Статистичний аналіз фінансового ринку України

1. державні;
2. приватні;
3. іноземні;
4. змішані.

3. За характером участі в інвестуванні:

1. прямі, тобто спрямовані на об'єкт інвестування (інвестор безпосередньо здійснює управління своїм капіталом і проектом інвестування, укладає договори щодо використання свого капіталу від свого імені);
2. непрямі - здійснюються через інвестиційних чи фінансових посередників, які в той чи інший спосіб діють від імені інвестора з метою реалізації його інвестиційних намірів: накопичують фінансові ресурси для вкладання, оперативно керують проектом, ведуть фінансовий портфель за дорученням інвестора, за договірними, довірчими відносинами з ним. Так відбувається спільне інвестування взаємних інвестиційних фондів від імені дрібних інвесторів;
4. За регіональною ознакою:
1. внутрішні (реалізуються на території країн);
2. зовнішні (реалізуються за її межами) [12, 13].

Таким чином, інвестиції можна розглядати як один із варіантів  отримання додаткового прибутку для фізичних осіб, що стає особливо актуальним в умовах світової кризи, банкрутства банківських установ. За умов стабільного розвитку економіки України, джерелами додаткового прибутку населення могли виступати банківські депозити, вкладення у банківські метали, нерухомість.

 

1.3. Депозитні внески, заощадження в золоті та вкладення в нерухомість

 

Згідно Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою в 2003 р. банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, а за договором банківського вкладу – вкладні (депозитні) рахунки [2].

В Інструкції також надаються визначення поняттям «поточний рахунок» та «депозитний рахунок».

Поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково–касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Вкладний (депозитний) рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору [2].

Основною стратегією роботи банку з депозитами є не прагнення привертати засоби під високий відсоток, а гарантування збереження і своєчасності повернення засобів.

У депозитному договорі визначається розмір і термін депозиту, рівень процентної ставки, обов'язки сторін, порядок виплати доходу і повернення засобів при закритті рахунку.

Поняття «депозит» означає  «зданий на зберігання». Депозитні операції – залучення оборотних коштів банком у юридичних і фізичних осіб, найважливіша складова пасивів, що має як терміновий таки безстроковий характер. Безпосередньо депозит є сумою грошових коштів, які суб'єкти депозитних операцій вносять до банку, і що на певний час осідають в банку через здійснення банківських операцій, що виконуються. Депозит є об'єктом депозитних операцій [5].

До суб'єктів депозитних операцій відносяться:

1. державні установи, підприємства і організації;
2. кооперативи;
3. акціонерні суспільства;
4. змішані підприємства за участю іноземного капіталу;
5. суспільні організації і фонди;
6. фінансові, інвестиційні і страхові компанії;
7. окремі фізичні особи і їх об'єднання;
8. банки і інші кредитні установи.

Нижче наведено класифікацію депозитів.

1. За категоріями вкладників:

1. депозити суб'єктів господарської діяльності;
2. депозити фізичних осіб;
3. депозити бюджету.

2. За термінами використання залучених засобів:

1. термінові депозити – грошові кошти або банківські метали, розміщені вкладниками в банку на визначений договором термін;
2. депозити до запитання – грошові кошти або банківські метали, розміщені вкладниками в банку на умовах видачі депозиту на першу вимогу вкладника або здійснення платежів по розпорядженню власника рахунку;
3. накопичувальні депозити – депозити, за умовами яких у вкладників є можливість поповнювати їх додатковими внесками;
4. умовні депозити – грошові кошти або банківські метали, розміщені вкладниками в банку, і що підлягають поверненню при настанні раніше обговореної умови, наприклад, до повноліття, весілля і тому подібне. [9]
3. За видами валюти:

1. депозити в національній валюті;
2. депозити в іноземній валюті;
3. депозити в банківських металах.

4. За термінами:

1. до 1 місяця;
2. від 1 до 3 місяців;
3. від 3 до 6 місяців;
4. від 6 до 12 місяців;
5. понад рік.

5. За характером виплати відсотків:

1. авансом;
2. щомісячно;
3. щокварталу;
4. після закінчення року;
5. після закінчення терміну дії договору.

6. За наявністю можливості капіталізації відсотків:

1. депозити з простими відсотками – відсотки нараховуються на основну суму внеску, при цьому основна сума внеску розміщується на депозитному рахунку, а відсотки – на поточному:

S=P×(1+n×i)     (1.1)

S – нарощена сума;

P – первинна сума вкладення;

n – період нарахування відсотків;

i – процентна ставка.

2. депозити з складними відсотками – відсотки нараховуються на суму внеску і раніше нарахованих відсотків:

S=P×(1+i)ⁿ      (1.2)

Класифікація депозитів представлена на рис.1:

 

 

 

Рис.1. Класифікація депозитів 

Види депозитних послуг:

1. терміновий депозитний внесок;
2. поточний депозитний внесок;
3. внесок до запитання.

Термінові внески – грошові кошти підприємств, організацій і населення, що зберігаються в банках, по яких виплачується відсоток залежно від терміну і величини внеску. Термінові внески можуть бути зняті після закінчення цього терміну або після попереднього повідомлення банку за встановлений період (не менше 1 місяця). Термінові внески є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні.

Термінові внески не використовуються для поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму внеску, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити депозитний внесок на нових умовах. При достроковому вилученні засобів власник, як правило, позбавляється передбачених угодою відсотків.

При виборі депозитного  обслуговування необхідно враховувати  наступні чинники:

1. фактичний і прогнозований рівень інфляції;
2. зближення дат процентних виплат з боку банку і дат власних обов'язкових платежів;
3. умови дострокового розірвання договору за ініціативою сторін.

Поточний рахунок – рахунок у банку, що відкривається для зберігання грошових коштів і проведення безготівкових розрахунків. Поточний депозитний внесок передбачає більш вільне оперування засобами на рахунку, ніж терміновий При укладенні угоди по поточному депозиту визначається мінімальний термін зберігання внеску, після закінчення якого грошові кошти можуть бути переказані клієнтом на розрахунковий рахунок.

Відсотки нараховуються, як правило, щодня або періодично, також може бути досягнуте угода про нарахування складних відсотків. Проте відсоток по поточному депозиту нижчий, ніж по терміновому, на величину плати за ризик несподіваного повернення засобів клієнтом.

В умовах сьогоднішньої нестабільності ця форма депонування зручна для  підприємств.

Внесок до запитання – кошти в готівковій або безготівковій формі, унесені до кредитної спілки її членами на договірних умовах, без визначення фіксованої дати повернення [16]. Дає право клієнтові у будь–який момент скористатися сумою депозитного внеску, проте процентні ставки по такому виду внесків мінімальні. Обов'язковою умовою внеску є визначення мінімального балансового залишку на рахунку. У разі його зменшення внесок буде закритий, а кошти переказані на розрахунковий рахунок.

Внески до запитання є нестабільними, що істотно обмежує їх використання банком в позикових і інвестиційних операціях, що і є причиною низьких процентних ставок або їх відсутності. Проте в цьому випадку банки прагнуть привернути клієнтів за рахунок підвищення якості обслуговування і надання додаткових послуг. Такими є пільги в отриманні кредиту, використання зручних для вкладника форм розрахунку, застосування кредитних карток, чеків, розрахунково–консультативне обслуговування і тому подібне

З моменту надбання Україною незалежності зростання об'ємів залучених засобів в національній валюті змінювалося в основному під впливом коливань грошової маси, в той час, як на зміну залишків на рахунках в іноземній валюті вплинули такі обставини, як поточний баланс між експортом і імпортом, коливання валютного курсу гривни, наявність або відсутність обов'язкового продажу валютної виручки.

У березні 2011 року, за даними НБУ, середньозважена процентна ставка в річному численні по внесках в національній валюті склала 15,5%, в іноземній – 11,6% [19].

Депозит в банківських металах  – це депозит, в якому як «валюта» можуть виступати золото, срібло, платина або паладій, тобто банківські метали.

Банківські метали – це:

1. дорогоцінні метали, афіновані до найвищих проб відповідно до світових стандартів в злитках і пороші, яка має сертифікат якості;
2. монети, виготовлені з дорогоцінних металів [24].

Якщо говорити про  депозити в доларах, то слід розуміти, що мається на увазі внесок в доларах США, одиниця вимірювання внеску – один долар. Якщо говорити про депозит в банківському золоті, то «валютою» внеску є золото, одиницею вимірювання внеску – одна тройська унція (31,1034807 грам) [19].

В Україні на сьогоднішній день банки пропонують тільки золоті депозити (можливо, зрідка зустрічаються платинові).

Відсотки по внесках нараховуються за таким же принципом: за доларовим депозитом відсотки нараховуються в доларах, за золотим депозитом – в золоті.

 У різних банках у разі дострокового розірвання договору за ініціативою вкладника відсотки по внеску або взагалі не виплачуються, або істотно мінімізуються.

Виплата відсотків відбувається в кінці терміну дії депозитного договору або в мірних злитках банківських металів, або в національній валюті по курсу НБУ (у кожному банку своя політика).

При внесках в золоті вкладник може отримати додатковий прибуток при продажі золота, якщо його ціна з моменту розміщення внеску виросла. В той же час депозит в благородному металі має і ряд недоліків, серед яких варто відзначити високий розмір первинного внеску по внеску, — від 50 грамів, а також велику курсову різницю при покупці–продажі дорогоцінного металу.

Банкіри відзначають, що у населення попит на таку послугу, як внески в золотих злитках, достатньо високий. Більше 90% всіх депозитів в банківських металах зроблено фізичними особами. Експерти пояснюють підвищений попит населення тим, що, по–перше, інвестиції в золото допомагають зберегти заощадження від інфляції, а по–друге, останнім часом ринкова ціна золота постійно росте, причому вже декілька років. Наприклад, можна порівняти ціну на золото в 2009 і 2012 року: якщо на початку 2009 р. жовтий метал коштував близько 4336,688 за тройську унцію (31,1 грама), то в січні 2012 року він дорівнював 8723,613 грн. [19] Тобто темпи росту складають:

,      (1.3)

Звідки ТР=201,16%, а темпи приросту ТП=101,16% за три роки

Інвестиції в нерухомість  вважаються також достатньо надійним видом вкладень. Нерухомість завжди виступала як об'єкт довгострокового інвестування. Найчастіше це пов'язано з тим, що придбання об'єкту нерухомості по частинах не представляється можливим, оскільки для вкладення в об'єкт нерухомості потрібен значний капітал. Крім того, якщо говорити про прибуткову сторону справи, грошові вкладення в об'єкти нерухомості є витратами з достатньо високим терміном окупності [12].