Аналіз трудових ресурсів підприємства

Таблиця 1.9

Аналіз  продуктивності праці

       

      Чисельні  взаємозалежні фактори підвищення показників продуктивності праці можна  умовно поєднати в наступні основні  групи, які характеризують:

1. удосконалення техніки та технології. До цієї групи факторів входить все, що визначається сучасним науково-технічним прогресом;
2. покращання організації виробництва, раціональне розміщення виробничих сил, спеціалізація підприємства та галузей промисловості, найбільш повне використання наявного обладнання, ритмічність виробництва тощо;
3. удосконалення організації праці, тобто покращання використання живої праці, підвищення кваліфікації кадрів, культурно-технічного рівня працівників, зміцнення трудової дисципліни та удосконалення системи заробітної плати, нормування праці та особиста матеріальна зацікавленість всіх робітників тощо.

      На  наступному етапі необхідно проаналізувати показник, від якого залежить рівень середньоденного та середньорічного  виробітку робітників, -середньогодинну продуктивність праці одного робітника. Величина цього показника залежить від факторів, пов'язаних з трудомісткістю продукції і вартістю її оцінки. До першої групи факторів належать: технічний рівень виробництва, організація виробництва, непродуктивні витрати часу в зв'язку з браком і його виправленням.

      В економічному аналізі використовується два поняття трудомісткості. Питома трудомісткість – це загальні витрати людино-годин на виробництво продукції. Технологічна трудомісткість – це витрати лише нормативного часу роботи основних робітників-відрядників на виробництво продукції (у нормо-годинах).

      Трудомісткість  визначається за всією номенклатурою  виробів і послуг, на одиницю продукції, за типовими виробами, до яких приводяться  всі інші.

      У процесі економічного аналізу трудомісткості вивчається її динаміка, причини зміни  та вплив на продуктивність праці.

      Зростання продуктивності праці відбувається в основному за рахунок зниження трудомісткості продукції. Зниження трудомісткості продукції (робіт, послуг) зумовлюється в основному організаційно-технічними заходами. Підвищення (зниження) продуктивності праці за рахунок зміни трудомісткості продукції обчислюється за формулою:

      ∆ДВ_р = (∆ТР/(100 - ∆ТР))*100 ,                           (1.25)

де  ∆ДВ_р – зміна середньоденного виробітку продукції одного робітника, %;      

       ∆ТР – зміна трудомісткості, %.

      Аналіз  трудомісткості проводиться за таблицею 1.10.

      Таблиця 1.10

      Аналіз  трудомісткості продукції

       

      Завершають  аналіз продуктивності праці виявленням резервів і опрацюванням заходів з їх реалізації [11, с.269].

      Аналіз  використання трудових ресурсів, зростання  продуктивності праці необхідно  розглядати у взаємозв'язку з оплатою  праці. Зі зростанням продуктивності праці  створюються реальні передумови підвищення її оплати. При цьому  кошти на оплату праці потрібно використовувати  таким чином, щоб темпи зростання  продуктивності праці випереджали  темпи зростання її оплати. Тільки за такої умови створюються реальні  можливості для нарощування темпів розширеного виробництва.

      Аналіз  фонду оплати праці працівників  підприємства проводиться у наступній  послідовності:

1. Оцінюється структура фонду оплати праці за економічним змістом, 
джерелами формування, категоріями працівників тощо.

2. Розраховуються абсолютне та відносне відхиленім фонду заробітної плати.

      Порівнюючи  фактично нараховану заробітну плату  за місяць, квартал, наростаючим підсумком з початку року, за рік і за групами персоналу на підприємстві, а також у цехах, ділянках з плановим (минулим) періодом, визначається абсолютна економія або перевитрати коштів на заробітну плату.

      Абсолютна економія (перевитрати) () розраховується при порівнянні фактично використаних коштів на оплату праці () з базисним фондом заробітної плати (ФЗП_б) у цілому по підприємству, за виробничими підрозділами та категоріями працюючих:

        = - ФЗП.                       (1.26)

      Абсолютна перевитрата (економія) фонду заробітної плати всього персоналу, у тому числі  промислово-виробничого, без урахування змін обсягу виробництва продукції  не дає можливості оцінити ефективність використання коштів на оплату праці.

      Оскільки  фонд заробітної плати промислово-виробничого  персоналу тісно пов'язаний з  обсягом виробництва продукції  та продуктивністю праці, то визначається відносна економія (перевитрата) фонду  заробітної плати.

      Відносна  економія (перевитрата) фонду заробітної плати ) визначається як різниця між фактично нарахованою заробітною платою та базовим її фондом, скоригованими на фактичний темп зростання (зниження) обсягу виробництва та продуктивності праці.

      При цьому необхідно враховувати, що коригується тільки змінна частина  фонду заробітної плати, яка змінюється пропорційно до зміни обсягу виробництва продукції. Це заробітна плата робітників за розцінками, премії робітникам та управлінському персоналу за виробничі результати та сума відпускних, що відповідає частці змінної заробітної плати.

      Постійна  частина не змінюється при збільшенні або зменшенні обсягу виробництва (зарплата робітникам за тарифними  ставками, заробітна плата службовцям за окладами, всі види доплат, оплата праці працюючих у житлово-комунальному господарстві, соціальній сфері та відповідна до них сума відпускних):

        ФЗП = ФЗП_Ф – ФЗП_б = ФЗП_Ф - (ФЗП_зм Тз+ ФЗП_пост),    (1.27)

      де   - відносне відхилення фонду заробітної плати;

            ФЗП_Ф - фонд заробітної плати фактичний;

            ФЗП_б - фонд заробітної плати базовий, скоригованпй на фактичний темп зміни обсягу виробництва;

            ФЗП_зм та ФЗП_пост - відповідно змінна та постійна сума базового фонду заробітної плати;

             Т₃ - темп зростання (зниження) обсягу виробництва.

      3. Визначають вплив факторів на  абсолютне та відносне відхилення  ФЗП. 

      4. Важливе значення під час аналізу використання фонду заробітної плати має вивчення даних про середній заробіток працюючих, його зміну, а також про фактори, що впливають на його рівень. Тому подальший аналіз повинен бути спрямований на вивчення причин зміни середньої заробітної плати працюючих за галузями виробництва, підрозділами, категоріями та професіями.

      При цьому потрібно враховувати що середньорічна  зарплата робітників залежить від кількості  відпрацьованих днів кожним робітником, середньої тривалості робочого дня  та середньогодинної заробітної плати.

      5. У процесі аналізу необхідно  встановити відповідність між  темпами росту середньої заробітної  плати та продуктивністю праці.  Як вже відмічалось, для розширеного  відтворення, отримання необхідного  прибутку та рентабельності, необхідно,  щоб темпи росту продуктивності  праці випереджали темпи росту  його оплати. Якщо цей принцип  не дотримується, то відбуваються  перевитрачання фонду заробітної  плати, підвищення собівартості  продукції та, відповідно, зменшення  суми прибутку [11, с.297].

      Для оцінки співвідношення розраховують коефіцієнт випередження темпів зростання продуктивності праці над темпами зростання  середньої заробітної плати, приріст  середньої заробітної плати на 1 % приросту продуктивності праці чи приріст продуктивності праці на 1 % приросту середньої заробітної плати. Коефіцієнт випередження є співвідношенням індексів продуктивності праці та середньої заробітної плати.

      Аналізуючи  ефективність використання трудових ресурсів, необхідно оцінити ефективність використання коштів на оплату праці. Для цього розраховують співвідношення обсягу виробництва, чистого доходу, валового або чистого прибутку до фонду заробітної плати; вивчають динаміку цих показників, проводять порівняння з наявною інформацією з інших  підприємств; визначають вплив факторів на зміну кожного показника. На підставі результатів проведеного аналітичного дослідження приймаються відповідні управлінські рішення щодо підвищення ефективності використання трудових ресурсів.