На підприємствах  планується та обліковується СВ одиниці продукції лише основних видів. Для цього всі витрати на виробництво основного виду продукції ділять на обсяг продукції в натуральних показниках. Аналіз порівнянної товарної продукції здійснюється на підприємствах, де її питома вага становить понад 50 %. Там, де переважає нова продукція, для аналізу динаміки СВ використовуються показники витрат на 1 гривню товарної продукції і СВ одиниці продукції.

Складаючи кошторис витрат на виробництво і  розробляючи завдання зі зниження СВ продукції, необхідно спиратись на заходи для зниження норм витрат матеріалів та трудомісткості виробів.

Щоб визначити  обґрунтованість планового рівня  СВ виробленої продукції, використовують дані про залишки нереалізованої продукції на початок і кінець року, обсяг реалізації. Фактичні витрати на 1 грн. виробленої продукції порівнюють із плановими, визначають та оцінюють наявні відхилення. Маючи розрахунковий рівень СВ товарної продукції, обчислюють планове завдання щодо її зниження проти минулого звітного періоду і розробляють план заходів, який забезпечить це зниження.

37. АНАЛІЗ ВИТРАТ  ЗА ЕЛЕМЕНТАМИ

Витрати на виробництво планують та обліковують  за 2 напрямками: за економічними елементами (ЕЕ) і за статтями калькуляції. Елементи витрат - це однорідні за своїм економ змістом витрати(сиров і мат, паливо, енергія, зарплата, аморт, відрах на соц страх та ін). Планування витрат за ЕЕ дає змогу пов'язати їх з іншими розділами плану: планом матеріально-технічного постачання, фондом заробітної плати, планом зростання ефективності виробництва, балансом надходжень і витрат тощо.

Аналіз  витрат за ЕЕ дає змогу вивчення їх складу, питомої ваги кожного  елемента, частку живої і уречевленої праці в загальних витратах на виробництво. Порівняння фактичної структури витрат за кілька періодів виявляє динаміку і напрямок зміни окремих елементів, матеріаломісткості, фондомісткості, енергоємності, трудомісткості, собівартості (СВ) продукції і вплив технічного прогресу на структуру витрат. Головним напрямком пошуку резервів зниження СВ є дослідження складу кожного елемента матеріальних витрат, виявлення причин їх зростання і способів їх зменшення.

Аналіз  даних про витрати за ЕЕ дає  змогу вивчити структуру СВ за галузями промисловості та окремими підприємствами, розкрити галузеві закономірності формування СВ і тенденцію її змін за кілька звітних періодів.

Фактичні  дані про витрати на виробництво  використовуються для планування СВ на майбутнє, визначення розміру нормованих оборотних засобів та прибутку. Різниця між фактичною і плановою, основною та додатковою заробітною платою свідчить про абсолютну економію чи перевитрату фонду заробітної плати. Порівняння фактичної суми амортизаційних відрахувань з плановою дає можливість зробити висновки про виконання плану створення амортизаційного фонду джерела фінансування капітальних вкладень.

Дані  про структуру витрат за ЕЕ наводяться в статистичних щорічниках. СВ продукції за ЕЕ стосовно фактичного обсягу продукції відображає форма 2, а стосовно планового - сам план. З витрат на матеріальні ресурси, що включаються до СВ продукції, відраховується вартість повторно використовуваних відходів. За способом перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі. Прямі - витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (сировина, основні мат, покупні напівфабрикати, паливо, енергія, заробітна плата виробників, відрахування на соцстрахування), які можуть бути безпосередньо включені до їхньої СВ. Непрямі - витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції (витрати на утримання та експлуатацію обладнання, ЗВВ), що включаються до СВ за допомогою спеціальних засобів. Непрямі витрати включають кілька елементів, які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі. Залежно від впливу обсягу виробництва на рівень витрат виділяють умовно-змінні та умовно-постійні витрати. Умовно-змінні – їх абсолютна величина зростає зі збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується з його зниженням (витрати на сиров та матер, покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо й енергію, на оплату працівників, зайнятих у виробництві продукції, відрахування на соц заходи, інші. Умовно-постійні – їх абсолютна величина зі зміною випуску продукції істотно не змінюється (витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничої діяльності цехів та витрати на забезпечення господарських потреб виробництва).

38 АНАЛІЗ ВИТРАТ  ЗА СТАТТЯМИ КАЛЬКУЛЯЦІЇ

Витрати за статтями калькуляції — це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне й допоміжне виробництво(сировина та матеріали, покупні напівфабрикати, паливо та енергія, основна та допоміжна зарплата, відрахування на соцстрахування, витрати на підготовку та освоєння виробництва, ЗВВ, втрати від браку, інші витрати.) Групування витрат за призначенням, тобто за статтями калькуляції, показує, де саме, на які цілі, в якому обсязі використано ресурси, необхідні для визначення собівартості окремих виробів і пошуку резервів їхнього скорочення.

Планування  та облік витрат за калькуляційними  статтями дають змогу встановити їх цільові напрями, зв'язок з технологічним  процесом, а також підрахувати  собівартість окремих видів одиниці  продукції, узагальнити витрати  за місцем виникнення (дільниця, бригада, цех), забезпечити контроль за місцем виникнення витрат та використанням ресурсів підприємства за призначенням.

Залежно від способу включення витрат у собівартість продукції усі  витрати (за статтями) на виробництво  продукції класифікують як прямі та як накладні (непрямі). Прямі витрати відносять на вироби за прямою ознакою, і вони утворюють одноелементні статті. Накладні витрати попередньо групують у кошторисах з утворенням комплексних статей витрат, які потім розподіляють між виробами пропорційно до певних ознак. Аналіз собівартості фактично випущеної продукції за калькуляційними статтями проводять, порівнюючи фактичні витрати з минулорічними та плановими. визначають абсолютне та відносне відхилення щодо кожної калькуляційної статті і дають їм оцінку. Для визначення величини впливу зміни обсягу випуску продукції на суму витрат необхідно витрати за планом кожної статті зіставити з плановими витратами, помноженими на процент виконання плану випуску товарної продукції. На відхилення фактичних витрат від планових впливають: зміна обсягу випуску товарної продукції; зміна структури асортименту випущеної продукції; зміна рівня матеріальних витрат у собівартості одиниці продукції. Аналіз витрат на матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, паливо, електроенергію починається із загальної оцінки їх величини у собівартості всієї товарної продукції за прямими статтями калькуляції. Для цього на основі плану підприємства, форми 2 річної та періодичної звітності й облікової інформації та даних про виконання плану за обсягом продукції проводять розрахунок і аналіз витрат. Зміна собівартості всієї продукції й одиниці окремих виробів складаються з економії за одними статтями і перевитрат за іншими. Вивчають причини перевитрат. Аналізуючи собівартість одиниці продукції, суму перевитрат помножують на фактичний випуск виробу і встановлюють загальний розмір перевитрат. Розробляють заходи для їх усунення.

Спосіб  віднесення калькуляційних статей на собівартість окремих виробів значною  мірою визначає організацію контролю та аналізу собівартості продукції. Щодо прямих одноелементних статей аналіз здійснюється прямим порівнянням фактичних витрат з плановими або нормативними. У непрямих комплексних статтях, крім того, аналізується виконання кошторису з кожної статті та обґрунтованість принципу їх розподілу між видами продукції (виробами). 

39 АНАЛІЗ ВИТРАТ  НА ОПЛАТУ ПРАЦІ

Аналіз  витрат на оплату праці проводиться  порівнянням фактично нарахованої  заробітної плати наростаючим підсумком  з початку року (за місяць, квартал, рік) з плановою в цілому по підприємству, за категоріями і групами персоналу, а також цехами, дільницями, бригадами, на підставі облікових даних і форми 1-ПВ. Під час аналізу визначається абсолютна економія чи перевитрати; дається оцінка використання кошторису з оплати праці; виявляються фактори та визначається розмір їх впливу на економію (перевитрату) коштів з оплати праці; пропонуються заходи для ліквідації причин перевитрат з оплати праці.

Фонд  оплати праці працівників тісно  пов'язаний з обсягом виробництва продукції та продуктивністю праці, тому визначають ще й відносну економію (перевитрату) як різницю між фактично нарахованою заробітною платою і кошторисним (плановим) фондом, скоригованим на фактичний темп зростання (зниження) обсягу виробництва продукції і продуктивності праці. Даючи оцінку перевитратам, необхідно враховувати стан економіки: інфляцію, брак індексації, рівень споживання, умови життя тощо. На відхилення фактично нарахованої зарплати від планового рівня в цілому по підприємству і за категоріями працівників впливає зміна чисельності персоналу та його середньої заробітної плати. Величина впливу зміни чисельності персоналу визначається множенням різниці між фактичною та плановою чисельністю на тарифну ставку одного працівника, а вплив зміни заробітної плати - як добуток різниці між фактичною та плановою середньою заробітною платою одного працівника та їх фактичної чисельності.

Оплата  за відрядними розцінками, премії, оплата чергових відпусток пропорційно  залежать від обсягу виробництва, а погодинна оплата й різні види доплат - від чисельності персоналу. З урахуванням цього фонд зарплати коригується на фактичний обсяг виробництва та чисельність працівників. Також аналізується використання фонду споживання за окремими групами і категоріями працівників. При цьому зазначається, наскільки зросли проти плану фактичні виплати з фонду споживання різним категоріям працівників та причини цих змін. Необхідно з'ясувати стимулююче значення премій, підрахувати невиробничі втрати і розробити заходи щодо їх скорочення. Система виплати премій є обґрунтованою, якщо вона стимулює працівників на досягнення високих результатів виробництва, забезпечує підвищення середньої зарплати з одночасним зниженням собівартості продукції.

Аналіз  витрат на заробітну плату проводять, порівнюючи фактичні витрати з плановими. При цьому визначають відхилення, які виникли у зв'язку зі зміною обсягу, структури асортименту виробленої продукції і рівня витрат у собівартості одиниці продукції кожного виду. На відхилення впливає зміна трудомісткості виготовленої продукції і середньогодинної оплати.

Відхилення  від норм часу та розцінок групують за видами продукції, структурними підрозділами, причинами виникнення та узагальнюють у зведеннях. Вплив кожного з  факторів розраховують за допомогою одного із засобів елімінування. Причини зміни норм часу, розцінок та відхилень від норм виявляються за первинними документами і зведеними регістрами.

Закінчуючи  аналіз, підраховують резерви зниження собівартості продукції за рахунок  скорочення непродуктивних виплат із фонду зарплати.

40. АНАЛІЗ ВИТРАТ  НА ОБСЛУГОВУВАННЯ  ВИРОБНИЦТВА

Витрати на обслуговування виробництва та управління ведуться за статтею «Загальновиробничі витрати», у котрій виокремлюють: витрати  на утримання й експлуатацію обладнання та цехові витрати.

Аналізуючи  витрати на обслуговування виробництва, необхідно враховувати комплексний  характер формування цих витрат, об'єднання  в їхньому складі різних за зв'язком  із обсягом виробництва витрат, особливості  їх включення в собівартість товарної і окремих видів продукції.

У процесі  аналізу вивчають динаміку і напрямок зміни витрат на обслуговування, виконання  кошторису з кожного виду витрат, визначають відхилення від кошторису  і причини відхилень, підраховують непродуктивні витрати, перевіряють обґрунтованість розподілу витрат між товарною продукцією та незавершеним виробництвом, окремими видами продукції і розробляють заходи для використання резервів.

Динаміку  витрат аналізують, зіставляючи фактичні та планові витрати в абсолютній сумі і на одну гривню обсягу виробництва продукції за кожним видом витрат протягом кількох звітних періодів. Для перевірки обґрунтованості зміни динаміки витрат залежно від зміни обсягу виробництва і визначення економії або перевитрати під впливом цього фактора необхідно визначити частку умовно-постійних і умовно-змінних витрат.

У складі витрат на обслуговування виробництва  та управління найбільшу питому вагу мають витрати на утримання та експлуатацію обладнання. За економічним  змістом ці витрати є основними, а за зв'язками з обсягом виробництва вони здебільшого є змінними. Для виявлення економії або перевитрат фактичні витрати за кожною статтею порівнюють із плановими, а також із плановими, перерахованими на фактичний обсяг продукції. Умовно-змінні витрати порівнюють з фактичними в динаміці за кілька звітних періодів і в такий спосіб оцінюють динаміку зміни витрат, абсолютну й відносну економію або перевитрату, виявляють резерви зниження витрат Цехові комплексні статті витрат відносять до умовно постійних. Аналіз цих статей проводиться порівнянням витрат у звітному році з торішніми плановими і фактичними. При цьому виявляють відхилення за кожною статтею, визначають непродуктивні витрати та перевіряють обґрунтованість їх кошторису витрат. Аналітику обов'язково треба знати, які з витрат є виправданими, а які ні. До непродуктивних витрат відносять збитки від простоїв, недостачі, втрати від псування матеріальних цінностей і виробів у незавершеному виробництві, втрати від невикористаних деталей, вузлів, технологічного оснащення та інші непродуктивні витрати. Їх виключають із загальної суми витрат.