Метод сум - визначення інтегрального показника шляхом сумування його фактичних значень за абсолютними чи відносними вимірниками. К_і=x_ij або К_і=(x_ij¹/x_ij⁰), де х_ij⁰ i x_ij¹ – базове і фактичне значення і–го показника на j–му об’єкті.

Метод геометричної середньої - розрахунок коефіцієнтів відносної зміни досліджуваних показників (к_ij) за умови, що найвищий рівень показника дорівнює 1. К_і=[Пk_ij]^1/n

Метод суми місць - попереднє ранжування всіх досліджуваних структурних об’єктів за окремими показниками. К_і=a_ij*b_ij

Метод відстаней - найкращу оцінку отримують об’єкти максимально наближені до еталона

Графічні  методи економічного аналізу. Аналітичні графіки – це графіки групувань взаємозв’язку і рядів розподілу. Є ілюстративні та інформаційні графіки. Метод сіткових графіків (визначення критичного шляху виконання госп. операцій). Метод аналітичного графа (в основу покладено «дерево цілей»).

 

5. ПОРІВНЯННЯ, ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ  В АНАЛІЗІ. РІЗНОВИДИ  ПОРІВНЯНЬ. ПРИЙОМИ  НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ ЦІНОВОГО  ФАКТОРУ, ОБСЯГУ  ВИРОБНИЦТВА, СТРУКТУРИ ТА АСОРТИМЕНТУ.

Порівняння  здійснюється через зіставлення  одного показника (невідомого) з іншими (відомими) для визначення спільних рис або розбіжностей між ними.

Основними базами порівняння є:

— нормативні показники;— дані попередніх періодів;— середні галузеві показники;— планові показники;— показники передових підприємств або міжнародні стандарти.

Порівняння  фактичних показників з нормативними визначає рівень виконання нормативних (оптимальних) завдань щодо обсягів та ефект. виробництва, фінансової стійкості, ліквідність, ділової активності.

Порівн. Факт. показників з даними попередніх періодів дає оцінку темпів їх зміни, визначення тенденцій та закономірн. розвитку ек. процесів.

Порівняння  із середніми показниками по галузі - необхідно для більш повної та об'єктивної оцінки діяльності об'єкта, для вивчення загальних і специфічних факторів, що визначають результати його діяльності.

Порівн. Факт-х даних із плановими свідчить про рівень виконання плану, для визначення резервів виробництва.

Порівн. Факт-х показників з кращими підприємствами - шлях запровадженню передового досвіду та нових можливостей виробництва.

Порівнювати можна тільки якісно однорідні величини.

Досягнення  порівнянності показників можливе  за умов:

- нейтралізація  впливу кількісного фактора;- нейтралізація впливу цінового фактора;- урахування впливу структурних зрушень на обсяг виробленої та реалізованої продукції;— забезпечення однакової тривалості періодів, що порівнюються; — забезпечення тотожності методики розрахунку порівнюваних показників;— урахування соціально-економічних умов розвитку досліджуваних об'єктів.

Іноді порівнянності даних можна домогтися, якщо замість абсолютних величин  взяти відносні.

Непорівнянність показників, спричинену застосуванням  різних методик розрахунку, легко усунути перерахунком показників попередніх періодів за новою методикою.

Отже, основними  способами забезпечення порівнянності  показників є нейтралізація впливу вартісного, кількісного, структурного факторів приведенням їх до єдиного  базису, а також використання середніх та відносних величин, коригуючих коефіцієнтів, методів перерахунку.

 

6. КЛАСИФІКАЦІЯ  ПОКАЗНИКІВ ЕА.

В ЕА використовують такі показники як середні(СВ) та відносні (ВВ)величини.

СВ: прості арифметичні, зважені арифметичні, сер. хронологічні, сер. геометричні, сер. гармонічні, сер. квадратичні. Обов'язковою умовою є якісна однорідність сукупності явищ та фактів, що вивчаються. СВ поділяються залежно від поставлених цілей на дві групи:

* прості  сер., обчислені без урахування  значущості кожного елемента в загальній сукупності;

* зважені  сер., в яких враховано значущість  досліджуваних елементів.

Сер. арифметична: Зважена сер. арифметична:

Сер. гармонічна:

Використання  сер. гармонічної є найбільш зручним  у тому разі, коли невідомі абсол. значення досліджуваних ознак.

Сер. квадратична  обчислюється за такими формулами:

проста  сер. квадратична:

зважена сер. квадратична:

Сер. хронологічна, яка хар-є сер. рівень рядів динаміки:

Сер. геометрична обчислюється добуванням кореня і-го ступеня із добутку значень ознак, що аналізуються, за формулою:

Важлива властивість ВВ - нейтралізують відмінності  абсол. величин та уможливлюють порівнювання таких явищ, абсол. показники яких не надаються до безпосереднього  порівнювання. ВВ називають величини, що виражають кількісні відношення між соціально-економічними явищами, їх отримують діленням однієї величини на іншу. За формою ВВ поділ.: 1. Коеф. використовують для зіставлення двох взаємозв'язаних показників, один з яких беруть за одиницю. 2. Індекси (базисні та ланцюгові) використовуються для вивчення показників у динаміці. За екон. сутністю ВВ поділ. на такі види:

1. ВВ виконання плану — це співвідношення між фактичним та плановим рівнями показників (зазвичай %). 2. ВВ динаміки використовуються для хар-ки зміни показників за будь-який проміжок часу, їх визначають діленням величини показника поточного періоду на його рівень у попередньому періоді (місяці, кварталі, році). Називаються вони темпами зростання (приросту) і виражаються у % або коефіцієнтах. 3. Показн. структури — це питома вага частини в цілому (вираж. у % або коеф). 4. ВВ координації — це співвідношення частин цілого, напр., активної і пасивної частини основних виробничих фондів, силових і робочих машин. 5. ВВ інтенсивності наз. показники, що хар-ють міру поширення, розвитку якогось явища у відповідному середовищі. 6. ВВ ефективності —це співвідношення ефекту з ресурсами або витратами.

 

7. ДЕТАЛІЗАЦІЯ. ПОРІВНЯННЯ І МОДЕЛЮВАННЯ.

• Подовження  факторної системи

Наприклад: якщо y=f(x1, x2)=x1*x2; a x1=x11+x12+x13+…+x1n, то y= f(x1, x2)=(x11+x12+x13+…+x1n)*x2

- Розширення факторної системи, наприклад: y=f(x1, x2)=x1/x2=x1*1/x2, то можна модифікувати на y= (x1*a*b)/(x2*a*b)=x1/a*a/b*b/x2;

- скорочення  факторної системи, наприклад,  якщо x1/x2=(x1/a)/(x2/a);x11= x1/a, x12=x2/a, y=x11/x12.

Порівняння як спосіб дослідження здійснюється через зіставлення одного показника (невідомого) з іншими (відомими) з метою визначення спільних рис або розбіжностей між ними. Осн. бази порівняння: нормативні показники, дані попередніх періодів, середні галузеві показники, планові показники, показники передових підприємств або міжнародні стандарти. Під час порівняння необхідно врахувати умови порівнянності показників (порівнювати тільки якісно однорідні величини). Осн. способами забезпечення порівняності показників є нейтралізація впливу вартісного, кількісного та структурного факторів, приведення їх до єдиного базису, а також використання середніх та відносних величин, коригуючих коефіцієнтів, методи перерахунку.

Метод моделювання — це конструювання моделі на основі попереднього вивчення об'єкта, визначення його найбільш суттєвих характеристик, експериментальний і теоретичний аналіз створеної моделі, а також необхідне коригування на підставі одержаної інформації. Модель — це умовний об'єкт дослідження, тобто матеріальне чи образне відображення реального об'єкта, процесу його функціонування в конкретному середовищі. Моделювання передбачає розробку певних екон. -математичних моделей для найбільш повного і достовірного відображення процесу функціонування як суб'єкта господарювання в цілому, так і окремих його структурних підрозділів. Загальна модель реалізації функціональної підсистеми економічного аналізу полягає в перетворенні економічної інформації в аналітичну, яка має бути використана для прийняття відповідних науково обґрунтованих управлінських рішень. Процес передбачає розв'язання комплексу стандартних аналітичних завдань за певними аспектами економічної діяльності: характер використання виробничих ресурсів, собівартість товарної продукції, фінансовий стан підприємства. Ці завдання розв'язують для визначення напрямків підвищення ефективності виробництва на підприємстві, підготовки проектів відповідних управлінських рішень. Загальний порядок (послідовність) розробки імітаційної моделі включає виконання таких робіт: 1) визначення змісту господарського завдання; 2) збирання і систематизація необхідної інформації; 3) побудова імітаційної моделі; 4) перевірка функціонування моделі; 5) уточнення моделі; 6) використання моделі для розв'язання завдання.

За сп. поєднання факторів-аргументів у моделі останні поділяються на: адитивні моделі (результативний показник визначається як алгебраїчна сума кількох факторних показників), мультиплікативні, кратні моделі - застосовуються, якщо значення функціонального показника розраховується як співвідношення факторних показників; комбіновані.

 

8. МЕТОДИКА ФАКТОРНОГО  АНАЛІЗУ

Логічні методи ЕА: базові, основні, спеціальні, логічні. Їх класифікація: 1. метод порівняння; 2. м. елімінування; 3. статистичні м. ; 4. балансові м.

Порівняння. Пріоритетним при застосуванні м. порівняння є вибір бази порівняння та досягнення якісної порівняльності параметрів. Застосовуючи метод порівняння, можна отримати такі кількісні результати: Абсолютне відхилення значень порівнювальних параметрів визначають як різницю значення порівнювальної характеристики І а її базової величини. Відносне відхилення — це відносна динаміка зміни порівнювальних параметрів, яка характеризується темпом зростання значень і темпом їх приросту. Еластичність зміни визначають відповідними коефіцієнтами зв'язку на основі зіставлення динаміки зміни різних за економічним змістом параметрів.

Методи  елімінування використовують в ЕА для дослідження прямих чи обернених детермінованих факторних систем. Найчастіше використовують такі методи елімінування: метод ланцюг. підстановок, метод різниці абсолют. величин, метод різниці відносн. величин, метод перерахунку даних і метод пайової участі.

М. ланцюг. підстановок використовують для розрахунку впливу окремих факторів на сукупний результат. Полягає у послідовній заміні базової величини впливу фактора на його аналізоване значення за умови, що значення інших факторів залишаються незмінними. Визначений результат порівнюють з попереднім і розраховують ступінь впливу аналізованого фактора.

М. різниці абсол. величин є частковим вираженням методу ланцюгових підстановок і використовують підчас дослідження двофакторних залежностей мультиплікативного типу, коли один фактор виражає кількісні зміни, другий – якісні. М. різниці відносн. величин: Визначають вплив окремих факторів, перераховують їх величини на зміну загального результату або визначають умовний загальний результат при зміні впливу аналізованого фактора. Скорегований результат порівнюють з базовим і визначають вплив аналізованого фактора. М. пайової участі полягає у тому, що за пропорційним поділом впливу факторів визначається їх частку у зміні загального результату.

Статистичні методи — це загальні методи стат. осліджень, які викор-ся в ЕА як для оцінки якісних параметрів зміни тенденцій та закономірностей зміни економічних явищ і процесів, так і для визначення факторних залежностей і факторного впливу (методи середніх величин, групування, індексів, динамічного ряду).

Балансові або сальдові методи використовуються тоді, коли ні доме загальне відхилення досліджуваного параметра і всіх факторів його зміни, крім одного. Цей фактор або не піддається обліку, або визначати його економічно не виправдано. У такому випадку вплив невідомого фактора визначають відніманням від спального відхилення відхилень за відомими факторами. Балансові методи — найкращий спосіб виявити і підтримати певні кількісні пропорції та співвідношення.

 

9. ЕЛІМІНУВАННЯ ТА  ЙОГО СПОСОБИ

Елімінування  — це логічн. метод, за допомогою якого абстрагується вплив низки факторів, які впливають на зміну досліджуваного параметра, і залишається в оцінках один, вплив якого вимірюють шляхом послідовної заміни його базового значення на значення порівняльної характеристики і зіставлення з попереднім результатом. Способи елімінування: