І. Фактори, пов'язані з маркетинговою діяльністю

- Стратегія  маркетингу та її вплив на  діяльність підрозділів підприємства;- місткість ринків збуту; - цінова  політика; -реклама;

II. Група  виробничих факторів

- Рівень виконання плану виробництва товарної продукції; - Якість продукції; -Асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції;

III. Фактори,  пов'язані зі збутом і складуванням

-Організаційно-технічний  рівень навантажувально-розвантажувальних та складських робіт; - Величина портфеля замовлень;- Стан і комплектність залишків готової продукції на складі; - Забезпеченість тарою та упакуванням; - Наявність договорів на поставку і дотримання умов цих договорів за відвантаження продукції покупцям

IV. Фактори,  пов'язані з транспортуванням  продукції

- Відповідність  кількості і видів транспортних  засобів потребам підприємства; - Ритмічність подання транспортних  засобів; -Придатність транспортних  засобів для завантаження відповідних видів продукції; - Дотримання термінів перевезень та інших договірних умов

V. Фактори,  пов'язані з роботою фінансового  та інших підрозділів підприємства:

- Вибір форм розрахунків із покупцями; - Своєчасність та якість оформлення платіжних документів, а також стан контролю за їх оплатою;

- Вивчення платоспроможності покупців і можливих форм співпраці з ними; - Своєчасність та якість оформлення санкцій за порушення зобов'язань зі сплати боргів покупцями та установами.

VI. Інші  чинники

-Терміни документообороту, якість опрацювання документів в установах банку;- Зняття виробів із виробництва в підприємств-споживачів О;

-Рішення арбітражних судів щодо позовів; - Зміна митних правил, загального законодавства тощо.

 

23. АНАЛІЗ ОБСЯГУ  РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ

Виручка від реалізації (продажу) продукції  є основним джерелом коштів підприємств. Інформація про обсяг реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) міститься  у «Звіті про фінансові результати», які складають всі підприємства щоквартально наростаючим підсумком з початку року. Обсягу реальної виручки від реалізації значною мірою залежить від наявності та динаміки перехідних залишків нереалізованої продукції і товарів на складах підприємства, а також реалізованої продукції, розрахунки за яку з покупцями не завершено. Підприємства продають (реалізують) свої товари і послуги через оптові і роздрібні торговельні підприємства, товарні біржі, а також через власну мережу з продажу продукції, виконання робіт, надання послуг. Якщо підп-во експортує прод-ю й одержує виручку в іноз. валюті, вона потрапляє на його спец. валютний рах. в одному з комерц. банків, які мають ліцензію НБУ.

На обсяг  реалізації товарної продукції впливають  обсяг виробництва товарної продукції  і зміна залишків нереалізованої товарної продукції. Якщо ж об'єктом аналізу виступає реальна виручка від реалізації, яка враховує фактичний стан розрахунків за відвантажену (відпущену) продукцію, доводиться рахуватися також з динамікою залишків реалізованої, але не оплаченої продукції. У будь-якому випадку для аналізу обсягу реалізації (виручки від реалізації) використовується так зване рівняння товарного балансу:

Р - Оп + Т - Ок,

де Р  — обсяг виручки від продажу (реалізації) товарної продукції;

Т —  обсяг товарної продукції за період, що аналізується;

Оп і  Ок — перехідні залишки нереалізованої, а за необхідності — також і реалізованої, але не оплаченої продукції, відповідно на початок і на кінець періоду.

До залишків нереалізованої продукції належать залишки готових виробів (товарів) на складах підприємства, а до залишків реалізованої, але не оплаченої продукції: — товари відвантажені (відпущені), виконані роботи, надані послуги, які не оплачені покупцями, оскільки строк їх сплати не настав ; —такі ж товари, але неоплачені в строк покупцями;

• товари на відповідальному зберіганні;

Товарний  баланс складається в оцінці за оптовими цінами без ПДВ і акц. збору, що дає змогу виявити вплив різних факторів на обсяг реал-ї.

Найчастіше  залишки зростають під впливом:

— неритмічного випуску продукції; -транспортних утруднень, включаючи штучні, які виникають через нерозпорядливість відпов. служб

Якщо  аналізується реальний обсяг виручки  від реалізації, треба враховувати  також динаміку заборгованості покупців продукції, зростання якої найчастіше є наслідком:

• несвоєчасного укладання договорів із споживачами продукції;
• випуску продукції, яка втратила попит на ринку; -відпуску прод-ції потенціальним неплатникам без попередньої оплати поставок.

 

24. ОЦІНКА  ОБ’ЄМУ ДИНАМІКИ, ВИКОНАННЯ ДОГОВІРНИХ  ЗОБОВ’ЯЗАНЬ РЕАЛІЗАЦІЇ  ПРОДУКЦІЇ ТА ПОСЛУГ.

Матеріали аналізу стану матеріально-технічної  бази підприємства, рівня організації  виробництва і праці на ньому, ефективності використання матеріальних і трудових ресурсів становлять підґрунтя  для аналізу обсягу виробництва  і реалізації продукції. Інформаційною базою аналізу є насамперед «Звіт про основні показники діяльність підприємства», «Терміновий звіт промислового підприємства по продукції». Для внутрішнього аналізу використовуються добова і декадна звітність про випуск і відвантаження (відпуск) продукції. На підставі даних статистичної звітності дається загальна оцінка динаміки обсягу виробництва продукції, виконання завдань бізнес-плану на період, що аналізується, із загального обсягу виробництва і асортименту (номенклатури) продукції, що випускається. Але в умовах більш-менш значної інфляції для порівняння обсягу треба шукати методи досягнення зіставності цих показників, враховуючи інфляцію Державна статистична звітність підприємств про випуск продукції містить інформацію про обсяги випуску продукції за звітний і минулий роки за двома оцінками:

— у  діючих цінах відповідного року; -у  порівнянних цінах на фіксовану  дату

По-перше  треба оцінити асортиментні зрушення у випуску продукції порівняно  з планом за критерієм впливу всього обсягу випущеної продукції на рентабельність і на суму прибутку. Якщо підприємство зменшило випуск менш рентабельної продукції на користь збільшення випуску більш рентабельної продукції, то такі структурні зрушення мають бути оцінені позитивно. Щоб підрахувати, наскільки економічно обґрунтовані рішення щодо асортиментних зрушень у випуску продукції, треба визначити, як змінилася загальна рентабельність продукції підприємства під впливом цих зрушень, зважаючи на те, що на загальну рентабельність продукції впливають структура випуску продукції і рентабельність окремих виробів. Збільшення або зменшення частки рентабельності того чи іншого виробу порівняно з бізнес-планом під впливом зміни питомої ваги вартості цього виробу в загальному обсязі собівартості товарної продукції обчислюється множенням різниці у питомих вагах між фактичною і плановою на планову рентабельність зазначеної продукції, а вплив рентабельності продукції на цю зміну обчислюється множенням різниці між рівнями рентабельності на фактичну питому вагу вартості виробу.

Аналіз  реалізації продукції тісно пов’язаний з аналізом виконання договірних зобов'язань щодо поставок продукції. Невиконання договірних зобов'язань  спричиняє зменшення виручки, прибутку, штрафні санкції. Крім того, за умов конкуренції підприємство може втратити ринки збуту продукції, що призведе до спаду виробництва.

Під час  аналізу визначають виконання плану  поставок за місяць та наростаючим  підсумком у цілому по підприємству щодо окремих споживачів та видів  продукції, з'ясовують причини невиконання  плану та оцінюють стан виконання договірних зобов'язань. Відсоток виконання договірних зобов'язань розраховують діленням різниці між плановим обсягом відвантаження за договірними зобов'язаннями та його недовиконанням на плановий обсяг.

Як показав  аналіз, відхилення від договірних зобов'язань пов'язане з величиною партії виробів, недостатньою кількістю транспортних засобів, різними технологічними особливостями вантажопереробки тощо.

 

25. АНАЛІЗ СТАНУ І  ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА  ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ.

Аналіз  забезпеченості підприємства робочою силою здійснюється способом порівняння фактичної чисельності працівників за категоріями із розрахунковими показниками і з показниками, що були досягнуті в минулому періоді. Це дає змогу визначити рівень виконання плану і динаміку показників.

Аналіз  забезпеченості робочою силою та її використання проводиться в тісному  зв’язку з аналізом обсягу виробництва, продуктивності, трудомісткості Основними  показниками використання трудових ресурсів є дані про чисельність  персоналу різних категорій і професій, його кваліфікацію та освітній рівень, про витрати робочого часу в людино-днях, людино-годинах, кількість виробленої продукції або виконаних робіт, а також відомості про рух особового складу підприємства.

Аналіз  чисельності і структури працівників починається з оцінки їх відповідності трудомісткості виробничої програми та встановлення відхилень фактичної чисельності проти розрахункової чи проти минулого періоду.

Розрахункову  чисельність працівників визначають за планово-нормативними розрахунками самого підприємства; фактичну чисельність беруть за даними облікового складу, які наявні в службі кадрів.

Працівники  підприємства за характером участі у  виробничому процесі розподіляються на працівників основної діяльності і невиробничий персонал. Для аналізу трудових ресурсів використовується інформація звітних форм 2-ПВ „Звіт із праці”, 1-п „Звіт підприємства з продукції”, 6-ПВ „Чисельність окремих категорій працівників підприємства і підготовка кадрів”, а також дані планово-нормативної, облікової та оперативної інформації зі звітів підрозділів підприємства, інші оперативні дані.

Успішне виконання виробничої програми залежить від забезпечення виробництва кадрами  найбільш важливих професій та кваліфікацій працівників. Для цього фактична кількість працівників за професіями та розрядами порівнюються з потребою в них для виконання обсягу робіт дільниці, цеху й підприємства в цілому. Потрібна кількість робітників обчислюється діленням величини трудомісткості робіт за кожним їх видом на плановий фонд часу праці одного робітника.

Для оцінки відповідності кваліфікації робітників складності виконуваних робіт порівнюють середні тарифні розряди робіт  і робітників, розраховані за середньою  арифметичною:

де Тр – середній тарифний розряд; ЧР –  чисельність робітників; ТП – обсяг робіт кожного виду.

 

26. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ  РОБОЧОГО ЧАСУ.

Основним  джерелом даних для аналізу використання фонду робочого часу є статистична  форма з-ПВ „Звіт про використання робочого часу (за квартал, півріччя, 9 місяців, рік)”. Додатково залучаються для аналізу дані табельного обліку, плановий баланс робочого часу, дані оперативного та вибіркового обліку (фотографії робочого дня окремих робітників, хронометраж операцій і робочих процесів, моментні спостереження в цехах і на дільницях).

Аналіз  використання робочого часу доцільно проводити у двох напрямках: -- виявлення  втрат робочого часу; -- виявлення  непродуктивного використання робочого часу. Використання робочого часу для  всіх категорій робітників аналізується за допомогою таких показників: -- середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період (місяць, квартал, рік); -- середня тривалість робочого дня (зміни). Середня кількість днів, відпрацьованих одним робітником за звітний період, характеризує тривалість робочого періоду в днях. На цей показник впливають такі фактори: втрати робочого часу, в тому числі прогули; невиходи з дозволу або з ініціативи адміністрації; масові невиходи на роботу; кількість днів чергової відпустки; кількість вихідних і святкових днів, кількість днів тимчасової непрацездатності, відпустки у зв’язку з навчанням. Тривалість робочого дня робітника залежить від: величини робочого тижня; часу надурочної роботи; часу простою протягом робочої зміни; неповного робочого часу тощо. Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих за звітний період днів і годин одним працюючим і одним робітником, а також за інтенсивністю використання робочого часу. Під час аналізу необхідно визначити відхилення фактичних показників від планових або від аналогічних показників минулих періодів і встановити конкретні причини можливих відхилень. Такий аналіз необхідно поводити щодо кожної категорії працівників, кожного підрозділу і щодо підприємства в цілому за звітний період і в динаміці.

Величина  фонду робочого часу (Фр. ч.) залежить від чисельності робітників ЧР, кількості  відпрацьованих одним робітником днів (Д) у середньому за звітний період та середньої тривалості (Т) робочого дня (зміни). Ця залежність виражається  формулою: Фр. ч. = ЧР*Д*Т. 

 

27. АНАЛІЗ ПРОДУКТИВНОСТІ  ПРАЦІ.

Вимірюється продуктивність праці кількістю  продукції, випущеної за одиницю  часу, або кількістю часу, затраченого  на виготовлення одиниці продукції. Під час аналізу обчислюють годинну, денну і місячну (квартальну, річну) продуктивність праці одного працюючого. Перші два показники визначаються як відношення обсягу товарної продукції до загальної кількості відпрацьованих усіма робітниками людино-годин і людино-днів, а інші – як відношення того самого обсягу до середньоспискової чисельності працівників.

Ці показники  використовуються для внутрішніх інформаційних  потреб оперативного управління виробництвом, а також для визначення вигоди, що очікується в майбутньому. Продуктивність праці характеризується вартісними, трудовими та натуральними показниками. Дуже важливо правильно вибрати систему її вимірників, маючи на увазі можливість використання натуральних (шт., т, м, л), трудових (у нормо-годинах) і вартісних вимірників (грн., тис. грн, млн. грн.). Найуніверсальнішим є грошовий вимірник, який може бути використаний на будь-якому підприємстві чи галузі виробництва. Аналізуючи продуктивність праці в динаміці, товарну продукцію необхідно перерахувати в порівняних цінах, що певною мірою забезпечить можливість об’єктивного аналізу затрат праці на виготовлення продукції.