Ліквідація підприємства

     У справах, де суб'єктами банкрутства  виступають юридичні особи, заходи забезпечення позову застосовуються тільки за клопотанням  сторін, учасників провадження або за власною ініціативою суду у справі про банкрутство.

     При отриманні органами державної податкової служби інформації про порушення справи про банкрутство платника податків органом державної податкової служби приймається рішення про проведення позапланової виїзної перевірки таких платників податків (п. 8.2 Інструкції про порядок обліку платників податків).

     3.Опублікування оголошення про ліквідацію

          Робота ліквідаційної комісії починається з опублікування оголошення про ліквідацію підприємства, в якому зазначаються порядок і строки заявлення кредиторами претензій.

     В яких виданнях може здійснюватися опублікування? У ст. 60 ГКУ передбачено, що ліквідаційна комісія чи інший орган, який провадить ліквідацію суб’єкта господарювання, поміщає в одному з друкованих органів, зазначених у п. 10 ст. 58 ГКУ, повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заявлення кредиторами претензій. Які ж це друковані органи? До них, зокрема, віднесено: спеціальний додаток до газети «Урядовий кур’єр», офіційні друковані видання органу державної влади чи органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб’єкта господарювання.  

     У той же час нагадаємо: якщо вартості майна підприємства не вистачає для  задоволення претензій кредиторів, таке підприємство має ліквідуватися в порядку, встановленому Законом про банкрутство. А виходячи з визначення «офіційні друковані органи», даного у ст. 1 Закону про банкрутство, до офіційної преси належать газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур’єр».

     4. Арбітражний керуючий

     З метою забезпечення майнових інтересів  кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження  у справі про банкрутство або  в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна (ч. 1 ст. 13 Закону про банкрутство) - особа, що має відповідну ліцензію і не зацікавлена стосовно боржника або кредиторів, що здійснює функції розпорядника і керуючого майном боржника.

     Кредитори мають право запропонувати суду свою кандидатуру розпорядника майном.

     Розпорядник майном діє на стадії порушення справи про банкрутство. Згодом він може бути призначений також керуючим санацією або ліквідатором підприємства.

     Виходячи із значущості фігури арбітражного керуючого (його основні повноваження сформульовані в чч. 8, 9, 11 - 13 ст. 13, чч. 5, 6, 10, 11 ст. 17, ст. 25 Закону про банкрутство) його кандидатура (керуючого санацією, ліквідатора) остаточно визначається комітетом кредиторів (який згідно з ч. 2 ст. 210 ГК створюється у разі, якщо до одного боржника мають грошові вимоги одночасно два або більше кредиторів). Рішення приймається більшістю голосів (кредитори мають кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог, кратній 1000 грн.). У зв'язку з цим існує небезпека, що деякі "несумлінні" кредитори організовуватимуть масове скуповування боргів до проведення відповідних зборів.

     Необхідно відзначити також, що оплата праці арбітражного керуючого, як правило, здійснюється за рахунок кредиторів. Кредитори також мають право виплачувати арбітражному керуючому додаткову винагороду, у зв'язку з чим небезпека того, що арбітражний керуючий більше "симпатизуватиме" фінансуючій його "руці", не виключається.

     На  випадок завдання шкоди боржнику і кредиторам діяльність арбітражного керуючого підлягає обов'язковому страхуванню (ч. 7 ст. 3¹ Закону про банкрутство). Порядок такого обов'язкового страхування повинен визначатися окремим законом.

     Арбітражний керуючий - ліквідатор діє звичайно в справах, у яких суб'єктом банкрутства виступають юридичні особи. У справах про банкрутство приватних підприємців арбітражного керуючого замінює державний виконавець. Арбітражний керуючий може брати участь у справах про визнання громадянина-підприємця банкрутом як ліквідатор у випадках, коли існує необхідність управління нерухомим майном або цінним рухомим майном (ч. 7 ст. 48 Закону про банкрутство).

     5. Заходи забезпечення

     А) Загальні заходи забезпечення

     Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство або за своєю ініціативою вжити заходів із забезпечення вимог кредиторів.

     Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або за власною  ініціативою може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна.

     Б) Усунення керівника 

     За  клопотанням сторін, учасників провадження  у справі про банкрутство або  розпорядника майна, яке містить  відомості про перешкоджання  керівником боржника діям розпорядника майна, а також про здійснення керівником боржника дій, що порушують права і законні інтереси боржника та кредиторів, господарський суд має право усунути керівника боржника з посади і покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна.

     В) Мораторій 

     Одночасно з порушенням справи про банкрутство з метою збереження ліквідаційної (конкурсної) маси боржника ухвалою суду вводиться мораторій - припинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, направлених на забезпечення виконання цих зобов'язань і зобов'язань із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, окрім вимог щодо:

     - заробітної плати; 

     - авторських винагород; 

     - аліментних зобов'язань; 

     - відшкодування шкоди, заподіяної  життю або здоров'ю. 

     Дія мораторію припиняється з дня  припинення провадження у справі про банкрутство. Дія мораторію не розповсюджується на задоволення вимог кредиторів, яке здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 Закону про банкрутство, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі у порядку черговості.

     Відсутність нарахування фінансових санкцій  за невиконання грошових зобов'язань, припинення нарахування пені за податковими  зобов'язаннями, заборона стягнення  за виконавчими документами (ч. 4 ст. 12 Закону про банкрутство) в процесі  мораторію часто привертають "несумлінних банкрутів", фіктивність неплатоспроможності яких переслідується в кримінальному порядку (ст. 218 КК). Встановивши факт фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника, суд відмовляє боржнику в задоволенні заяви про визнання банкрутом і застосовує санкції, передбачені законом (ч. 2 ст. 215 ГК).

     6. Пред'явлення вимог

     З метою виявлення всіх кредиторів і осіб, що бажають  взяти участь у санації боржника, суд на підготовчому засіданні своєю ухвалою зобов'язує кредитора, що ініціював банкрутство, подати в десятиденний термін оголошення до офіційних друкованих органів ("Голос України" або "Урядовий кур'єр") про порушення справи про банкрутство (ч. 5 ст. 11 Закону про банкрутство). До 14.07.2002 (дати набрання чинності змінами від 07.03.2002 р. до Закону про банкрутство) оголошення про банкрутство могло публікуватися також у друкованих органах відповідної обласної ради за місцезнаходженням боржника, тому інформацію у справах, порушених до вказаної дати, слід шукати також у місцевій пресі.

     Для розміщення оголошення в одну з указаних вище газет необхідно подати документ про оплату, зразок оголошення (яке  повинне містити повне найменування боржника, його поштову адресу, банківські реквізити, найменування та адресу господарського суду, номер справи, відомості про розпорядника майна) та ухвалу господарського суду, що зобов'язує заявника подати оголошення.

     Існує думка, що на підставі ст. ст. 9, 10, 14, 29 Закону України "Про інформацію" особи, яким стало відомо про винесення ухвали суду, що зобов'язує заявника опублікувати оголошення про порушення справи про банкрутство, мають повне право опублікувати таке оголошення самостійно. Проте, враховуючи значення ініціюючої банкрутство особи, а також те, що у випадку, якщо кредитор не опублікує оголошення протягом 10 днів з моменту винесення відповідної ухвали, госпсуд має право залишити заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду, вказану вище думку не можна визнати за юридично правильну.

     Протягом 30 днів після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство всі кредитори за зобов'язаннями, термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство, повинні пред'явити до боржника свої вимоги.

     Вказаний 30-денний термін для конкурсних кредиторів (кредиторів за вимогами до боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і не забезпечені заставою майна боржника) граничний і не підлягає відновленню, незалежно від причин пропуску (поважні чи ні), а незаявлені у вказаний термін грошові вимоги вважаються погашеними (що є одним з властивих інституту банкрутства способів припинення зобов'язань, направлений на фінансове оздоровлення боржника).

     Тому  рекомендується або щодня проглядати офіційні друковані видання, в яких повинні публікуватися оголошення про порушення справи про банкрутство, щоб не пропустити можливе банкрутство свого боржника, або користуватися базою даних ЛІГАБізнесІнформ "Банкрутство та ліквідація підприємств", яка оперативно забезпечить Вас необхідною інформацією.

     Після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання терміну виконання зобов'язань мають право подати заяви з грошовими вимогами до боржника (ч. 15 ст. 11 Закону про банкрутство).

     Заяви з обґрунтуванням вимог у цей  термін також можуть подати кредитори  за вимогами, що витікають із зобов'язань  по заробітній платі, авторських винагород, із відшкодування шкоди, заподіяної життю або здоров'ю, за аліментними  зобов'язаннями. Цим правом варто скористатися, бо у разі визнання боржником або судом вищезгаданих вимог останні увійдуть до реєстру вимог кредиторів. Кредитори за цими вимогами утворюють раду кредиторів, що має право обирати й достроково припиняти повноваження членів комітету кредиторів. Останньому надані досить широкі повноваження (готувати та укладати мирову угоду, звертатися до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, продовження терміну її проведення, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого і призначення нової кандидатури, надавати згоду на укладання арбітражним керуючим договорів, щодо яких є зацікавленість, та інші повноваження).

     Саме  комітет кредиторів вирішує долю пасивів боржника, а не індивідуально кожен кредитор щодо своєї "частки", хоча грошові вимоги останніх і персоніфіковані в загальній масі зобов'язань.

     Для звернення до суду з майновими  вимогами після оголошення про порушення  справи про банкрутство кредиторам необхідно сплатити державне мито, що становить 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - пп. "б" п. 2 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито", а також витрати на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що складає 118 грн. згідно з постановою КМУ "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" від 21.12.2005 р. N 1258. Копії заяв і доданих до них документів направляються кредиторами боржнику і розпоряднику майном.

       7. Задоволення вимог кредиторів

     У процесі ліквідаційної процедури  всі вимоги кредиторів задовольняються  у порядку черговості (див. таблицю).

     Вимоги  кожної наступної черги задовольняються  після повного погашення вимог попередньої черги.

     У разі недостатності коштів для задоволення  вимог однієї черги вимоги задовольняються  пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги.

     Виняток з цього правила становлять випадки, вказані в п. 4 листа ВГС від 17.04.2002 N 01-8/447, де, зокрема, зазначено, що якщо після продажу майна банкрута виручених коштів не вистачає для задоволення інших вимог першої черги, окрім вимог заставодержателя, всі правила першої черги повинні задовольнятися за правилами про конкуренцію різних вимог. Але при цьому спочатку повинні задовольнятися вимоги, необхідні для проведення самої ліквідаційної процедури (витрати, пов'язані із здійсненням справи про банкрутство) і надання мінімальних соціальних гарантій персоналу (вихідна допомога працівникам банкрута, що вивільняються).

     Нараховані  при продажу майна банкрута відповідні податки підлягають сплаті також  тільки у порядку черговості, тобто  в третю чергу (див. роз'яснення  ВАСУ "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного  законодавства у вирішенні спорів" від 10.08.2000 N 01-8/413). 
 
 

     

3. Функції та повноваження ліквідатора