Статистичний аналіз фінансового ринку України

 

МІНІСТЕРСТВО  НАУКИ І освіти УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

Кафедра статистики та економічного прогнозування

 

 

 

Курсова робота

статистичний аналіз фінансового  ринку україни

 

 

 

 

 

Перевірила:        

викладач           Чернишов С.Т.

 

Студентка 4 курсу 2 групи

факультету «Економічна інформатика»

напрям підготовки

«Прикладна статистика»           Удовиченко Г.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків, ХНЕУ, 2013

 

Зміст

 

вступ             3

1. Види фінансових капіталовкладень     5

1.1. Сегментація фінансового ринку       5

1.2. Інвестиційна діяльність, види інвестицій      7

1.3. Депозитні внески, заощадження в золоті та вкладення в нерухомість 10

2. Аналіз відсоткових ставок за депозитами    23

2.1. Найвигідніші банківські депозити       23

2.2. Аналіз динаміки процентних ставок за депозитами для фізичних осіб 26

3. Моделювання процесу депозитних капіталовкладень за різними відсотковими ставками                                       30

3.1Алгоритм побудови лінійної багатофакторної  моделі та інтерпретація результатів                                                          30

Висновки           34

Список  використаних джерел       36

 

Вступ

 

Фінансові вкладення – це інвестиції організації в державні цінні папери, цінні папери і статутні капітали інших організацій, надання позик іншим організаціям і фізичним особам, внески в загальне майно за договором про спільну діяльність

Вкласти гроші без ризику неможливо навіть теоретично, адже будь–який банк може позбутися ліцензії, а компанія, що застрахувала внески, розоритися. Навіть держава, що надрукувала гроші, може припинити існувати разом з грошима. Вкласти гроші з мінімальним ризиком – ось правильне формулювання. Тож перш за все кожна людина повинна вирішити задачу – як зробити заощадження з мінімальним ризиком. Ці гроші повинні забезпечувати якийсь фінансовий запас міцності у разі непередбачуваних ситуацій – втрати роботи, хвороби і т.п..

Сьогодні такі вкладення  певною мірою ризиковані, адже за умов, що склалися в суспільстві під час фінансової кризи, не можна робити довгострокових прогнозів щодо подальшого розвитку ситуації у країні, а особливо у відношенні грошових заощаджень.

Таким чином, для ефективного  збереження та примноження  грошей необхідно обрати найменш ризиковий спосіб їх вкладення. Саме тому ця робота є актуальною сьогодні, адже в ній розглядаються та порівнюються можливі варіанти заощаджень, а саме:

1. відкриття депозиту в національний та іноземній валютах;
2. відкриття депозиту в банківських металах;
3. вкладення грошей в нерухомість.

Мета роботи: дослідити та проаналізувати різні варіанти фінансових вкладень, порівняти їх прибутковість.

Об’єкт дослідження: фінансовий ринок.

Предмет дослідження: фінансові  вкладення та їх прибутковість.

Для досягнення цілі були виконані наступні завдання:

• проведено ознайомлення із сутністю депозитів;
• розглянуто заощадження у золоті та вклади в нерухомість;
• проведено аналіз процентних ставок за депозитами для фізичних осіб;
• проведено аналіз можливості отримання прибутку від нерухомості.

  Вкладення грошей вимагає серйозного до себе відношення. Сьогодні є безліч варіантів для вкладення грошей з метою їх примноження, але серед них треба обрати найбезпечніший та з максимальним можливим прибутком. Саме це питання розглядається в даній роботі.

 

1. Види фінансових капіталовкладень

 

1. Сегментація фінансового ринку

Для підвищення якості клієнтської  бази фінансові установи вдаються до наступних заходів: проведення сегментації  ринку, визначення привабливих з  ринкового погляду галузей та оцінювання потенціалу їх розвитку; визначення клієнтської бази щодо галузей, а також раціональності співвідношення діючої структури клієнтів у плані ринкової привабливості; визначення ключових цільових клієнтів у привабливих сегментах, аналіз їх потреб; розробка відповідних фінансових продуктів, послуг і стратегії ціноутворення.

Сегментація фінансового  ринку – це класифікація потенційних  споживачів фінансових послуг згідно з їхніми вимогами до розвитку фінансового  ринку. Вона базується на застосуванні різних критеріїв поділу споживачів на групи, що представляють різний за якістю й обсягом попит на окремі види фінансових активів (послуг). [11]

За І.А. Бланком, сегментація  фінансового ринку – це процес цілеспрямованого поділу його видів  на індивідуальні сегменти, які розрізняються залежно від характеру фінансових інструментів, що обертаються на ньому (рис.1.1). 

Рис.1.1. Сегментація фінансового  ринку за І. А. Блантом

 

 

Критерії сегментації фінансового  ринку: види фінансових активів (інструментів, послуг), галузева приналежність споживачів; місцезнаходження споживачів; оцінка й прогнозування фінансового стану та кредитоспроможності споживачів. При виборі оптимальних сегментів ринку перевага надається великим сегментам, з чітко окресленими межами, фінансовою стабільністю, сегментам з інтенсивним розвитком попиту на фінансові послуги [12].

Розглянемо наступні сегменті фінансового  ринку: грошовий ринок, ринок дорогоцінних металів та ринок нерухомості, оскільки на сьогоднішній день вони є основними об’єктами інвестиційних вкладень в Україні.

Грошовий ринок як сегмент фінансового  ринку, на якому здійснюються короткострокові  депозитно-позичкові операції (на термін до 1 року), обслуговує рух оборотних  коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, громадських організацій, держави та населення. Об’єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Грошовий ринок включений до складу елементів фінансового ринку в зв’язку з тим, що пов’язаний з такими об’єктами фінансового інвестування, як депозитні внески – термінові і до запитання [11].

Інструментами грошового  ринку служать скарбницькі та комерційні векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти тощо. Ціною «товару», що продається і купується на ринку, є позичковий процент.

Як показує світовий досвід, основними (класичними) суб’єктами грошового ринку виступають комерційні банки, брокерські контори, дисконтні  компанії та інші фінансово-кредитні інститути, які мобілізують і перерозподіляють грошові кошти підприємств, банків, населення, установ.Згідно з українським законодавством, банк – юридична особа, яка на пiдставi лiцензiї Нацiонального банку України здiйснює дiяльнiсть щодо залучення вкладiв вiд фiзичних та юридичних осiб, ведення рахункiв i надання кредитiв на власних умовах [11].

Ринок дорогоцінних металів  і каменів та інших об’єктів реального  інвестування розглядається як сукупний для таких операцій, як інвестиції в предмети колекціонування (художні  твори, антикваріат, нумізматичні цінності і т. п.), у дорогоцінні метали і камені та інші матеріальні цінності. У країнах з розвиненою ринковою економікою інвестиційна діяльність, що пов’язана із цими об’єктами реального інвестування, уже здійснюється на спеціалізованих ринках, які оформилися (ринку золота тощо).

Ринок нерухомості виділений у самостійний елемент фінансового ринку у зв’язку з його відчутним розвитком у найближчій перспективі [7]. Уже нині на цьому ринку здійснюється суттєвий обсяг операцій з продажу квартир, офісів, дач і т. п. З подальшою приватизацією житлового фонду, а особливо із включенням до складу об’єктів цього ринку земельних ділянок, обсяг операцій значно розшириться.

У ринковій економіці  нерухомість є досить привабливим  фінансовим активом. Це підтверджують  розміри ставок дохідності за різними  видами активів. 

Розглянемо існуючи  найбільш поширені види інвестицій на вказаних вище сегментах фінансового  ринку.

 

1.2. Інвестиційна діяльність, види інвестицій

 

Термін «інвестиція» (від лат. invest) означає «вкладати». У сучасному світі інвестиції – це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення. Інвестування є складовою розвитку економічних об’єктів, це основний спосіб поліпшення матеріальних умов життя суспільства. Високі результати в роботі кожного конкретного інвестора, підприємства просувають економіку країни вперед,  забезпечують зростання рівня життя населення. 

Під "інвестиціями" відповідно до Закону України "Про інвестиційну діяльність" розуміють кошти, які інвестуються. Це "всі види майновнх та інтелектуальних цінностей, що вкладаютъся в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект" [1].

Інвестування є однією з найбільш важливих сфер діяльності будь–якого підприємства, що динамічно розвивається, керівництво якого віддає пріоритет рентабельності з позиції довгострокової перспективи. Але суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути як державні органи влади та юридичні особи, так і фізичні особи, які приймають рішення та вкладають власні, позичені та залучені кошти в об’єкти інвестування.

Об’єкти інвестування – це майно в різних формах, на яке витрачено інвестиції та яке використовується для отримання прибутку: основні та оборотні кошти, цінні папери, науково–технічна продукція, інтелектуальні цінності, майнові права [1].

У зарубіжній літературі термін «інвестування» часто позначає придбання цінних паперів, в Україні  ж він ідентифікується з терміном «капітальни вкладення», і в цьому  разі інвестиції розглядаються як вкладення  у відтворення основних фондів [12].

Інвестування залежно від обставин, організаційних умов, джерел коштів, форми інвестицій, характеру задіяних активів, учасників процесу має особливості, які є основою різних типів класифікації інвестиційного процесу.

Передусім слід відокремити інвестування реальне й фінансове. Це дві досить різні сфери інвестиційного процесу, які мають не лише різні об'єкти інвестування (саме за цією ознакою й визначається реальне або фінансове інвестування), а й суттєві відмінності в самій технології процесу інвестування.

1. Реальні інвестиції охоплюють діяльність, пов'язану зі створенням нових матеріальних об'єктів, що матимуть прибуток за рахунок виробництва й продаж) товарів і послуг. Різновидами реального інвестування є "капітальні вкладення", "виробничі інвестиції".
2. Фінансові інвестиції є вкладенням коштів у фінансові операції та інші папери. Наприклад, валютні операції (отримання прибутку за рахунок різниці курсів валют), операції з векселями, купівля та продаж акцій, облігацій, сертифікатів, доходи від володіння пакетами цінних паперів тощо.

Реальне і фінансове  інвестування, незважаючи на різні інструменті та форми активів, взаємопов'язані, обслуговують однакові фінансові потоки в економіці країни. Наприклад, інвестор реалізує проект створення виробничого підприємства. Це процес реального інвестування в результаті якого капітал інвестора буде трансформовано в матеріальні активи: будови, обладнання, матеріальні запаси тощо. Якщо організаційною формою підприємства обрано акціонерне товариство, буде проведено емісію акцій і відбудеться їх продаж на фондовому ринку. Покупці акцій здійснять фінансові інвестиції в цінні папери. Акціонування буде одним із способів фінансування виробничого (реального) проекту. Звичайно, з метою швидкої консолідації капіталу для реалізації проекту буде задіяно інфраструктуру фондового ринку, в тому числі фінансових посередників. В результаті створення виробничого підприємства (реальне інвестування) відбудеться за рахунок форм фінансового інвестування

Отже, різновиди інвестування тісно пов'язані між собою, мають крім відмінностей багато спільного, створюють розмаїття форм інвестування і водночас є різними проявами інвестиційного процесу використання капіталу з метою його нарощування.

Інвестиції, спрямовані на відтворення основних фондів і на прирост матеріально–технічних запасів з метою організації виробництва й продажу товарів і послуг, є капітальними вкладеннями. Це складова реального інвестування.

3. урахуванням інших ознак інвестування можна відокремити інвестиції:

1. Залежно від строку життя проекту:

1. короткострокові (до одного року);
2. середньострокові (2–3 роки);
3. довгострокові (понад 3 років).
2. Залежно від форми власності на інвестиційні ресурси: