Міжнародна фінансова система

«Політика» є словом грецького походження і означає мистец­тво управління державою. Міжнародна фінансова політика пред­ставлена сукупністю заходів і рекомендацій держави у галузі міжнародних фінансів. Юридично вона оформлюється в нормах і принципах міжнародного фінансового права. Міжнародна фінансова політика є частиною економічної полі­тики. Вони взаємопов'язані. Успішна фінансова політика сприяє загальному розвитку національної економіки, і навпаки — прорахунки у міжнародних фінансах уповільню­ють розвиток націо­нальної економіки.

Передумовами успішної міжнародної фінансової політики є:

— належний рівень економічних знань і прогресивні погляди осіб, які приймають рішення з міжнародних фі­нансів і впрова­джують їх у життя;

— оперативний та гнучкий механізм розробки, прийняття і виконання фінансової політики;

— стабільний та сприятливий характер міжнародних економі­чних відносин;

— стабільний та передбачуваний стан внутрішньої фінансово-економічної політики.

Формами реалізації міжнародної фінансової політики є плану­вання, укладання міжнародних угод, видання нормативних актів, оперативне керівництво та контроль з боку компетентних держа­вних органів. У міру зростання кризових явищ спостерігається посилення державного регулювання у всіх формах.

Міжнародна фінансова політика за характером заходів і реко­мендацій, а також їх наслідків може бути поді­лена на довгостро­кову (структурну) та поточну. Довгострокова політика передбачає структурні зміни міжна­родного фінансового механізму. Тобто суттєві зміни у: системі міжнародних розрахунків; режимі валютних паритетів і курсів; ролі золота в міжнародних відноси­нах; наборі резервних (ринко­вих) валют; міжнародних розрахункових і платіжних засобах; за­вданнях міжнародних і регіональних фінансових організацій; ме­тодах сальдування та вирівнювання платіжних балансів; перегля­ді пріори­тетів податкової та кредитної політики тощо.

Поточна політика — це щоденне оперативне регулювання кон'юнктури валютних ринків і ринків капіталу, міжнародної ін­вестиційної діяльності, податків. Здійснюється таке регулювання з метою підтримки рівноваги платі­жного балансу та забезпечення стабільності й чіткого функціонування національної, світової та регіональних валют­них систем. Складовими поточної міжнарод­ної фінансової політики є:

• валютна політика, яка включає дисконтну та девізну політи­ку; девальвацію та ревальвацію національної ва­люти, політику валютних обмежень, диверсифікації валютних резервів тощо;

• податкова політика;

• кредитна політика.

Економіка є надзвичайно складним "живим організмом". Прий­няття того чи іншого рішення, зокрема з питань міжнародної фінансової політики, має базуватися на розумінні складності та гли­бокої взаємозалежності економічних процесів. Напрями та гли­бина економічних змін внаслідок реалізації фінансової політики значною мірою залежать від тривалості реалізації фінансової по­літики, характеру фінансової політики та узгодженості фінансо­вої політики з іншими сферами економіки.

Дисконтна політика представлена маневруванням обліковою ставкою центрального банку. Вона дає змогу ре­гулювати вели­чину грошової маси в обігу шляхом підвищення (пониження) ці­ни кредитних ресурсів, впливає на рівень цін, обсяг сукупного попиту, надходження з-за кордону та відплив короткострокових капіталів, курс націона­льної валюти.

Девізна політика на сучасному етапі здійснюється переважно у вигляді валютних інтервенцій. Вперше валю­тні інтервенції бу­ли виконані у XIX ст., у 20—30-х роках XX ст. вони набули ши­рокого розвитку. Девізи (фр. devises) — це платіжні засоби в іно­земній валюті, передбачені для міжнародних розрахунків. Валютна інтервенція є купівлею-продажем державними органами іно­земної валюти з метою впливу на курс національної валюти. Ва­лютна інтервенція може здійснюватися за рахунок офіційних ре­зервів, спеціальних (стабілізаційних) фондів і кредитів по між-банківських угодах «своп» (англ. swap — обмін).

Для підвищення курсу національної валюти національний (центральний) банк або за його дорученням інші банки та держа­вні органи продають іноземну валюту, для зниження курсу — скуповують її в обмін на національну.

Девальвація є знеціненням курсу національної валюти у формі зниження її курсу (ціни) відносно іноземних валют, міжнародних розрахункових грошових одиниць (МРГО), раніше — золота. Ре­вальвація є підвищенням курсу національної валюти відносно інших валют, МРГО та золота.

Рівень девальвації (£>) і ревальвації (R) валют визначається за формулами

Д = (Кс-Кн)/Ксх 100%; R = (Kh-Kc)/Kcx100%;

де: Кс — старий курс валюти, рівень девальвації або ревальвації якої обчислюється;

Кн — новий курс валюти, рівень девальвації або ревальвації якої обчислюється.

Політику валютних обмежень вперше було введено під час першої світової війни Австро-Угорщиною, Німеч­чиною та іншими країнами. Валютні обмеження — це сукупність заходів і пра­вових норм, спрямованих на обмеження опе­рацій з валютними цінностями. Вони передбачають державне регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу середньострокового та довгостро­кового капіталу, репатріації прибутків, вивозу валютних ціннос­тей, купівлі-про­дажу іноземної валюти тощо. При валютних обмеженнях валютні операції зосереджуються в центральному або уповноважених банках. З політикою валютних обмежень тісно пов'язана політика режиму оборотності валют. Конвертованість валют (оборотність валют) відображає мож­ливість обміну (конверсії") валюти однієї країни на валюти інших країн за діючим валютним курсом. Валюта вважається неконвертованою, якщо держава-емітент (або її уповноважений орган) забороняє (або обмежує) операції з її обміну на інші валюти. Валю­ти з проміжним ре­жимом конвертованості називаються частково оборотними. У цьому випадку оборотність поширюється на певних держателів даної валюти та окремі види операцій. Часткова конвер­тованість може мати регіональний характер, тобто обмежуватися певним колом країн (наприклад, межами певної валютної зони).

Диверсифікація валютних резервів дає змогу зменшити ризик можливих збитків, пов'язаних зі зміною курсу резервних валют. Головний принцип диверсифікації валютних резервів — продаж нестабільних валют і купівля більш стійких. Ця політика спрямо­вана на регулювання структури валютних резервів шляхом вклю­чення до їх складу різних іноземних валют.

Поточна податкова політика в галузі міжнародної економіки визначається пріоритетами держави на конкрет­ному етапі її роз­питку та загальним станом світової економіки.

Податкова політика може сприяти імпорту товарів, послуг і капіталу. Для цього застосовують: пільгові ставки мита та піль­говий режим інших непрямих податків (акцизи, податок на дода­ну вартість) щодо товарів, послуг і капі­талу, які ввозяться в краї­ну; пільгове пряме оподаткування доходів (прибутків), отрима­них за участю іноземних ін­вестицій, а також доходів (прибутків) від зовнішньоекономічної діяльності.

Податкова політика може застосовуватися для обмеження над­ходжень у країну імпортних товарів, послуг і капіталу шляхом підвищення рівня відповідних податків.

Отже, податкова політика є дієвим інструментом державного регулювання експорту та імпорту товарів, по­слуг і капіталу.

Кредитна політика держави може бути пов'язана: з наданням кредитів національним імпортерам та експорте­рам; з наданням

кредитів іноземним позичальникам; з одержанням кредитів від інших держав, міжнародних організацій та за­рубіжних комерцій­них банків; з наданням гарантій за отриманими кредитами. Га­рантії можуть надаватись як за ре­зидентів своєї країни, так і за резидентів інших країн, за держави.

Література

1. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник / За ред. А. С. Філі-пенка. — К.: Либідь, 1997. — Розд. І, V. — 208 с.

2. Международньїе ватотно-кредитньїе и финансовьіе отношения: Учеб. / Под ред, Л. Н. Красавиной, — М.: Финансьі и статистика, 1994.— Гл. І, IV. — 592 с.

3. Основьі международньїх валютно-финансовьіх и кредитних отношений: Учеб. / Науч. ред. В. В. Круглов. — М.: ИНФРА — М, 1998. — Разд. VIII, ГХ.—432 с.

4. Пебло М. Международньїе зкономические, валютньїе и финансовьіе от­ношения: Пер. с фр. / Общ. ред. Н. С. Бабинцевой. — М.: Прогресе, Универс, 1994. —С. ЗО—56.

5. Хзррис Дж. Мзнвилл. Международньїе финансьі: Пер. с англ. — М.: Ин-форм.-издат. дом «Филинь», 1996. — Гл.І. — 296 с.

6. Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року.

7. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулюван­ня та валютного контролю» від 19 лютого 1993 року.

План семінарських занять

1.       Місце міжнародних фінансів у системі зовнішньоекономічних відносин.

2.  Предмет науки «Міжнародні фінанси».

3.  Призначення (функції) міжнародних фінансів.

4.  Суб'єкти міжнародних фінансових відносин.

5.  Система міжнародних фінансових відносин.

6.  Роль держави у міжнародних фінансах.

7.  Міжнародне фінансове право.

8.  Міжнародна фінансова політика.

9.  Основні напрями сучасної політики України в галузі міжнародних фінансів.

Навчальні завдання

В сентябре 1996 года в Украине введен в оборот национальную денежную единицу — гривну. По данным статистических сборников или периодических экономических изданий собрать информацию о курсе доллара США, немецкой марки и русского рубля на национальном валютном рынке Украины. Данные должны быть на первое число каждого квартала за период из времени введения гривны к моменту выполнения задача. Пользуясь компьютерной программой (например, EXEL), построить графики динамики курса доллара США, немецкой марки и русского рубля на валютном рынке Украины и проанализировать их.

Запитання для перевірки знань

1.  Що є предметом курсу «Міжнародні фінанси»?

2. Яка соціально-економічна роль міжнародних фінансів?

3. Хто може бути суб'єктом міжнародних фінансових відносин?

4.  Що входить у поняття «міжнародне фінансове право»?

5. Які напрями міжнародної фінансової політики Ви знаєте?

6.  Що таке валютна інтервенція?

1. Як визначити рівень девальвації валюти?

8.  Як визначити рівень ревальвації валюти?

9.  Що таке диверсифікація валютних резервів? Як вона досягається?

Самостійна робота студентів

Студентам пропонується підготувати реферати та зробити на їх основі доповіді за такими темами:                                

1.  Сучасна політика України в галузі міжнародних фінансів.

2.  Відкритість економіки країни: сутність і показники.