Ліквідація підприємства

 

    Використовуючи  даний метод можна зробити  висновок, що у попередньому періоді  його фінансовий стан був стабільно нестійким оскільки підприємство мало нестачу власних обігових коштів у розмірі 23618тис.грн., також нестача спостерігається у загальній величині джерел формування запасів і витрат. Що стосується звітного періоду то підприємство продемонструвало нестачу тільки у власних обігових коштів у розмірі 31181тис.грн., а надлишок по інших категоріях.

    Оцінку  фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на основі комплексу таких показників:

    1) коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) – показує, яку частину в загальних вкладеннях у підприємство становить власний капітал, і характеризує фінансову незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансової діяльності. Нормативне значення > 0,5;

    2) коефіцієнт заборгованості означає скільки позичкових коштів припадає на одну гривню власних коштів, вкладених в активи підприємства. Зростання показника в динаміці свідчить про посилення залежності підприємства від інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки. Нормативне значення коефіцієнта менше 1;

    3) коефіцієнт фінансової стабільності  – показує співвідношення власних  і залучених коштів, вкладених  у діяльність підприємства, і  характеризує здатність підприємства  залучати зовнішні джерела фінансування. Нормативне значення > 1;

    4) коефіцієнт концентрації залученого  капіталу характеризує частку  позикових коштів у загальній  сумі коштів, вкладених у майно  підприємства, є доповненням коефіцієнта  концентрації власного капіталу - їх сума дорівнює 1;

    5) коефіцієнт залежності підприємства від довгострокових зобов’язань характеризує відношення суми довгострокових зобов’язань до суми власних коштів. Але в наш час знайдеться дуже мало підприємств, які охочі користуватись довгостроковими кредитами, а ще менше у нас фінансових установ, які хочуть їх надати. Невпинне зростання цього показника на протязі декількох звітних періодів може призвести до втрати платоспроможності;

    6) коефіцієнт маневреності власного  капіталу показує яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби. Нормативне значення ≥ 0,25;

    7) коефіцієнт інвестування характеризує ступінь покриття необоротних активів власним капіталом (>1);

    8) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами – показує ступінь покриття оборотних активів власними джерелами (> 0,1).

    9) коефіцієнт довгострокового залучення  позикових коштів – характеризує  залежність підприємства від  зовнішніх джерел фінансування  і вимірюється співвідношенням  довгострокових зобов’язань і довгострокового капіталу. Розрахунок показників необхідно здійснювати, чітко розмежувавши активи на оборотні та необоротні, а зобов’язання на поточні та довгострокові. Алгоритм розрахунку показників за даними балансу на кожному підприємстві має свої особливості.

    Таблиця 2.6.- Відносні показники фінансової стійкості

Продовження таблиці 2.6.

 

    Більшість показників мають значення які відповідають теоретично допустимим. Покозники свідчать про деякі послаблення фінансовою стійкості на кінець року. По динаміці показників можна визначити що спостерігається негативна динаміка по більшості показників, але в цілому фінансовий стан підприємства можна характеризовати як стійкий.

     Ліквідність балансу - один із показників платоспроможності. Це здатність оборотних активів  перетворюватись в готівку, необхідну  для нормальної фінансово-господарської  діяльності. Іншими словами, це можливість швидко реалізовувати наявні засоби для оплати у відповідні терміни своїх першочергових зобов’язань, а також непердбачуваних боргів.

     Величиною, оберненою ліквідності балансу  за часом перетворення активів в  грошові засоби, є ліквідність  активів. Чим менше часу потрібно для перетворення даного виду активів в гроші, тим вища його ліквідність.

     Аналіз  ліквідності балансу у порівнянні засобів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розміщених в порядку спадання ліквідності  із зобов’язаннями по пасиву, згрупованих  за строками їх погашення і розміщеними у порядку зростання строків.

     В залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в  грошові засоби, активи підприємства поділяються на наступні групи:

     - найбільш  ліквідні активи (А1)  - грошові засоби підприємства і короткострокові фінансові вкладення  (цінні папери);

     - швидкореалізовувані активи  (А2) - дебіторська заборгованість;

     - повільнореалізовувані активи (А3) - запаси і витрати, інші оборотні  активи;

     - важкореалізовувані активи ( А4) - необоротні  активи .

     Пасиви  балансу групуються по ступені строковості  їх оплати:

     - найбільш строкові зобов’язання (П1) - до них відноситься кредиторська  заборгованість, а також позики, що не погашені в строк.

     В складі найбільш строкових зобов’язань  позики для працівників враховуються лише в розмірі перевищення над величиною розрахунків з працівниками по отриманим ними позиками – це перевищення означає використання цільових позик банку не за призначенням, і тому повинно бути забезпечено найбільш ліквідними активами для термінового погашення.

1. короткострокові пасиви (П2) – короткострокові кредити і позикові кошти;
2. довгострокові пасиви (П3) – довгострокові кредити і позикові кошти;
3. постійні пасиви (П4) - власний капітал.

       Для збереження балансу активу  і пасиву підсумок цієї групи зменшується на величину витрат майбутніх періодів.

     А₁ > = П₁

     А₂ > = П₂

     А₃ > = П₃

     А₄ < = П₄

    Аналізуючи  таблицю, бачимо, що на початок року його не можна вважати ліквідним, так як одне із співвідношень груп активів і пасивів не відповідає умовам  абсолютної ліквідності. На кінець року баланс ліквідний.

      На  початок року:  А₁ < П₁   На кінець року:  А₁ > П₁

                А₂ > П₂                        А₂ > П₂

                           А₃ < П₃                        А₃ <П₃

                                А₄ >П₄                                  А₄ <П₄ 

     Таблиця 2.7.-Аналіз ліквідності балансу

 

    Перша нерівність А₁ < П₁(на початок періоду) говорить про те, що найбільш ліквідні активи не покривають найбільш термінові зобов’язання. На кінець року дана умова виконується.

      Порівняння  відповідних активів і пасивів  другої групи (А₂>П₂) характеризує тенденцію збільшення поточної ліквідності в найближчій перспективі. Перспективну ліквідність можна визначити також, порівнявши повільнореалізовувані активи з довгостроковими зобов’язаннями.

      Невиконання останньої умови говорить, що власний капітал неперекриває необоротні активи підприємства, тобто частина власного капіталу невикористовується на формування оборотного капіталу.

      В цілому стан досліджуваного підприємства характеризується як стійкий, оскільки для погашення найбільш термінових зобов’язань вистачає грошових коштів. Спостерігається тенденція покращення платоспроможності на кінець періоду.

    Важливо знати, за рахунок яких засобів забезпечується ліквідність та платоспроможність  підприємства. Тому для їх ефективного  виміру використовують цілу систему показників (коефіцієнтів), найбільш важливими серед яких є:

    1) коефіцієнт абсолютної ліквідності  характеризує здатність підприємства  виконати свої поточні зобов’язання  з абсолютно ліквідних активів,  тобто показує ту частину поточних  зобов’язань, яка може бути негайно погашена. Теоретично нормальне значення 0,2 – 0,3.

    2) коефіцієнт критичної ліквідності.  Характеризує частину короткострокових  позичкових зобов’язань, які  можуть бути погашені не лише  за рахунок грошових коштів, а  також за рахунок короткострокових цінних паперів та дебіторської заборгованості. В західній літературі приводиться орієнтовне нижнє значення показника 1. Однак, ця оцінка має умовний характер. Аналізуючи динаміку цього коефіцієнта, необхідно звертати увагу на фактори, що зумовили його зміни. Так, якщо зростання коефіцієнта критичної ліквідності було пов’язане, в основному, із зростанням дебіторської заборгованості, навряд чи це характеризує діяльність підприємства з позитивної сторони.

    3) коефіцієнт поточної ліквідності показує, в якій мірі поточні зобов’язання покриваються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань. Якщо співвідношення менше (нижче) ніж 1:1, то поточні зобов’язання перевищують поточні активи, що означає наявність високого фінансового ризику, так як у підприємництві готівкові кошти більш важливі, ніж прибуток. Низький рівень ліквідності може свідчити також про ускладнення збуту продукції або погану організацію матеріально – технічного постачання.