотних активів на початок  планованого періоду;

 

Н — планова потреба  в оборотних активах за період;

 

К — зміна кредиторської  заборгованості протягом року.

 

 

 

Рис. 3.1. Структура власних  фінансових коштів ТОВ "Фрінет"

 

Фінансовий механізм мобілізації  полягає в тому, що частина обігових активів ТОВ "Фрінет" вилучається  з основної діяльності (оскільки ця діяльність може бути сповільнена зважаючи на капітальне будівництво) і пускається на фінансування капітального будівництва.

 

Структура позикових фінансових ресурсів показана на рис. 3.2.

 

Основна відмінність між  власними і позиковими фінансовими  ресурсами полягає в тому, що процентні  платежі вираховуються до податків, тобто включаються у валові витрати, тоді як дивіденди виплачуються з  прибутку.

 

 

 

Рис. 3.2. Структура позикових  фінансових коштів

 

Вітчизняні банки знають місцеву обстановку краще, ніж будь-яке  інше джерело довгострокового фінансування, вони говорять на мові менеджерів підприємства, знають культуру, розуміють історичне  і нинішнє положення українських  підприємств, розуміють вітчизняну фінансову звітність і систему  бухгалтерського обліку, можуть запропонувати  консультації по зниженню витрат фінансування, ґрунтуючись на своєму досвіді.

 

З іншого боку, вітчизняні банки  надзвичайно негативно відносяться  до ризику і, швидше за все, вимагатимуть істотного забезпечення. Вітчизняна банківська сфера в теперішній час  перебуває в стані становлення, і багато банків знаходяться в  нестабільному стані.

 

Основною умовою отримання  ТОВ "Фрінет" кредиту є її реальна  можливість своєчасно повернути  кредит і сплатити проценти за користування.

 

Політика залучення банківського кредиту ТОВ "Фрінет" являє  собою частину загальної політики залучення позикових коштів, що конкретизує  умови залучення, використання й  обслуговування банківського кредиту.

 

Вибір банку ТОВ "Фрінет" має ґрунтуватися на аналізі ресурсної  позиції банку на ринку комерційних  банків України.

 

Розробка політики залучення  банківського кредиту ТОВ "Фрінет" здійснюється по наступним основних етапах:

 

- визначення цілей використання  залученого банківського кредиту;

 

- оцінка власної кредитоспроможності;

 

- вибір необхідних видів  залучених банківських кредитів.

 

- вивчення та оцінка  умов здійснення банківського  кредитування в розрізі видів  кредитів.

 

Вид кредитної ставки відіграє істотну роль у визначенні вартості банківського кредиту. По застосовуваних видах розрізняють процентну (для  нарощення суми боргу) і облікову (для дисконтування суми боргу) кредитні ставки. Якщо розмір цих ставок однаковий, то перевага повинна бути віддана  процентній ставці, тому що в цьому  випадку його платежі по обслуговуванню боргу (а відповідно і вартість кредиту) будуть меншими.

 

При використанні банківського кредиту значну роль для ТОВ "Фрінет" відіграють умови виплати відсотка характеризуються термінами його сплати. Ці умови зводяться до трьох принципових  варіантів:

 

- виплаті всієї суми  відсотка в момент надання  кредиту;

 

- виплаті суми відсотка  по кредиту рівномірними частинами;

 

- виплаті всієї суми  відсотка в момент погашення  основної суми боргу.

 

За інших рівних умов найбільш кращим для підприємства є третій варіант.

 

Основними умовами, що підвищують вартість банківського кредиту і  знижують реальний розмір використовуваних ТОВ "Фрінет" кредитних коштів, є:

 

- застосування в розрахунках  кредитного відсотка облікової  (дисконтної) ставки;

 

- авансовий платіж суми  відсотка по кредиту;

 

- часткова амортизація  суми основного боргу протягом  кредитного періоду;

 

- збереження визначеної  суми притягнутих кредитних коштів  у формі компенсаційного залишку  грошових активів.

 

Ці несприятливі для ТОВ "Фрінет" умови банківського кредитування повинні бути компенсовані йому шляхом зниження рівня використовуваної кредитної  ставки в порівнянні зі середньорічним її рівнем (по аналогічних видах  кредитів).

 

Оскільки банківський  кредит представляє в сучасних умовах один з найбільш дорогих видів  приваблюваного позикового капіталу, забезпеченню умов ефективного його використання на підприємстві повинне  приділятися першорядна увага. Критерієм  такої ефективності виступають наступні умови:

 

- рівень кредитної ставки  по короткостроковому банківському  кредиту повинний бути нижче  рівня рентабельності господарських  операцій, для здійснення яких  він залучається;

 

- рівень кредитної ставки  по довгостроковому банківському  кредиту повинний бути нижче  коефіцієнта рентабельності активів,  інакше ефект фінансового лівериджу  буде мати негативне значення.

 

Поточне обслуговування банківського кредиту полягає у своєчасній сплаті відсотків по ньому відповідно до умов укладених кредитних договорів. Ці платежі включаються в розроблювальний  підприємством платіжний календар і контролюються в процесі  моніторингу його поточної фінансової діяльності.

 

Способи амортизації суми основного боргу залежать від  передбачених кредитним договором  умов його погашення. По вимогах цього  договору (чи з ініціативи позичальника) на підприємствах може завчасно створюватися спеціальний фонд погашення кредиту, платежі в який здійснюються за графіком. На кошти цього фонду, збережені  в комерційному банку, нараховується  депозитний відсоток.

3.2 Оцінка інвестиційного  проекту ТОВ "Фрінет" з погляду  банку

 

Регулювання нового виду банківського кредитування — під інвестиційний  проект — поки що не забезпечене  рекомендаціями нормативно-правових документів НБУ. Тому пропонуються методики розрахунку коефіцієнта ризику, формування та використання резерву для відшкодування  можливих втрат за кредитними операціями при здійсненні банками проектного фінансування / кредитування інвестиційних  проектів.

 

Змінами до Положення "Про  порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків", затвердженими постановою Правління  Національного банку України‚ від 19.03.2006 р. №119, перелік кредитних операцій банків України доповнено новим  видом — кредитування під інвестиційний  проект. Воно трактується як довгострокове  кредитування інвестиційних проектів під майбутні доходи, отримані від  реалізації цих проектів. Дане визначення відповідає терміну "проектне фінансування", яке міститься у документах Базельського комітету, тому надалі обидва терміни  використовуються як рівнозначні.

 

Виділяючи операції проектного фінансування як специфічний тип  кредитування, Базельський комітет  вважає, що регулювання операцій цього  типу потребує спеціального розгляду. Проте у нормативно-правових документах Національного банку України  немає рекомендацій щодо регулювання  операцій кредитування інвестиційних  проектів. У Положенні "Про порядок  формування та використання резерву  для відшкодування можливих втрат  за кредитними операціями банків" також  не визначено порядок формування резервів за такими операціями. А проте, як випливає з документів Базеля-ІІ та постанови Правління НБУ від 19.03.2006 р. № 119, даний вид кредитування має специфічні особливості, які  повинні бути враховані при розробці параметрів регулювання зазначених операцій.

 

Традиційна методика оцінки кредитних ризиків ґрунтується  на аналізі кредито- і платоспроможності  позичальника. На відміну від цієї методики, прийняття рішення про  кредитування інвестиційного проекту  базується на таких специфічних  питаннях аналізу, як:

 

1) оцінка майбутніх доходів  від реалізації проекту;

 

2) можливість практичної  реалізації проекту.

 

Тобто працівникам банківської  установи потрібні спеціальні знання у сфері інвестиційного аналізу  та управління проектами. Насамперед це стосується аналізу можливості практичної реалізації, яка належить до сфери  нової практичної дисципліни — управління проектами. Мало того, відповідно до класифікатора  спеціальностей в Україні управління проектами віднесено до сфери  технічних наук.

 

Тому розробка методики формування та використання резерву для відшкодування  можливих втрат за кредитними операціями при здійсненні банками проектного фінансування / кредитування інвестиційних  проектів має передбачати певні  передумови.

 

1. Методика повинна базуватися  на стандартах Базельського комітету  про власний капітал банків (Базель-ІІ), які впроваджуються з 2007 р., та  згідно з якими розроблятимуться  національні стандарти в Україні.  Відповідно до стандартів Базеля-ІІ  основними параметрами кредитного  ризику є імовірність дефолту  (ІД) та імовірний збиток при  дефолті (ІЗД). На їх підставі  визначається коефіцієнт ризику, на який коригується норма  резервування. Банк самостійно оцінює  кредитний ризик. Завданням банківського  нагляду в цьому разі буде  перевірка наявності у банку  затвердженої методики розрахунку  ризиків при кредитуванні інвестиційних  проектів та адекватності оцінки  банком ризику за такими операціями.