Фінансовий стан підприємства, його оцінка та шляхи поліпшення (на прикладі ПАТ «Мотор Січ»)

Отже, дослідивши сутність фінансового  стану та проаналізувавши різні  точки зору щодо його визначення, пропоную окреслити концептуальні основи цього поняття:

а) фінансовий стан – результат фінансово-господарської діяльності підприємства;

б) фінансовий стан – поняття, сутність якого проявляється як у статиці (на певний момент часу), так і в динаміці (у визначеному періоді);

в) фінансовий стан – поняття, що характеризується різними складовими елементами, а не лише платоспроможністю та фінансовою стійкістю;

г) фінансовий стан – міра забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами й ступінь раціональності їх розміщення.

д) фінансовий стан підприємства – це економічна категорія, що визначає реальну (на фіксований момент часу) та потенційну фінансову спроможність підприємства забезпечити певний рівень фінансування поточної діяльності, саморозвитку та погашення зобов’язань перед іншими підприємствами й державою.

 

1.2. Цілі і методи визначення  фінансового стану підприємства, критерії  оцінювання показників

 

Використання видів, прийомів та методів фінансового аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Традиційна практика аналізу фінансового  стану підприємства опрацювала певні  прийоми й методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

1) горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

2) вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3) трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів . Трендовий аналіз є варіантом горизонтального аналізу.

4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

5) порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньогалузевими та середніми показниками.

6) факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Методи  фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів  економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

 експертних оцінок і сценаріїв,

 психологічні,

 морфологічні,

 порівняльні,

 побудови системи показників,

 побудови системи аналітичних  таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

Формалізовані методи аналізу побудовані на жорстко формалізованих аналітичних залежностях між показниками.

Види моделей детермінованого аналізу:

1. Адитивна модель факторної системи. Результативний показник представлений у вигляді алгебраїчної суми показників-факторів:

Д_фц = Д_вц + Д_д – Д_кз, 

де Д_вц, Д_фц – тривалість виробничого і фінансового циклів відповідно;

Дд, Д_кз – періоди обороту дебіторської і кредиторської заборгованостей відповідно.

2. Мультиплікативна модель. Результативний показник визначають як добуток факторних показників:

К_СтЗр = К_рп * Р_а * К _фз,

Де К_СтЗр – коефіцієнт стійкого зростання;

К_рп – коефіцієнт реінвестування;

Ра – рентабельність активів;

К_фз – коефіцієнт фінансової залежності, розрахований відносно власного капіталу на початок звітного періоду.

3. Кратна модель. Результативний показник розраховують як співвідношення факторних показників:

К_ОА = ЧД / А_ср

Де К_ОА – коефіцієнт оборотності активів; ЧД – чистий дохід;

А_серед – середня величина активів.

4. Зішана (комбінована) модель поєднує кілька типів моделей факторних систем:

К _ВБ =

Де К_ВБ – коефіцієнт приросту валти балансу;

ВБ_серед1, ВБ_серед0 – середня величина валюти балансу за звітний і попередній періоди відповідно.

У процесі фінансового аналізу  широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки  рядів динаміки), а також математико-статистичні  методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод  головних компонентів).

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають  змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв'язки між основними показниками. Існують три основні типи моделей, які застосовуються в процесі  аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.

Дескриптивні  моделі є основними. До них належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності у різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескриптивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.

Предикативні  моделі - це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі).

Нормативні  моделі - це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як правило, у внутрішньому фінансовому аналізі, їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з'ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Оцінити фінансову звітність підприємства допомагають різні фінансові  коефіцієнти, які показують фінансові  пропорції між різними статтями звітності.

Фінансові коефіцієнти можна умовно поділити на чотири групи:

-- показники ефективності виробничої  діяльності;

-- показники ділової активності;

-- показники ліквідності;

-- показники фінансової стійкості.

В залежності від конкретних цілей  та завдань можна виконати фінансовий аналіз різного ступеня деталізації. Єдиної методики немає, тому аналітики  використовують різноманітні набори показників.

У світовій практиці фінансові коефіцієнти  як показники діяльності підприємства публікуються в річних звітах компаній. При цьому кожна компанія, звичайно, має свій набір таких коефіцієнтів і їх власну систематизацію.

Фінансовий аналіз значною мірою  ґрунтується на застосуванні детермінованих факторних моделей.

 Отже, у процесі аналізу фінансового  стану підприємства можуть використовуватись  найрізноманітніші прийоми, методи  та моделі аналізу. Їх кількість  та широта застосовування залежать  від конкретних цілей аналізу  та визначаються його завданнями  в кожному конкретному випадку. 

1.3. Інформаційне забезпечення  оцінки фінансового стану   підприємства

 

Інформаційною базою фінансового аналізу підприємств є фінансова звітність.

Фінансова звітність – це сукупність форм звітності, які складені за даними фінансового обліку з метою надання зовнішнім і внутрішнім користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан у зручному і зрозумілому вигляді для прийняття цими користувачами певних ділових рішень.

Для оцінювання фінансового стану підприємства використовують дані:

- балансу (форма № 1);

- звіту про фінансові результати (форма № 2);

- звіту про рух грошових коштів (форма № 3);

- звіту про власний капітал (форма № 4);

- примітки до звітів ( дані статистичної звітності та оперативні дані).

Фінансова звітність являє собою  систему показників, що відображають інформацію про фінансовий стан організації  на звітну дату, а також фінансові  результати її діяльності за звітний  період.

Головними вимогами до фінансової звітності є достовірність, повнота та відкритість для ознайомлення користувачів.

Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану  підприємств, за доступністю можна  поділити на відкриту та закриту (таємну).

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, систему  їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить  комерційну таємницю, а іноді й "ноу-хау". Відповідно до чинного законодавства  України підприємство має право  тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського  балансу та звітності взаємозв'язані  один з одним, їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фінансового стану  підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

У цілому бухгалтерський баланс складається  з активу та пасиву і свідчить про  те, як на певний час розподілено  активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

Загальні вимоги до фінансової звітності  викладено в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі - П(С)БО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87. Дане положення визначає:

- мету фінансових звітів;

- їх склад;

- звітний період;

- якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів;

- вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

Баланс  підприємства (форма №1) (додаток А) служить індикатором для оцінки фінансового стану підприємства. Підсумок балансу дає орієнтовну суму коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.

Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану можна  зіставити зміни результату балансу  зі змінами фінансових результатів  господарської діяльності (виручкою від реалізації продукції, прибутком  від реалізації, прибутком від  фінансово-господарської діяльності), використовуючи форму №2 "Звіт про  фінансові результати" (додаток Б).

Звіт  про фінансові результати відображає ефективність (неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відображає фінансовий стан підприємства на конкретну дату, то звіт про прибутки та доходи дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік). У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток); дохід від участі в капіталі; інші доходи та фінансові доходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); фінансові результати від звичайної діяльності (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи витрати; чисті прибуток чи збиток.

У звіті про рух грошових коштів наводяться дані про рух грошових коштів протягом звітного періоду в результаті операційної, інвестиційної та фінансової діяльності.

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.