Фінансовий стан підприємства, його оцінка та шляхи поліпшення (на прикладі ПАТ «Мотор Січ»)

Для підприємств  якщо Z < 0 – ймовірно, що підприємство залишиться платоспроможнім, що й спостерігаємо для ПАТ «Мотор Січ», всі коефіцієнти менші від 0.

Рис. 3.1. Оцінювання ймовірності банкрутства за допомогою двофакторної моделі ПАТ «Мотор Січ» за 2008-2010 роки.

 

Модель  Спрінгейта передбачає розрахунок інтегрального показника, за допомогою якого здійснюється оцінка ймовірності визнання підприємства банкрутом:

Z = 1,03 * А + 3,07 * В + 0,66 * С + 0,4 * D

де, А – співвідношення робочого капіталу та загальної вартості активів;

В – рентабельність активів;

С – співвідношення прибутку до сплати податків та короткострокової заборгованості;

D – оборотність активів.

Таблиця 3.1

Оцінювання ймовірності банкрутства  підприємства ПАТ «Мотор Січ»

за допомогою моделі Спрінгейта

Назва показника	Коефіцієнт вагомості	Значення показника			Узагальнюючий результат
		2008	2009	2010
Співвідношення робочого капіталу та загальної вартості активів	1,03	0,2	0,33	0,35	0,29
Рентабельність активів	3,07	0,001	0,18	0,2	0,127
Співвідношення прибутку до сплати податків та короткострокової заборгованості	0,66	0,009	0,7	0,74	0,66
Оборотність активів	0,4	0,063	0,97	0,96
Значення Z рахунку	х	0,47	1,74	1,85	1,35

 

Аналізуючи показники ймовірності  банкрутства за допомогою моделі Спрінгейта, сер. Значення Z = 1,35. Це вказує на те, що ПАТ «Мотор Січ» не являється банкрутом, хоча у 2008 році значення Z-рахунку було менше за 0,862 (нормативне значення) і було віднесе до категорії банкрутів, та у 2009 і 2010 років, п-во посилило свої позиції.

 

Рис.3.2. Оцінювання ймовірності банкрутства за допомогою моделі Спрінгейта

Модель  Лиса передбачає оцінку ймовірності банкрутства підприємства на основі чотирифакторної моделі Z – показника:

Z = 0,063 * Х₁ + 0,092 * Х₂ + 0,057 * Х₃ + 0,001 * Х₄

де, Х₁ – частка оборотного капіталу у активах;

Х₂ – співвідношення прибутку від реалізації та активів;

Х₃ – співвідношення нерозподіленого прибутку та активів;

Х₄ – співвідношення власного та позикового капіталу.

Таблиця 3.2

Оцінювання ймовірності банкрутства  підприємства ПАТ «Мотор Січ»

за допомогою моделі Лиса

Назва показника	Коефіцієнт вагомості	Значення показника			Узагальнюючий результат
		2008	2009	2010
Частка оборотного капіталу у активах	0,063	0,65	0,67	0,69	0,67
Співвідношення прибутку від реалізації та активів	0,092	0,21	0,38	0,38	0,32
Співвідношення нерозподіленого  прибутку та активів	0,057	0,18	0,33	0,43	0,31
Співвідношення власного та позикового капіталу	0,001	1,04	1,54	1,62	1,4
Значення Z рахунку	х	0,07	0,098	0,1	0,09

 

Середнє значення Z – рахунку за допомогою моделі Лиса становить 0,09, дане значення є значно більше від граничного (0,037), що свідчить про те що підприємству ПАТ «Мотор Січ» не загрожує банкрутство. Це ілюструє рис. 3.3

Рис.3.3 Оцінювання ймовірності банкрутства за допомогою  моделі Лиса

Модель Таффлера;

Z = 0,53 * Х₁ + 0,13 * Х₂ + 0,18 * Х₃ + 0,16 *Х₄

де, Х₁ – співвідношення прибутку від реалізації та короткострокових зобов’язань;

Х₂ – співвідношення оборотних активів та суми зобов’язань;

Х₃ – співвідношення короткострокових зобов’язань та активів;

Х₄ – оборотність активів.

Отже, розрахуємо Z - рахунок для ПАТ «Мотор Січ»:

2008р.:  Z  = 0,53 * 0,45 + 0,13 * 1,33 + 0,18 * 0,45 + 0,16 * 0,63 = 0,6

2009р.: Z = 0,53 * 1,13 + 0,13 * 1,7 + 0,18 * 0,34 + 0,16 * 0,97 = 1,04

2010р.: Z = 0,53 * 1,12 + 0,13 * 1,81 + 0,18 * 0,34 + 0,16 * 0,96 = 1,04

Виходячи з розрахунків середнє  значення  Z-рахунку протягом аналізованого періоду за допомогою моделі Таффлера становить 0,89, що вище граничного (0,3), це говорить про те, що у підприємства ПАТ «Мотор Січ» непогані довгострокові перспективи.

На основі проведеного вище аналізу  можна сказати, що ПАТ «Мотор Січ» не загрожує ймовірність банкрутства. Хоча до основних недоліків всіх зазначених моделей прогнозування банкрутства  слід віднести:

• вони не враховують специфіки та реалій економічного життя країни;
• в моделях відсутні фактори, які б враховували вплив галузевої належності підприємства.

 

3.2. Алгоритм багатофакторної дискримінантної функції для розрахунку інтегрального показника фінансового стану  підприємства

 

Одним з найважливіших інструментів системи раннього попередження та методом  прогнозування банкрутства підприємств  є дискримінантний аналіз. Під  дискримінантним аналізом здебільшого  розуміють комплекс методів математичної статистики, за допомогою якого здійснюється класифікація досліджуваних одиниць (підприємств) залежно від значень  обраної сукупності показників відповідно до побудованої метричної шкали. Така шкала будується на основі емпіричного  дослідження фінансових показників великої кількості підприємств, одні з яких опинились у фінансовій кризі, а інші успішно продовжують  свою діяльність.

У процесі аналізу підбирається певна система показників, дослідивши значення яких, можна віднести підприємство до того чи іншого класу та з високим  рівнем ймовірності спрогнозувати  його майбутній фінансовий стан. У  теорії і практиці здебільшого розрізняють  однофакторний та багатофакторний  дискримінантний аналіз.

Багатофакторна  дискримінантна функція - це функція, на основі якої обчислюється інтегральний показник фінансового стану підприємства (пояснювана змінна) за допомогою значень багатьох незалежних (пояснюючих) змінних з урахуванням вагомості кожної з них.

В процесі аналізу підбирається ряд показників, для кожного з  яких визначається вага в так званій дискримінантній функції.

Найвідомішими моделями прогнозування  банкрутства на основі багатофакторного дискримінантного аналізу є тест на банкрутство Тамарі (1964), модель Альтмана (1968), модель Беермана (1976), система показників Бетге-Хуса-Ніхауса (1987), модель Краузе (1993).

Модель прогнозування банкрутства, розроблена американським економістом  Е. Альтманом, має також назву  «розрахунок  Z-показника» і є  класичною в своїй сфері (вона включена до більшості західних підручників, присвячених фінансовому прогнозуванню  та оцінці кредитоспроможності підприємств). Побудована Альтманом дискримінантна функція має такий вигляд:

Z = 0,012X1 + 0,014X2 + 0,033X3 + 0,006X4 + 0,999X5 .

Це п’ятифакторна модель, де чинниками  виступають окремі показники фінансового  стану підприємства. Адаптовано до вітчизняних стандартів фінансової звітності окремі змінні дискримінантної функції мають такий вигляд:

X1 — робочий капітал / валюта  балансу;

X2 — сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) та резервного  капіталу / валюта балансу;

X3 — звичайний прибуток до  оподаткування + проценти за кредит / валюта балансу; 

X4 — ринкова вартість підприємств  (ринкова вартість корпоративних прав) / позичковий капітал;

X5 — чиста виручка від реалізації  продукції / валюта балансу.

У Німеччині вперше застосував методологію  багатофакторного дискримінантного аналізу  при дослідженні фінансового  стану підприємств у 1976 р. професор університету м. Мюнстер Кл. Беєрман. Свої висновки він базував на емпіричному  дослідженні 21 пари підприємств, половина з яких були збитковими та перебували у фінансовій кризі.

Методологія багатофакторного дискримінантного аналізу може використовуватися  як службами контролінгу підприємства для своєчасного виявлення симптомів  фінансової кризи, так і банками  при оцінці кредитоспроможності  позичальника. Про актуальність і  значимість розглянутого методу прогнозування  фінансового стану підприємств  свідчить вже те, що Європейський центральний  банк для полегшення класифікації позичальників  на надійних та проблемних рекомендує своїм підрозділам, а також комерційним  банкам використовувати в роботі галузевий дискримінантний аналіз. При цьому пропонується застосовувати  три різні дискримінантні функції: для промислових підприємств, підприємств  торгівлі та громадського харчування, для інших підприємств.

 

 Використання методології багатофакторного  дискримінантного аналізу у вітчизняній  практиці є досить обмеженим,  що зумовлено такими основними  чинниками:

 по-перше, неможливістю розробки  власних, галузевих дискримінантних  функцій через відсутність фахівців  достатньої кваліфікації;

 по-друге, відсутністю достатніх  коштів для закупівлі та адаптації  західних методик до вітчизняних  умов господарювання;

 по-третє, недостатнім рівнем  об’єктивності показників, які відображаються  підприємствами у фінансовій  звітності (проблематика подвійної  бухгалтерії).

 

ВИСНОВКИ  І ПРОПОЗИЦІЇ

Узагальнюючи  вище сказане можна зробити висновки, а саме:

Фінансовий стан ПАТ «Мотор Січ» був проаналізований за період 2008-2010 роки в таких основних напрямках:

• Аналіз майнового стану підприємства
• Аналіз фінансової стійкості
• Аналіз ліквідності та платоспроможності
• Аналіз ділової активності

Аналізуючи фінансову  стійкість підприємства, було окремо виділено абсолютні, відносні показники  фінансової стійкості та визначений тип фінансової стійкості. Проаналізувавши  абсолютні показники, було з’ясовано, що сума наявності власних оборотних коштів була збільшена. Крім того, на підприємстві спостерігається можливість швидкого акумулювання оборотних коштів, про що свідчить позитивне значення суми власних оборотних коштів. Спостерігається нестача власних оборотних коштів протягом всього аналізованого періоду. До того ж,нестача власних оборотних коштів зросла в досліджуваному періоді. Був визначений тип фінансової стійкості – нестійкий. Фінансова стійкість підприємства порушена.

Аналізуючи відносні показники фінансової стійкості,  був зроблений висновок, що більшість  з них відповідають рекомендованим значенням.

Отже,  за період, що аналізується, практично всі показники  фінансової стійкості свідчать про  нестійкий фінансовий стан ПАТ «Мотор Січ». Підприємству потрібно проводити спрямовані дії на зменшення запасів та затрат, поповнення власних оборотних коштів та прискорення обертання капіталу в поточних активах, які призводять до підвищення фінансової стійкості.

Аналізуючи ліквідність  ПАТ «Мотор Січ», був зроблений висновок, що всі показники ліквідності, які були розраховані, мають нижчі значення в порівнянні з нормативними. Керівництву підприємства необхідно тримати курс на підвищення ліквідності підприємства й , маючи в деяких позиціях тенденцію до зростання ліквідності, зберегти її.