Фінансова система України

 

зміст 

Вступ 3

1. Трактування сутності  фінансової системи  зарубіжними та  вітчизняними вченими 5

2. Погляди науковців  на склад фінансової  системи України 8

3. Проблеми функціонування  фінансової системи  України та можливі  шляхи їх подолання 25

Висновки  та пропозиції 31

Список використаних джерел 34 
 

 

  вступ

 

     Актуальність проблеми. Ринкова економіка вимагає особливої уваги до налагодження в країні ефективної та потужної фінансової системи та адекватного цій системі законодавчого регулювання.

     У рамках фінансової системи відбувається первісне нагромадження капіталу, продукування національного доходу і всього сукупного продукту, а затим здійснюється розподіл та перерозподіл цих останніх заради задоволення індивідуальних, приватних та суспільних проблем.

     Інноваційний розвиток суспільства можливий лише за наявності потужної фінансової системи. В Україні фінансова система поки що не вирішує складних господарських, соціальних завдань. Саме тому створення ефективної фінансової системи потребує нових наукових досліджень, глибокого аналізу причин і наслідків створення та використання фондів фінансових ресурсів.

      Все вищесказане свідчить про актуальність обраної теми.

      Темою даної роботи є фінансова політика держави та механізм її реалізації.

      Об’єктом даної роботи є фінансова система України.

      Предметом дослідження є дослідження фінансової політики держави та механізмів її реалізації.

      Мета курсової роботи полягає у вивченні сутності фінансової системи, досліджені її структури та механізмів її реалізації.

      Досягнення поставленої в роботі мети забезпечувалось шляхом вирішення наступних задач:

      - розглянути трактування сутності фінансової системи зарубіжними та вітчизняними вченими;

      - дослідити погляди науковців на склад фінансової системи України;

      - вивчити проблеми функціонування фінансової системи України та обґрунтувати можливі шляхи їх подолання

     Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Загальнотеоретичні і методологічні положення стосовно фінансів, фінансової системи висвітлені в працях учених В.Андрійчука, В. Василенка, П. Гайдуцько, В.Геєця, В. Корнєєва, Б. Луціва, В. Лагутіна, В. Міщена, А. Мороза, А.Пересади, М. Савлука, С. Шумської, В. Федоренко та ін. Значимість, багатогранність проблеми вимагає нових наукових досліджень.

      Методологічною основою дослідження стали: принципи ринкової економіки; принципи організації діяльності підприємств, установ, організацій; праці вітчизняних і зарубіжних вчених; періодичні видання з питань теми дослідження; результати власних досліджень.

      Методи дослідження. У процесі написання роботи використовувались як традиційні методики (літературний, графічний, порівняльний) так і наукові (метод економічного аналізу та інші).

      Структура курсової роботи. Робота виконана на 35 сторінці, складається з вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел із 21 найменування, а також включає 1 таблицю та 4 рисунки. 

 

     

1. Трактування сутності фінансової системи зарубіжними та вітчизняними вченими

 

     За останні роки в Україні з’явилося безліч праць науковців-фінансистів, присвячених «фінансовій систем», завдяки чому коло наших знань про неї істотно розширено. Але й дотепер між авторами різних наукових праць, навчальної літератури немає одностайності щодо змісту фінансової системи, її структури в Україні. Ці розбіжності в розумінні суті даної категорії пояснюється методологічним підходом науковців до з’ясування змісту цього питання.

     Зокрема, В.М. Опарін розглядає фінансову систему як таку, що має внутрішньо-змістову якість і організаційну будову. «За внутрішньою структурою фінансова система – сукупність відносно відособлених взаємопов’язаних сфер і ланок, що відображають специфічні форми і методи фінансових відносин. За організаційною будовою фінансова система – сукупність фінансових органів та інституцій, які управляють грошовими потоками» [15].

     Якщо перше визначення фінансової системи не викликає принципових заперечень, то з другим погодитися не можна, оскільки в даному випадку має місце підміна фінансової системи як економічної категорії, фінансовим механізмом, який формується для управління фінансовими потоками в різних галузях і сферах суспільної діяльності.

     Близьким за змістом до цих визначень фінансової системи є її розуміння авторами підручника «Фінанси (теоретичні основи)», які пишуть, що «фінансова система визначається, з одного боку, як сукупність певних сфер фінансових відносин, з іншого – різних інститутів, що забезпечують фінансування, взаємодію сфер і процес управління ними» [19].

     «У загальному вигляді, – пишуть вони, – фінансова система країни, відповідно до основних суб’єктів фінансових відносин держави, підприємств і населення – це сукупність трьох сфер фінансових відносин – державних фінансів, фінансів підприємств і домогосподарств» [19]. У цьому визначенні, окрім змістовної характеристики в загальному вигляді, автори подають структуру фінансової системи, до якої необґрунтовано відносять грошові ресурси домогосподарств.

     Такої ж думки щодо фінансової системи дотримується Л. Безгубенко. «Фінансова система, – пише він, – це сукупність відокремлених, але взаємопов’язаних між собою ланок фінансових відносин, що виникають у різних сферах виробничої та невиробничої діяльності в процесі вартісного розподілу і перерозподілу ВВП та національного доходу з метою формування, розподілу та використання фінансових ресурсів (що здійснюється у фондовій та безфондовій формах при перевазі першої) для задоволення суспільних інтересів і потреб» [2]. Це визначення вигідно відрізняється від попереднього тим, що автор не обмежується абстрактними, загальними положеннями про фінансові відносини, а конкретизує їх, показує, де, за яких обставин вони відбуваються та з якою метою вони відомі.

     На відміну від найбільш поширеного визначення фінансової системи, як сукупності фінансових відносин, відомі дещо інші думки з цього приводу.

     Зокрема, автори «Сучасного економічного словника» розглядають фінансову систему як «…сукупність законів, правил, норм, що регулюють фінансову діяльність і фінансові відносини держави (грошова система, система фінансових установ)» [17]. У цьому випадку автори «Словника» в основу визначення фінансової системи беруть не базові економічні відносини, якими є фінансові відносини, а надбудовні нормативно-правові, що є некоректно.

     В окремих визначеннях фінансової системи має місце її ототожнення з фінансовим механізмом, за допомогою якого здійснюється розподіл і перерозподіл ВВП. Ілюстрацією цього положення може служити визначення фінансової системи, яке подає В. Шовкун. Він вважає, що фінансова система являє собою «…сукупність інституцій конституційного впливу держави на розподіл сукупного суспільного продукту і перерозподіл валового внутрішнього продукту» [20]. По суті, в такому ж ракурсі розглядається фінансова система М.І.Крупкою. У своїй змістовній монографії «Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України» він свідчить, що «фінансову систему можна розглядати як інфраструктуру різних фінансових інститутів, які здійснюють фінансові операції і одночасно є суб’єктами і об’єктами управління фінансами» [10]. Таке визначення фінансової системи веде до її ототожнення з фінансовою інфраструктурою (кредитно-банківськими установами, страховими компаніями, податковою системою та ін.), яка обслуговує об’єктивно наявні грошово-економічні відносини, що виникають між різними господарюючими суб’єктами, ними і державою, населенням; формуванням, розподілом і використанням різних фінансових фондів відповідно з організаційно-правовим їх оформленням, які власне являють собою ні що інше, як фінансову систему.

     Не можна погодитися з визначенням В.П. Кудряшова, який розглядає фінансову систему як «сукупність фінансових операцій, які проводяться суб’єктами фінансової діяльності з використанням певного фінансово-кредитного механізму» [11]. Фінансові операції – це лише дія відповідного органу, господарського суб’єкта (банку, страхової організації, бухгалтерії підприємства) тоді, коли система являє собою складну структуру з окремих елементів, об’єктів, між якими відомо відповідна взаємозалежність і зв’язок.

     Немає одностайності щодо визначення суті фінансової системи, її структури і в авторів наукових зарубіжних видань. Для їхніх робіт характер ним є уникання визначення фінансової системи як економічної категорії. Вони її зводять до структурного складу. Так, автори відомого підручника «Економікс. Принципи, проблеми і політика» К. Макконнелл і С. Брю характеризують фінансову систему як таку, що включає федеральну резервну систему, до якої належить 12 національних федеральних банків, які є одночасно і центральними банками (інші країни, як правило, обмежуються одним таким банком). До цієї системи включено також комерційні та ощадні установи [13].

     На відміну від цих вчених, по-іншому розкриває структуру фінансової системи автор підручника «Гроші, банківництво і фінансові ринки» Ф. Мишкін. На його думку, головними складовими фінансової системи є кредитори (заощадники) і позичальники (витратники), фінансові посередники і фінансові ринки. Кредиторами і позичальниками можуть бути домогосподарства, підприємства, уряд, іноземці. Фінансові посередники – банки і небанківські фінансові установи [13]. 

  2. Погляди науковців на склад фінансової системи України

 

     Неординарним є міркування щодо змісту фінансової системи командної економіки М. Лонга і С. Сагарі. До її складу вони відносять центральний банк, який виконує функції центрального банку і одночасно забезпечує фінансування суб’єктів господарювання; ощадний банк, що приймає вклади від населення, а потім розміщує їх у вигляді позик між своєю клієнтурою за низькими відсотковими ставками; банк зовнішньої торгівлі, який займається зовнішньоекономічними операціями, виконує деякі зовнішньоторгові страхові операції [1]. Як видно, ці вчені до складу фінансової системи не включають загальнодержавні фінанси, головною ланкою яких є бюджет, а також фінанси підприємств, які концентрують основну масу грошових ресурсів країни.

     Якщо критично проаналізувати наведені вище точки зору на фінансову систему та її структуру, то найбільш характерною для них є характеристика фінансової системи як простого кількісного об’єднання окремих елементів, частин без врахування системно-структурного підходу, ігнорування змісту категорії «система». Адже система – це «комплекс елементів, їх властивостей, взаємодія між якими зумовлює появу якісно нової цілісності» [6].

     Доречно провести відповідну аналогію з будь-яким механізмом, машиною, які складаються з окремих деталей та елементів. Кожна з цих деталей сама по собі, якою б важливою вона не була, не виконує тих функцій, які призначені для машини, для всього комплексу механізму. Свою роль окремі елементи комплексу виконують лише за умови, що вони будуть зібрані, припасовані відповідним чином одне до одного, в результаті чого буде створено механізм і вони будуть приведені у дію. Так приблизно діє і фінансова система. Вона виконує свої функції тоді, коли між кожним з її елементів буде налагоджена взаємодія, взаємопогодженість. Бюджет держави наповнюватиметься грошовими ресурсами за умови належного функціонування податкової системи, яка, своєю чергою, залежить від стану фінансів підприємств, на здоров’я яких впливає рівень виробництва, ефективність задіяних у ньому виробничих фондів, фінансових ресурсів.

     Якщо врахувати ці зауваження, позитивні сторони названих вище визначень фінансової системи, то їй можна, на нашу думку, дати таке змістовне визначення: це комплекс окремих елементів, які входять до фінансів (бюджети, централізовані цільові, страхові фонди, державний кредит, недержавні страхові фонди), фінанси підприємств та ін., взаємодія між якими приводить до появи нових функцій фінансових відносин, цілісність яких забезпечується єдиними організаційно-правовими нормами на всій території держави.