Метод ланцюгових підстановок використовують для розрахунку впливу окремих факторів на сукупний результат. Метод ланцюгових підстановок полягає у послідовній заміні базової величини впливу фактора на його аналізоване значення за умови, що значення інших факторів залишаються незмінними. Визначений результат порівнюють з попереднім і розраховують ступінь впливу аналізованого фактора. Кількість таких ітерацій визначають кількістю аналізованих факторів. Наприклад, нехай детермінована факторна система має мультиплікативну залежність типу

Y = f (x1, x2, x3) = x1 * x2 * x3

Зміна її факторного значення (у1)стосовно базового (y₀) визначатиметься:

у = y1 – y0 = x1¹ * x2¹ * x3¹ - x1º * x2º * x3º

Зміна у під впливом фактора x1:

Yx1 = x1¹ * x2º * x3º - x1º * x2º * x3º       Зміна у під впливом фактора x2:

Yx2 = x1¹ * x2¹ * x3º - x1¹ * x2º * x3º

Зміна у під впливом фактора x3:

Yx3 = x1¹ * x2¹ * x3¹ - x1¹ * x2¹ * x3º

Отже, у = Yx1 + Yx2 + Yx3

Метод різниці абсолютних величин є частковим вираженням методу ланцюгових підстановок і використовують підчас дослідження двофакторних залежностей мультиплікативного типу, коли один фактор виражає кількісні зміни, другий – якісні. Напр., у = f (x1, x2)

Вплив кількісного фактора: ∆Ух1 = ∆х1 * х2º

Вплив якісного фактора: ∆Ух2 = ∆х2 * х1¹

Отже, ∆У = ∆Ух1 + ∆Ух2

Метод різниці відносних  величин — для кожного аналізованого фактора послідовно визначають різницю в рівнях його впливу і впливу попереднього фактора, а отриманий результат треба помножити на абсолютне базове значення досліджуваного параметра зміни. Наприклад, загальний результат — обсяг виробленої продукції (у), можна подати як детерміновану факторну модель зв'язку з кількістю робітників (х1), середньою кількістю відпрацьованих ними у році днів (х2), середньою тривалістю робочого дня (х3) і середньогодинним виробітком (х₄) у вигляді

y=f(x1, x2, x3, x4)=x1*x2*x3*x4. Зміна загального результату становитиме y=y1-y0. Знаходять відн. відхилення кожного факторного показника. Потім розраховують вплив кожного фактора на модель. Сумарний результат зміни y = yх1 +yх2 +yх3 + yх4.

 

10. ХАРАКТЕРИСТИКА БАЛАНСОВОГО  І САЛЬДОВОГО МЕТОДУ(Б.  М., С. М), МОЖЛИВОСТІ  ВИКОРИСТАННЯ ЙОГО В АНАЛІЗІ

Б. або  С. методи використовуються тоді, коли відоме загальне відхилення досліджуваного параметра і всіх факторів його зміни, крім одного. Цей фактор або не піддається обліку, або визначати його економічно не виправдано. Вплив невідомого фактора визначають відніманням від загального відхилення відхилень за відомими факторами. Б. м. слугують інструментом виявлення господарських резервів, матеріально-речових, вартісних і трудових пропорцій, забезпечення оптимального і збалансованого розвитку виробництва. Б. м. в економічному аналізі ґрунтуються на двоїстому аспекті розгляду економічних явищ і процесів — джерел ресурсів і їх використання та на взаємному балансуванні результатів такого розгляду:

 Xij= Yik, i=1, m, де

Xij- величина i-го ресурсу за j- ми джерелами надходження, j=1, n

Yik-використання i-тих ресурсів за ціною k (k = 1, m).

Б. М. мають  будову детермінованої факторної системи  адіативного типу. Абсолютний кількісний результат зміни будь-якого фактора  пропорційний до його частки у зміні загального результату. Б. м. широко використовується в економічній роботі — у бухгалтерському обліку, статистиці, плануванні. Використовується він і в економічному аналізі, там, де має місце функціональна залежність: наприклад, забезпечення п-ва трудовими, фінансовими ресурсами, сир-ю, паливом, мат-ми, основними засобами виробництва і т. д., а також визначення повноти їх використання.

Приклад застосування балансового способу  для складання товарного балансу, формула якого має вигляд:

Nпоч+ Nнад = N реаліз + N кін

Nпоч — залишок продукції на початок періоду;

Nнад — надходження готової продукції з виробництва;

N реаліз - обсяг реалізованої продукції;

N кін- залишок продукції на кінець періоду. Виходячи з формули товарного балансу обсяг реалізованої продукції (Аналіз) визначатиметься за формулою: N реаліз= Nпоч+ Nнад - N кін

Як допоміжний спосіб Б. М. використовується в економічному аналізі для перевірки вихідних даних, на підставі яких проводиться  аналіз, а також для перевірки  правильності аналітичних розрахунків, зокрема для перевірки визначення впливу різних чинників на приріст розміру результативного показника. У детермінованому аналізі алгебраїчна сума розміру впливу окремих чинників має відповідати розміру загального приросту результативного показника. Якщо такої тотожності нема, то це свідчить про неповне врахування чинників або про допущені в розрахунках помилки.

У деяких випадках Б. м. може бути використаний для визначення величини впливу окремих  чинників на приріст результативного  показника.

 

11. СТАТИСТИЧНІ МЕТОДИ (С.  М.) ЕКОНОМІЧНОГО  АНАЛІЗУ. ТАБЛИЧНИЙ  МЕТОД. ОСОБЛИВОСТІ  ПОБУДОВИ АНАЛІТИЧНИХ  ТАБЛИЦЬ

С. м. — це загальні методи статистичних досліджень, які використовуються в економічному аналізі як для оцінки якісних параметрів зміни тенденцій та закономірностей зміни економічних явищ і процесів, так і для визначення факторних залежностей і факторного впливу.

- Метод середніх величин як технічний спосіб опрацювання інформації використовують в аналізі для виявлення загальної х-ки явищ і процесів, а також для розрахунку кількісного значення якісного фактора впливу (рентабельності, фондовіддачі, виробітку тощо).

- Метод групування (г) передбачає певну класифікацію явищ і процесів, а також причин і факторів, які зумовлюють їх зміну і розвиток. Аналітичні функції г. зводять до виявлення взаємозв'язку між групувальними та результативними ознаками. Найпоширеніший спосіб г. в е. а — побудова групувальних таблиць за однією ознакою (прості групування) і за декількома (комбіновані групування).

- Індексний метод (і. м) грунтується на відносних показниках, які виражають відношення рівня цього явища до рівня його базового значення. Індекси, які виражають співвідношення безпосередньо співвимірних величин, наз. індивідуальними, а співвідношення складних сукупностей, які не підсумовують, — груповими.

- Динамічні ряди - використовують для характеристики зміни аналізованих параметрів у часі, виявлення тенденцій і закономірностей цих змін. Вони бувають моментні (для характеристики аналізованого параметра на цей момент часу) і періодичні (для характеристики аналізованого параметра за певний проміжок часу).

* Табличний метод. Таблиці служать накопиченню, опрацюванню і зберіганню цифрової інформації. Аналітична таблиця відрізняється відносно нескладною будовою, компактністю та наочністю. Вона повинна мати не лише основу, але й додаткову для порівняння інформацію (планові і середні показники, дані за минулий періоди), а також проміжні підсумки, відхилення, відсотки. З метою забезпечення компактності таблиць вихідну інформацію:

1) спрощують  чи закруглюють (до тис, мільйонів  та ін.)

2) скорочують  або частково відкидають другорядні  дані

3) комбіновано  показують частину показників  у деталізованому вигляді, а  інші розміщують разом в одному  рядку (як інші);

4) об’єднують в групи підсумкові показники, передають через середні показники

5) поділяють  на кілька самостійних сукупностей  із наступним складанням кількох  більш простих таблиць

 

12. ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ  МЕТОДИ ЕКОНОМІЧНОГО  АНАЛІЗУ

*Економічні:

- Матричні методи  та моделі- грунтуються на лінійній і векторно-магричній алгебрі, їх використовують при дослідженні складних і великорозмірних економічних структур.

-Модель міжгалузевого балансу є важливим методом економічного аналізу складних пропорційних залежностей, коли за кількістю вимірюваних прямих зв'язків визначається вся сукупність зв'язків (прямих і непрямих).

-Метод виробничих функцій На базі методу кореляційно-регресійного зв'язку сформульований економіко-математичний метод аналізу — метод виробничої функції.

* Математичного програмування:

- Методи лінійного програмування (транспортна задача, задача оптимального розкрою, задача оптимальної суміші та інші) використовують для розв'язку багатьох оптимізаційних аналітичних задач, де функціональні залежності досліджуваних явищ і процесів детерміновані. Завдання м. л. п. у проведенні економічного аналізу полягає у пошуку екстремальних значень зміни досліджуваних параметрів об'єкта при ресурсних обмеженнях цієї зміни.

-Методи динамічного програмування використовують при розв'язку оптимізаційних задач, у яких цільова функція або обмеження характеризуються нелінійними залежностями. Ці методи використовують під час дослідження стохастичних факторних систем. Задачі д. п. розв'язують шляхом поетапного вирішення певної кількості оптимізаційних задач, диференційованих за лінійними формами.

* Методи дослідження операцій і ухвалення управлінських рішень: використовують в аналізі для отримання порівняльної оцінки альтернативних рішень. Його мета — об'єктивно оцінити пропоновані цілеспрямовані дії і, можливо, пропонувати альтернативні варіанти. Складність методу полягає у тому, що досліджувані цілеспрямовані дії, не ізольовані, а пов'язані з іншими діями, які дослідника у цей час не цікавлять, однак можуть повпливати на хід операції.

* Методи корелщійно-регресійного зв'язку використовують в е. а. для виявлення форми та щільності зв'язку між різними параметрами досліджуваного об'єкта, характер функціональної залежності між якими невизначено. Основна умова к. р. а. — забезпечити репрезентативність даних, обґрунтованість застосування до досліджуваного явища відповідних ймовірнісних схем, що практично зводиться до вибору рівняння відповідної кривої — параболи чи гіперболи та ін.

 

13. ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА  ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

Предметом праці в аналітичних дослідженнях є інформація про діяльність господарюючого суб'єкта. Слід визначити, які джерела інформації використовують під час аналізу. Основними джерелами інформації є:

1) планово-нормативна (матеріали бізнес-планів, норми  витрат і нормативи, прейскуранти цін і тарифів, законодавчі акти, інструкції, договори, технологічна документація тощо);

2) дані  бухгалтерського, статистичного  і оперативного обліку та звітності;

3) внутрішня  позаоблікова інформація (накази, довідки  про перевірки та акти ревізій  (аудиту), протоколи виробничих нарад,);

4) зовнішня  інформація (звітні дані підприємств,  збірники статистичних матеріалів, дані переписів і анкетних  обстежень);

5) дані  особистих спостережень аналітика  (виробничі екскурсії. хронометраж  робочого дня, опитування працівників підприємства).

Формуванню  інформаційної бази аналітичних  досліджень повинно опиратись на такі основні принципи:

- оптимізації  інформаційних потреб, що забезпечує  мінімальні затрати на збір, передачу  та опрацювання інформації і  максимальну результативність аналітичних обґрунтувань, висновків і пропозицій;

- повноти  й об'єктивності відображення  економічних явищ і процесів.

- єдності  інформаційної моделі господарюючого  суб'єкта, що дає змогу забезпечити  комплексність досліджень, усунуті  дублювання та різнопланове тлумачення господарських явищ і процесів;

- оперативності  інформації, що дає змогу забезпечити  своєчасність прийняття управлінських  рішень відповідно до змін  внутрішнього та зовнішнього  економічного середовища; максимальної  алгоритмізації параметрів економічної системи, кодування і передачі опрацювання інформаційних ресурсів на ЕОМ.