Автор: Пользователь скрыл имя, 16 Ноября 2011 в 23:18, курсовая работа
Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражу. Реорганізація підприємства, яка може викликати екологічні, демографічні та інші негативні наслідки, що зачіпають інтереси населення території, повинна погоджуватися з відповідною Радою народних депутатів.
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЛІКВІДАЦІЇ ТА РЕОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА. 5
1.1. Сутність та особливості ліквідації та організації підприємства. 5
1.2. Характеристика етапів ліквідації підприємства. 10
1.3. Функції та повноваження ліквідатора. 18
1.4 Порядок складання та затвердження ліквідаційного балансу. 22
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА САНАЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ТА БАНКРУТСТВА ВАТ « ВІЙТІВЕЦЬКЕ ХЛІБОПРИЙМАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО »
2.1. Аналіз фінансового стану ВАТ « Війтівецьке хлібоприймальне підприємство » 25
2.2. Оцінка санаційної спроможності та ймовірності банкрутства
ВАТ « Війтівецьке хлібоприймальне підприємство » 40
ВИСНОВКИ 49
ЛІТЕРАТУРА 52
Грошові кошти, що належать підприємству, включаючи виручку від розпродажу його майна від ліквідації, після розрахунків по оплаті праці працівників, які працюють на умовах найму, та виконання зобов'язань перед бюджетом, банками, власниками облігацій, випущених товариством та іншими кредиторами, розподіляються між учасниками підприємства у порядку і на умовах, передбачених цим Законом та установчими документами у шестимісячний строк після опублікування інформації про його ліквідацію.
Майно, передане підприємству учасниками у користування, повертається у натуральній формі без винагороди.
У
разі виникнення спорів щодо виплати
заборгованості підприємства, його грошові
кошти не підлягають розподілу між
учасниками до вирішення цього спору
або одержання кредиторами
Поряд з іншими нормативними актами питання ліквідації підприємства регулює розділ VII Закону України від 27.03.91 р. № 887-XII "Про підприємства в Україні". Так, ліквідація підприємства провадиться за рішенням власника, та за участю трудового колективу чи органу, уповноваженого створювати такі підприємства, або за рішенням суду чи господарського суду. Ліквідація підприємства здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником чи уповноваженим ним органом. За їх рішенням ліквідація може провадитись самим підприємством в особі його органу управління. Ліквідаційна комісія або інший орган, який провадить ліквідацію підприємства, вміщує в офіційній пресі за місцезнаходженням підприємства публікацію про його ліквідацію та про порядок i строк заявлення кредиторами претензій. Поряд з цим ліквідаційна комісія (орган, що провадить ліквідацію) оцінює наявне майно ліквідовуваного підприємства, провадить роботу зі стягнення дебіторської заборгованості підприємству, розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс i подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), за винятком тих організацій, які повністю утримуються за рахунок бюджету i не займаються підприємницькою діяльністю. Майно, що залишилось після задоволення претензій кредиторів i членів трудового колективу, використовується за вказівкою власника. Підприємство вважається ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.
Якщо у підприємства на момент ліквідації залишилася непогашена кредиторська заборгованість, вона підлягає зарахуванню до складу валових доходів i відображається в рядку 5.1 додатка "Д" до декларації про прибуток підприємства.
підприємство отримало фінансову допомогу на зворотній основі та не повернуло до моменту ліквідації, воно повинно на цю суму збільшити валовий дохід
На суми виданих, але не погашених до моменту ліквідації векселів необхідно збільшити валовий дохід
Якщо у підприємства немає збитків, тобто воно працює прибутково, то при ліквідації воно повинно повернути, щонайменше, всі внески до статутного фонду своїх власників (учасників). Особливо цікаво, з точки зору процедури повернення, коли власником (учасником) є нерезидент. У випадках неповернення внеску до статутного фонду якомусь власнику (учаснику) потрібно оподаткувати суму внеску податком на прибуток.
Якщо у підприємства - продавця товарів (робіт, послуг) є безнадійна заборгованість, воно має право зменшити суму валового доходу звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) - рядок 17 декларації про прибуток підприємства. Але зазначене зменшення здійснюється лише у випадку, коли платник податку звернувся із заявою до суду (арбітражного суду) щодо стягнення заборгованості з такого покупця та є відповідне рішення суду (арбітражного суду).
Слід з'ясувати, чи не включило підприємство до складу валових витрат суми безнадійної дебіторської заборгованості, що виникли в 1995-1996 р., термін позовної давності яких минув. Відповідно до листа ДПА України від 28.09.99 р. № 8146/5/15-1116 суми такої безнадійної заборгованості не підлягають включенню до валових витрат. Також не підлягають включенню до валових витрат суми безнадійної дебіторської заборгованості, що виникли після 01.07.97 р., термін позовної давності за якими не минув.
Якщо у підприємства є значні суми дебіторської заборгованості, а листування (правові документи) між сторонами свідчить про перевідступлення права вимоги заборгованості (тим більше якщо третя сторона є пов'язаною особою для підприємства, що ліквідується), це повинно бути належним чином відображено в податковому та бухгалтерському обліку як у підприємства, що ліквідується, так i у третьої сторони.
Якщо
у підприємства в балансі відображались
фінансові вкладення, потрібно звернути
увагу на те, чи повернено їх підприємству
при ліквідації. У разі неповернення -
за рахунок яких джерел їх списано (чи
не збільшено валових витрат на суму таких
фінансових вкладень). Якщо внаслідок
ліквідації платник податку - власник
корпоративних прав отримує на свою частку
кошти або майно, а вартість їх перевищує
балансову вартість таких корпоративних
прав, то сума перевищення включається
до валового доходу такого платника відповідно
до пп. 7.8.8 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств".
Етапи ліквідації підприємства:
1 Подання заяви
Заяву про порушення справи про банкрутство може подати кредитор, що має докази безспірної простроченої протягом 3 місяців кредиторської заборгованості в розмірі не менше 300 мінімальних розмірів зарплати (МРЗ).
Заява подається до господарського суду за місцезнаходженням боржника. Вимоги до письмової заяви про порушення справи про банкрутство містяться в ст. 7 Закону про банкрутство. Також заява повинна відповідати вимогам, зазначеним у статті 54 Господарського процесуального кодексу України.
Для звернення до суду необхідно сплатити державне мито, яке становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - пп. "б" п. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито", а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що складає 118 грн. згідно з постановою КМУ "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" від 21.12.2005 р. N 1258.
Кредитор - стосовно приватних підприємців справу про банкрутство не можуть порушити кредитори за вимогами особистого характеру (аліменти, відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров'ю, тощо), проте вони мають право заявляти свої вимоги в процесі провадження справи про банкрутство.
Докази - неоплачені виставлені рахунки, постанова про повернення виконавчого документа у зв'язку з відсутністю у боржника майна.
Безспірна - заборгованість, визнана боржником, судом, підтверджена виконавчим написом нотаріуса.
Кредитори, що мають заборгованість, не визнану жодною з указаних вище осіб, ініціювати банкрутство боржника не можуть.
Зустрічаються випадки, коли після порушення справи про банкрутство боржник відкликає свої відповіді на претензії з визнанням вимог кредиторів як помилково визнаних. Такі "варіанти" приймаються судом, якщо боржник може підтвердити, що ніякої заборгованості перед кредитором у нього фактично не існує.
Прострочена - термін виконання зобов'язання настав не менше як за 3 місяці до подання заяви, але заборгованість погашена не була.
3 місяці - для фермерських господарств такий термін прирівнюється до 6-ти місяців.
У випадку, якщо боржник фактично припинив свою діяльність, відсутній і визначити його місцезнаходження неможливо, заява може бути подана незалежно від настання терміну виконання зобов'язань.
Заборгованість - заява кредитора може ґрунтуватися на об'єднаній заборгованості (окрім заборгованості, повністю забезпеченої заставою) боржника за різними зобов'язаннями перед цим кредитором, а також на об'єднаних вимогах кредиторів до одного боржника (необхідні підписи всіх кредиторів).
У випадку, якщо боржник фактично припинив свою діяльність, відсутній і визначити його місцезнаходження неможливо, заява може бути подана незалежно від розміру вимог кредитора.
Цей мінімальний розмір не обов'язковий, коли заяву про порушення справи про банкрутство подає власне боржник.
Боржником, щодо якого може бути порушено справу про банкрутство, є суб'єкт підприємницької діяльності - фізична або юридична особа.
Казенні підприємства не є суб'єктами банкрутства (ч. 3 ст. 209 ГК).
Можливе заявлення вимог, що витікають із зобов'язань у натурі, за умови визначення їх в грошовому еквіваленті відповідного зобов'язання (наприклад, у розмірі вартості продукції, що підлягає поставці).
Якщо вимога виражена в іноземній валюті, її необхідно конвертувати в національну валюту України за курсом НБУ на дату подання вимоги до господарського суду.
Порушення справи вигідне для кредитора якщо не можливістю повернути заборгованість, то хоча б можливістю юридично зафіксувати безнадійну кредиторську заборгованість для правильного її відображення в бухгалтерському та податковому обліку і мінімізації податків.
У разі неплатоспроможності (неможливості задовольнити всі вимоги кредиторів у повному обсязі) боржник протягом місяця зобов'язаний самостійно звернутися до господарського суду для порушення справи про банкрутство (ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство). Інакше:
-
якщо факт неплатоспроможності
виявлено в процедурі
-
при приховуванні стійкої
* Матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що менше ніж сума заборгованості, за наявності якої законом надається право кредиторам порушувати справу про банкрутство.
2. Порушення справи
Протягом 5 днів з моменту надходження заяви про порушення справи про банкрутство господарський суд вирішує його подальшу долю: приймає заяву, відмовляє в прийнятті заяви (ч. 2 ст. 8 Закону про банкрутство) або повертає заяву без розгляду (ст. 9 Закону про банкрутство).
Якщо заяву залишено без розгляду, господарський суд вирішує питання про порушення провадження у справі про банкрутство за заявою іншого кредитора у порядку календарної черговості надходження цієї заяви до господарського суду.
Заявник може також відкликати свою заяву (ст. 10 Закону про банкрутство).
Не пізніше дати проведення підготовчого засідання (30 днів з моменту прийняття заяви про порушення справи), про яку сторонам повідомляється в ухвалі госпсуду про порушення провадження у справі, боржник повинен надати відзив суду і заявнику на заяву про порушення справи про банкрутство.
Вимоги до такого відзиву сформульовані в ч. 3 ст. 11 Закону про банкрутство. Відсутність відзиву боржника не припиняє провадження у справі, проте слід пам'ятати, що згідно з п. 5 ст. 83 ГПК господарський суд має право стягнути в дохід державного бюджету з винної сторони штраф у розмірі до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.
Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на його майно.
За клопотанням приватного підприємця-боржника майно (частка майна) може бути звільнене з-під арешту у разі укладення договору доручення або іншого забезпечення виконання зобов'язання громадянина-підприємця третіми особами.
Згідно з ч. 3 ст. 212 ГК з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство реорганізація юридичної особи - боржника власником (уповноваженим ним органом), а також передача майна боржника до статутного фонду допускаються тільки у випадках і порядку, передбачених законом.