ВСТУП.

       В умовах ринкової економіки  і нових форм господарювання підприємства зустрічається  ряд проблем, що раніше не виникали,  в сучасних умовах у фінансовому житті підприємств відбуваються найбільш шкідливі процеси. Зіткнення старих підходів до організації фінансової роботи з новими вимогами життя, з новими функціями фінансів підприємства - одна з головних причин "гальмування" реформ у реальному секторі економіки.  Рано чи пізно керівники підприємства зіштовхуються з проблемами керування фінансовими ресурсами: з'ясовується, що показники і процедури, що використовувалися раніше для планування діяльності підприємства - наприклад обсяг виробленої продукції, не дозволяють йому успішно конкурувати через високу собівартість продукції і поява конкурентів не тільки починає перешкоджати одержанню звичних прибутків, але зводить іноді прибуток до нуля. Для цього підприємству необхідно застосувати ряд мір для удосконалення своєї діяльності.

       Актуальність даної  роботи полягає у визначенні ефективності використання фінансових ресурсів, і пошуку нових заходів для ефективного їхнього використання.

       Оптимізація фінансового  стану  підприємства,  а також  можливість забезпечувати високий  рівень ефективності їхнього використання, є однієї з основних умов його успішного  економічного розвитку в майбутньому. Кризовий фінансовий стан створює серйозну погрозу банкрутства підприємства.

       Джерелом інформації про стабільність фінансового стану  є бухгалтерська і фінансова  звітність. У ринковій економіці звітність підприємства базується на узагальненні даних бухгалтерського обліку і виступає інформаційною ланкою, що зв'язує підприємство із суспільством і їх партнерами, що є користувачами інформації про діяльність підприємства. Розуміння того, що на підприємстві необхідно змінювати систему керування, знижувати витрати, більш ефективно керувати фінансовими ресурсами приходить швидко. Питання в тім, як це зробити? Як підрахувати дійсну собівартість виду продукції, як спланувати постачання при наявних запасах, в удосконалювання яких процесів у першу чергу необхідно інвестувати кошти і т.д. Розгляду цих питань присвячена ця робота.

     Об'єктом  дослідження виступає ВАТ "Мелітопольський хлібокомбінат". Це підприємство харчової галузі, що робить хлібобулочні і кондитерські вироби реалізовані як через власну мережу магазинів, так і оптовим покупцям.

     Предметом є ефективність використання фінансових ресурсів, на основі даних ВАТ.

     Головна мета даної роботи - проаналізувати організацію й ефективність керування фінансовими ресурсами досліджуваного підприємства, виявити основні проблеми в керуванні фінансами і дати рекомендації з керування фінансовими ресурсами.

     Стратегічними задачами розробки рекомендацій були: максимізація прибутку підприємства, оптимізація структури підприємства і підвищення його фінансової стійкості, забезпечення інвестиційної привабливості підприємства, створення ефективного механізму керування фінансовими ресурсами.

       При проведенні аналізу  керування фінансовими ресурсами  підприємства ВАТ "Мелітопольський хлібокомбінат" були застосовані такі прийоми і методи як горизонтальний аналіз , вертикальний аналіз, аналіз коефіцієнтів (відносних показників), порівняльний аналіз інформаційною базою фінансового аналізу була бухгалтерська звітність підприємства за 2003,2004 роки, а саме: бухгалтерський баланс (форма № 1 ), додаток до бухгалтерського балансу (форма № 5 ), звіт про рух коштів (форма № 4 ), звіт про прибутки і збитки (форма № 2 ) і ін. При освяченні теоретичних питань керування фінансовими ресурсами були використані різні навчальні посібники, статті періодичних видань, законодавчі акти. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      РОЗДІЛ 1.  ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА.

      1.1Суть та роль фінансових ресурсів підприємства у ринковому середовищі. Класифікація фінансових ресурсів.

 

     За  правом власності в Україні можуть діяти суб'єкти господарювання, що належать до державної та комунальної, колективної та приватної форм власності. Господарська діяльність, реалізація певного інвестиційного проекту може здійснюватися зі створенням юридичної особи в результаті об'єднання ресурсів згідно з договором про спільну діяльність та на основі підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Отже, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

     • приватні, засновані на власності фізичної особи;

     • колективні, у т. ч. господарські товариства, кооперативи;

     • комунальні, засновані на власності  відповідної територіальної громади;

     • державні, засновані на державній власності, в т. ч. казенні;

     • суб'єкти господарювання з іноземними інвестиціями. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Таблиця 1.1

        КЛАСИФІКАЦІЯ  ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИХ ФОРМ ВЕДЕННЯ БІЗНЕСУ

 
 
 

       У капітальних товариствах (ВАТ), кооперативах виконання функції управління здійснюється через участь власників у загальних зборах товариства. Безпосереднє управління справами товариств покладається на виконавчі органи. Можливість участі в управлінні партнерствами залежить від ступеня правової відповідальності учасників. Так, управління справами командитного товариства здійснюють тільки учасники з повною відповідальністю. Як правило, ці самі учасники виконують також функції виконавчого органу.

       Форма організації  бізнесу визначає також можливості та умови залучення власного і позичкового капіталу. Так, рівень кредитоспроможності підприємства значною мірою залежить від рівня відповідальності за борги, а також від розміру власного капіталу. Можливості використання різних інструментів фінансування залежать також від правових обмежень і рівня доступу суб'єкта господарювання до ринку капіталів, зокрема: ВАТ можуть залучати кошти шляхом емісії акцій та облігацій.

       Фінансові ресурси суб'єкта, що є власником, являють собою кошти, що маються в його розпорядженні. Фінансові ресурси направляються на розвиток виробництва (виробничо-торгового процесу), зміст і розвиток об'єктів невиробничої сфери, споживання, а також можуть залишатися в резерві. Фінансові ресурси, використані на розвиток виробничо-торгового процесу (покупка сировини, товарів і інших предметів праці, знарядь праці, робочої сили, інших елементів виробництва). 

      Головною складовою  частиною фінансових ресурсів є капітал.  Капітал - це вартість, що приносить додаткову вартість. Тільки вкладення капіталу в господарську діяльність, його інвестування створюють прибуток. Загальна формула капіталу :

Д - Т - Д*  

де  Д кошти, авансовані інвестором; 

Т - товар (куплені засоби виробництва, робоча сила й інші елементи виробництва);  

Д* - кошти, отримані інвестором від продажу  продукції і реалізований прибавочний  продукт, що включають у себе, (прибавочну вартість);

  Д - Т - витрати інвестора на покупку товару. У приведеній вище операції Д - Т - Д* кошти (Д), вкладені у виробничо-торговий процес, не затрачаються остаточно, а лише авансуються, і після завершення кругообігу вони повертаються вкладнику (інвестору) з додатковим доходом (Д*).

Капітал повинний постійно робити кругообіг, чим  більше за рік буде зроблено оборотів капіталу, тим більше в інвестора буде річний прибуток.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Малюнок 1.1 Класифікація і склад фінансових ресурсів

      На малюнку 1.1 представлені класифікація і склад фінансових ресурсів підприємства.

      При створенні підприємства джерелом придбання основних засобів, нематеріальних активів, оборотних коштів є статутний капітал. За рахунок його створюються необхідні умови для здійснення підприємницької діяльності. Статутний капітал являє собою суму засобів, наданих власниками для забезпечення статутної діяльності підприємства.

        Зміст категорії  «статутний капітал» залежить від організаційно  – правової форми підприємства:

- для державного підприємства  – вартісна оцінка майна, закріпленого  державою за підприємством на  праві повного господарського  ведення;

- для товариства з обмеженою відповідальністю – сума часток власників;

- для акціонерного товариства  – сукупна номінальна вартість  акцій усіх типів;

- для виробничого кооперативу  – вартісна оцінка майна, наданого  учасниками для ведення діяльності;

-  для орендного підприємства – сума внесків працівників підприємства;

-  для підприємства іншої форми,  виділеного на самостійний баланс,

- оцінка майна, закріпленого його  власником за підприємством на  праві повного господарського  ведення.

       При створенні підприємства внесками в його статутний капітал можуть минулі кошти, матеріальні і нематеріальні активи. У момент передачі активів у виді внеску в статутний капітал право власності на них переходить до суб'єкта, що є власником , тобто інвестори втрачають речові права на ці об'єкти. Таким образів, у випадку ліквідації чи підприємства виходу учасника зі складу чи суспільства товариства він має право лише на компенсацію своєї частки в рамках залишкового майна, але не на повернення об'єктів, переданих їм у свій час у виді внеску в статутний капітал. Статутний капітал, отже, відбиває суму зобов'язання підприємства перед інвесторами.

       Статутний капітал  формується при первісному інвестуванні засобів. Його величина з'являється  при реєстрації підприємства, а будь-які корегування розміру статутного капіталу (додаткова емісія акцій, зниження номінальної вартості акцій, внесення додаткових внесків, прийом нового учасника, приєднання частини прибутку й ін.) допускаються лише у випадках і в порядку, передбачених чинним законодавством і установчими документами.