Ліквідація підприємства

    Резервом  можливого збільшення валового прибутку є відповідне зниження собівартості продукції

     Виробничо-господарська діяльність та фінансовий стан підприємства багато в чому залежать від забезпеченості основними засобами, обсягу реалізованої продукції, чисельністю працівників. Адже від раціонального використання основних фондів залежать показники: продуктивність праці, трудомісткість, матеріаломісткість, матеріаловіддача, фондомісткість, фондоозброєність, фондовідача.

     Аналіз  даних показників представлено в  таблиці 2.12

     Таблиця 2.12.-Показники ефективності використання ресурсів

Продовження таблиці 2.12

 

    Більшість показників демонструють негативну  динаміку, але самі їх значення знаходяться  в межах норм.

    Отже, проаналізувавши ряд показників можна зробити висновок, що підприємство хоча є недавно новоствореним, але є прибутковим  і з кожним роком намагається здійснювати якнайбільше заходів для покращення своєї діяльності 
 
 

2.2. Оцінка санаційної спроможності та ймовірності банкрутства підприємства 

         Згідно з чинним законодавством, під банкрутством підприємства розуміють пов’язану з нестачею ліквідних активів неспроможність задовольнити зобов’язання перед бюджетом та кредиторами у встановлений термін.    Банкрутство є наслідком розбалансованості економічного механізму відтворення капіталу підприємства, результатом його неефективної цінової, інвестиційної та фінансової політики.

          Основними моделями визначення ймовірності банкрутства є: модель Альтмана, модель Таффлера, модель Спрінгейта, модель Creditmen, універсальна дискримінантна функція, модель R.

         В основу моделі Альтмана покладено мультидискримінантний аналіз, який служить для розрахунку „ваги” відповідних змінних при визначенні імовірності банкрутства. Z –розрахунок Альтмана – це п’ятифакторна модель, в якій чинниками виступають відповідні фінансові показники: 

                                           Z = 1,2Х₁+1,4Х₂+3,3Х₃+0,6Х₄+Х₅,                             (2.1)

де Z – інтегральний показник рівня загрози банкрутству;

Х₁ – відношення робочого капіталу до величини активів;

Х₂ – відношення нерозподіленого прибутку до величини активів;

Х₃ – відношення прибутку до оподаткування до суми активів;

Х₄– відношення ринкової вартості власного капіталу до суми зобов'язань;

Х₅– відношення виторгу до суми активів.

     Результати розрахунків за моделлю Альтмана показали, що узагальнюючий показник Z може приймати значення у відповідних межах, при цьому підприємства для яких Z>2,99, попадають у число фінансово стійких, підприємства, для яких Z<1,81, є безумовно неспроможними, а проміжок (1,81 - 2,99) складає зону невизначеності.

         Початок звітного року:

               Z = 1,2*0,3+1,4*0+3,3*0+0,6*0+0,8=1,16

     Х₁=(5775+2)-1346/17090=0,3;

     Х₂=0/17090=0;

     Х₃=0/17090=0;

     Х₄=0/(15604+17922)=0;

     Х₅=18795/17090=0,8.

         На початок року підприємство - фінансово нестійке 1,16<1,81.

        Кінець звітного року:

                Z = 1,2*0,2+1,4*0+3,3*0,0009+0,6*0+0,70,=0,24

     Х₁=(10852+3-4225)/21891=0,2;

     Х₂=0/21891=0;

     Х₃=0/21891=0;

     Х₄=0/(15579+19138)=0;

     Х₅=15842/21891=0,7.

     На  кінець року підприємство  теж є  фінансово нестійким  0,24 <1.81                                  

                                       

          У 1983 році Альтман отримав модифікований варіант своєї формули для компаній, акції яких не котируються на біржі:                       

                     Z=0,717 Х₁+0,847 Х₂+3,107 Х₃+0,42 Х₄+0,995 Х₅ (2.2)

     Граничне  значення показника Z для визначення банкрутства за цією моделлю дорівнює 1,23.

     В Україні використання моделі Альтмана не завжди є придатним, оскільки може призвести до значних відхилень в розрахунках від реальних умов. Незважаючи на привабливість даної методики, її застосування обмежується вимогою мати ринкову оцінку власного капіталу, що можливо лише для великих корпорацій, акції яких вільно котируються на фондових біржах. Тому ця модель в більшості випадків не забезпечує точність аналізу імовірності банкрутства.

        Початок звітного року:

                 Z = 0,717*0,3+0,847*0+3,107*0+0,42*3,51+0,995*0,8=2,48

     Х₄=11514/(27258+1346)=3,51.

        На початок року підприємство має мінімальний ризик 2,48 >1,23

      Кінець звітного року:

                Z = 0,717*0,2+0,847*0,0007+3,107*0,0009+0,42*3,48+0,995*0,7=2,33

     Х₄=15328/(32950+4225)=3,48.

        На кінець року підприємство теж має мінімальний ризик 2,33>1,23 

                    Модель Спрінгейта. Дана модель має наступний вигляд: 

                                             Z=1,03Х₁+3,07X₂+0,66X₃+0,4X₄,   (2.3)

     де  Х₁ – відношення робочого капіталу до загальної вартості активів;

     Х₂ – відношення оподатковуваного прибутку і відсотків до загальної вартості активів;

     Х₃ – відношення оподатковуваного прибутку до короткотермінової заборгованості;

     Х₄– відношення об'єму продаж до загальної вартості активів.

     Вважається, що точність прогнозування банкрутства  за цією моделлю складає 92%, однак  з часом цей показник зменшується. Якщо Z<0,862, то підприємство вважається потенційним банкрутом, при показнику Спрінгейта більше за 0,862 підприємство можна вважати таким, що функціонує нормально.                         

     Z<0,862 – підприємство є потенційним  банкрутом.

     Початок звітного року:

                      Z=1,03*0,41+3,070+0,66*0+0,4*0,79=0,74  

     X₁ = 5775+2)/17090=0,41;

     X₂ = 0/17090=0;

     X₃ = 0/(1346+0)=0;

     X₄ = 18795/17090=0,79.

     На  початок року дане підприємство є  потенційним банкрутом 0,74<0.862.

     Кінець  звітного року:

                      Z=1,03*0,29+3,07*0+0,66*0+0,4*0,67=0,57 

     X₁ = (10852+3)/17090=0,29;

     X₂ = 0/21891=0;

     X₃ = 0/(4225+3)=0;

     X₄ = 106521/157926=0,67

     На  кінець року підприємство теж є потенційним  банкрутом 0,57<0.862. 

          За моделлю Таффлера інтегральний показник загрози банкрутства Z розраховують за  формулою :

                            Z=0,53X₁+0,13X₂+0,18X₃+0,16X₄     (2.4)

де Z –  інтегральний коефіцієнт ;

Х₁ - відношення прибутку до сплати податку до поточних зобов'язань;

Х₂  - відношення поточних активів до загальної суми зобов'язань;

Х₃ - відношення поточних зобов'язань до загальної суми активів;

Х₄ - відношення виручки до суми активів.

     Якщо  величина Z - розрахунку більша 0,3, це свідчить про те, що у фірми непогані довгострокові  перспективи , якщо менше 0,2, то банкрутство більш, ніж імовірне.

     Дана  модель не завжди придатна для вітчизняних  умов господарювання через неоднакову методику відображення інфляційних  факторів, різну структуру капіталу, а також через розбіжності  в законодавчій і інформаційній  базі.

          Z>0,3 – фірма має хороші довгострокові  перспективи.

     Початок звітного року:

        Z=0,53*0+0,13*1,87+0,18*0,12+0,16*1=0,42

      X₁=0/1346=0;

     X₂ =(5775+2)/(27258+1346+0)=1,87;

     X₃ = 1346/17090=0,12;

     X₄ =1.

     На  початок року підприємство має хороші довгострокові перспективи 0,42>0.3

     Кінець  звітного року:

      Z=0,53*0,008+0,13*1,30+0,18*0,12+0,16*1=0,4

     X₁=0/(4225+0)=0;

     X₂ =(10852+3)/(32950+4225+0)=1,30;

     X₃ = 4225/21891=0,12;

     X₄ =1.

     На  кінець року підприємство теж має  хороші довгострокові перспективи  для розвитку 0,4>0.3