Ліквідація підприємства

 

            Ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) порядку.

     Господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження:

• розпорядника майна;
• або (та) керуючого санацією боржника.

                За клопотанням ліквідатора, погодженим  з комітетом кредиторів, господарський  суд призначає членів ліквідаційної  комісії. У разі ліквідації  державного підприємства або підприємства, у статутному фонді якого державна частка складає більш ніж двадцять п'ять відсотків, господарський суд призначає членами ліквідаційної комісії представника державного органу з питань банкрутства та при необхідності - органу місцевого самоврядування.

     Ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної  процедури в порядку:

• встановленому Законом;
• та іншими нормативно-правовими актами.

     Ліквідатор  з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

• приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;
• виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;
• здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;
• аналізує фінансове становище банкрута;
• виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;
• очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;
• пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;
• має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 31 Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;
• з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;
• заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими;
• з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника;
• вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;
• передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;
• реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому Законом;
• повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;
• здійснює інші повноваження, передбачені Законом.

     Протягом  п'ятнадцяти днів з дня призначення  ліквідатора відповідні посадові особи  банкрута зобов'язані передати:

• бухгалтерську;
• та іншу документацію банкрута;
• печатки;
• і штампи;
• матеріальні;
• та інші цінності банкрута ліквідатору.

     У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи  банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

     З дня призначення ліквідатора  до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

     Ліквідатор (арбітражний керуючий) має право  замовити виготовлення дубліката печатки  та штампів у разі їх втрати.

     При здійсненні своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства  несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

     Ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів в установленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

     Майно, на яке звертається стягнення  у ліквідаційній процедурі, оцінюється арбітражним керуючим у порядку, встановленому законодавством України. Для майна, яке продається на аукціоні, оціночна вартість є початковою. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору спеціалістів з оплатою їх послуг:

• за рахунок коштів, одержаних від виробничої діяльності боржника, визнаного банкрутом;
• або реалізації його майна;
• якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

     Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута:

• на відкритих торгах;
• якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута.

     Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог  кредиторів, у порядку, встановленому  Законом та у першу чергу задовольняються  також витрати, пов'язані:

• з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді;
• та роботою ліквідаційної комісії;
• у тому числі витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з:
• утриманням;
• і збереженням майнових активів банкрута.

 
 
 
 
     

4.  Порядок складання та затвердження ліквідаційного балансу.

 

     Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, доякого додаються:

       показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

     § відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

     § копії договорів купівлі-продажу  та акти приймання-передачі майна;

     § реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог  кредиторів;

     § документи, які підтверджують погашення  вимог кредиторів.

     Господарський суд після заслуховування звіту  ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.

     Якщо  за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

     Якщо  майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо в неї залишилося майнових активів менше, ніж вимагається для її функціонування згідно із законодавством.

     Якщо  ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної  маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

     Коли  завершено реалізацію майнових об'єктів, що входять до складу ліквідаційної маси й необхідні для повного задоволення всіх вимог кредиторів, а виручені суми розподілені між ними, ліквідаційна комісія має скласти й подати до арбітражного суду на затвердження звіт про виконану роботу та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

     1) показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

     2) відомості про реалізацію об'єктів  ліквідаційної маси з посиланням  на укладені договори купівлі-продажу;

     3) копії договорів купівлі-продажу та акти приймання — передачі майна;

     4) реєстр вимог кредиторів з  даними про розміри погашених  вимог кредиторів;

     5)документи,  які підтверджують погашення  вимог кредиторів. Ліквідаційним є такий баланс підприємства, який складається після виконання ліквідаційних процедур — реалізації майнових об'єктів, що входять до складу ліквідаційної маси і необхідні для повного задоволення претензій кредиторів, та розподілу виручених сум між кредиторами.

     Ліквідаційна  процедура впливає на стан активів  і пасивів підприємства. В ліквідаційному балансі наводяться показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації) і відбивається стан активів та пасивів після розподілу виручених сум.

     Залежно від фінансового стану підприємства, що ліквідується, можливі різні комбінації активних і пасивних статей ліквідаційного балансу. Основні з них:

     1. Якщо діяльність підприємства  була прибутковою, то після  виконання ліквідаційних процедур  і задоволення претензій кредиторів  в активі ліквідаційного балансу  залишаться майно, нематеріальні активи, грошові кошти і (або) дебіторська заборгованість. У пасиві — власний. капітал (статутний фонд, резервні фонди й прибуток).

     2. Якщо підприємство було збитковим, то суми всіх його активів, навіть за умови їх повної реалізації (перетворення на грошові кошти), може не вистачити для проведення повних розрахунків з кредиторами. Тоді в активі балансу не буде нічого, а в пасиві в першому розділі буде відбито непокриті збитки (зі знаком “мінус”); у четвертому розділі — суми непогашеної кредиторської заборгованості. При цьому четвертий розділ пасиву дорівнюватиме від'ємному значенню першого його розділу.

     3. Якщо ліквідаційна комісія не виявила майна боржника, це не звільняє її від обов'язку подати до господарського суду ліквідаційний баланс, який засвідчував би відсутність майна в банкрута. Наприклад, у справах про банкрутство так званих фіктивних фірм, що порушуються переважно за заявою податкових органів, здебільшого, будь-які активи боржника відсутні, а достовірних відомостей про пасиви немає. Отже, у всіх статтях ліквідаційного балансу (крім заборгованості перед бюджетом) стоятимуть прочерки, а у статті “Розрахунки з бюджетом” буде відбито суму непогашеної заборгованості перед державою.

     Достовірність і повнота, ліквідаційного балансу мають, бути підтверджені аудитором (аудиторською фірмою). Ця вимога не стосується тих організацій, які повністю утримуються за рахунок бюджету і не здійснюють підприємницької діяльності, а також коли йдеться про банкрутство фіктивних фірм за відсутності будь-якої відомості про їх місцезнаходження. Ліквідаційний баланс підписують голова ліквідаційної комісії, секретар комісії та один із її членів.

 

     РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА САНАЦІЙНОЇ СПРОМОЖНОСТІ ТА БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА 

     2.1. Аналіз фінансового  стану підприємства 

     Аналіз  фінансових результатів і фінансового стану підприємницької діяльності є важливим елементом фінансового менеджменту. Саме цей інструмент збору та обробки економічної інформації є основою прийняття управлінських рішень на мікрорівні, тобто на рівні суб’єктів господарювання.

     Фінансовий  стан - важлива характеристика економічної  діяльності підприємства. Він визначає його платоспроможність, конкурентноздатність, виявляє  потенціал підприємства в діловому партнерстві, оцінює гарантовані  економічні інтереси самого підприємства і його партнерів з фінансових та інших відносин.

        Горизонтальний аналіз є видом порівняльного аналізу. За допомогою цього методу визначаються абсолютні і відносні відхилення статей, розділів балансу порівняно з початком звітного періоду, минулим періодом. (див. табл.2.1)Вертикальний аналіз використовується для вивчення структури активів, власного капіталу і зобов’язань шляхом розрахунку питомої ваги окремих статей (розділів) в підсумкових показниках.

    Активи - це економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, які використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку Згідно з П(С) БО2 „Баланс” активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких як очікується, приведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.