Зміст

Вступ                                                                                                                                                        2

1. Сутність, призначення  та види фінансового  посередництва на  кредитному ринку  України.                                                                                                        4

2. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва                               10

3. Небанківські фінансово-кредитні  установи                                                            17

Список  використаної літератури                                                                                         21

Вступ

 

     Протягом  ХХ століття поширювались наукові положення, які обґрунтовували роль фінансового  посередництва як одного із чинників економічного розвитку.

     Значний внесок у теоретичне обґрунтування фінансового посередництва зробило багато економістів: А. Пігу, Й. Шумпетер, Р. Голдсмід, Дж. Штігліц та інші. Тому цікавим є дослідження еволюції ідей щодо ролі фінансового посередництва в економічному розвитку.

     Актуальність  теми курсової роботи полягає в тому,що сучасних умовах фінансові посередники  посідають одне з центральних  місць на фінансовому ринку. Основна  їхня функція - це допомога в передачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних інвесторів і навпаки. Фінансові посередники створюють свої фонди, беручи кошти в борг у заощаджувачів, за що останнім виплачується процентний доход. Акумулюючи кошти таким чином, вони надають їх під вищі проценти інвесторам. Різниця між отриманим та виплаченим процентним доходом іде на покриття витрат фінансового посередника та його прибуток.

     Фінансові посередники - сукупність фінансових установ (банки, страхові компанії, кредитні установи, пенсійні фонди тощо), чиї функції  полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб і подальшому їх наданні на комерційних засадах  у розпорядження позичальників.

     Таким чином, фінансове посередництво  полягає в залученні фінансових ресурсів з метою їх подальшого розміщення у фінансові активи. В економічній  літературі визначення терміна “фінансові посередники”, як правило, збігається з визначенням терміна “фінансові інститути" - фінансові установи, що опосередковують рух коштів від індивідуальних інвесторів (як правило, власників заощаджень) до їх кінцевих користувачів, тобто залучаючи та розміщуючи кошти від власного імені.

     фінансове посередництво ломбард україна

     У вітчизняній літературі найпоширенішим є поділ фінансових посередників на дві групи:

     1) банки;

     2) небанківські фінансово-кредитні  установи.

     Фінансове посередництво розглядається як фінансово-кредитна система, яка залучає  фінансові ресурси з метою  їх подальшого розміщення у фінансові  активи.

     Найголовніше  завдання фінансових посередників - спрямувати рух капіталу до найефективніших  споживачів. Базовою основою їх функціонування є реалізація кредитно-інвестиційних  угод (тобто безпосереднє фінансування) та заміна прямого фінансування непрямим через випуск власних вторинних  зобов"язань. Логічно, що предметом праці для посередників на ринку стають цінні папери і гроші.

     Мета  даної курсової роботи показати яке  призначення фінансових посередників на фінансовому ринку та яку роль вони мають в розвитку економіки  держави.

     Об’єктом  дослідження виступає діяльність фінансових посередників на фінансовому ринку. 
 
 
 
 
 

1. Сутність, призначення та види фінансового посередництва на кредитному ринку України.

 

     Фінансове посередництво - здійснення професійної  діяльності на фінансовому ринку. Така діяльність здійснюється системою фінансових інститутів [16 с.57].

     Фінансове посередництво розглядається у  вузькому та у широкому розумінні. Це пов'язане з існуванням прямого  та непрямого фінансування.

     У вузькому розумінні - це з надання послуг на фінансовому ринку за комісійну винагороду (надання агентських послуг або здійснення транс акційних операцій). Фінансове посередництво у вузькому розумінні пов'язане з прямим фінансуванням [16 с.130].

     У широкому розумінні - це надання трансформаційних послуг. Воно пов'язане з непрямим фінансуванням та наданням агентських послуг.

     Значення  фінансового посередництва:

     1. полегшення руху коштів та  прискорення цього руху;

     2. формування "пакетів" фінансових  ресурсів різних розмірів;

     3. зниження ризику неповернення  коштів або ризику несплати  доходів;

     4. здійснення трансформації строків  надання фінансових ресурсів (за  рахунок обслуговування непрофесійних  суб'єктів);

     5. створення так званого „ефекту масштабу" (зменшуються витрати на обіг фінансових ресурсів у суспільстві).

     У національній практиці на офіційному рівні термін "фінансовий посередник" уперше було узагальнено вжито в  Постанові Кабінета Міністрів України "Про заходи щодо розвитку фондового ринку та вдосконалення його державного регулювання". З набранням чинності Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" законодавче встановлюються [1 с.3]:

     загальні  правові засади у сфері надання  фінансових послуг;

     пріоритети  в здійсненні регулятивних та наглядових функцій з боку держави за діяльністю фінансових посередників.

     Сучасні фінансові посередники розглядаються  як спеціалізовані професійні оператори  ринку, інвестиційно-кредитні установи, що перерозподіляють ресурси між  постачальниками і споживачами  фінансового капіталу, між інвесторами/кредиторами  та реципієнтами коштів на основі дії  принципу зв'язку в динаміці руху активів.

     На  сьогодні фінансовими посередниками  виступають: - спеціалізовані інвестиційні компанії; - банки; - трастові компанії; - кредитні спілки; - страхові компанії; - пенсійні фонди та ін [26 с.280].

     Найголовніше  завдання фінансових посередників - спрямовувати рух капіталу (збережень) до найефективніших  споживачів. Базовою основою їх функціонування є реалізація кредитно-інвестиційних  угод (тобто безпосереднє фінансування) та заміна прямого фінансування непрямим через випуск власних вторинних  зобов'язань [14 с.25].

     Згідно  з вимогами чинного законодавства  фінансові посередники можуть виконувати функції [2 с.10]:

     з консолідації (акумуляції) збережень  індивідуальних інвесторів у єдиний пул і подальше диверсифіковане  вкладення накопиченого капіталу в  різні проекти. Індивідуальні збереження з інвестиційними намірами є особливим  видом збережень, і для багатьох непрофесійних учасників ринку  звернення до інституційних фінансових консультантів - переважна форма  участі у масштабних проектах (так, наприклад, реалізуються приватні інвестиції за кордоном);

     із  забезпечення рівноваги на ринку  капіталів через погодження пропозицій і попиту на фінансові ресурси. Професійна організація андеррайтингу як задоволення потреб клієнтів щодо гарантованого розміщення їхніх активів є винятковою прерогативою інституційної форми посередництва;

     з перерозподілу і зниження фінансових ризиків.

     між більш несхильними і менш несхильними  до ризику економічними суб'єктами;

     із  забезпечення підвищеної ліквідності  фінансових вкладень шляхом професійного портфельного управління активами.

     Фінансові посередники складають багаточисленну групу головних учасників фінансового ринку, яка забезпечує посередницький зв’язок між покупцями та продавцями фінансових інструментів (фінансових послуг) Певна частка фінансових посередників сама може виступати на фінансовому ринку у ролі продавця, або покупця.

     Основні види фінансових посередників [20 с.456]:

     1. Фінансові посередники які здійснюють  виключно брокерську діяльність;

     2. Фінансові посередники які здійснюють  виключно дилерську діяльність;

     3. Інститут фінансових брокерів (агентів);

     4. Кредитно-фінансові та інвестиційні інститути.

     Фінансові посередники, які здійснюють виключно брокерську діяльність, є професійними учасниками фінансового ринку, діяльність котрих має бути обов’язково лицензованою. Основною функцією таких посередників є надання допомоги як продавцям так і покупцям фінансових інструментів (фінансових послуг) у здійсненні угод на фінансовому ринку. Фінансовий посередник, здійснюючий брокерську діяльність, бере участь в здійсненні угод в якості повіреного (на основі договора-доручення від клієнта) або в якості комісіонера (на основі договора комісії).

     Цю  групу фінансових посередників являє  багаточисельний інститут фінансових брокерів, здійснюючих свою діяльність як на організованому, так і на неорганізованому фінансовому ринку. В якості фінансових брокерів в згоді з законодавством мають змогу виступати як юридичні особи (брокерські контори та фірми), так і фізичні особи. В составі загального інституту фінансових брокерів визначають:

     1. інвестиційних брокерів;

     2. валютних брокерів;

     3. страхових брокерів (агентів) [30 с.356].

     Кожна з цих груп фінансових брокерів здійснює свою діяльність виключно на співвідносному виді фінансових ринків.

     Основу  доходів фінансових брокерів встановлює комісійні виплати від суми здійсненних  ними угод.

     Фінансові посередники, які здійснюють дилерську  діяльність, також є професійними представниками фінансового ринку. Головною функцією таких посередників є купівля - продаж фінансових інструментів від свого імені та за свій рахунок  з метою отримання прибутку від різниці у цінах. За рахунок здійснення спекулятивних дилерських операцій забезпечується страхування цінового ризику на фінансовому ринку [21 с.45].

     В співвідношенні з діючими нормами дилер зобов`язаний публічно наголошувати ціни покупки (або продажу) виключних фінансових інструментів з зобов`язанням здійснення угод по наголошеним цінам (об`єм угод також оговорюється в пропозиції). Дилерську діяльність на фінансовому ринку може здійснювати виключно юридичні особи, які пройшли ліцензування - в процесі такого ліцензування надаються певні вимоги к мінімальному розміру капіталу, атестації виняткових спеціалістів та інше. Цю групу фінансових посередників являють собою різноманітні кредитно-фінансові та інвестиційні інститути, головним з котрих є [28 с.25]:

     1. комерційні банки;

     2. інвестиційні компанії (підприємства - торговці ціними паперами, котрі окрім ведення посередницьких операцій на фондовому ринку мають приваблювати ресурси для здійснення сумісного інвестування шляхом емісії та розміщення сумісних цінних паперів);

     3. інвестиційні фонди (юридичні  особи, створені у формі акціонерного  товариства, акумулюючі ресурси дрібних індивідуальних інвесторів для здійснення сумісного інвестування;

     4. інвестиційні дилері або андеррайтери (спеціалізовані банківські установи або компанії, які займаються первинним продажем емітірованих акцій та облігацій шляхом купівлі нових їх емісій та організацією підписки (реалізації) їх учасникам вторинного фондового ринку дрібними партіями);

     5. трастові компанії або інвестиційні  керуючи;

     6. фінансово - промислові групи  або фінансові холдингові компанії;