Власний капітал банку

Як свідчать дані табл. 4.2, спостерігається значна зацікавленість іноземних банків українською банківською системою. І якщо раніше іноземні інвестори намагалися в основному створювати в Україні банки заново, то зараз у більшості випадків практикується купівля акцій, часток або ж банків у цілому. Після цього, як правило, спостерігається збільшення капіталу і розширення діяльності придбаних банківських установ [5].

Усе це свідчить про те, що довіра до наших банків значно зросла. Це позитивно вплинуло на розвиток економіки.

З одного боку, прихід іноземного капіталу у вітчизняну банківську систему означає додаткові ресурси для активних операцій, кредитування нашої економіки і громадян. Важливо, що з надходженням іноземних інвестицій до нас приходить і зарубіжний передовий досвід роботи та управління банками, ведення банківського бізнесу, нові банківські технології, автоматизація банківських процесів.

Але, з іншого боку, виникає і небезпека: маючи сприятливіші стартові умови, передусім у сфері капіталізації, іноземні банки можуть витіснити з ринку українські. І якщо не буде вжито кардинальних заходів щодо підтримки своєї банківської системи, то це загрожуватиме економічній незалежності України та незалежності національної банківської системи.

Тому має бути економічна межа оптимального впливу зарубіжного капіталу на вітчизняні банки. Приблизні розрахунки свідчать, що цей рівень становить 20–25%. При подальшому збільшенні викликає занепокоєння, оскільки загрожує самостійності банківської системи. Вітчизняні банки поступово витіснятимуться іноземним капіталом зі сфери кредитування великих підприємств, передусім у сировинних галузях, що дуже небезпечно.

Для запобігання такому процесу українські банки мають підвищувати свій рівень капіталізації, що є основним фактором посилення конкурентоспроможності.

В умовах, у яких нині опинилася банківська система України, найоптимальнішими шляхами зростання рівня капіталізації банків є збільшення показника адекватності капіталу через консолідацію банківської системи України (консорціумне кредитування, створення банківських об’єднань, злиття банків, їх реорганізація). Це дало б можливість підвищити стійкість і стабільність усієї банківської системи. Проте це неможливо здійснити без впровадження відповідних заходів НБУ та вдосконалення нормативної бази, яка б визначала процедуру консолідації банків. Звичайно, крім об’єктивних причин, що заважають процесу консолідації банків, є і суб’єктивні, зокрема – небажання головних акціонерів зливатися з іншими банками. Виходом із цієї ситуації може бути створення банківських об’єднань на зразок фінансових та банківських холдингових груп, банківських корпорацій. Вони зберігають право власності і управління, а також пропорційного розподілу прибутку. З іншого боку, консолідація банківської системи не вплине на рівень конкуренції, адже процентна політика комерційних банків майже повністю залежить від політики НБУ.

На сучасному етапі також виділяють ще такі основні шляхи підвищення капіталізації банківського сектору України:

1) збільшення додаткового капіталу банків за рахунок розміщення акцій власної емісії та додаткових внесків засновників;

2) збільшення капіталу шляхом залучення субординованого боргу за рахунок випуску депозитних сертифікатів, банківських облігацій та єврооблігацій;

3) розроблення механізму нарощування прибутку, який найбільше пов’язаний з дивідендною політикою банку. Чим менша частина прибутку буде виплачена як дивіденди, тим більша частина його буде капіталізована;

4) розроблення системи залучення грошових коштів на фінансових ринках;

5) зниження частки активів, що мають високий ступінь ризику.

Проведений аналіз свідчить, що рівень капіталу в банківській системі України на сьогоднішній день є недостатнім для забезпечення стабільного функціонування і розвитку банків, а також належного покриття ризиків банківської діяльності, що істотно обмежує можливості банків розширювати асортимент своїх продуктів і послуг для підприємств та населення, спричинюючи високу вартість ведення банківського бізнесу [16].

Нестійкий характер розвитку економіки, пов’язаний із високим ризиком втрати банківських доходів, а також висока інфляція, яка, збільшуючи номінальну вартість активів і пасивів банку, водночас зменшує реальну вартість його капіталу, об’єктивно зумовлюють потребу реалізації заходів із збільшення рівня капіталізації. Крім того, відставання темпів зростання капіталів комерційних банків від їхніх активів поступово перетворюється на стійку тенденцію.

Висновки та пропозиції

Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки:

1. Фінансовою основою банку виступає його власний капітал. Створення банку розпочинається з вирішення найважливішого питання – формування статутного капіталу, який є основною складовою власного банківського капіталу.

Власний капітал банку являє собою грошові кошти і виражену у грошовій формі частину майна, які належать його власникам, забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку.

Порівняно з іншими сферами підприємницької діяльності власний капітал банку має незначну питому вагу в сукупному банківському капіталі. Це пояснюється специфікою діяльності банків як фінансових посередників, що здійснюють мобілізацію тимчасово вільних коштів на грошовому ринку з подальшим розміщенням їх серед юридичних і фізичних осіб. Тому власний капітал у банківській діяльності має дещо інше призначення, аніж в інших сферах підприємництва.

Поняття «банківський капітал» вживається в економічній літературі й на практиці досить часто, і залежно від контексту в цей термін вкладається різний зміст. Банківський капітал ототожнюється з такими термінами, як «власний капітал», «власні кошти», «банківські ресурси» тощо.

Управління капіталом передбачає реалізацію таких завдань:

−        формування власних ресурсів в обсягах, що забезпечують розвиток банку;

−        забезпечення ефективного використання накопиченої частини капіталу банку.

Політика формування власного капіталу банку являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в забезпеченні необхідного рівня самофінансування – забезпечення необхідного розміру капіталу.

2. Публічне акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк» - є акціонерним товариством та входить в єдину банківську систему України. ПАТ «Індекс-банк» - це універсальний банк, власником якого є одна з найбільших фінансових груп світу – Credit Agricole Group. Банк працює на фінансовому ринку України з 1993 року, надає повний спектр банківських послуг приватним клієнтам та підприємствам малого, середнього бізнесу, великим корпоративним клієнтам, приділяючи особливу увагу співробітництву з компаніями агропромислового комплексу. ПАТ «Індекс-банк» при здійсненні банківських операцій керується внутрішніми нормативними актами – Статутом банку, Положенням про Спостережну раду банку, Положенням про Правління банку, іншими нормативними документами, які регламентують проведення операцій – Стандарти, Положення, Інструкції, Правила, розпорядження та накази керівництва банку. ПАТ «Індекс-банк» з філіями та відділеннями є єдиною системою.

Банк ставить перед собою мету в повній мірі задовольняти потреби клієнтів в якісному банківському обслуговуванні, кредитуванні і управлінні фінансовими ресурсами. Діяльність банку ґрунтується на принципах надійності, збалансованості фінансових показників, дотриманні норм банківської діяльності.

Провівши аналіз фінансової характеристики комерційного банку ПАТ «Індекс-банк» за 2009-2010 рр. можна зробити висновок, що в загальному структура активів і пасивів погіршилась, за рахунок зменшення грошових коштів та коштів банку. Не дивлячись на те, що у звітному році витрати банку зменшились, це призвело до зменшення прибуткової діяльності фінансової установи. Відносні показники діяльності банку свідчать про стабільний розвиток ПАТ «Індекс-банк», але необхідно прийняти заходи щодо покращення їх значення. Також ще можна сказати, що ПАТ «Індекс-банк» в основному дотримується нормативів ліквідності, але у 2010 році спостерігається тенденція до зменшення цих показників.

Що стосується доходів банку, то можна сказати, що вони у 2010 році порівняно з 2000 роком зменшились на 18,69%, внаслідок зменшення комісійного та торговельного доходів банку у 2010 році.

Проаналізувавши динаміку та структуру витрат банку, треба зазначити, що у 2010 році порівняно з 2009 роком витрати банку зменшились на 33,55%. Це пов’язано зі зменшенням  резервів банку у 2010 році порівняно з 2009 на 98,31%, а також за рахунок зменшення загальних адміністративних витрат банку на 32,89%. За підсумками 2010 року банк отримав чистий збиток в сумі 23 388тис. грн.

3. До власних ресурсів комерційних банків, або до банківського капіталу, належать фонди, які створюються банками для забезпечення фінансової сталості, комерційної і господарської діяльності, а також прибуток поточного і минулого років.

Структура банківського капіталу не є сталою за якісним складом і змінюється протягом року залежно від багатьох чинників, зокрема від якості активів, використання прибутку, політики банку щодо забезпечення приросту капітальної бази тощо.

Аналіз власного капіталу банку являє собою складне, комплексне завдання, під час розв’язання якого слід враховувати не лише загальний фінансовий стан банку та його діяльність, а й проаналізувати кон’юнктуру ринку банківських операцій і послуг, економічний стан учасників (акціонерів) банку та його клієнтів.

Провівши розрахунки структури власних коштів банку в цілому, можна зробити висновок, що загальний обсяг власних коштів банку збільшився на 476 555 тис. грн або на 94,03%. Це відбулося за рахунок значного збільшення статутного капіталу майже у 2 рази або на 500 000 тис. грн.

4. Головна мета процесу управління банківським капіталом полягає в залученні та підтримці достатнього обсягу капіталу для розширення діяльності й створення захисту від ризиків.

Щодо пропозицій збільшення банківського капіталу, то можна зазначити два методи поповнення капіталу:

−        метод внутрішніх джерел поповнення капіталу;

−        метод зовнішніх джерел поповнення капіталу.

За першим методом головним джерелом зростання капіталу є нерозподілений прибуток банку. Реінвестування прибутку — найприйнятніша та порівняно дешева форма фінансування банку, який прагне розширити свою діяльність. Такий підхід до нарощування капітальної бази не розширює коло власників, а отже, дозволяє зберегти існуючу систему контролю за діяльністю банку і уникнути зниження дохідності акцій унаслідок збільшення їх кількості в обігу.

Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел можливе кіль­кома способами:

1) емісія акцій;

2) емісія капітальних боргових зобов’язань (субординований борг);

3) продаж активів та оренда нерухомості.

Менеджмент банку вдається до зовнішніх джерел зростання капітальної бази в разі, коли потрібно забезпечити швидке отримання великих обсягів коштів.

Найпопулярнішим зовнішнім джерелом є емісія звичайних і привілейованих акцій. Випуск та розміщення на ринку акцій банку — це найдорожчий з погляду вартості спосіб нарощування капіталу. Така процедура пов’язана з високими витратами та супроводжується значним ризиком, який пов’язано з можливим зниженням прибутку на одну акцію та втратою контролю над бан­ком з боку акціонерів. Якщо емісія акцій значна й акціонери не в змозі викупити всі нові акції, то перед банками постає загроза зміни власників через концентрацію контрольного пакета акцій. Разом з тим розширення кола акціонерів створює сприятливі умови для залучення додаткових коштів у майбутньому.

Плануючи емісію акцій, менеджмент банку має зважити свої можливості й оцінити, чи буде забезпечено достатній рівень прибутковості для підтримки стабільного рівня дивідендів. Якщо цього досягти не вдається, то акції банку знецінюватимуться. Законодавством більшості країн передбачено державну реєстрацію емісії цінних паперів, до яких належать і банківські акції. У реєстрації може бути відмовлено, якщо виявлено фінансові зловживання та махінації, прострочені борги перед бюджетом і кредиторами, збиткову діяльність. Цей порядок чинний і в Україні. Отже, не всі банки мають доступ до такого джерела поповнення капіталу як емісія акцій.